≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > Ќорми правд у систем≥ соц≥альних норм
ћораль маЇ ≥сторичний характер, але за вс≥х час≥в критер≥Їм моральних норм виступають категор≥њ добра, зла, чесност≥, по≠р¤дност≥, сов≥ст≥. ¬она охоплюЇ майже вс≥ сфери житт¤ Ч еко≠ном≥ку, пол≥тику, право та ≥н. «а допомогою морал≥ узгоджуЇть≠с¤ повед≥нка особи з ≥нтересами сусп≥льства, долаютьс¤ супере≠чност≥ м≥ж ними, регулюЇтьс¤ м≥жособист≥сне сп≥лкуванн¤. Ђ«олотим правиломї морал≥, в≥домим ≥з найдавн≥ших час≥в, Ї таке: Ђ(не) роби щодо ≥нших так, ¤к ти (не) хот≥в би, щоб вони роби≠ли щодо тебеї. ” багатьох випадках правов≥ норми ¤к би виростали з мо≠ральних принцип≥в. ƒотриманн¤ норм права Ї моральний обов'¤зок громад¤ни≠на, ¤кий визначаЇтьс¤ моральною ≥ правовою культурою сус≠п≥льства. ѕравда, жодне сусп≥льство в ≥стор≥њ розвитку людства не дос¤гло гармон≥њ права ≥ морал≥. —п≥льне у норм права ≥ норм морал≥ пол¤гаЇ у тому, що вони: 1) д≥ють у Їдиному пол≥ соц≥альних зв'¤зк≥в, тобто Ї соц≥аль≠ними нормами; 2) пересл≥дують сп≥льну мету Ч встановленн¤ ≥ п≥дтриманн¤ пор¤дку в сусп≥льств≥; 3) мають однакове функц≥ональне призначенн¤ Ч впливати на повед≥нку людей, регулювати њх в≥дносини, формувати масш≠таби (еталони, стандарти) повед≥нки; 4) адресован≥ до вс≥х або до великоњ групи людей, тобто Ї правилами повед≥нки загального характеру; 5) мають Їдину духовну природу, Їдиний ц≥нн≥сний стри≠жень Ч справедлив≥сть. Ќав≥ть у класов≥й держав≥ норми права були вираженн¤м справедливост≥, на ¤к≥й ірунтуютьс¤ норми морал≥. ќстанн≥, у свою чергу, були обумовлен≥ матер≥альним ≥ духовним розвитком сусп≥льства (див. приклад про кр≥посне право в параграф≥ Ђѕон¤тт¤ ≥ ознаки праваї). јле й тод≥ норми права ≥ норми морал≥ протисто¤ли свавол≥ та анарх≥њ. ¬заЇмод≥¤ норм права ≥ норм морал≥ в процес≥ правотворчост≥: 1. Ќорми права створюютьс¤ з урахуванн¤м норм морал≥, що панують у сусп≥льств≥, виступають ¤к формально (оф≥ц≥йно) ви≠значена м≥ра справедливост≥, ≥ тому право в широкому розум≥нн≥ Ї моральним ¤вищем. Ќаприклад, заборона убивства Ч це на≠самперед моральна заборона, а пот≥м уже правова. «аконом передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за наклеп, даванн¤ неправдивих показань, п≥дробку документ≥в, шахрайство, ¤к≥ у своњй основ≥ мають неправду ¤к аморальне ¤вище. јбо консти≠туц≥йна норма (ст. 63 онституц≥њ ”крањни), в≥дпов≥дно до ¤коњ особа не несе в≥дпов≥дальност≥ за в≥дмову давати показанн¤ або по¤сненн¤ щодо себе, член≥в с≥м'њ чи близьких родич≥в, Ї насам≠перед моральною нормою. 2. Ќорми права зм≥нюютьс¤ ≥ розвиваютьс¤ п≥д впливом норм морал≥. Ќаприклад, зм≥на ставленн¤ до комерц≥йноњ д≥¤льност≥ зажадала юридичного закр≥пленн¤, оск≥льки норма, що заборо≠н¤Ї комерц≥йну д≥¤льн≥сть в ”крањн≥, морально в≥дпала. 3. Ќорми права скасовуютьс¤ у раз≥ нев≥дпов≥дност≥ вимогам норм морал≥, ¤ка пануЇ в сусп≥льств≥. Ќаприклад, смертна кара в ”крањн≥. ¬плив норм морал≥ на д≥¤льн≥сть, пов'¤зану з реал≥зац≥Їю права: 1. Ќорми права оц≥нюютьс¤ громад¤нином, ¤кий реал≥зуЇ њх, ≥з погл¤ду морал≥. Ќав≥ть техн≥чн≥, орган≥зац≥йн≥ правила, ¤к≥ не несуть морального навантаженн¤ (наприклад, передбачена за≠коном форма декларац≥њ про прибутки), мають певний вих≥д на норми морал≥. 2. Ќорми права тлумачатьс¤ посадовою особою, ¤ка зд≥йснюЇ правозастосовну д≥¤льн≥сть, в≥дпов≥дно до норм морал≥, що пану≠ють у сусп≥льств≥. ќсобливо це стосуЇтьс¤ тих норм права, котр≥ м≥ст¤ть у своЇму текст≥ оц≥нн≥ пон¤тт¤ (наприклад, Ђцин≥змї, Ђособливе зухвальствої Ч у рим≥нальному кодекс≥ ”крањни), њх неможливо зрозум≥ти ≥ застосувати без звертанн¤ до норм мора≠л≥. “ак, справедливе, обгрунтоване ≥ законне судове р≥шенн¤ про наклеп, образу, хул≥ганство, статев≥ злочини багато в чому зале≠жить в≥д урахуванн¤ моральних норм, ¤к≥ д≥ють у сусп≥льств≥. 3. ѕравозастосовний процес, включаючи його останню стад≥ю Ч прийн¤тт¤ правозастосовного акта, зд≥йснюЇтьс¤ з урахуванн¤м норм морал≥. «давалос¤ б, передбачена законом форма протоко≠лу судового зас≥данн¤ не торкаЇтьс¤ будь-¤ких моральних ц≥н≠ностей, проте будь-¤к≥ юридичн≥ правила, ¤к≥ внос¤ть ч≥тк≥сть ≥ певн≥сть у взаЇмов≥дносини суб'Їкт≥в права в процес≥ правозастосовноњ д≥¤льност≥, не Ї байдужними дл¤ морал≥. ¬плив норм права на норми морал≥: 1. Ќорми права спри¤ють затвердженню прогресивних мораль≠них у¤влень. Ќаприклад, ст. 21 онституц≥њ ”крањни затверджуЇ гуман≥стичн≥ засади справедливост≥: Ђ¬с≥ люди Ї в≥льними ≥ р≥в≠ними у своњй г≥дност≥ та правахї. 2. Ќорми права спри¤ють усуненню перепон на шл¤ху розвитку нових моральних норм. Ќаприклад, норма про р≥вн≥сть форм вла≠сност≥ Ч державноњ, комунальноњ, приватноњ Ч затверджуЇ у гро≠мад¤н не лише необх≥дне почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥л≥сть дер≠жавноњ ≥ комунальноњ власност≥, але й моральне право хаз¤њна, власника Ч фермера, приватного п≥дприЇмц¤ та ≥н. 3. Ќорми права виступають ¤к засоби охорони ≥ захисту норм морал≥. “ак, статт≥ ÷ив≥льного кодексу спр¤мован≥ на захист ≥ охорону таких моральних ц≥нностей, ¤к добре ≥м'¤, незапл¤мована репутац≥¤, честь, г≥дн≥сть. ¬≥дм≥нност≥ м≥ж нормами морал≥ ≥ нормами права Ќорма морал≥ | Ќорма права | за походженн¤м | Ч складаЇтьс¤ в сусп≥льств≥ на основ≥ у¤влень людей про добро та зло, справедлив≥сть; ≥снувала до виникненн¤ держави; | Ч установлюЇтьс¤ (закр≥плюЇтьс¤) державою ¤к оф≥ц≥йна м≥ра вол≥ та справедливост≥; при перв≥сному лад≥ не ≥снувала; | за сферою д≥њ | Ч регулюЇ внутр≥шнЇ усв≥домленн¤ людиною своЇњ повед≥нки в ус≥х сферах сусп≥льних в≥дносин; не Ї ≥нституц≥ональною Ч не пов'¤зана з ≥нститутами сусп≥льства; створюЇтьс¤, поширюЇтьс¤ ≥ в≥дмираЇ пов≥льно прот¤гом тривалого часу | Ч регулюЇ зовн≥шню форму повед≥нки людини в тих сферах сусп≥льних в≥дносин, що п≥ддаютьс¤ регулюванню; Ї ≥нституц≥ональною Ч д≥Ї в рамках соц≥альних ≥нститут≥в; вступаЇ в д≥ю, зд≥йснюЇтьс¤ ≥ скасовуЇтьс¤ оф≥ц≥йно, у суворо визначеному пор¤дку та час≥; | за ступенем детал≥зац≥њ | Ч виступаЇ ¤к узагальнене безособове правило повед≥нки у вигл¤д≥ ≥дей ≥ принцип≥в (дотримуватис¤ слова, бути чес≠ним, справедливим тощо); | Ч Ї конкретним вар≥антом повед≥нки суб'Їкта, в ¤кому ч≥тко визначен≥ його юридичн≥ права ≥ обов'¤зки, ¤к можлив≥ та належн≥; | за формою вираженн¤ | Ч не закр≥плюЇтьс¤ в спец≥альних актах, м≥ститьс¤ у св≥домост≥ людей; набуваЇ обов'¤зкового значенн¤ в м≥ру визнанн¤ б≥льш≥стю член≥в сусп≥льства; | Ч одержуЇ закр≥пленн¤ в дер≠жавних актах (законах, указах, постановах); п≥сл¤ набутт¤ законноњ сили стаЇ обов'¤зковою дл¤ ос≥б, що знаход¤тьс¤ в сфер≥ њњ д≥њ; | за способом охорони в≥д порушень | Ч дотримуЇтьс¤ добров≥льно, забезпечуЇтьс¤ внутр≥шн≥м переконанн¤м, громадською думкою (результат Ч почутт¤ сорому, ка¤тт¤). | Ч забезпечуЇтьс¤, кр≥м ≥нших способ≥в, державним примусом, застосуванн¤м заход≥в юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ (нер≥дко результат Ч обмеженн¤ в правах правопорушника, викликане застосуванн¤м до нього санкц≥й закону). |
Ќазва: Ќорми правд у систем≥ соц≥альних норм ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2095 прочитано) |