≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права >  онституц≥¤ ‘ранц≥њ 1946 року

 онституц≥¤ ‘ранц≥њ 1946 року

¬—“”ѕ

1946 р≥к ≥ початок 1947 року були перех≥дним пер≥одом у ‘ранц≥њ Ч пер≥одом швидкого, можна сказати неухильного, переходу в≥д деголлевськоњ позиц≥њ Ум≥ж —ходом ≥ «аходомФ ≥ Утвердост≥ у в≥дношенн≥ Ќ≥меччиниФ до повного в≥дмовленн¤ в≥д ц≥Їњ пол≥тики у в≥дношенн≥ Ќ≥меччини, до рад≥сноњ готовност≥ прийн¤ти допомогу за планом ћаршалла ≥ погодитис¤ на зв'¤зан≥ з нею пол≥тичн≥ насл≥дки. ўо стосуЇтьс¤ внутр≥шньоњ пол≥тики, то т≥льки в 1946 р. було проведено два референдуми, вибори в ”становч≥ збори ≥ Ќац≥ональн≥ збори, прийн¤тт¤ новоњ конституц≥њ.

ѕроцес створенн¤ новоњ конституц≥њ у ‘ранц≥њ викликав дуже слабкий ≥нтерес. ќпитуванн¤ сусп≥льноњ думки, проведений на перших етапах обговоренн¤ конституц≥њ, показав, що половина опитаних зовс≥м не ц≥кавилас¤ конституц≥Їю, 30 в≥дсотк≥в ви¤вл¤ло лише випадковий ≥нтерес ≥ т≥льки 12 в≥дсотк≥в б≥льш-менш систематично стежили за суперечками.

1. –озробка ≥ прийн¤тт¤  онституц≥њ 1946 р.

¬ибори в мун≥ципальн≥ органи в≥дбувалис¤ в б≥льш≥й частин≥ крањни 29 кв≥тн¤ ≥ 13 травн¤ 1945 року. јле саме в пром≥жок м≥ж двома турами голосуванн¤ кап≥тулював н≥мецький рейх ≥ вс≥ перспективи ви¤вилис¤ порушеними; департаментськ≥ вибори були в≥дкладен≥ до осен≥, а вибори в представницьк≥ збори були попросту скасован≥.

«ак≥нченн¤ воЇнних д≥й ≥ масове поверненн¤ на батьк≥вщину в≥йськовополонених, засланих ≥ ос≥б, прит¤гнутих до примусовоњ прац≥, зробили зайвим пром≥жний етап ≥ дали можлив≥сть скликати в найближчий же час ”становч≥ збори, що ран≥ше передбачавс¤ скликати через р≥к п≥сл¤ повного зв≥льненн¤ територ≥њ.

÷ього разу проблема в≥дновленн¤ д≥њ конституц≥њ 1875 року, проблема, в≥д ¤коњ прагнули ухилитис¤ при зв≥льненн≥ ѕарижа, повинна була розв'¤затис¤ без ус¤ких подальших ускладнень. ќднак з≥ скасуванн¤м пром≥жного етапу зросли можлив≥ неспод≥ванки ≥ ризик, зв'¤зан≥ з обранн¤м суверенних ”становчих збор≥в п≥сл¤ п'¤ти рок≥в пол≥тичного безсилл¤ ≥ пол≥тичних перекручень. —покушен≥ досв≥дом розуми знайшли р≥шенн¤ проблеми в скликанн≥ ”становчих збор≥в з обмеженими повноваженн¤ми ≥ з обмеженим терм≥ном д≥њ.

ћожлив≥ р≥шенн¤ питанн¤:

ѕоверненн¤ до конституц≥њ 1875 року.

—уверенн≥ ”становч≥ збори.

”становч≥ збори з обмеженими правами.

” цих ц≥л¤х “имчасовий ур¤д прийн¤ло в червн≥ р≥шенн¤ про встановленн¤ в крањн≥ перех≥дного режиму, при ¤кому функц≥њ виконавчоњ ≥ законодавчоњ влади збер≥галис¤ б за ур¤дом, але з двома застереженн¤ми, а саме: голова вибираЇтьс¤ «борами, бюджет ≥ закони, що стосуютьс¤ реорган≥зац≥њ структури, приймаютьс¤ «борами. ”становчим зборам надаЇтьс¤ семим≥с¤чний терм≥н дл¤ розробки конституц≥йного акта, що прот¤гом м≥с¤ц¤, що випливаЇ за його прийн¤тт¤м, п≥дл¤гав передач≥ на референдум. ” випадку неотриманн¤ схваленн¤ на тих же умовах повинн≥ були бути скликан≥ нов≥ ”становч≥ збори.

÷≥ пропозиц≥њ ур¤ду зустр≥ли сильний оп≥р  онсультативних збор≥в ≥ б≥льшоњ частини преси. “имчасовий ур¤д ви¤вивс¤ змушеним погодитис¤ з дотриманн¤м де¤ких гарант≥й стаб≥льност≥ його пол≥тики, ≥з установленн¤м пост≥йного контролю над ур¤дом з боку «бор≥в ≥ передачею останньому вс≥х законодавчих функц≥й (пропозиц≥¤ ¬енсана ќр≥ол¤ ≥  лода Ѕурде).

√лава ≥ велика частина член≥в “имчасового ур¤ду, ¤сно ви¤вл¤ючи свою перевагу, не вважали себе, однак, правомочними нав'¤зувати крањн≥ сво¤ думка. √енерал де √олль в≥дпов≥дно до демократичних принцип≥в, прихильником ¤ких в≥н пост≥йно себе виставл¤в, запропонував народу висловити свою думку.

ƒ≥йсно, т≥льки суверенний народ м≥г сказати, чи повинне в≥дродитис¤ ”становч≥ збори 1875 року; т≥льки народ могли запропонувати ”становчим зборам тимчасову конституц≥ю ≥ зв'¤зати його визначеним терм≥ном; т≥льки народ могли залишити за собою право винести остаточне р≥шенн¤.

¬≥дпов≥дно до цього на 1 жовтн¤ було призначене всенародне опитуванн¤, найб≥льш широкий ≥з тих, що проводилис¤ коли-небудь, у ‘ранц≥њ.

” голосуванн≥ вз¤ло участь 69,5 в≥дсотка виборц≥в. «а конституц≥ю 1875 року висловилос¤ т≥льки 670 000 голос≥в; проти њњЧ17 908 000, тобто 96,4 в≥дсотки вс≥х поданих голос≥в. ”становч≥ збори, не обмежене в правах, з≥брало компактну менш≥сть у 6 298 000 голос≥в, що в≥дпов≥ли Ун≥Ф; за обмежен≥ ж ”становч≥ збори висловилас¤ вир≥шальна б≥льш≥стьЧ12 291 000 голос≥в, що в≥дпов≥ли УтакФ.

¬≥дпов≥дно до результат≥в всенародного опитуванн¤ 2 листопада був промульгований перший УзаконФ „етвертоњ республ≥ки, що установив у ‘ранц≥њ перех≥дний режим надал≥ до введенн¤ в д≥ю новоњ конституц≥њ.

як уже було сказано вище, цей акт в ≥нтересах ур¤ду проводив в≥доме розмежуванн¤ влади ≥ встановлював де¤к≥ гарант≥њ стаб≥льност≥ ур¤ду.

¬иконавча ≥ законодавча влади розмежовувалис¤ в такий спос≥б: перша покладалас¤ на ур¤д, друга належала «борам, що, кр≥м того, вотувало бюджет, але не мало ≥н≥ц≥ативи у в≥дношенн≥ видатковоњ його частини. «ате «бори нар≥вн≥ з ур¤дом мало ≥н≥ц≥ативу у в≥дношенн≥ закон≥в, що промульгувало ур¤д ≥ по ¤кий воно могло евентуально вимагати вторинного њхнього обговоренн¤ «борами.

«бори абсолютною б≥льш≥стю голос≥в своњх член≥в вибирало главу ур¤ду; воно схвалювало склад ≥ програму м≥н≥стерства, воно могло змусити його п≥ти у в≥дставку, але лише абсолютною б≥льш≥стю голос≥в, по≥менним голосуванн¤м ≥ п≥сл¤ дводенних м≥ркувань. У¬≥дхиленн¤ ¤кого-небудь чи акта кредиту не спричин¤Ї в≥дставку ур¤дуФ.

÷¤ система була власне кажучи г≥бридноњ: не було глави держави, окремого в≥д глави ур¤ду; глава ур¤ду був виборним; однопалатна система зближала режим ≥з правл≥нн¤м представницьких збор≥в; орган≥зац≥¤ законодавчоњ влади (з под≥лом права законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи, з особливим пор¤дком промульгац≥њ ≥ вторинного обговоренн¤), а також установленн¤ в≥дпов≥дальност≥ м≥н≥стерств зближали цю систему з парламентарним режимом.

”становч≥ збори ≥ перший проект  онституц≥њ

ќтже, у листопаду 1945 р. в≥дбулис¤ вибори в ”становч≥ збори. √олосуванн¤ проходило по Увеликих спискахФ, ¤к звичайно п≥сл¤ великих пол≥тичних потр¤с≥нь.  ожному департаменту було надано не менш двох м≥сць у «борах. якщо населенн¤ департаменту перевищувало 125 тис. чолов≥к, надавалос¤ додаткове м≥сце на кожн≥ сто тис¤ч чолов≥к. ѕри на¤вност≥ дев'¤ти ≥ б≥льш депутатських м≥сць департаменти могли бути розбит≥ на частин≥.

19 кв≥тн¤ 1946 року, ввечер≥ у св¤ту п'¤тницю, конституц≥¤ в ц≥лому була остаточно прийн¤та 309 голосами проти 249. Ѕ≥льш≥сть складалас¤ з комун≥ст≥в, соц≥ал≥ст≥в ≥ депутат≥в, що примкнули до них; у менш≥сть входили ћ–ѕ, майже вс≥ члени Уƒемократичного ≥ соц≥ал≥стичного союзу опоруФ, радикал-соц≥ал≥сти, сел¤ни, незалежн≥ ≥ члени У–еспубл≥канськоњ парт≥њ вол≥Ф (ѕ–Ћ).

ѕроект новоњ конституц≥њ у своњх принципах ірунтувавс¤ на республ≥канськ≥й ≥ демократичн≥й конституц≥йн≥й традиц≥њ. Ќова конституц≥¤ проголошувала, що ‘ранц≥¤ - демократична, непод≥льна ≥ соц≥альна республ≥ка (ст. 40); що суверен≥тет належить народу (ст. 43); що французький народ зд≥йснюЇ св≥й суверен≥тет через своњх депутат≥в у Ќац≥ональних зборах (ст. 47).

–азом з тим нова конституц≥¤ вводила ≥стотн≥ зм≥ни у в≥дношенн≥ заморських волод≥нь ≥ територ≥й ‘ранц≥њ, а також орган≥зац≥њ державноњ влади.

«аморським територ≥¤м ≥ волод≥нн¤м було присв¤чено, у пор≥вн¤нн≥ з колишн≥ми конституц≥¤ми, значно б≥льше число статей. ÷≥ положенн¤ були ≥нкорпорован≥ в проект самоњ конституц≥њ, що доводило перевагу в ”становчих зборах тенденц≥й до ун≥ф≥кац≥њ й асим≥л¤ц≥њ. –азом з тим п≥д впливом де¤ких федерал≥стських ор≥Їнтац≥й у конституц≥њ ви¤вл¤лис¤ ознаки Уте протир≥ч, то невизначеност≥Ф.

ўо стосуЇтьс¤ орган≥зац≥њ державноњ влади, те ѕьЇр  ≥т охарактеризував запроектовану ком≥с≥Їю державну систему, ¤к щось зовс≥м нове. ¬≥н визначив њњ У¤к ур¤д представницьке на баз≥ Ќац≥ональних збор≥в, з конституц≥йним под≥лом влади на основ≥ дуже ретельно розробленоњ орган≥зац≥њ њхньоњ р≥вновагиФ.  ≥т зображував новий режим, що не представл¤ло утруднень, ¤к в≥дм≥нний в≥д класичного парламентарного режиму; разом з тим в≥н намагавс¤ установити розходженн¤ м≥ж новим режимом ≥ правл≥нн¤м представницьких збор≥в, з ¤ким супротивники проекту хот≥ли б його ототожнити. “вердженн¤  ота по цьому питанню ірунтувалис¤ на трьох наступних основних аргументах:

1) на¤вн≥сть незалежного президента республ≥ки;

2) утворенн¤ –ади маг≥стратури;

3) збереженн¤ –ади м≥н≥стр≥в. ”т≥м, н≥ запозиченн¤ в парламентарного режиму, н≥ де¤к≥ дотепн≥ нововведенн¤ не могли сховати основну особлив≥сть проекту конституц≥њ 19 кв≥тень-всевладд¤ Ќац≥ональних збор≥в.

1. ’оча проектом була передбачена посада президента республ≥ки, але в≥н був позбавлений двох функц≥й, що за звичаЇм фактично належали президенту “ретьоњ республ≥ки, а саме права призначати голови –ади м≥н≥стр≥в ≥ права помилуванн¤. ћало того, президент обиравс¤ тим же самими Ќац≥ональними зборами, що приблизно в тих же умовах обирали голови –ади м≥н≥стр≥в ≥ свого власного голови. ѕрава цих трьох гол≥в, що обираютьс¤ тим самим органом, не були ч≥тко розмежован≥ ≥ перепл≥талис¤. «а умови приналежност≥ цих трьох гол≥в до р≥зних парт≥й права њх могли б нейтрал≥зувати один одного на користь «бор≥в, а у випадку приналежност≥ вс≥х трьох гол≥в до одного угрупованн¤, що волод≥Ї б≥льш≥стю в «борах, останньому належала б ус¤ повнота влади.

2. «бори, що д≥ють закон, безпосередньо втручалис¤ в його застосуванн¤ шл¤хом судовоњ процедури. ѕрот¤гом усього дев'¤тнадц¤того стор≥чч¤ ≥ майже вс≥Їњ першоњ половини двадц¤того в≥дправленн¤ правосудд¤ входило в сферу виконавчоњ влади. ¬олод≥ючи б≥льш-менш широкими ≥ реальними гарант≥¤ми, суди функц≥онували, будучи залежними в≥д ур¤ду, що виражалос¤ в призначенн≥ ≥ просуванн≥ по служб≥ член≥в маг≥стратури. ѕо проект≥ 19 кв≥тн¤ ц¤ прерогатива повинна була перейти до Ќац≥ональних збор≥в, тому що останньому належала б≥льш≥сть у –ад≥ маг≥стратури, в≥д ¤кого в≥дтепер повинн≥ були залежати ≥ судд≥ ≥ в≥дправленн¤ правосудд¤. «бори мали право обирати не т≥льки ш≥стьох член≥в –ади маг≥стратури, але також президента республ≥ки ≥ голови –ади маг≥стратури. ¬оно могло також впливати ≥ на м≥н≥стра юстиц≥њ. ” к≥нцевому рахунку воно мало у своЇму розпор¤дженн≥ голоси восьми член≥в –ади маг≥стратури з дванадц¤ти.

1	2

Ќазва:  онституц≥¤ ‘ранц≥њ 1946 року
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1320 прочитано)