≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ќснови теор≥њ виникненн¤ держави ≥ права

- залежн≥сть в≥д зовн≥шньопол≥тич≠них умов ≥ необх≥дн≥сть виконувати загальносоц≥альн≥ функ≠ц≥њ.

ќстанн≥й фактор зумовлюЇ ≥снуванн¤ держав перех≥дно≠го пер≥оду, а також можлив≥сть не лише поступовоњ зм≥ни одного ≥сторичного типу ≥ншим, а й революц≥йного пере≠ходу.

ќднак останн≥м часом у л≥тератур≥ формац≥йний п≥дх≥д до типолог≥њ держав п≥ддаЇтьс¤ критиц≥. Ќатом≥сть визначаютьс¤ ≥нш≥ критер≥њ типолог≥њ держави ≥ права. “ак, з точки зору ставленн¤ до поступового розвитку держави класиф≥кують на прогресивн≥, консервативн≥ та реакц≥йн≥. «а способом зд≥йсненн¤ владних повноважень Ч демократичн≥ та антидемократичн≥ (авторитарн≥). «алежно в≥д зм≥сту зовн≥шньоњ пол≥тики розр≥зн¤ють миролюбн≥ та агресивн≥ держави. «а в≥дношенн¤м до права держави под≥л¤ють на правов≥ ≥ непра≠вов≥.

6. Ќайголовн≥ш≥ риси держа≠ви ≥ права р≥зних соц≥ально-економ≥чних формац≥й

 ожн≥й класов≥й сусп≥льно-економ≥чн≥й формац≥њ в≥дпо≠в≥даЇ певний ≥сторичний тип держави.

ѕершою в ≥стор≥њ була рабовласницька держава, ¤ка ¤вл¤≠ла собою диктатуру класу рабовласник≥в. ¬иникненн¤ рабовласницьких держав с¤гаЇ IV Ч III тис¤чол≥ть до н. е. ” межах цього типу держави вир≥зн¤ють держави —таро-≠давнього —ходу ( ™гипет, ¬авилон, јссир≥¤ ), в ¤ких збер≥га≠лис¤ пережитки перв≥сного ладу. ќсобливост≥ розвитку виробничих в≥дносин зумовили значну економ≥чну роль держави в цих крањнах, де характерною формою правл≥нн¤ була деспот≥¤. Ќайб≥льшого розвитку система рабовласниць≠ких держав дос¤гла в античних державах —тародавньоњ √рец≥њ та —тародавнього –иму. ” рабовласницьких державах ≥снували р≥зн≥ форми правл≥нн¤: монарх≥¤, аристократична й демократична рес≠публ≥ки. Ќайтипов≥шою формою державного устрою була ≥мпер≥¤, а пол≥тичного режиму Ч авторитарна (деспотична). ѕраво за своњм зм≥стом мало суто рабовласницький характер: раби не були суб'Їктом права ≥ прир≥внювалис¤ до неживих предмет≥в. ¬одночас до скарбниц≥ св≥товоњ право≠воњ культури ув≥йшли демократичн≥ норми державного права √рец≥њ, класичне приватне (майнове) право –иму тощо.

‘еодальна держава виникла у зв'¤зку ≥з зародженн¤м феодальних виробничих в≥дносин. ќснову сусп≥льства ста≠новила власн≥сть феодала на землю, а держава ≥ право стали ≥нструментами диктатури класу феодал≥в. ќсновною фор≠мою правл≥нн¤ була монарх≥¤ в р≥зних вар≥антах (ранньо≠феодальна, централ≥зована, станово-представницька). ќск≥ль≠ки центральна влада феодальноњ держави п≥дтримувалас¤ багатими станами м≥ст, виникли органи станового представ≠ництва (земськ≥ собори, парламент). –озшаруванн¤ сусп≥льства вимагало правового закр≥пленн¤ не лише нер≥вност≥ р≥зних груп, а й ≥Їрарх≥њ њх в≥дносин. ‘еодальне право Ч жорстке, в≥дверто класове, неузгоджене ≥ розпорошене. «начний вплив тут мали рел≥г≥йно-правов≥ норми.

Ѕуржуазна держава й буржуазне право виникли внасл≥≠док буржуазних революц≥й, спр¤мованих проти феодально-абсолютистськоњ монарх≥њ та феодальних в≥дносин. ƒл¤ них характерн≥ так≥ риси:

- формальне закр≥пленн¤ р≥вноправ'¤, законност≥, непо≠рушност≥ прав людини, свободи приватноњ власност≥ ≥ дого≠вор≥в, невтручанн¤ держави в сусп≥льне житт¤;

- цензовий характер, тобто в≥дстороненн¤ за допомогою майнових та ≥нших ценз≥в б≥льшост≥ населенн¤ в≥д участ≥ у формуванн≥ орган≥в влади;

- зосередженн¤ основних зусиль держави в основному на пол≥тичних функц≥¤х;

- збереженн¤ в механ≥зм≥ держави значних позиц≥й дво≠р¤нсько-пом≥щицьких сил;

- поступове пристосуванн¤ старого державного механ≥зму до потреб кап≥тал≥стичноњ системи;

- множинн≥сть форм правл≥нн¤ (конституц≥йна монарх≥¤ в крањнах, де буржуаз≥¤ йшла на компром≥с ≥з двор¤нством; демократична республ≥ка в крањнах, де буржуаз≥¤ дос¤гла повного пануванн¤);

- зростанн¤ апарату держави, розширенн¤ сфери впливу та функц≥й держави;

- процес зрощенн¤ ф≥нансових монопол≥й з державним апаратом;

- зростанн¤ рол≥ права в регулюванн≥ сусп≥льних в≥дносин ;

- п≥двищенн¤ рол≥ зовн≥шн≥х функц≥й держави, що часто мають експансивний характер.

≤ нарешт≥, держави перех≥дного в≥д буржуазного до соц≥ально-демократичного пер≥оду з'¤вилис¤ в процес≥ поступового чи революц≥йного розвитку сусп≥льства.

—оц≥альна демократ≥¤ може ≥снувати лише в такому сусп≥льств≥, де л≥кв≥довано в≥дчуженн¤ прац≥вник≥в, труд¤≠щих в≥д засоб≥в ≥ результат≥в њхньоњ виробничоњ д≥¤льност≥. ÷е таке сусп≥льство, де вс≥ труд¤щ≥ Ї (т≥Їю чи ≥ншою м≥рою) власниками або сп≥ввласниками засоб≥в ≥ результат≥в прац≥. ќтже, сусп≥льство соц≥альноњ демократ≥њ Ч це, хоч би ¤к там було, п≥сл¤буржуазне (постбуржуазне) сусп≥льство. ј держа≠ва в такому сусп≥льств≥ маЇ бути за њњ сутн≥стю державою труд¤щих-власник≥в. ќдним ≥з вар≥ант≥в держави такого перех≥дного пер≥оду стала рад¤нська соц≥ал≥стична держава, але попри безперечн≥ здобутки вона все ж не виправдала тих над≥й, ¤к≥ на нењ покладалис¤. “ак≥ характеристики соц≥ал≥стичноњ держави, ¤к њњ антиексплуататорська спр¤мован≥сть, демократизм, поЇднанн¤ законност≥ й дисципл≥ни, вдосконаленн¤ напр¤≠м≥в ≥ метод≥в д≥¤льност≥ держави, лишилис¤ лише теоретич≠ними постулатами. ƒекларативн≥сть основних конституц≥й≠них прав ≥ свобод людини, в≥дсутн≥сть механ≥зму реал≥зац≥њ нормативних акт≥в ≥ в≥дпов≥дальност≥ держави перед грома≠д¤нином були характерними рисами соц≥ал≥стичноњ держа≠ви. ѕроте цей етап в ≥сторичному розвитку держави мав ≥ своњ позитивн≥ риси, що ви¤вилис¤ в усв≥домленн≥ необх≥д≠ност≥ поступального розвитку сусп≥льства до демократичноњ держави, в≥дпрацюванн≥ механ≥зм≥в соц≥ального захисту на≠селенн¤, визначенн≥ суперечностей соц≥ального розвитку та основних шл¤х≥в њх подоланн¤, оц≥нц≥ можливих перспектив розвитку сусп≥льства ≥ вдосконаленн¤ держави. “ому зако≠ном≥рним Ї перех≥д в≥д соц≥ал≥стичноњ до соц≥ал-демокра≠тичноњ форми держави.

ƒержава соц≥альноњ демократ≥њ Ч це орган≥зац≥¤ пол≥тич≠ноњ влади труд¤щих-власник≥в (що становл¤ть б≥льш≥сть сусп≥льства), ¤ка, керуючи сусп≥льством в≥дпов≥дно до њхньоњ вол≥, забезпечуватиме реальне зд≥йсненн¤ ≥ захист основних прав людини, прав нац≥њ та народу, а також задоволенн¤ загально-соц≥альних потреб на загальнолюдських засадах свободи, справедливост≥ й сол≥дарност≥. “ипова належн≥сть даноњ держави визначаЇтьс¤, ¤к ≥ в ≥нших випадках, врешт≥, ¤к≥сною своЇр≥дн≥стю виробничих в≥дносин. ≤детьс¤ про поЇднанн¤ таких форм власност≥ на засоби виробництва, ¤к приватна (групова чи ≥ндив≥дуаль≠на), комунальна (мун≥ципальна) ≥ сусп≥льна (державна). ’оча вс≥м њм забезпечуютьс¤ формально р≥вн≥ умови сп≥в≥с≠нуванн¤, проте переважна частина засоб≥в виробництва Ї приватною власн≥стю. ѕри цьому труд¤щ≥ Ч абсолютна б≥льш≥сть населенн¤ крањни Ч мають можлив≥сть так чи ≥накше розпор¤джатис¤ використовуваними засобами ви≠робництва ≥ результатами своЇњ прац≥, зд≥йснюваноњ на баз≥ цих засоб≥в. “акого вар≥анта орган≥зац≥њ економ≥чного житт¤ сусп≥ль≠ства, такоњ структури виробничих в≥дносин ще н≥коли не ≥снувало в ≥стор≥њ людства.

ќтже, це буде ≥сторично новий р≥зновид (тип) економ≥чного п≥дірунт¤ сусп≥льства, що й становитиме об'Їктивну основу його ¤к≥сно нового соц≥ального утворенн¤ Чтруд¤щих-власник≥в ≥ в≥дпов≥дного типу держави (держави соц≥альноњ демократ≥њ). як≥сно новому етапу всесв≥тньо-≥сторичного розвитку людства, його переходу до громад¤нського правового су≠сп≥льства соц≥альноњ демократ≥њ в≥дпов≥даЇ у пол≥тико-юри≠дичн≥й сфер≥ ≥ перех≥дний тип держави, зор≥Їнтованоњ на соц≥альну демократ≥ю. Ќин≥ розр≥зн¤ють два основн≥ р≥зновиди держав такого перех≥дного типу:

а) держави, ¤к≥ ≥снують у промислове розвинених крањнах соц≥альне ор≥Їнтованого, Усоц≥ал≥зова≠ногоФ кап≥тал≥зму;

б) держави, ¤к≥ ≥снують у крањнах, що переход¤ть в≥д авторитарно-бюрократичного ладу до грома≠д¤нського сусп≥льства ≥ перетворюютьс¤ з орган≥зац≥њ тотал≥таризованоњ влади колишньоњ парт≥йно-управл≥нськоњ вер≠х≥вки на орган≥зац≥ю влади б≥льшост≥ населенн¤.

ƒосить поширеною Ї типолог≥¤ розвитку людськоњ самоор≠ган≥зац≥њ, запропонована јрнольдом “ойнб≥ в його прац≥ Уќс¤гненн¤ ≥стор≥њФ. ¬сю ≥стор≥ю людства в≥н под≥л¤Ї на 21 цив≥л≥зац≥ю: елл≥нська, зах≥дна, Їгипетська, шумерська, м≥нањська, ≥ндська, хеттська, далекосх≥дна ( оре¤, япон≥¤), православна (основна), православна (в –ос≥њ), ≥ранська, вавилонська, сир≥йська, арабська, ≥ндуњстська, китайська, далекосх≥дна (основна), андська, май¤мська, юкатанська, мексиканська.

7. “еор≥¤ конвергенц≥њ

ƒокор≥нн≥ зм≥ни, що в≥дбу≠лис¤ в сусп≥льному й дер≠жавному житт≥ прот¤гом останн≥х рок≥в, поставили п≥д сумн≥в колишн≥ у¤вленн¤ про комун≥стичне майбутнЇ людства. ” пошуках в≥дпов≥д≥ на питанн¤ про ≥сторичну перспективу розвитку цив≥л≥зац≥њ чимало досл≥дник≥в звер≠таютьс¤ до так званоњ теор≥њ конвергенц≥њ (Уконвергенц≥¤Ф у переклад≥ з латинськоњ мови означаЇ Узближенн¤Ф, Усхо≠дженн¤Ф). ÷¤ концепц≥¤ виникла у 50-х роках XX ст. њњ висунули ѕ. —орок≥н, ƒж. √олбрейт, ”. –остоу, –. јрон, ∆. ‘урастьЇ, я. “≥нберген та ≥н. ” стислому вигл¤д≥ теор≥¤ конвергенц≥њ зводитьс¤ до такого. «а сучасних умов, стверджують њњ прихильники, в≥дбуваЇтьс¤ зближенн¤ кап≥тал≥стичноњ та соц≥ал≥стичноњ систем. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки подоланню в≥дм≥ннос≠тей м≥ж ними через запозиченн¤ позитивних рис кожноњ з систем та л≥кв≥дац≥њ негативних момент≥в.  ап≥тал≥зм за рахунок розширенн¤ елемент≥в плануванн¤ та державного регулюванн¤ економ≥ки, а соц≥ал≥зм Чза рахунок подолан≠н¤ жорсткого централ≥зованого управл≥нн¤ з≥ллютьс¤ в Їди≠ному Упост≥ндустр≥альному сусп≥льств≥Ф, ¤кому ≥ належить майбутнЇ. —интез кап≥тал≥стичноњ та соц≥ал≥стичноњ систем заснований на загальних культурних, техн≥чних та ≥ндус≠тр≥альних аспектах науково-техн≥чноњ революц≥њ. «а цих умов виникають так≥ риси сусп≥льства, ¤к ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, спец≥ал≥зац≥¤ прац≥, автоматизац≥¤, економ≥чне плануванн¤ та програмуванн¤, урбан≥зац≥¤, скороченн¤ с≥м'њ, що Ї сп≥льними дл¤ вс≥х вид≥в держав ≥ Ї основою дл¤ њх перетво≠ренн¤ на Їдину державу.

1	2	3

Ќазва: ќснови теор≥њ виникненн¤ держави ≥ права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4397 прочитано)