Історія, теорія держави і права > Конституція Франції 1946 року

3. Збори переважали над урядом. Збори затверджували його склад, програму, структуру. Воно могло відкликати його, відмовивши у твердженні. Голова Ради міністрів був вправі, звичайно, порушити питання про довіру, але це не могло утруднити Збори. У випадку незгоди міністр виходив у відставку і Збори вибирало нового голови Ради. Розпуск Зборів передбачався новою конституцією, але він міг мати місце при важкоздійснюваних і малоцікавих умовах. Збори могли бути розпущені тільки в другій половині легіслатури, тобто після закінчення двох з половиною років, і після двох вотумів недовіри в продовження однієї річної сесії. (Цілком ймовірно, ряд міністерств виходив би у відставку і без утручання Зборів у встановленому порядку, у результаті зробленого чи тиску відставки представників тієї чи іншої політичної партії.) Уряду, зі своєї сторони, не було розрахунку домагатися розпуску палати, тому що цим викликалися його власний відхід і заміна його “нейтральним” міністерством у складі голови Збори і голів його комісій, у ведення яких переходили відповідні міністерства. До того ж погоджена зі Зборами робота були цілком в інтересах міністрів, боротьба ж з ним представлялася ризикованої. Справді, міністри залежали від Вищого суду, що, строго говорячи, був утіленням Національних зборів. Національні збори виступали одночасно в якості і судді і прокурора; воно саме вело судовий розгляд проти обвинувачуваних їм же осіб, оскільки воно вибирало членів Вищого суду, дві третини яких повинні були бути депутатами Зборів.

Відповідно до конституційного закону 2 листопада 1945 року текст конституції, прийнятий Установчими зборами 19 квітня, був лиш проектом, що підлягає представленню на схвалення суверенного народу. Всенародне опитування мало місце 5 травня в тих же умовах, що і 21 жовтня 1945 року, але цього разу на схвалення народу були поставлені тільки одне питання: чи схвалюєте ви конституцію, прийняту Національними Установчими зборами? Текст цієї конституції був широко розповсюджений серед населення. Виборець голосував, закреслюючи слова “так” чи “ні”, поміщені проти питання.

Референдум дав негативний результат: 10 450 тис. голосів відповіли “ні”, 9280 тис. голосів дали позитивну відповідь. Проект конституції був відкину-факт безпрецедентний у французькій конституційній історії: дотепер усі конституції, що представлялися на схвалення виборців, затверджувалися значним і часто гнітючою більшістю.

3. Другі установчі збори і прийняття Конституції 1946 р.

Провал проекту конституції 19 квітня викликав призначення, відповідно до конституційного закону 2 листопада 1945 року, нових виборів для обрання других Установчих зборів. При цьому зберігали силу норми, що діяли при обранні перших Установчих зборів.

Результати голосування 2 червня 1946 року в основному не відрізнялися істотно від результатів виборів 21 жовтня. Розподіл сил на виборчій шахівниці було простіше завдяки утворенню на обох флангах народно-республіканського руху об'єднання лівих і Республіканський партії волі; утім, ця подвійна концентрація сил не перешкодила припливу голосів до великих партій, що объединяли понад три чверті що голосували, що складало близько 15 млн. голосів для метрополії (Народно-республіканський рух (МРП)—5589 тис. голосів; комуністична партія і примкнули до неї— 5199 тис. голосів; об'єднана соціалістична партія—4188 тис. голосів). Ліве об'єднання-радикали і Демократичний і соціалістичний союз опірло-зібрало 2295 тис. голосів, Республіканська партія волі й інші праві партії одержали 2540 тис. голосів.

Нова конституційна комісія включала в рівному числі прихильників тих, хто голосував під час референдуму за і проти проекту конституції (21 і 21). У комісію входили 11 комуністів і депутатів, що примикали до них, 9 соціалістів, 1 “прихильник маніфесту”, 2 представника Демократичного і соціалістичного союзу опору, 2 радикал-соціаліста, 12 народних республіканців, 3 депутата Республіканської партії волі і 2 від незалежних і “селян”.

Нарешті в неділю 29 вересня депутати остаточно висловилися по проекті в цілому. Він був прийнятий 440 голосами (комуністи, соціалісти, МРП) проти 106 (Демократичний і соціалістичний союз опору, радикал-соціалісти, незалежні, “селяни” і Республіканська партія волі). Біля тридцяти депутатів утрималося або було відсутнє.

У цей раз референдум дав позитивний результат: за конституцію проголосувало 9297 тис. проти 8165 тис. Число тих, хто утримався, було значно, складаючи більш 31 відсотка що голосували. 27 жовтня конституція була промульгована головою Тимчасового уряду. 24 грудня, відповідно до положень статті 98, зі скликанням Ради Республіки вона набрала сили.

4. Структура і зміст Конституції 27 жовтня 1946 р.

Конституція 27 жовтня 1946 року складається з 106 статей. По обсязі вона значно перевищує не тільки конституцію 1875 року, але також обидві конституційні хартії і конституції десятилітнього і довічного консульства, так само як і конституції Другої імперії (1852 і 1870 років). Але вона менш об'ємиста, чим конституція 1848 року і революційні конституції 1791, 1793 і 1795 років.

До цим останнім вона наближається по чіткому і систематичному розташуванню матеріалу. Конституція розділяється на дванадцять глав, яким передує преамбула.

Розділ 1. Про суверенітет.

Глава II. Про парламент.

Глава III. Про Економічну раду.

Глава IV. Про дипломатичні договори.

Глава V. Про президента республіки.

Глава VI. Про Раду міністрів.

Глава VII. Про кримінальну відповідальність міністрів.

Глава VIII. Про Французький Союз:

Роздягнув 1. Основні початки.

Роздягнув II. Організація.

Роздягнув III. Заморські території і департаменти.

Глава IX. Про Вищу раду магістратури.

Глава X. Про місцеві колективи.

Глава XI. Про перегляд конституції.

Глава XII. Перехідні постанови.

Вже одне це перерахування глав показує, як широкі рамки конституції 1946 року. Норми, що містяться в ній, можуть бути, однак, зведені в три наступні категорії:

Розпорядження, що встановлюють структуру і взаємини Республіки і Французького Союзу (абзаци 16, 17 і 18 преамбули і відділ VIII).

Основні початки, що відносяться до проблем, включається часто в конституції французькими й іноземними установчими збори, хоча ці проблеми не носять конституційного характеру у власному змісті цього слова, а саме:

про публічні права і волі (абзаци 1—-13 преамбули) ;

про місцеві колективи (відділ X);

про міжнародні відносини (абзаци 14 і 15 преамбули і відділ IV).

Норми, що стосуються організації і взаємин державної влади. Вони складають зміст восьми відділів конституції (1, II, III, V, VI, VII, IX, XI) і частково відділу VIII.

ВИСНОВОК

Таким чином, Конституція 27 жовтня 1946 р. зберегла основні традиції французьких республіканських конституцій XIX в.

Разом з тим їй були наявні і деякі специфічні риси, багато в чому обумовлені підйомом демократичного руху в країні й одночасно необхідністю компромісу між лівими і правими (консервативними) політичними силами:

Була збережена двопалатна система парламенту. Це додавало стабільність законодавству: законопроект, що піддався двохкратному обговоренню в незалежних друг від друга палатах, повинний бути більш зробленим. Разом з тим Конституція, з огляду на досвід Сенату Третьої республіки, що гальмували прийняття демократичного законодавства, істотно обмежила права верхньої палати;

Право приймати закони було надано тільки одній палаті – Національним зборам, яким Конституція забороняли його делегування;

Конституція не передбачала сильну і незалежну від парламенту президентську владу;

Уводився режим із залежної від Національних зборів урядовою владою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

“Загальна історія держави і права” / Під ред. К.И. Батиря – М.: 1998 р. – 456 с.

“Історія буржуазної держави і права” / Під ред. З.М. Черніловського – М.: 1964 р. – 495 с.

“Радянська держава і право”, 1947, № 7.

Крутоголов М.А. “Парламент Франції” – М.: 1988 р. – 257 с.

Крутоголов М.А. “Президент Франції” – М.: 1980 р. – 382 с.

Крутоголов М.А. “Центральні органи влади Французької Республіки” – М.: 1956 р. – 525 с.

Зопрівало Марсель “Конституційне право Франції” - М.: Видавництво іноземної літератури, 1957 р. – 649 с.

1	2

Назва: Конституція Франції 1946 року
Дата публікації: 2005-02-21 (1320 прочитано)