≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ќзнаки та принципи правовоњ держави

“еор≥¤ правовоњ держави у марксистськ≥й л≥тератур≥ була оф≥ц≥йно засуджена ¤к буржуазна й опортун≥стична. Ѕезумовний пр≥оритет класових ≥нтерес≥в перед правами та свободами громад¤н, а також перед ≥нтересами всього сусп≥льства призводив до того, що на перший план висувалис¤ не неповторн≥сть кожноњ особистост≥, а заклик до принесенн¤ у жертву сучасного покол≥нн¤ заради майбутн≥х. —тверджувалос¤, що "¤кщо людина претендуЇ на званн¤ марксиста ≥ говорить серйозно про правову державу, а тим б≥льше застосовуЇ пон¤тт¤ "правова" до рад¤нськоњ держави, то це означаЇ, що вона в≥дходить в≥д марксистсько-лен≥нського вченн¤ про державу". ¬важалос¤, що "св≥тле майбутнЇ" прийде лише п≥сл¤ знищенн¤ класовоњ нер≥вност≥, под≥лу м≥ж громад¤нським сусп≥льством ≥ державою та дос¤гненн¤ залежност≥ м≥ж особистим та колективним ≥снуванн¤м. —тверджувалос¤, б≥льше того, що комун≥сти не приймають взагал≥ пон¤тт¤ "правова держава". “еоретики марксизму ≥ практики побудови рад¤нського сусп≥льства не ставили питанн¤ про можливий наступний звТ¤зок м≥ж соц≥ал≥стичною ≥ попередньою кап≥тал≥стичною державою. ” житт¤ було вт≥лене стал≥нське розум≥нн¤ держави, зг≥дно з ¤ким профес≥йне управл≥нн¤ - управл≥нн¤ через держапарат поЇднувалос¤ з так званим у т≥ часи сусп≥льним управл≥нн¤м, "самод≥¤льн≥стю" труд¤щих та трудових колектив≥в, при ¤кому насправд≥ жоден труд¤щий не мав н≥¤кого впливу на д≥¤льн≥сть правл¤чоњ верх≥вки. ÷е призводило до повноњ в≥дсутност≥ гарантованост≥ та повноњ пол≥тичноњ свободи, нев≥дпов≥дност≥ прав та обовТ¤зк≥в громад¤н, нереальност≥ принципу п≥длеглост≥ меншост≥ б≥льшост≥. √ромадськ≥ орган≥зац≥њ, так≥, ¤к кооперац≥¤, профес≥йн≥, молод≥жн≥, творч≥ сп≥лки, ¤к≥ за ≥нших умов могли б стати основою розвитку громад¤нського сусп≥льства й правовоњ держави, були позбавлен≥ самост≥йност≥, ув≥йшли до оф≥ц≥йних структур ¤к важел≥ чи "приводн≥ ремен≥". ј людина, ≥ндив≥д, вмонтувалас¤ у ц≥й структур≥ ¤к "гвинтик". —татус громад¤нина з визначеним у  онституц≥њ обс¤гом прав мало що означав у реальному житт≥. ≤ндив≥дуальне начало було повн≥стю розчинене у колективному чи то в громад¤нському сусп≥льств≥, чи то в держав≥. Ќасильство над людиною стало суттю державноњ пол≥тики. ƒержава утвердила принцип:" «аборонено все, кр≥м дозволеного". ѕраво держави перетворилос¤ в команди ≥ накази. Ќе випадково сам≥ способи (методи) управл≥нн¤ д≥стали назву адм≥н≥стративно-командних. ќб≥ц¤нки перевести "к≥льк≥сть" в "¤к≥сть" так ≥ не було виповнено.

” роки непу було закладено початки громад¤нського сусп≥льства з багатоукладною економ≥кою, ≥де¤ми компром≥су та нац≥ональноњ згоди. ћ.Ѕухар≥н писав, що рад¤нське сусп≥льство Ї формою самоуправл≥нн¤ мас. Ќ≥ парт≥¤, н≥ профсп≥лки , н≥ влада не можуть безпосередньо об≥йн¤ти неможливе.  р≥м над≥йного кер≥вництва центра потр≥бна децентрал≥зована ≥н≥ц≥атива . ћ≥ж основними орган≥зац≥¤ми ≥ роб≥тничою масою повинн≥ виникнути сотн≥ ≥ тис¤ч≥ маленьких ≥ великих добров≥льних товариств, гуртк≥в, обТЇднань, ¤к≥ були б звТ¤зком з масами. ј насправд≥ розвиток держави означав п≥дготовку необх≥дних умов дл¤ њњ повного в≥дмиранн¤ з переходом до комун≥стичного сусп≥льства.

–еформуванн¤ колишнього рад¤нського сусп≥льства та ≥нтеграц≥йн≥ процеси на м≥жнародн≥й арен≥ зробили обТЇктивно необх≥дним формуванн¤ правовоњ держави в ”крањн≥.

–озгл¤немо конкретн≥ше суть правовоњ держави, њњ принципи. ” словосполученн≥ "правова держава" на першому м≥сц≥ стоњть право, на другому - держава. ÷е означаЇ верховенство права в сусп≥льств≥. ќсновоположним началом права Ї принцип загальноњ р≥вност≥, тобто загальноњ ≥ р≥вноњ дл¤ вс≥х м≥ри свободи: дл¤ держави та њњ орган≥в, дл¤ окремоњ особи ≥ колектив≥в, дл¤ вс≥х громад¤н крањни. “ака формальна р≥вн≥сть Ї властив≥стю права, виражаЇ таку його специф≥ку, ¤к справедлив≥сть. ѕраво у сусп≥льному житт≥ виступаЇ насамперед у форм≥ закон≥в та ≥нших нормативних акт≥в. “ому громад¤ни й орган≥зац≥њ можуть бути юридично р≥вними ≥ в≥льними т≥льки ¤к учасники конкретних правов≥дносин, тобто таких в≥дносин, ¤к≥ врегульован≥ законом, нормативними актами.

ќтже, верховенство права (закону) у сусп≥льств≥ - основний принцип правовоњ держави. ¬≥н зумовлюЇ й ≥нш≥ його принципи, зокрема п≥дпор¤дкуванн¤ законов≥ самоњ держави та њњ орган≥в, посадових ос≥б, ≥нших орган≥зац≥й, громад¤н, а також утвердженн¤ економ≥чноњ свободи людини. ѕовинна дотримуватись незалежн≥сть правовоњ системи, на¤вн≥сть багатопарт≥йност≥, легальна д≥¤льн≥сть не лише ур¤дових, а й опозиц≥йних парт≥й, обТЇднань ≥ рух≥в. ¬лада повинна розпод≥л¤тис¤ на три г≥лки - виконавчу, законодавчу та судову, ¤к≥ будуть стримувати й ур≥вноважувати одна одну. ѕовинно дотримуватись сусп≥льно-пол≥тичне представництво громад¤н на ус≥х р≥вн¤х державного управл≥нн¤, зд≥йснювати волю народу, усезагальне, р≥вне й пр¤ме виборче право. ѕол≥тичн≥ д≥¤ч≥ не можуть користуватис¤ прерогативами, ¤к≥ не надан≥ њм законом. ѕравова держава характеризуЇтьс¤ ¤к≥стю власне закону. ¬≥н повинен бути справедливим, гуманним, закр≥плювати нев≥дТЇмн≥ природн≥ права кожноњ людини: право на житт¤, на свободу, на особисту недоторкан≥сть. јле свобода не Ї абсолютною. ¬она допускаЇ обмеженн¤, тобто маЇ певну м≥ру. ÷¤ м≥ра повинна бути р≥вною дл¤ вс≥х. Ќа основ≥ громад¤нського сусп≥льства повинна виховуватись правосв≥дом≥сть, ≥накше громад¤нське сусп≥льство не зможе п≥дпор¤дкувати своњй вол≥ державний апарат.

ќхарактеризувати правову можна ¤к таку державу, в ¤к≥й визнаЇтьс¤ пр≥оритет прав людини перед правами будь-¤коњ сп≥льноти, прав народу перед правами держави, де визначальним пунктом громадського регулюванн¤ Ї ≥нтереси особистост≥, ц≥ ≥нтереси та г≥дн≥сть людей поважаютьс¤ ¤к беззаперечн≥ ц≥нност≥, коли авторитет сили чи майна вит≥сн¤ютьс¤ авторитетом люд¤ност≥, осв≥ченост≥, компетентност≥ (що не можна сказати про неправову державу, де такими ц≥нност¤ми вважаютьс¤ ≥деолог≥чн≥ настанови, пол≥тична доц≥льн≥сть або економ≥чна вигода).

—утн≥сть правовоњ держави пол¤гаЇ ще й у дотриманн≥ закону тими, хто перебуваЇ при влад≥, у взаЇмн≥й в≥дпов≥дальност≥ держави та громад¤н один перед одним. ÷е означаЇ, по-перше, визнанн¤ громад¤нами авторитету права, закону, законослухн¤н≥сть, згоду й готовн≥сть людей жити ≥ чинити так, щоб не уражати ≥нтереси ≥нших.

ѕо-друге, демократизм сусп≥льного управл≥нн¤ у правов≥й держав≥ значною м≥рою залежить в≥д компетентност≥ й квал≥ф≥кац≥њ державних управл≥нц≥в. "ƒемократична правова держава - це ще й осв≥чена, квал≥ф≥кована кер≥вна верства населенн¤, корпус управл≥нц≥в, ¤к≥ дотримуютьс¤ субординац≥њ з ч≥тким розпод≥лом повноважень, ¤к≥ виконуютьс¤ не т≥льки завд¤ки постановам, а й через силов≥ структури верховних орган≥в" (–¤бов —.√.-128 стор.). ѕравова держава повинна у р≥вн≥й м≥р≥ в≥дображати ≥нтереси й потреби вс≥х шар≥в населенн¤, вона маЇ бути нейтральною у протисто¤нн≥ й змаганн≥ сусп≥льно-пол≥тичних позиц≥й, повинна забезпечувати дотриманн¤ закону тими, хто перебуваЇ при влад≥.

ƒемократ≥¤ - не т≥льки участь у виборах ≥ референдумах, а ще й добров≥льне дотриманн¤ народом вимог та настанов ≥снуючоњ влади. ѕравова держава забезпечуЇ також ≥ активну участь громад¤н у розвТ¤занн≥ сусп≥льних проблем.

ќтож , можемо назвати важлив≥ ознаки правовоњ держави :

дотриманн¤ вимог та норм конституц≥њ й закон≥в держави вс≥ма громад¤нами в ус≥х сферах житт¤ сусп≥льства;

дотриманн¤ вимог та норм конституц≥њ й закон≥в держави у д≥¤льност≥ вс≥х громадських ≥ пол≥тичних орган≥зац≥й, не виключаючи й правл¤чу парт≥ю;

дотримуванн¤ вимог та норм конституц≥њ й закон≥в держави при формуванн≥ орган≥в влади, у боротьб≥ за владу, у пол≥тичн≥й взаЇмод≥њ;

легальна д≥¤льн≥сть не лише правл¤чих, а й опозиц≥йних парт≥й, обТЇднань, рух≥в, багатопарт≥йн≥сть;

под≥л державноњ влади на законодавчу, виконавчу, судову;

визначальна роль суду у розвТ¤занн≥ вс≥х сп≥рних питань;

п≥дконтрольн≥сть суду вс≥х без виключенн¤ громад¤н та ≥нституц≥й, право кожного оскаржити в судовому пор¤дку неправом≥рн≥ д≥њ посадових ос≥б та державних орган≥в;

незалежн≥сть судовоњ влади в≥д пануючих пол≥тичних сил та орган≥в державного управл≥нн¤;

визнанн¤ ≥ зд≥йсненн¤ на практиц≥ принцип≥в конституц≥онал≥зму й законност≥, верховенства права, конституц≥йний нагл¤д за дотриманн¤м законност≥;

р≥вно правТ¤ громад¤н та р≥вн≥ вимоги дл¤ вс≥х;

доступн≥сть сусп≥льно важливоњ ≥нформац≥њ, незалежн≥сть засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ;

розвТ¤занн¤ питань та прийн¤тт¤ загальних р≥шень за ознакою б≥льшост≥ з неодм≥нним урахуванн¤м ≥ поважанн¤м прав меншост≥.

ѕринципи демократ≥њ та основн≥ права та свободи громад¤н, ¤к≥ вказано у конституц≥њ, не належать в≥дм≥н≥ у звичайному пор¤дку, ¤к ≥нш≥ правов≥ норми. ƒл¤ внеску поправок, зм≥н в конституц≥њ передбачено спец≥альн≥ процедури, б≥льш складн≥, н≥ж при проходженн≥ звичайного законопроекту. Ќаприклад, в ‘ранц≥њ зм≥ни в конституц≥њ маЇ право вносити т≥льки Ќац≥ональний конгрес - сп≥льне з≥бранн¤ палати депутат≥в та —енату. якщо ж треба прийн¤ти новий текст  онституц≥њ, то в≥н неодм≥нно виноситьс¤ на усенародний референдум та вважаЇтьс¤ прийн¤тим у випадку його п≥дтримки б≥льш н≥ж половиною громад¤н, що мають право голосу.

¬»—Ќќ¬ ».

” правов≥й держав≥ пануЇ право ≥ т≥льки право. ƒл¤ такоњ держави Ї характерним принцип взаЇмного контролю, що було сформульовано ще ф≥лософом  антом.

ќсоба маЇ приватну власн≥сть - основн≥ передумови њњ свободи.

¬ процес≥ свого формуванн¤ та утвердженн¤ правова держава розробл¤ла та закр≥плювала не т≥льки законодавч≥ гарант≥њ ≥ндив≥дуальних свобод та прав, але й свою владу в ¤кост≥ охоронц¤ таких свобод та прав, головного гаранту нормального ≥снуванн¤ та функц≥онуванн¤ громад¤нського сусп≥льства, його основних ≥нститут≥в та принцип≥в.

1	2	3

Ќазва: ќзнаки та принципи правовоњ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2943 прочитано)