≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > «агальна характеристика далекосх≥дноњ групи правових систем. ѕон¤тт¤ китайського права ≥ ф≥лолофсько-моральн≥ джерела його формуванн¤. “ерм≥н Ђправої

«агальна характеристика далекосх≥дноњ групи правових систем. ѕон¤тт¤ китайського права ≥ ф≥лолофсько-моральн≥ джерела його формуванн¤. “ерм≥н Ђправої

ƒалекосх≥дна група правових систем Ч це сукупн≥сть право≠вих систем, в основ≥ формуванн¤ ¤ких лежать не норми права, а норми морал≥, звичањ, традиц≥њ. ¬елике значенн¤ прид≥л¤Їтьс¤ ритуалу.

ƒалекосх≥дну групу складають правов≥ системи  итаю, √он≠конгу, япон≥њ, Ѕ≥рми,  орењ, ћонгол≥њ, крањн ≤ндокитаю, ћа≠лайз≥њ.  итай ≥ япон≥¤ вир≥зн¤ютьс¤ специф≥кою морально-≥део≠лог≥чного п≥дходу до права, ¤кий справив вплив на правов≥ сис≠теми ≥нших крањн —ходу.

Ќа в≥дм≥ну в≥д континентального, загального ≥ зм≥шаного ти≠п≥в правових систем далекосх≥дне право в≥ддаЇ перевагу загально-соц≥альним нормам ¤к зразкам повед≥нки Ч норм≥-морал≥, норм≥-звичаю, норм≥-традиц≥њ. Ќими обумовлюЇтьс¤ ¤к закон, так ≥ судове р≥шенн¤. «акон ≥ судове р≥шенн¤ дл¤ сучасного розвитку далекосх≥дноњ групи правових систем також мають ≥стотне зна≠ченн¤. ѕравда, њх роль ≥нод≥ Ї пох≥дною в≥д традиц≥йних норм морал≥ ≥ традиц≥й.

ƒалекосх≥дний рег≥он у минулому правовому розвитку не за≠знав ск≥льки-небудь ≥стотного впливу н≥ Ївропейських правових систем, н≥ американськоњ. ќднак на цей час держави цього рег≥≠ону активно сприймають правов≥ новац≥њ крањн Ївропейського та американського континент≥в, ор≥Їнтуютьс¤ на вдосконаленн¤ нац≥онального законодавства ≥ використанн¤ дос¤гнень ≥нозем≠ного права (особливо япон≥¤).

” крањнах ƒалекого —ходу споконв≥чно панувало ф≥лософ≠сько-моральне у¤вленн¤ про соц≥альне житт¤ ¤к частину при≠родного св≥топор¤дку. «разком дл¤ устрою сусп≥льства завжди служила гармон≥¤ природи. –оль права з його формал≥змом ≥ зовн≥шн≥м примусом оц≥нювалас¤ невисоко. ¬важалос¤, що за допомогою права можна встановити початковий ступ≥нь пор¤д≠ку, характерний дл¤ варварських народ≥в.

ћета неписаних правил, осв¤чених традиц≥Їю, пол¤гаЇ у тому, щоб забезпечити соц≥альну гармон≥ю, при вир≥шенн≥ конфл≥кт≠них ситуац≥й надати можлив≥сть тому, хто програв, Ђзберегти обличч¤ї. ” крањнах континентального ≥ загального права основ≠ним результатом застосуванн¤ права Ї ¤сн≥сть ≥ недвозначн≥сть р≥шенн¤, в к≥нцевому результат≥ однозначно встановлюЇтьс¤ потерп≥ла сторона. ” прав≥ далекосх≥дноњ групи крањн р≥шенн¤ на користь одн≥Їњ ≥з стор≥н приймаЇтьс¤ р≥дко. Ќар≥жним каме≠нем у правових системах далекосх≥дних крањн Ї компром≥с, ¤кий дос¤гаЇтьс¤ без залученн¤ закону.

ѕон¤тт¤ китайського права ≤ ф≥лолофсько-моральн≥ джерела його формуванн¤

 итайське право Ч це сукупн≥сть п≥дтримуваних державою моральних, етичних, рел≥г≥йних ≥ правових норм, що склалис¤ на основ≥ ф≥лолофсько-моральних концепц≥й даосизму, конфу≠ц≥анства, лег≥зму.

« даосизму (основоположник вченн¤ Ћао-цзи, VI ст. до н.е.) була сприйн¤та ≥де¤ про ≥снуванн¤ Ђдаої Ч природного законо≠м≥рного шл¤ху, ¤ким розвиваЇтьс¤ ¬сесв≥т ≥ ¤кого маЇ додержу≠ватис¤ людина. ƒао Ч закон неба, природи ≥ сусп≥льства, ¤кий в змоз≥ в≥дновлювати справедлив≥сть. ”се неприродне (штучн≥ вста≠новленн¤ у сферах управл≥нн¤, законодавства та ≥н.) вважаЇтьс¤ в≥дхиленн¤м в≥д дао. ƒодержуючись закону дао, людина пови≠нна не про¤вл¤ти самост≥йноњ активност≥, не намагатис¤ вдос≠коналювати сусп≥льство, державу, закони, а покладатис¤ на дао ≥ повернутис¤ до природност≥.

≤стотний вплив на ≥деолог≥ю  итаю справило конфуц≥анство (VI ст. до н.е.). ¬пливовою ≥деолог≥чною теч≥Їю воно стало в≥д≠разу п≥сл¤ виникненн¤, а в II ст. до н.е. було визнано оф≥ц≥йною ≥деолог≥Їю ≥ вз¤ло на себе роль державноњ рел≥г≥њ. јж до револю≠ц≥њ 1911р. конфуц≥анство залишалос¤ основою оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ та зберегло св≥й вплив ≥ дотепер (у модерн≥зованому вигл¤д≥).

‘≥лософське вченн¤  онфуц≥¤ (551-479 pp. до н.е.) на в≥д≠м≥ну в≥д даосизму пол¤гаЇ в диференц≥ац≥њ св≥ту природи ≥ св≥ту людини, утвердженн≥ активност≥ особи, а не њњ безд≥¤льност≥. ¬≥дпов≥дно до конфуц≥анства природний закон Ч дао, або т≥ан дао, (божественний шл¤х) Ч не управл¤Ї безпосередньо св≥том людини. —в≥т людини не розчин¤Їтьс¤ у св≥т≥ природи, оск≥льки природа Ч це ≥деальний св≥т. Ћюдина повинна прагнути до св≥ту природи, до гармон≥њ з нею у своњх думках, почутт¤х, д≥¤х, хоча дос¤гти њњ н≥коли не зможе. « метою дос¤гненн¤ гармон≥њ з нав≠колишн≥м св≥том природи людина повинна розробити правила Ђправильноњї повед≥нки (л≥). ¬≥дпов≥дно до цих правил взаЇмо≠прийн¤тн≥ в≥дносини становл¤ть основу природноњ р≥вноваги.

ƒл¤ прихильник≥в даосизму вс≥ люди в≥дносно дао Ї р≥вни≠ми.  онфуц≥анство виходить ≥з нер≥вност≥ людей, сутн≥сть Ђпра≠вилї правильноњ повед≥нки тлумачить залежно в≥д соц≥ального становища кожного в с≥м'њ, серед сус≥д≥в, в оф≥ц≥йн≥й ≥Їрарх≥њ сусп≥льства, держав≥. ЂЋ≥ї (правило /ритуал/ правильноњ повед≥≠нки) визначаЇтьс¤ дл¤ кожноњ ситуац≥њ конкретно Ч дл¤ л≥тньо≠го ≥ молодого, управл≥нц¤ ≥ п≥длеглого по служб≥ тощо. ¬оно регулюЇ стосунки м≥ж батьком ≥ сином, старшим ≥ молодшим братом, чолов≥ком ≥ дружиною.

ЂЋ≥ї ¤вл¤Ї собою поЇднанн¤ моральних ≥ правових норм, пров≥дними серед ¤ких Ї моральн≥. ƒл¤ правител≥в це норми чесноти в управл≥нн≥, дл¤ п≥дданих Ч норми моральност≥ у по≠вед≥нц≥. ќсновна чеснота п≥дданих пол¤гаЇ у в≥дданост≥ правите≠лю, слухн¤ност≥ ≥ шанобливост≥ до вс≥х Ђстаршихї. Ђћораль шл¤≠хетного мужа (под≥бна до) в≥тру; мораль низькоњ людини (под≥б≠на до) трави. “рава нахил¤Їтьс¤ туди, куди дуЇ в≥терї.

 онфуц≥анство в≥ддавало перевагу морально-етичним нор≠мам, а не нормам права та њх примусовому виконанню в судах. Ќорми права розгл¤далис¤ ¤к примусов≥, формал≥зован≥, не здат≠н≥ зважити на все р≥зноман≥тт¤ чинник≥в, пов'¤заних ≥з соц≥аль≠ним становищем стор≥н.

«верненн¤ до суду тлумачилос¤ ¤к:

1) зневага правилами Ђправильноњї повед≥нки. ЂЋ≥ї пол¤гаЇ у неупередженому вир≥шенн≥ конфл≥кту через спок≥йне обгово≠ренн¤, а не в акцентуванн≥ уваги на розб≥жност¤х ≥ апелюванн≥ до суду з метою њх вир≥шенн¤;

2) порушенн¤ громадського спокою. —проба публ≥чно звину≠ватити сп≥вгромад¤н у порушенн≥ правил сприймалас¤ ¤к бру≠тальн≥сть ≥ невихован≥сть, в≥дсутн≥сть скромност≥ ≥ готовност≥ п≥ти на компром≥с.

«агальне правило управл≥нн¤ народом (доброчесне управл≥н≠н¤) обірунтовуЇтьс¤ у такий спос≥б: Ђякщо управл¤ти народом через закони ≥ п≥дтримувати пор¤док через покаранн¤, народ прагнутиме ухил¤тис¤ (в≥д покарань) ≥ не в≥дчуватиме сорому. якщо ж управл¤ти народом через чесноту ≥ п≥дтримувати пор¤≠док через ритуал, народ знатиме сором, ≥ в≥н виправитьс¤ї. ѕри цьому чеснота в тлумаченн≥  онфуц≥¤ Ч це комплекс етико-правових норм ≥ принцип≥в: правила ритуалу (л≥), людинолюбст≠ва (жень), турботи про людей (шу), шанобливост≥ в≥дносно до батьк≥в (с¤о), в≥дданост≥ правителю (джун), боргу (≥) та ≥н. ÷¤ нормативна ц≥л≥сн≥сть м≥стить у соб≥ вс≥ форми соц≥ального ре≠гулюванн¤ тих час≥в, за вин¤тком позитивного закону (фа). Ќе≠гативне ставленн¤  онфуц≥¤ ≥ його посл≥довник≥в до позитив≠ного закону (фа) обумовлено його традиц≥йно каральним зна≠ченн¤м, зв'¤зком ≥з жорстокими покаранн¤ми. ≤гнорувалис¤ право ¤к система суворих лог≥чних ≥ формальних норм, судов≥ р≥шенн¤. Ќе ц≥нувалис¤ юридичн≥ профес≥њ та школи.

Ўкола лег≥ст≥в (IV ст. до н.е.) стала на шл¤х обгрунтуванн¤ необх≥дност≥ п≥дкоренн¤ закону людей Ч ≥ правител≥в, ≥ п≥дда≠них. Ќа в≥дм≥ну в≥д конфуц≥анства, ¤ке покладало над≥њ на чес≠ноту людини, можлив≥сть њњ переконати ≥ виховати прикладом правител≥в, лег≥сти в≥дстоювали управл≥нн¤, ¤ке спираЇтьс¤ на закони (фа) ≥ сувор≥ покаранн¤. ¬идатним теоретиком лег≥зму вважаЇтьс¤ Ўан ян (IV ст. до н.е.). «начною ф≥гурою в справ≥ утвердженн¤ ≥ розвитку лег≥зму в  итањ визнаний ’ань ‘ей (≤ѕ ст. до н.е.).

ѕоза¤к конфуц≥анц≥ в≥рили в чесноту людини, њњ здатн≥сть узгоджувати свою повед≥нку з моральними принципами, то ле-г≥сти вбачали в д≥¤х людини т≥льки корислив≥ прагненн¤ ≥ вима≠гали покаранн¤ в≥дпов≥дно до закон≥в. якщо конфуц≥анц≥ роз≠гл¤дали нер≥вн≥сть ≥ ≥Їрарх≥чну суп≥др¤дн≥сть у сусп≥льств≥ ¤к показник його гармон≥њ, то лепети, проголошуючи р≥вн≥сть лю≠дей перед законом, вважали за можливе прищепити правильну повед≥нку суворим покаранн¤м, встановленим у санкц≥¤х норм. «ам≥сть конфуц≥анських норм-ритуал≥в ≥ етичних норм ¤к регу≠л¤тора сусп≥льних в≥дносин лег≥сти запропонували правов≥ нор≠ми. ÷≥ норми р≥вною м≥рою однаков≥ дл¤ вс≥х. ¬они стандартн≥, непохитн≥, доступн≥.

’ань ‘ей зд≥йснив спробу нового тлумаченн¤ основних по≠н¤ть даосизму ≥ конфуц≥анства. ¬≥дстоюючи пануванн¤ закону, в≥н критикував самовладд¤ чиновник≥в, називав њх узурпаторами, протиставл¤в њм лепет≥в Ч Ђрозумних ≥ об≥знаних ≥з законами людейї. ¬важаючи неприйн¤тними т¤жк≥ покаранн¤ ¤к зас≥б управл≥нн¤, ’ань ‘ей напол¤гав на тому, щоб доповнити зако≠ни мистецтвом управл≥нн¤, на в≥дпов≥дальност≥ правител≥в перед законом: Ђякщо монарх бажаЇ управл¤ти крањною, керуючись законом, то досить обнародувати його ≥ виконувати... «акон не робить вин¤тк≥в... ¬инн≥ м≥н≥стри не можуть п≥ти в≥д покаранн¤ї.

 онцепц≥ю дов≥льного саморегулюванн¤ св≥ту лег≥сти не сприймали. ¬они вважали закон основою регулюванн¤ в≥дно≠син у сусп≥льств≥. ѕри цьому закони повинн≥ зм≥нюватис¤ з ча≠сом. ’ань ‘ей стверджував: Ђ„ас ≥ закон не розвиваютьс¤ одна≠ково, ≥ нехай стар≥ закони д≥йшли до нас, однак коп≥ювати њх Ќе можнаї.

 ожна ≥з зазначених концепц≥й (даосизм, конфуц≥анство, лег≥зм) р≥зною м≥рою вплинула на правосв≥дом≥сть китайського народу.  онфуц≥анство, ¤ке згодом ув≥брало в себе де¤к≥ ≥дењ своњх опонент≥в, ви¤вилос¤ найст≥йк≥шим ≥ найпоширен≥шим по крањн≥ та переходить ≥з покол≥нн¤ в покол≥нн¤. ѕ≥д впливом життЇвих обставин посл≥довники конфуц≥анства змушен≥ були визнати, що дл¤ регулюванн¤ повед≥нки людей потр≥бне пози≠тивне право. ѕроте закон вони поставили нижче Ђл≥ї, хоча й не в≥дкинули його важливост≥.

1	2	3

Ќазва: «агальна характеристика далекосх≥дноњ групи правових систем. ѕон¤тт¤ китайського права ≥ ф≥лолофсько-моральн≥ джерела його формуванн¤. “ерм≥н Ђправої
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2063 прочитано)