Історія, теорія держави і права > Конституція США та реальні права громадян

Крім цього, до федеральної юрисдикції були віднесені спори між палатами, тяжби між громадянами різних штатів і деякі інші позови, що стосувалися федерації загалом. Члени Верховного суду призначаються Президентом США довічно. Цим досягається незалежність судової влади від законодавчої і виконавчої. Питання про практичне створення нової судової організації США і про закріплення повноважень Верховного суду було розглянуто серед основних питань першим Конгресом США. В результаті був ухвалений Закон про судоустрій 1789 року. Як і було задумано при розробці Конституції, повернувшись до питання про верховний конституційний нагляд, Конгрес наділив Верховний суд США правом скасування будь-якого закону, як федерального, так і штатного, якщо буде визначено, що цей закон суперечить розпорядженням і принципам Конституції (ст. 25 Закону про судоустрій). Більш того, Верховний суд отримав повноваження видавати розпорядження, обов'язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента і міністрів (ст. 13 Закону про судоустрій). Це положення суперечило конституційному принципу поділу влади, оскільки ставило Верховний суд над Конгресом і президентом. Необхідно зазначити, що пізніше це перекручення було усунено самим Верховним судом в ході слухання справи Марборі 1803 року. У результаті, пожертвувавши ст. 13, Верховний суд закріпив за собою повноваження, викладені в ст. 25 Закону про судоустрій. Відтоді і до цього часу Верховному суду належить остаточне право трактувати Конституцію, тобто говорити, що є правом країни і що перебуває в суперечності з ним. Рішення Верховного суду є остаточним і обговоренню не підлягає. Першим конгресом була також розроблена структура федерального судоустрою. Було вирішено, що поряд і паралельно з судами штатів буде функціонувати федеральна судова система, що складається з районних і окружних судів (на цей період їх кількість була визначена в 30 районних і 3 окружних судах). Останні були наділені апеляційною владою відносно перших.

1.5. Конституція США про федеративний устрій держави

Урегулювання відносин між штатами, як суб’єктами федерації, з одного боку, і центральною владою — з іншого, виявилося навряд чи не найважчою справою Конституції. Розвиваючись спочатку як англійські колонії, потім як незалежні держави і, нарешті, як члени конфедерації, кожний штат мав свої особливості державного устрою, тільки йому властиві традиції. Неоднорідні були штати по соціальному і расовому складу населення. Історично склалося так, що дворяни-емігранти поселялися на південь від ріки Потомак, а селяни і ремісники — на північ від неї. У результаті на півдні виникали великі плантаторські господарства, що обслуговувались руками негрів-рабів, а на півночі розвивалися фермерські господарства, зароджувалися капіталістичні відносини. На Півночі переважали республіканські традиції, діяло щось на зразок парламенту колоній, що вибирав губернатора. На Півдні панували монархічні порядки, губернатор призначався королем. Проте, штати пішли на об'єднання. Необхідність подібного кроку була усвідомлена спочатку для спільної боротьби за незалежність, а згодом з метою економічних і політичних вигід. Вирішальну роль в цьому процесі зіграла Конституція США 1787 року. Спираючись на принцип “дуалістичного федералізму”, Конституція встановлює сферу виняткової компетенції Федерації шляхом переліку питань, по яких закони може видавати тільки Федерація. Всі інші питання були віднесені до ведення суб'єктів федерації. Крім того, Конституція передбачає обмеження повноважень Конгресу (ст. 1, розд. 9), влади штатів (ст. 1, розд. 10) і окремо розглядає питання “Штати і союзний уряд” (ст. 4). З практики застосування Конституції США можна виділити:

а) сферу повноважень, що співпадають (тобто, що входять в компетенцію і федерації, і штатів): податки, позики, судова система, банки і т.д.;

б) сферу, де заборонені дії і федерації, і штатів: оподаткування експропрійованих товарів, дарування дворянських титулів, пізніше — рабовласництво;

в) сферу, де заборонені дії федерації: введення прямих податків, неоднакових непрямих податків, надання привілеїв в області торгівлі одному штату на збитки іншому, зміна кордонів штатів без їх згоди, пізніше — обмеження застосування Білля про права;

г) сферу, де заборонені тільки дії штатів: вступ в міжнародні договори, прийняття законів, що порушують договірні зобов'язання, позбавлення громадян рівного правового захисту, порушення федеральної конституції і невиконання федеральних законів.

У повноваження штатів були включені: організація власного уряду і всі місцеві справи, в тому числі поліція і суд, карне, цивільне і процесуальне законодавство, торгівля всередині штату і робоче законодавство, власні Збройні Сили. Конституція дозволила уряду федерації військове втручання у внутрішні справи штатів для придушення актів заколоту і “безладдя”. Таким чином були розмежовані сфери діяльності федеральних і місцевих органів влади, визначені сфери, де рішення федеральних органів мали пріоритет над рішеннями магістратур. Згідно ст. Конституції, рішення про прийняття в союз нових штатів приймає Конгрес. Головним арбітром, що вирішує будь-які спірні питання між федеральними органами влади і штатами, а також між самими суб'єктами федерації, Конституція визначила Верховний суд. Надалі єдність федерації в США зазнала серйозного випробування під час Громадянської війни 1861-1864 рр. між рабовласницьким Півднем і промисловою Північчю. Але, внаслідок перемоги Півночі, федеративний устрій країни був не тільки збережений, але і зміцнений. Рішенням Верховного суду в 1868 році федерація була проголошена нерозривним союзом, право сецессии (виходу) було знехтувано. Так була остаточно закріплена роль принципу федералізму, як стабілізуючого чинника в житті суспільства, основи єдності нації, державного устрою США.

РОЗДІЛ 2

Поправки до Конституції США
та розширення прав людини

2.1. Білль про права

Вже при ратифікації Конституції законодавчі збори штатів під тиском народу вимагали доповнити її статтями про права і свободи громадян. Вони ставили виконання цих вимог як обов'язкова умова набирання чинності Конституції. Тиск широких верств населення, а також вплив Великої Французької революції примусили законодавця до прийняття перших дванадцяти поправок до конституції («Білль про права»), які набрали чинності в 1789 році.

По конституційному Біллю про права і відповідно до різних спеціальних положень законів приватні особи захищені від певних видів дискримінації. Багато з цих положень, наприклад, укладені в Першій поправці відносяться до питань свободи слова, а положення Четвертої поправки, що стосуються захисту від необгрунтованих обшуків і конфіскацій, забороняють втручання держави в певні сфери індивідуальної активності. Ці положення, звичайно здійснювані за допомогою судового захисту, виражають прихильність ідеї про те, що конкретні індивідуальні свободи­ ­— свобода самовираження, віросповідання та інші, що направлені проти необгрунтованих втручань уряду в приватне життя, є істотними елементами вільного суспільства. Ці заходи захисту приватного життя звичайно об'єднуються під терміном «цивільні свободи».

Також захищені Конституцією США, федеральними законами і законами штатів, індивідуальні права на однакове відношення до всіх громадян, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей. Ці заходи захисту, звичайно узагальнені під назвою «цивільні права», виражають прихильність до того, що певні критичні рішення, що впливають на індивідуальні можливості і матеріальне благополуччя, приймаються не на основі індивідуальних особливостей, які є безвідносними і не є справедливою основою в відносинах з окремими індивідуумами. Ці заходи захисту цивільних прав від подібної дискримінації існують як в Конституції США, так і в Конституціях окремих штатів, а також у безлічі федеральних і штатних законодавчих актів, які були прийняті протягом багатьох років у відповідь на окремі види дискримінації.

Розглянемо основні Права людини, закріплені в перших десяти поправках до Конституції США.

Збереження свободи віросповідання (релігійної) є одним з самих старих і найбільш важливих компонентів особистої свободи. Таким чином, гарантія свободи віросповідання (Перша поправка) важливим компонентом цивільних прав. Знову ж важливість такої свободи доведена історією людства, починаючи з Великої хартії вільності (1215 рік). Релігійні свободи містять в собі як мінімум два важливих і пересічних принципи: свободу віросповідання і недоведеність релігії. Щоб уникнути втручання в свободу віросповідання і одночасно зберегти сумісність з основними причинами, що відносяться до недоведеності релігії, важливо, щоб Уряд не віддавав переваги як нерелігійній доктрині, так і якої-небудь певної релігії. Повний захист релігійної свободи може зажадати сильних і ефективних норм цивільного права, що захищають від дискримінації по політичних мотивах.

Необхідним елементом у взаємовідносинах уряду зі своїми громадянами є забезпечення функціонування карного судочинства. Захист справедливості і цілісність судочинства — необхідний елемент верховенства права. Велика хартія вільності і численні біллі про права протягом історії людства свідчать про важливість такої справедливості. Звичайно, Четверта, П'ята, Шоста і Восьма поправки Білля про права до Конституції Сполучених Штатів Америки прямо відносяться до питання справедливості під час проведення карних процесів, включаючи вимоги, що відносяться до обшуку і вилучення (Четверта поправка); захист проти покарання за одну і ту ж провину і проти самообвинувачення (П'ята поправка); право на швидкий і відкритий суд за участю неупередженого журі присяжних, право бути проінформованим про всі обвинувачення, право протистояти ворожому свідку, право на належний процес для виклику свідків і право на допомогу адвоката (Шоста поправка); заборона надмірної застави або штрафу, а також брутального і незвичайного покарання (Восьма поправка).Можливо, найбільш важливою гарантією захисту особистих прав від держави в карному суді є презумпція невинності. Так само право — Habeas corpus ­­— апеляційний розгляд вироку по карній справі і справедливе виголошення вироку по карній справі, і подальше виголошення вироку, і подальше поводження з засудженим є життєво важливим.

1	2	3	4	5	6

Назва: Конституція США та реальні права громадян
Дата публікації: 2005-02-21 (4325 прочитано)