≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ќзнаки та принципи правовоњ держави

ќзнаки та принципи правовоњ держави

ѕЋјЌ

1. ¬ступ.

2. ѕринципи правовоњ держави.

3. –озвиток пол≥тичноњ демократ≥њ.

4. √ромад¤нин правовоњ держави.

5. “еор≥¤ правовоњ держави у марксистськ≥й л≥тератур≥.

6. —утн≥сть правовоњ держави.

7. ќсновн≥ ознаки правовоњ держави.

8. ¬исновки.

√ромад¤нське сусп≥льство не можна представити ¤к щось таке, що ≥снуЇ та функц≥онуЇ незалежно в≥д держави. —в≥тосприйн¤тт¤ та св≥дом≥сть громад¤н у значн≥й м≥р≥ залежать в≥д њх в≥дносин з державою, в≥д того, ¤кий вплив мають вони на розвиток своЇњ крањни. ѕод≥њ у наш≥й держав≥ св≥дчать, ¤к складно формувати демократичне мисленн¤, св≥тобаченн¤, звикати до ≥ншоњ ≥деолог≥њ, сприймати пон¤тт¤, ¤к≥ мають в≥дношенн¤ до становленн¤ справжньоњ правовоњ держави, коли прот¤гом дес¤тир≥ч тотал≥тарний режим викор≥нював ус≥ зародки свободноњ думки.

“епер, в умовах становленн¤ правовоњ держави, важливо мати в≥рне у¤вленн¤ про те, що всеж-таки ¤вл¤Ї собою демократичний лад. —аме тому, памТ¤таючи, що ≥стина даЇтьс¤ лише тому, хто здатен уважно розгл¤нути думки та твердженн¤ досв≥дчених спец≥ал≥ст≥в, приступимо до вивченн¤ ц≥Їњ проблеми.

‘ормуванн¤ та розвиток громад¤нського сусп≥льства та пол≥тичних ≥нститут≥в в≥дбувалис¤ одночасно та у т≥сному звТ¤зку, при цьому в≥докремлюванн¤ тих чи ≥нших ≥нститут≥в супроводжувалос¤ розмежуванн¤м громад¤нського сусп≥льства та пол≥тики ¤к самост≥йних частин сусп≥льства.

ѕро нерозривний звТ¤зок громад¤нського сусп≥льства та правовоњ держави говорить ≥снуванн¤ р¤ду ≥нститут≥в, ¤к≥ можна в≥днести ¤к до пол≥тичноњ сфери, так ≥ до громад¤нського сусп≥льства.

—истема цих орган≥в та ≥нститут≥в, ¤к≥ гарантують й охорон¤ють нормальне функц≥онуванн¤ громад¤нського сусп≥льства, це ≥ Ї правова держава. “ака держава грунтуЇтьс¤ на принципах верховенства права, дотриманн¤ закону, поважанн¤ особистост≥ й недоторканост≥ њњ прав, свобод та законних ≥нтерес≥в. ÷е держава, в ¤к≥й пануЇ закон, Їдиний дл¤ влад ус≥х р≥вн≥в, парт≥й та громадських орган≥зац≥й, посадових ос≥б й окремих громад¤н. ≤снуванн¤ людей у так≥й держав≥ грунтуЇтьс¤ не на прост≥й оп≥ц≥ з боку держави, а на захищеност≥ законом, коли не держава навТ¤зуЇ громад¤нину права та обовТ¤зки, а громад¤нин дотримуЇтьс¤ встановлених державою правил через те, що вони в≥дпов≥дають його особистим ≥нтересам.

ƒо недавнього часу вчен≥ намагалис¤ представити правову державу лише ¤к взаЇмод≥ю права ≥ держави. „ерез це правовою вважалас¤ будь-¤ка держава, тому що не ≥снуЇ держави без права, без правовоњ системи ≥ нав≥ть т≥Їю чи ≥ншою м≥рою без самообмеженн¤ правом. Ќ≥чого не м≥н¤Ї в ц≥й ситуац≥њ проголошенн¤ основною ознакою правовоњ держави верховенства закону . “аке верховенство можливе ≥ в тотал≥тарн≥й держав≥. ¬ цьому випадку воно повернене проти народу, ¤кий перетворюЇтьс¤ в сукупн≥сть безправних п≥дданих. ѕевною м≥рою демократ≥¤ залежить в≥д квал≥ф≥кац≥њ та компетентност≥ управл≥нц≥в. ƒ≥йсно наукове розум≥нн¤ правовоњ держави було представлене марксизмом-лен≥н≥змом, ¤кий стверджував, що треба йти не в≥д закону ≥ нав≥ть не в≥д права взагал≥, а в≥д матер≥альних умов житт¤ сусп≥льства та його класовоњ структури.

як ≥сторичне ¤вище правова держава розвиваЇтьс¤ та зм≥нюЇтьс¤ з розвитком сусп≥льства та зм≥н≥ соц≥ально-економ≥чноњ формац≥њ. ўе при первинно-общинному устроњ, де були в≥дсутн≥ми класи, ≥снувала своЇр≥дна непол≥тична демократ≥¤, тобто правова держава, що вт≥лювалас¤ у формах родового та плем≥нного самовр¤дуванн¤ ( з≥бранн¤ ус≥х дорослих член≥в роду або племен≥, ради найстар≥ших тощо).

« по¤вою економ≥чноњ нер≥вност≥ , приватноњ власност≥ та експлуатац≥њ , тобто з по¤вою держави, виникла пол≥тична демократ≥¤. ѓњ розвиток у класовому сусп≥льств≥ повТ¤зано з державою ¤к ≥з заснуванн¤м пол≥тичноњ влади. ќтож, пол≥тична теор≥¤ правовоњ держави бере початок з античност≥. ƒавньогрецький ф≥лософ ѕлатон писав, що державн≥сть можлива там, де панують справедлив≥ закони, Ђде закон володар над правител¤ми, а вони його рабиї. ѕочинаючи з нового часу вона була суттЇво доповнена завд¤ки безпосередньому зверненню до ≥дењ прав людини. ≤сторична обмежен≥сть правовоњ держави не зменшуЇ њњ прогресивного характеру дл¤ визначених умов. “аким чином, кап≥тал≥стична правова держава, що виникла ¤к пол≥тичне вираженн¤ економ≥чноњ системи кап≥тал≥зму, була прогресивним ¤вищем пор≥вн¤но з феодальним пол≥тичним устроЇм, оск≥льки вона створила б≥льш широк≥ можливост≥ дл¤ розвитку руху й орган≥зац≥њ експлуатованих клас≥в.

ѕередов≥ мислител≥ ≈похи ¬≥дродженн¤ сформулювали принцип розпод≥лу Їдиноњ всеохоплюючоњ державноњ влади на три види: законодавчу, виконавчу, судову.  ожна з них повинна бути, по-перше, в≥дносно самост≥йною, по-друге, вр≥вноважувати ≥нш≥. ѕринцип розпод≥лу влади послужив зад≥лом дл¤ теор≥њ правовоњ держави. “ак,  ант (а саме з його ≥мТ¤м пов`¤зують цю теор≥ю) вважав, що держава забезпечуЇ торжество права, вимогам ¤кого сама п≥дпор¤дковуЇтьс¤. √ромад¤нський правовий статус, на думку  анта, грунтуЇтьс¤ на таких безумовних принципах: свобода кожного члена сусп≥льства ¤к людини; р≥вн≥сть його з кожним ≥ншим ¤к п≥дданого; самост≥йн≥сть кожного члена сусп≥льства ¤к громад¤нина.

«г≥дно з вченн¤м ‘≥хте, м≥ж державою та ≥ндив≥дом укладаЇтьс¤ своЇр≥дний догов≥р, за ¤ким ≥ндив≥д погоджуЇтьс¤ на певне обмеженн¤ своЇњ свободи ≥ зобов`¤зуЇтьс¤ п≥дпор¤дкуватис¤ загальним настановам держави, а держава в≥дпов≥дно гарантуЇ безпеку ≥ндив≥дов≥ та його власност≥. ƒержава ¤к надсила, що переважаЇ силу кожного окремого ≥ндив≥да, може ≥ повинна зд≥йснювати примус стосовно будь-¤кого члена сусп≥льства, ¤кщо в≥н порушив уз¤т≥ на себе зобов`¤занн¤. јле, п≥дкреслював ‘≥хте, цей примус повинен бути правом≥рним, тобто влада повинна д≥¤ти лише в≥дпов≥дно до цив≥льних ≥ крим≥нальних закон≥в.

—учасною верс≥Їю ≥деолог≥њ правовоњ держави Ї неол≥беральна концепц≥¤ пол≥тики, протиставленн¤ держави й сусп≥льства, розум≥нн¤ ур¤ду ¤к надпарт≥йноњ, нейтральноњ регулюючоњ сили, спов≥дуванн¤ реагуючого стилю пол≥тики.

ѕроцес формуванн¤ правовоњ держави характеризуЇтьс¤ певною ознакою - рухом людства до свободи, усв≥домленим намаганн¤м обмежити державу, змусити њњ поважати закони та захищати честь ≥ г≥дн≥сть людини ¤к найвищу ц≥нн≥сть. ” правов≥й держав≥ маЇ бути оф≥ц≥йно визнаним принцип п≥длеглост≥ меншост≥ б≥льшост≥ а також р≥вноправТ¤ ус≥х громад¤н; пол≥тичн≥ права, ¤к≥ було вказано в законодавств≥. «агальна ƒекларац≥¤ прав людини 1948р. проголосила, що кожен громад¤нин повинен над≥л¤тис¤ вс≥ма правами ≥ свободами. ѓх зд≥йсненн¤ обмежуЇтьс¤ т≥льки законом з метою забезпеченн¤ прав ≥ свобод ≥нших громад¤н.

ѕох≥дними в≥д головних признак≥в правовоњ держави Ї : виб≥рн≥сть головних орган≥в держави та посадових ос≥б, њх в≥дпов≥дальн≥сть перед виборц¤ми; п≥дконтрольн≥сть та в≥дпов≥дальн≥сть орган≥в ( та службовц≥в) держави, що формуютьс¤ шл¤хом назначенн¤, перед виб≥рними закладами; гласн≥сть у д≥¤льност≥ держави тощо. –озр≥зн¤ютьс¤ ≥нститути представницькоњ (прийн¤тт¤ основних р≥шень повноважними виб≥рними закладами) та безпосередньоњ демократ≥њ (прийн¤тт¤ основних р≥шень безпосередньо громад¤нами, наприклад, шл¤хом референдуму).

ƒ≥знатис¤, ¤ким чином людина стаЇ громад¤нином правовоњ держави, ¤к громад¤нське сусп≥льство може вр≥вноважувати державну владу, що маЇ в своЇму розпор¤дженн≥ не т≥льки управл≥нський апарат, а й озброЇн≥ сили, на чому грунтуЇтьс¤ автоном≥¤ громад¤нського сусп≥льства ≥ автоном≥¤ людини громад¤нина ми можемо розгл¤даючи сферу в≥дносин власност≥

як ≥нститут, що ф≥ксуЇтьс¤ в численних структурах - системах соц≥альних груп, позиц≥й, статус≥в, ролей ≥ владних утворень, власн≥сть Ї п≥двалиною громад¤нських в≥дносин. ¬ажливе значенн¤ маЇ створенн¤ умов дл¤ реальноњ економ≥чноњ свободи через розвиток р≥зноман≥тних форм власност≥, в тому числ≥ права людини на державну власн≥сть. ≤снуванн¤ приватноњ власност≥ на засоби виробництва не Ї перешкодою процесов≥ соц≥ал≥зац≥њ сусп≥льства, а навпаки, спри¤Ї йому.

ѕриватна форма орган≥зац≥њ виробництва може поЇднуватис¤ з соц≥ально ефективним перерозпод≥лом створених благ (наприклад, через систему оподаткуванн¤) , за рахунок чого дос¤гаЇтьс¤ висока ¤к≥сть соц≥альних гарант≥й ≥ р≥вень житт¤ вс≥х член≥в сусп≥льства.

"ЌемаЇ п≥дстав повТ¤зувати в≥дносини експлуатац≥њ вин¤тково з приватною власн≥стю. ¬ умовах державного монопол≥зму в економ≥ц≥, що супроводжуЇтьс¤ нерозвинен≥стю демократичних ≥нститут≥в, держава може в≥д≥гравати роль сукупного експлуататора - г≥ршого, н≥ж кап≥тал≥ст. Ќав≥ть в умовах трудовоњ приватноњ власност≥, за ¤ких субТЇкт прац≥ ≥ субТЇкт власност≥ здеб≥льшого зб≥гаютьс¤, труд≥вник - власник може бути обТЇктом експлуатац≥њ через сферу об≥гу" (—емк≥н ќ.≤.-285 стор.).

¬≥дносини експлуатац≥њ можлив≥ при будь-¤к≥й форм≥ власност≥, ј намаганн¤ повТ¤зати феномен присвоЇнн¤ чужоњ прац≥ лише з приватною власн≥стю маЇ не науковий, а ≥деолог≥чний характер. “ому в основ≥ сучасноњ оц≥нки феномена приватноњ власност≥ повинно лежати насамперед розум≥нн¤ обТЇктивноњ необх≥дност≥ њњ ≥снуванн¤ на сучасному етап≥ розвитку цив≥л≥зац≥њ, а також у¤вленн¤ про принципову можлив≥сть помТ¤кшенн¤ супроводжуючих њњ негативних соц≥альних ¤вищ, що вимагаЇ значноњ ≥ тривалоњ роботи всього сусп≥льства.

ѕриватна власн≥сть, отже, Ї важливим параметром економ≥чноњ свободи, без ¤коњ неможливе громад¤нське сусп≥льство. якщо людина волод≥Ї власн≥стю, що над≥йно захищена законом, то тод≥ вона достойно ≥ впевнено може протисто¤ти влад≥ будь-¤кого рангу. ѕри цьому громад¤нське сусп≥льство виступаЇ ¤к таке, де головною д≥йовою особою Ї людина-власник. ÷е демократичне сусп≥льство тих, хто волод≥Ї засобами виробництва, грошовим кап≥талом, акц≥¤ми, необх≥дною люд¤м ≥нформац≥Їю, ≥нтелектом, що генеруЇ ≥дењ, просто робочою силою. ”часники такого в≥докремленого в≥д державноњ влади сусп≥льства самост≥йн≥, незалежн≥ один в≥д одного. ѕриватна власн≥сть виступаЇ ¤к стимул творчоњ д≥¤льност≥ людини. Ќе можна сьогодн≥ не пом≥чати, що вона породила небачений до цього ≥нтерес людей до розвитку виробництва. ўодо такого насл≥дку приватноњ власност≥, ¤к класова боротьба, то за певних умов вона була руш≥йною силою ≥сторичного прогресу, бо спри¤ла створенню соц≥ально-пол≥тичних умов формуванн¤ структур громад¤нського сусп≥льства, автономних щодо держави.

1	2	3

Ќазва: ќзнаки та принципи правовоњ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2943 прочитано)