≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ќсновн≥ теор≥њ демократ≥њ. “еор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ. “еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ. “еор≥¤ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї

ќсновн≥ теор≥њ демократ≥њ. “еор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ. “еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ. “еор≥¤ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї

ѕошуком кращого державного ладу займалис¤ мислител≥ р≥з≠них народ≥в св≥ту, ¤к≥ за два з половиною тис¤чол≥тт¤ створили чимало теор≥й демократ≥њ.  ожна епоха, кожна держава вносили новизну та своЇр≥дн≥сть у трактуванн¤ демократ≥њ. ≤ сьогодн≥ спо≠стер≥гаЇтьс¤ нове баченн¤ зм≥сту демократ≥њ.

–озгл¤немо стисло сучасн≥ основн≥ теор≥њ демократ≥њ: проле≠тарську (соц≥ал≥стичну), плюрал≥стичну, партисипаторну (демо≠крат≥ю участ≥), корпоративну, ел≥тарну, комп'ютернуї.

ѕролетарська (соц≥ал≥стична) теор≥¤ демократ≥њ

ѕролетарська (соц≥ал≥стична) теор≥¤ грунтувалас¤ на марксист≠ському класовому п≥дход≥. ¬она виникла в XIX ст. ¤к антитеза буржуазн≥й (л≥беральн≥й) демократ≥њ, ¤ка на перший план вису≠вала громад¤нську свободу, тобто повну незалежн≥сть особисто≠го житт¤ ≥ндив≥да в≥д пол≥тичноњ влади, в≥д держави, покликаноњ лише гарантувати, забезпечувати свободу особи.

¬≥дпов≥дно до пролетарськоњ теор≥њ ( . ћаркс, ‘. ≈нгельс, ¬. Ћен≥н) демократ≥¤ ≥ свобода передбачаютьс¤ лише дл¤ Ђтруд¤≠щих масї, насамперед дл¤ пролетар≥ату. ” центр уваги поставле≠на пол≥тична свобода, а про громад¤нську й не йдетьс¤. ѕро≠голошувалас¤ диктатура одного класу Ч пролетар≥ату в≥дносно ≥ншого Ч буржуаз≥њ, союз роб≥тничого класу ≥ сел¤нства, спр¤≠мований проти скинутих експлуататорських клас≥в. ”вага акце≠нтувалас¤ на кер≥вн≥й рол≥ роб≥тничого класу. ѕролетарська теор≥¤ ≥гнорувала загальногромад¤нський консенсус ≥ розвивала класо≠ву конфронтац≥ю.

ѕовне в≥дкиданн¤ приватноњ власност≥, а в≥дтак, ус¤коњ авто≠ном≥њ особи, п≥дм≥на народу роб≥тничим класом у пролетарськ≥й теор≥њ була розвинута в програмних документах  ѕ–—. ” них акцентувалас¤ увага на головн≥й рол≥ комун≥стичноњ парт≥њ ¤к авангарду роб≥тничого класу, ¤кий керуЇ процесом переходу до повноњ демократ≥њ Ч комун≥стичного самовр¤дуванн¤. ¬≥дкидав≠с¤ фундаментальний принцип под≥лу влади, без ¤кого неможли≠ве народовладд¤. Ѕув в≥дкинутий принцип економ≥чного, ≥део≠лог≥чного ≥ пол≥тичного плюрал≥зму.Ђћарксистсько-лен≥нськаї парт≥¤ розгл¤далас¤ ¤к державна структура, а не ¤к громадська орган≥зац≥¤. ” д≥йсност≥ рекламоване Ђсоц≥ал≥стичне народовлад≠д¤ї допускало демократ≥ю лише у вузьких рамках, ¤к≥ визнача≠лис¤ вищим парт≥йно-державним управл≥нн¤м, котре зосереджуЇ у своњх руках усю реальну владу.

“еор≥¤ Ђплюрал≥стичноњ демократ≥њї

“еор≥¤ Ђплюрал≥стичноњ демократ≥њї була найвпливов≥шою у 60-70 роках XX ст. (–. јллен, –. ƒаль, ћ. ƒюверже, –. ƒарендорф, ƒ. –исмен), хоча терм≥н Ђплюрал≥змї введено у пол≥тичний об≥г у 1915 p. англ≥йським соц≥ал≥стом √. Ћаск≥. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ теор≥њ класи у сучасному буржуазному сусп≥льств≥ зникли. —у≠часне буржуазне сусп≥льство складаЇтьс¤ з р≥зних взаЇмод≥ючих Ђстратї Ч прошарк≥в. ¬они виникають у результат≥ сп≥льност≥ тих або ≥нших ≥нтерес≥в (профес≥йних, в≥кових, матер≥альних, духо≠вних, рел≥г≥йних та ≥н.). ќск≥льки ц≥ ≥нтереси не антагон≥стичн≥, то й в≥дносини м≥ж стратами позбавлен≥ антагон≥зму.

ƒл¤ в≥дображенн¤ спец≥альних ≥нтерес≥в створюютьс¤ в≥дпо≠в≥дн≥ зац≥кавлен≥ групи Ч Ђгрупи тискуї. ÷е профес≥йн≥ сп≥лки, асоц≥ац≥њ п≥дприЇмц≥в, пациф≥стськ≥ та патр≥отичн≥ орган≥зац≥њ, рел≥г≥йн≥, спортивн≥ та культурн≥ об'Їднанн¤.  ожна Ђгрупа тис≠куї д≥Ї у власних ≥нтересах, а не керуЇтьс¤ загальною метою. ƒл¤ задоволенн¤ ≥нтерес≥в соц≥альних страт, ¤ких вони предста≠вл¤ють, Ђгрупи тискуї беруть участь у пол≥тичному житт≥, вико≠ристовують загальне виборче право, право на об'Їднанн¤ в по≠л≥тичн≥ парт≥њ та сусп≥льно-пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ, прагнуть одер≠жати доступ до засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ з метою формуванн¤ громадськоњ думки.

ћехан≥зм пол≥тичноњ влади, прийн¤тт¤ ур¤дом тих чи ≥нших пол≥тичних р≥шень у таких умовах Ї результат взаЇмод≥њ р≥зних пол≥тичних сил. ѓх конкуренц≥њ, Ђв≥льноњ гриї, що спри¤Ї ви≠¤вленню Ђзагального ≥нтересуї, встановленню класового миру. ” зв'¤зку з цим пол≥тична система розгл¤даЇтьс¤ ¤к певний ба≠ланс сил м≥ж конфл≥ктуючими економ≥чними, профес≥йними, рел≥г≥йними, етн≥чними та ≥ншими групами й асоц≥ац≥¤ми.  ож≠на з них впливаЇ на формуванн¤ пол≥тики, проте жодна з них не маЇ монопол≥њ на владу. ¬≥дбуваЇтьс¤ Ђдифуз≥¤ї пол≥тичноњ вла≠ди м≥ж ур¤довими ≥ неур¤довими ≥нститутами. –≥зн≥ сусп≥льн≥ ≥нтереси, у тому числ≥ ≥нтереси труд¤щих, у такий спос≥б макси≠мально враховуютьс¤. ¬важаЇтьс¤, що завд¤ки такому плюрал≥≠зму зд≥йснюЇтьс¤ народовладд¤.

«в≥дси випливаЇ положенн¤ про роль держави при Ђплюрал≥≠стичн≥й демократ≥њї: держава Ї лише знар¤дд¤ узгодженн¤ ≥нте≠рес≥в р≥зних груп, нейтральний арб≥тр м≥ж конкуруючими пол≥≠тичними фупами, покликаний не допустити переваги одних над ≥ншими, тобто охорон¤ти умови в≥льноњ пол≥тичноњ конкуренц≥њ. ѕри цьому д≥¤льн≥сть Ђзац≥кавлених групї зображуЇтьс¤ ¤к не пов'¤зана з державою: переговори з ≥ншими групами, укладенн¤ угод Ч колективних договор≥в профсп≥лок ≥з п≥дприЇмц¤ми Ч це р≥зн≥ форми тиску на ≥нш≥ групи.

ѕри вс≥й стрункост≥ теор≥¤ Ђплюрал≥стичноњ демократ≥њї маЇ внутр≥шн≥ протир≥чч¤ ≥ слабк≥ м≥сц¤. Ќасамперед, нереальною Ї настанова на об'Їднанн¤ всього населенн¤ в Ђгрупи тискуї, на њх р≥вн≥сть у вплив≥. ’оча бажаним проголошуЇтьс¤ залученн¤ ¤к можна б≥льшоњ к≥лькост≥ громад¤н до Ђгруп тискуї, б≥льш≥сть ≥з них приречена на пасивн≥сть у пол≥тичному процес≥.

Ќаприк≥нц≥ 70-х Ч 80-≥ роках XX ст., у зв'¤зку ≥з занепадом попул¤рност≥ теор≥њ Ђплюрал≥стичноњ демократ≥њї, де¤к≥ њњ давн≥ прихильники (√.ѕарсонс, –.ƒаль) перейшли на позиц≥њ теор≥њ ел≥тарноњ демократ≥њ.

“еор≥¤ ел≥тарноњ демократ≥њ

“еор≥¤ ел≥тарноњ демократ≥њ виникла у 70-80-х роках XX ст. на основ≥ поЇднанн¤ елемент≥в теор≥њ ел≥т ≥ теор≥њ Ђплюрал≥стич≠ноњ демократ≥њї (—. еллер, ќ.Ўтаммер, ƒ.–≥смен).

–анн¤ теор≥¤ сл≥т (Ђел≥таї Ч краще, доб≥рне, обране) розро≠бл¤лас¤ ¬.ѕарето, √.ћоска, –.ћ≥хельсом (к≥нець XIX Ч поча≠ток XX ст.). ѓњ основне положенн¤ Ч у влади перебувають два класи: пануюч≥ (ел≥п≥) ≥ п≥лила≥н≥ (народ, труд¤щ≥). Ќе маючи н≥чого сп≥льного з демократичними теор≥¤ми, ранн¤ теор≥¤ ел≥т в≥дкидала спроможн≥сть мас до управл≥нн¤. ¬ин¤тком Ї припу≠щенн¤ √.ћоска про в≥дновленн¤ ел≥ти за рахунок найзд≥бн≥ших до управл≥нн¤ з числа активних нижчих верств сусп≥льства. јле це аж н≥¤к не св≥дчить про демократичну позиц≥ю теор≥њ ранньо≠го ел≥таризму. ѓњ ≥деологи були переконан≥ в тому, що правл¤чий клас концентруЇ управл≥нн¤ пол≥тичним житт¤м крањни у своњх руках, а втручанн¤ неосв≥ченого народу в пол≥тику може лише дестаб≥л≥зувати або зруйнувати сформован≥ громадсько-пол≥тич≠н≥ структури.

¬≥дпов≥дно до теор≥њ ел≥т кожне сусп≥льство не схоже на ≥нше внасл≥док розб≥жностей у природ≥ своњх ел≥т. ¬оно обумовлено, кр≥м ≥нших чинник≥в, нер≥вном≥рним под≥лом престижу, влади або почестей, пов'¤заних ≥з пол≥тичним суперництвом. ¬изна≠валис¤ два види прийом≥в ≥ засоб≥в правл≥нн¤ б≥льш≥стю з боку ел≥ти Ч сила ≥ хитр≥сть. ≈л≥ту, ¤ка в≥ддаЇ перевагу насильству, ѕарето називав ел≥тою лев≥в, а ел≥ту, що т¤ж≥Ї до хитрост≥ Ч ел≥тою лис. Ќа думку –. ѕарето, ≥стор≥¤ сусп≥льств Ч це голо≠вним чином циркул¤ц≥¤ ел≥т. …ого п≥дтримав –. ћ≥хельс у робо≠т≥ Ђ—оц≥олог≥¤ парт≥йних орган≥зац≥й у сучасн≥й демократ≥њї. ¬≥н стверджував, що в≥дбуваЇтьс¤ зм≥на ел≥т за законом ол≥гарх≥њ, зг≥д≠но з ¤ким у вс≥х парт≥¤х, орган≥зац≥¤х, незалежно в≥д њхнього типу, Ђдемократ≥¤ веде до ол≥гарх≥њї. –¤дов≥ члени орган≥зац≥й, нездатн≥ до управл≥нн¤, висувають кер≥вник≥в, котр≥ Ђантидемо-кратизуютьс¤ї, перетворюютьс¤ на Ђпарт≥йну ел≥туї. “обто на певному етап≥ демократ≥¤ перетворюЇтьс¤ на ол≥гарх≥ю. ѕо сут≥, демократ≥¤ перетворюЇтьс¤ на арену Ђциркул¤ц≥њ парт≥йних ел≥тї. ѕершочерговим завданн¤м –. ћ≥хельс вважав формуванн¤ Ђг≥д≠ноњї парт≥йноњ ел≥ти.

ƒо ƒругоњ св≥товоњ в≥йни центр пропаганди ел≥таризму знахо≠дивс¤ в ™вроп≥, —Ўј були њњ Ђперифер≥Їюї (прац≥ ћоска, ѕаре≠то, ћ≥хельса почали перекладати там лише у 30-х роках XX ст.). ѕ≥сл¤ в≥йни цей центр перем≥стивс¤ до —Ўј. ”творилос¤ к≥ль≠ка ел≥тарних шк≥л. якщо пор≥вн¤ти американську ≥ зах≥дноЇвро≠пейську теор≥њ ел≥т, можна побачити, що перша Ї емп≥ричн≥шою, у н≥й переважають ≥нтерпретац≥њ ел≥ти з погл¤ду структури влади ≥ громадсько-пол≥тичних вплив≥в. ƒруг≥й Ї притаманною Ђц≥нн≥снаї ≥нтерпретац≥¤ ел≥ти.

÷≥нн≥сн≥ у¤вленн¤ про ел≥ти пол¤гають в основ≥ концепц≥й ел≥тарного плюрал≥зму (≥накше Ч ел≥тарноњ демократ≥њ). “еор≥њ

ел≥таризму та плюрал≥стичноњ демократ≥њ, ¤к≥ ран≥ше вважалис¤ антиподами, знаход¤ть у н≥й т≥сн≥ш≥ точки з≥ткненн¤.

“еор≥¤ ел≥тарного плюрал≥зму (або ел≥тарноњ демократ≥њ) запе≠речуЇ розум≥нн¤ демократ≥њ ¤к правл≥нн¤ народу й обірунтовуЇ демократичне правл≥нн¤ ел≥т. ¬она стверджуЇ, що ≥снуЇ чимало ел≥т ≥ жодна з них не дом≥нуЇ в ус≥х сферах житт¤. ћ≥ж ел≥тами, що пересл≥дують р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ ц≥л≥, але й мають загальну згоду щодо Ђправил гриї, точитьс¤ конкуренц≥¤. „исленн≥сть протиборчих ел≥т створюЇ в сусп≥льств≥ певний Ђбаланс сил, ¤кий забезпечуЇ демократичне вир≥шенн¤ питань владиї.

Ќаприклад, —. еллер стверджуЇ, що в зах≥дному сусп≥льств≥ л≥дерство належить не одн≥й ел≥т≥, Ђа скор≥ше комплексн≥й сис≠тем≥ спец≥ал≥зованих ел≥тї. ƒов≥льно розширюЇтьс¤ коло ел≥т: до них в≥днос¤ть будь-¤ке б≥льш-менш оформлене об'Їднанн¤ лю≠дей. ¬важаЇтьс¤, що маси можуть суттЇво впливати на ел≥ти че≠рез вибори, Ђфупи тискуї, вимагати њхньоњ зв≥тност≥. ” цьому аспект≥ теор≥¤ ел≥тарного плюрал≥зму практично змикаЇтьс¤ з теор≥Їю Ђплюрал≥стичноњ демократ≥њї. ћ≥сце соц≥альних груп ¤к учасник≥в (суб'Їкт≥в) пол≥тичного процесу прийн¤тт¤ владних р≥шень пос≥ли ел≥ти груп (плюрал≥зм ел≥т). —аме њхн¤ числен≠н≥сть ≥ конкуренц≥¤, њхн≥й консенсус щодо основних ц≥нностей ≥ Ђправил гриї гарантуЇ стаб≥льн≥сть, високу ц≥нн≥сть функц≥ональ≠ност≥ й ефективност≥ демократичноњ системи.

1	2

Ќазва: ќсновн≥ теор≥њ демократ≥њ. “еор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ. “еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ. “еор≥¤ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1367 прочитано)