≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ќсновн≥ теор≥њ демократ≥њ. “еор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ. “еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ. “еор≥¤ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї

“аким чином, теор≥¤ ел≥тарноњ демократ≥њ виходить ≥з розу≠м≥нн¤ демократ≥њ ¤к в≥льного суперництва претендент≥в за голо≠си виборц≥в, ¤к форми правл≥нн¤ ел≥т, б≥льш-менш п≥дконтроль≠них народу особливо п≥д час вибор≥в. —уть концепц≥њ ел≥тарноњ демократ≥њ пол¤гаЇ в ≥дењ плюрал≥зму ел≥т, Ђщо виростаютьї на основ≥ взаЇмод≥њ сусп≥льних груп. ≤де¤ плюрал≥зму ел≥т проти≠ставл¤Їтьс¤ ≥дењ влади в руках одн≥Їњ ел≥ти.

“еор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ

“еор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ (демократ≥њ участ≥) (ƒж. ¬ольф,  . ћакферсон, ƒж. ћенсбридж) спираЇтьс¤ на рефор≠м≥стськ≥ концепц≥њ неол≥берал≥в ≥ соц≥ал-демократ≥в. ” ц≥лому, залишаючись на позиц≥¤х схильност≥ до ≥нститут≥в ≥ ц≥нностей л≥берально-демократичноњ модел≥ сусп≥льства, прихильники те≠ор≥њ демократ≥њ участ≥ негативно ставл¤тьс¤ до теор≥й плюрал≥≠стичноњ ≥ ел≥тарноњ демократ≥њ. ¬они ставл¤ть своњм завданн¤м дос¤гти д≥йов≥шоњ свободи ≥ р≥вност≥, н≥ж це Ї в д≥йсност≥ та н≥ж це записано в ≥нших л≥берально-демократичних концепц≥¤х. ¬≥дкидаючи погл¤ди про нездатн≥сть мас до конструктивних по≠л≥тичних д≥й, прихильники демократ≥њ участ≥ ведуть активний пошук канал≥в ефективного залученн¤ громад¤н до процесу при≠йн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень. як стимулюванн¤ пол≥тичноњ актив≠ност≥ нижчих верств сусп≥льства пропонуЇтьс¤ п≥дн¤тт¤ њх за≠гального осв≥тнього р≥вн¤, прилучанн¤ до основ пол≥тичноњ куль≠тури.

ѕрихильники теор≥њ партисипаторноњ демократ≥њ вважають, що можна уникнути обранн¤ легальним шл¤хом тиран≥чного правл≥нн¤ внасл≥док некомпетентност≥ б≥льшост≥ народу. ƒл¤ цього не обов'¤зково виключати з пол≥тичного процесу народн≥ маси. ƒ≥йов≥шим засобом Ї встановленн¤ ≥нституц≥ональних пе≠репон дл¤ по¤ви тиран≥њ. ћаЇтьс¤ на уваз≥ добра ≥нформован≥сть громадськост≥, здатн≥сть зд≥йснювати демократичний контроль за допомогою загальних вибор≥в ≥ представницького ур¤ду.

Ўироке залученн¤ осв≥чених громад¤н до пол≥тичного про≠цесу, децентрал≥зац≥¤ ≥ контроль за прийн¤тт¤м найважлив≥ших р≥шень в змоз≥, на думку автор≥в ц≥Їњ теор≥њ, пол≥пшити перспек≠тиву дос¤гненн¤ д≥йсноњ свободи ≥ р≥вност≥ або хоча б примири≠ти розб≥жност≥ в зм≥ст≥ цих пон¤ть у теор≥њ ≥ практиц≥. “ут мова йде про здатн≥сть простих людей управл¤ти сусп≥льством, що Ї пр¤мо протилежним ел≥тарним теор≥¤м, ¤к≥ в≥ддають пр≥оритет ел≥т≥. ≤стотною Ї вимога, запропонована прихильниками даноњ теор≥њ, до обранц≥в народу в представницьких органах: вони по≠винн≥ виражати не лише власну думку з тих чи ≥нших питань державноњ пол≥тики, але й керуватис¤ думкою своњх виборц≥в.

ƒемократ≥¤ участ≥ Ї зм≥шаною формою Ч поЇднанн¤м пр¤≠моњ ≥ представницькоњ демократ≥њ Ч орган≥зованою ¤к Ђп≥рам≥≠дальна системаї ≥з пр¤мою демократ≥Їю в основ≥ ≥ демократ≥Їю делегат≥в на кожному наступному р≥вн≥, починаючи з основи. ѕередбачаЇтьс¤, що ¤кщо на р≥вн≥ робочого м≥сц¤, комуни, сус≠п≥льства можна виробити загальну владу, то на вищому р≥вн≥ об'Їднанн¤ делегати повинн≥ виступати в рол≥ посередник≥в при формуванн≥ загальноњ вол≥. Ћ≥дер Ї покликаним обслуговувати ≥нтереси член≥в орган≥зац≥њ, ¤ка його висунула, ≥ знаходитис¤ п≥д жорстким контролем ≥з боку громадськост≥. ќц≥нка л≥дера зале≠жить п≥л дос¤гненн¤ сусп≥льством к≥нцевого результату за його допомогою.

“аким чином, теор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ обірунто≠вуЇ необх≥дн≥сть широкоњ безпосередньоњ участ≥ громад¤н ¤к у прийн¤тт≥ життЇво важливих р≥шень, так ≥ в њхн≥й п≥дготовц≥ та зд≥йсненн≥, тобто в усьому пол≥тичному процес≥.

“еор≥¤ корпоративноњ демократ

“еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ Ї одн≥Їю з поширених. ¬она виникла одночасно з по¤вою орган≥зац≥й б≥знесу ≥ роб≥тничою класу, ¤к≥ захищали ≥нтереси не окремих п≥дприЇмц≥в або роб≥т≠ник≥в, а корпоративн≥ ≥нтереси вс≥х член≥в в≥дпов≥дних орган≥за≠ц≥й. ƒемократ≥¤ представл¤Їтьс¤ ¤к ≥нституц≥ональний механ≥зм дл¤ вироб≥тки пол≥тики, державних р≥шень за допомогою пред≠ставник≥в пол≥тичноњ ел≥ти крањни та л≥дер≥в обмеженого числа роб≥тничих орган≥зац≥й, тобто ел≥ти б≥знесу ≥ профсп≥лок. ѕеред≠бачаЇтьс¤, що така взаЇмод≥¤ надаЇ можлив≥сть корпоративним орган≥зац≥¤м набувати монопольного права представл¤ти ≥нте≠реси вс≥х член≥в в≥дпов≥дних корпорац≥й в обм≥н на прийн¤тт¤ на себе де¤ких обмежень, визначених державою.

÷¤ теор≥¤ розгл¤даЇ демократ≥ю ¤к погоджувальне, неконкурентне правл≥нн¤ кер≥вник≥в корпорац≥й, найманих роб≥тник≥в ≥ п≥дприЇмц≥в, а також парт≥й. ѕри цьому корпорац≥њ мають пра≠во представл¤ти вс≥х роб≥тник≥в т≥Їњ чи ≥ншоњ галуз≥. ƒержава, у њх трактуванн≥, виступаЇ в рол≥ арб≥тра.

“еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ маЇ точки з≥ткненн¤ з тео≠р≥Їю Ђплюрал≥стичноњ демократ≥њї. ¬они визнають на¤вн≥сть центру сили поза органами державноњ влади. ќднак, поза¤к пе≠рша стверджуЇ, що конкуруюч≥ Ђгрупи тискуї впливають на ви роб≥тку державноњ пол≥тики, корпоратив≥сти виход¤ть ≥з того, що лише обмежена к≥льк≥сть груп Ч не конкуруючих, ≥Їрарх≥чно орган≥зованих, що перебувають п≥д контролем держави, здатн≥ впливати на формуванн¤ ≥ проведенн¤ пол≥тики. ѕрихильни≠ки даноњ теор≥њ ставл¤ть на м≥сце конкуренц≥њ ел≥т консенсусн≥ методи прийн¤тт¤ р≥шень.

“еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ знайшла практичне застосу≠ванн¤ в регулюванн≥ соц≥альних в≥дносин (оплата та охорона пра≠ц≥, соц≥альне забезпеченн¤ та ≥н.). ѕроте њњ положенн¤ не можуть бути поширен≥ на всю д≥¤льн≥сть держави, тому що обмежують права ≥ндив≥да на користь крупних корпорац≥й, бюрократ≥њ.

¬важаЇтьс¤, що корпоративна теор≥¤ ближче до теор≥њ ел≥тар≠ноњ демократ≥њ ≥ може розгл¤датис¤ ¤к њњ р≥зновид.

“еор≥¤ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї

“еор≥¤ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї (родоначальник Ч √. раух, ‘–Ќ) виникла у результат≥ розвитку нових техн≥чних розробок у галуз≥ засоб≥в зв'¤зку й електронно-обчислювальноњ техн≥ки, ¤к≥ призвели до оформленн¤ нового напр¤мку Ч телекомп'юн≥кац≥њ (попарне об'Їднанн¤ ≈ќћ ≥ телебаченн¤, ≈ќћ ≥ телефону, телебаченн¤ ≥ супутникового зв'¤зку). √енетичне пов'¤зана з попередн≥ми теор≥¤ми демократ≥њ, теор≥¤ комп'ютерноњ демок≠рат≥њ ірунтуЇтьс¤ на досл≥дженн≥ сутност≥ зм≥н у систем≥ демок≠ратичних ≥нститут≥в, ¤к≥ в≥дбулис¤ унасл≥док Ђкомун≥кац≥йно-комп'ютерноњ революц≥њї. Ќа думку √. рауха, ц¤ теор≥¤ Ђдозво≠л¤Ї вир≥шити проблеми демократ≥њ за допомогою електрон≥киї на вищому р≥вн≥, н≥ж ≥нш≥ теор≥њ. ќднакове ставленн¤ людей до машин створюЇ необмежен≥ можливост≥ дл¤ розвитку демократ≥њ за допомогою к≥бернетики.

ѕереваги комп'ютерноњ демократ≥њ в пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими демократ≥¤ми вбачаютьс¤ њњ ≥деологами (–.√арод≥, ƒж.ћарт≥н та ≥н.) у такому.

1.  омп'ютерна техн≥ка в≥дкриваЇ широк≥ можливост≥ дл¤ громад¤н щодо волод≥нн¤ приватною власн≥стю. ѕеретворюю≠чись на доступну дл¤ придбанн¤ ≥ використанн¤ в побут≥, вона слугуЇ св≥дченн¤м Ђр≥вногої залученн¤ вс≥х громад¤н до дос¤г≠нень науково-техн≥чного прогресу. ” силу того, що електронна техн≥ка використовуЇтьс¤ на автоматизованих п≥дприЇмствах, наука проголошуЇтьс¤ Ђколективною власн≥стюї, а труд¤щ≥ Ч њњ сп≥ввласниками. …детьс¤ про Ђдемократизац≥юї економ≥ки.

2. Ђ“еле'комп'юн≥кац≥¤ї призводить до зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ профес≥й, зростанн¤ рол≥ сфери обслуговуванн¤. ÷е трактуЇтьс¤ ¤к Ђдемократизац≥¤ї сусп≥льства, поповненн¤ р¤д≥в опозиц≥њ пра≠вл¤чоњ парт≥њ новими соц≥альними групами Ч Ђгрупами за ≥нте≠ресамиї.

3.  ≥бернетика дозвол¤Ї встановити Ђбезпосередн≥й зв'¤зок м≥ж державою та особоюї. ÷ей ≥ндив≥дуальний зв'¤зок через комп'ютер квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к Ђпр¤ма демократ≥¤ї, ¤ка дозвол¤Ї провести ЂмиттЇвий референдумї з будь-¤кого питанн¤. –.√арод≥ зазначаЇ: комп'ютер ≥ телебаченн¤ створ¤ть можлив≥сть Ђперма≠нентних збор≥в ц≥лого народу, де кожна ≥ндив≥дуальна думка реЇструватиметьс¤ ≥ п≥драховуватиметьс¤ї. ƒж. ћарт≥н спод≥ва≠Їтьс¤, що за допомогою комп'ютерноњ техн≥ки проблема Ђдемократ≥њ участ≥ї буде вир≥шена ¤к у м≥сцевому ≥ нац≥ональному масштаб≥, так ≥ у св≥товому: супутники зв'¤зку зробл¤ть телеба≠ченн¤ Ђзагальносв≥товим екраномї. ” цьому в≥н убачаЇ Їдиний шл¤х, що призведе до Ђпорозум≥нн¤ м≥ж народамиї ≥ створенн¤ Ђдуху комунї.

ѕлюрал≥стична сутн≥сть теор≥њ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї дозвол¤Ї њњ авторам в≥дстоювати демократичн≥ принципи р≥вно≠ст≥ вс≥х член≥в сусп≥льства на т≥й п≥дстав≥, що вони знаходити≠мутьс¤ в Ђоднаковому в≥дношенн≥ до машинї ≥ матимуть можли≠в≥сть Ђдавати порадиї пол≥тичним ≥ державним д≥¤чам, ¤к≥ њх враховуватимуть. ѕо сут≥, вищим дос¤гненн¤м демократ≥њ ≥део≠логи ц≥Їњ теор≥њ вважають пропускну спроможн≥сть ≥нформац≥њ в сусп≥льств≥. —усп≥льство та пам'¤ть ≈ќћ ¤к Ђсистеми, що само≠регулюютьс¤ї, Ї дл¤ них Ђ≥нформац≥йним просторомї, в змоз≥ д≥¤ти аналог≥чно завд¤ки схожост≥ принцип≥в роботи.

 ≥бернетичний п≥дх≥д в≥дбиваЇ процес переробки ≥нформа≠ц≥њ, ≥ зводити демократ≥ю до цього процесу, щонайменше, не≠правильно. ѕроте сучасна к≥бернетика спроможна справл¤ти величезний вплив на розробку системноњ методолог≥њ.

1	2

Ќазва: ќсновн≥ теор≥њ демократ≥њ. “еор≥¤ партисипаторноњ демократ≥њ. “еор≥¤ корпоративноњ демократ≥њ. “еор≥¤ Ђкомп'ютерноњ демократ≥њї
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1367 прочитано)