≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ законност≥. ѕринципи законност≥. ¬имоги законност≥. √арант≥њ законност≥

ѕон¤тт¤ законност≥. ѕринципи законност≥. ¬имоги законност≥. √арант≥њ законност≥

«аконн≥сть Ч це комплексне (принцип, метод, режим) соц≥≠ально-правове ¤вище, що характеризуЇ орган≥зац≥ю ≥ функц≥о≠нуванн¤ сусп≥льства ≥ держави на правових засадах.

“ерм≥н Ђзаконн≥стьї Ї пох≥дним в≥д терм≥на Ђзаконї ≥, будучи комплексним пон¤тт¤м, охоплюЇ вс≥ сторони житт¤ права Ч в≥д його рол≥ в створенн≥ закону до реал≥зац≥њ його норм в юридич≠н≥й практиц≥. «аконн≥сть в≥дображаЇ правовий характер орган≥≠зац≥њ сусп≥льно-пол≥тичного житт¤, орган≥чний зв'¤зок права ≥ влади, права ≥ держави, права ≥ сусп≥льства. ¬имога законност≥ р≥вною м≥рою стосуЇтьс¤ вищих орган≥в державноњ влади, ≥нших державних орган≥в, ¤к≥ ухвалюють у межах своЇњ компетенц≥њ п≥дзаконн≥ акти (сфера правотворчост≥), безпосередн≥х виконавц≥в закон≥в Ч посадових ос≥б, а також громадських орган≥зац≥й, ко≠мерц≥йних корпорац≥й, громад¤н (сфера правореал≥зац≥њ).

«аконн≥сть характеризуЇтьс¤ поЇднанн¤м двох ознак.

зовн≥шньоњ (формальноњ) Ч обов'¤зком виконувати розпор¤≠дженн¤ закон≥в ≥ п≥дзаконних правових акт≥в державними орга≠нами, посадовими особами, громад¤нами ≥ р≥зними об'Їднанн¤≠ми:

внутр≥шньоњ (сутн≥сноњ) Ч на¤вн≥стю науково обгрунтованих ≥ в≥дпов≥дних праву закон≥в; ¤к≥стю закон≥в.

¬ажливо не т≥льки додержуватис¤ закон≥в, а й створювати справедлив≥, тобто правов≥, закони. ѕравов≥ закони повинн≥ бути нормативним п≥дірунт¤м законност≥. «аконн≥сть Ї не самоц≥л≠лю. не виконанн¤м заради виконанн¤, њњ призначенн¤ Ч додер≠жанн¤ закон≥в в ≥м'¤ торжества свободи, справедливост≥. «акон≠н≥сть Ч ¤вище прогресивне ≥ покликане спри¤ти сусп≥льному прогресу. ¬ ≥стор≥њ було чимало випадк≥в, коли громад¤ни дододержувалис¤ закон≥в, а законн≥сть порушувалас¤, коли Ђсуворе додержанн¤ї у д≥йсност≥ означало Ђсуворе порушенн¤ї (напри≠клад, масов≥ репрес≥њ за час≥в культу особи —тал≥на в —–—–). ” таких випадках закон не в≥дпов≥дав праву, потребам сусп≥льного прогресу. ўоб у держав≥ була Ђправозаконн≥стьї, чинн≥ закони, насамперед  онституц≥¤, повинн≥ адекватно в≥дображати пра≠вов≥ принципи, загальнолюдськ≥ ц≥нност≥. ” сфер≥ правотворчо≠ст≥ це виражаЇтьс¤ в забезпеченн≥ виданн¤ закону, ¤кий в≥дпов≥≠даЇ праву.  онституц≥њ.

«аконн≥сть Ч ¤вище багатоаспектне ≥ може виступати ¤к прин≠цип. метод, режим. «аконн≥сть Ї принципом д≥¤льност≥ держав≠них орган≥в, громадських орган≥зац≥й, комерц≥йних корпорац≥й, посадових ос≥б, громад¤н. ѕринцип законност≥ притаманний лише демократичним державам, оск≥льки в≥н Ї антиподом сва≠вол≥ ≥ беззаконн¤, припускаЇ пов'¤зан≥сть вс≥х орган≥в держави правовими нормами, д≥њ в њх рамках ≥ в ≥м'¤ њх реал≥зац≥њ. –азом з тим з боку д≥¤льност≥ держави законн≥сть виступаЇ ¤к певний метод державного управл≥нн¤ сусп≥льством, тобто воно зд≥йс≠нюЇтьс¤ виключно правовими засобами. як метод державного управл≥нн¤ сусп≥льством законн≥сть означаЇ, що:

1) органи держави ≥ посадов≥ особи при зд≥йсненн≥ своЇњ д≥¤≠льност≥, розробл¤ючи ≥ приймаючи р≥шенн¤, спираютьс¤ на прин≠ципи ≥ вимоги законност≥;

2) при орган≥зац≥њ реал≥зац≥њ прийн¤тих р≥шень вони не вихо≠д¤ть за меж≥ своЇњ компетенц≥њ;

3) при зд≥йсненн≥ контролю ≥ нагл¤ду за законн≥стю д≥й уча≠сник≥в сусп≥льних в≥дносин вони додержуютьс¤ правових про≠цедур, використовують правов≥ засоби ≥ способи.

ћетод законност≥ Ї основою дл¤ застосуванн¤ ≥нших метод≥в державного управл≥нн¤: орган≥зац≥њ, примусу, вихованн¤, конт≠ролю тощо. ¬≥н припускаЇ високий р≥вень правовоњ культури й одночасно Ї засобом п≥двищенн¤ р≥вн¤ загальноњ та правовоњ культури.

«аконн≥сть Ї й режим реально д≥ючого права, стан (атмосфе≠ра) в≥дпов≥дност≥ сусп≥льних в≥дносин законам ≥ п≥дзаконним нормативно-правовим актам, ¤к≥, у свою чергу, покликан≥ в≥до≠бражати принципи свободи ≥ справедливост≥, закладен≥ в прав≥.

–ежим законност≥ Ч неодм≥нний елемент демократ≥њ, тому що без законност≥ демократ≥¤ може перетворитис¤ на охлокра≠т≥ю Ч владу юрби. Ѕез законност≥ ¤к режиму сусп≥льно-пол≥тич≠ного житт¤ сусп≥льство може бути ввергнуте в анарх≥ю ≥ хаос, коли особа стаЇ уразливою дл¤ безконтрольних д≥й з боку дер≠жавноњ влади, незахищеною в≥д њњ свавол≥.

Ѕез законност≥ немаЇ демократ≥њ, без демократ≥њ неможливо забезпечити законн≥сть. «аконн≥сть ≥ демократ≥¤ Ч фактори по≠будови правовоњ держави.

ўо таке законн≥сть Ч принцип, метод чи режим ?

≤ принцип, ≥ метод, ≥ режим. ”се залежить в≥д кута зору. ќднак без принципу законност≥ ¤к засадничого начала д≥¤льност≥ дер≠жавних орган≥в, державних ≥ громадських орган≥зац≥й, посадо≠вих ос≥б, громад¤н, без законност≥ ¤к методу державного управ≠л≥нн¤ сусп≥льством не в≥дбудетьс¤ режим законност≥. ” широко≠му розум≥нн≥ законн≥сть Ч це режим сусп≥льно-пол≥тичного житт¤, створюваний:

Ч державою, ¤ка встановлюЇ пор¤док виданн¤ (зм≥ни, скасу≠ванн¤) закон≥в ≥ п≥дзаконних нормативно-правових акт≥в, забез≠печуЇ њх в≥дпов≥дн≥сть потребам сусп≥льного поступу;

Ч вс≥ма суб'Їктами права (державними органами, посадовими особами, громадськими орган≥зац≥¤ми, комерц≥йними орган≥зац≥¤≠ми, громад¤нами) у результат≥ однозначного розум≥нн¤ ≥ неухильного зд≥йсненн¤ ними розпор¤джень закон≥в ≥ п≥дзаконних ак≠т≥в.

ѕри режим≥ законност≥ створюЇтьс¤ правова атмосфера, де панують ≥дењ права, гуман≥зму, справедливост≥, свободи ≥ в≥дпо≠в≥дальност≥; особа захищена в≥д свавол≥ влади, сусп≥льство Ч в≥д анарх≥њ, хаосу, безладд¤ ≥ насильства.

ѕринципи законност≥

ѕринципи законност≥ Ч це в≥дправн≥ засади, незаперечн≥ засаднич≥ вимоги, ¤к≥ лежать в основ≥ формуванн¤ норм права ≥ ставл¤тьс¤ до повед≥нки учасник≥в правових в≥дносин. ѕринци≠пи законност≥ розкривають њњ сутн≥сть ¤к режиму сусп≥льно-по≠л≥тичного житт¤ в демократичн≥й правов≥й держав≥.

ѕринципами законност≥ Ї так≥.

1. ¬ерховенство закону щодо вс≥х правових акт≥в. ÷ей прин≠цип припускаЇ виключн≥сть закону, тобто п≥дпор¤дкован≥сть закону вс≥х юридичних акт≥в (нормативних ≥ застосовних) в≥дпо≠в≥дно до њх субординац≥њ.  онституц≥¤ крањни маЇ вищу юридич≠ну силу. ¬с≥ закони повинн≥ в≥дпов≥дати  онституц≥њ, п≥дзаконн≥ нормативн≥ акти Ч законам, причому п≥дзаконн≥ акти прийма≠ютьс¤ ≥ д≥ють лише тод≥, коли певн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини не вре≠гульован≥ законом. ѕравозастосовн≥ акти мають бути п≥днормативними, тобто в≥дпов≥дати нормативно-правовим актам Ч за≠конам ≥ п≥дзаконним актам.

2. «агальн≥сть законност≥ означаЇ, що в сусп≥льств≥ вс≥ держав≠н≥ органи, громадськ≥ орган≥зац≥њ, комерц≥йн≥ об'Їднанн¤, поса≠дов≥ особи, громад¤ни перебувають п≥д д≥Їю закону. Ќе може бути вин¤тку н≥ дл¤ ф≥зичноњ, н≥ дл¤ юридичноњ особи, на ¤ку б не поширювалис¤ вимоги законност≥.

3. ™дн≥сть розум≥нн¤ ≥ застосуванн¤ закон≥в на вс≥й територ≥њ њх д≥њ. «акони Ї Їдиними дл¤ вс≥Їњ держави, вс≥х њњ рег≥он≥в. ¬они висувають однаков≥ вимоги до вс≥х суб'Їкт≥в, ¤к≥ перебувають в сфер≥ њх часовоњ та просторовоњ д≥њ. ™дине розум≥нн¤ сутност≥ ≥ конкретного зм≥сту закон≥в забезпечуЇ законн≥сть правозастосовноњ д≥¤льност≥, однаков≥сть застосуванн¤ юридичних норм до вс≥х суб'Їкт≥в права. ™дн≥сть закон≥в не виключаЇ, а навпаки, припускаЇ багатоман≥тн≥сть у правотворчост≥ ≥ правозастосуванн≥.  ожний орган держави, громадська або комерц≥йна орган≥≠зац≥¤ конкретизують ≥ застосовують закони з урахуванн¤м свого функц≥онального призначенн¤ ≥ м≥сцевих особливостей. ќднак конкретизац≥¤ ≥ застосуванн¤ в≥дбуваютьс¤ в рамках закону ≥ в≥д≠пов≥дно до нього.

4. Ќедопустим≥сть протиставленн¤ законност≥ ≥ доц≥льност≥. Ќе можна в≥дкидати закон, не виконувати його, керуючись м≥рку≠ванн¤ми життЇвоњ доц≥льност≥ (м≥сцевоњ, ≥ндив≥дуальноњ та ≥н.), тому що так≥ м≥ркуванн¤ враховуютьс¤ в закон≥. ѕравов≥ закони сам≥ волод≥ють вищою сусп≥льною доц≥льн≥стю. ƒоц≥льн≥сть за≠кону означаЇ необх≥дн≥сть вибору суворо в рамках закону найоптимальн≥ших (таких, що в≥дпов≥дають ц≥л¤м ≥ завданн¤м сусп≥≠льства) вар≥ант≥в зд≥йсненн¤ правотворчоњ д≥¤льност≥ ≥ д≥¤льнос≠т≥ з реал≥зац≥њ права. Ќаприклад, при визначенн≥ крим≥нального покаранн¤ судд¤, керуючись законом, призначаЇ той зах≥д пока≠ранн¤, ¤кий Ї найдоц≥льн≥шим в даному раз≥, з урахуванн¤м т¤ж≠кост≥ злочину, особи злочинц¤. ” кожному окремому випадку закон маЇ додержуватис¤, однак у рамках закону може прийма≠тис¤ той зах≥д, що Ї найдоц≥льн≥шим у кожному конкретному випадку.

Ќеобх≥дн≥сть точного ≥ неухильного виконанн¤ правових роз≠пор¤джень незалежно в≥д суб'Їктивного ставленн¤ до них окре≠мих ос≥б обумовлена презумпц≥Їю доц≥льност≥ чинного закону.

5. Ќев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥ за правопорушенн¤ озна≠чаЇ своЇчасне розкритт¤ будь-¤кого протиправного д≥¤нн¤. ѕра≠воохоронн≥ органи покликан≥ ¤к запоб≥гати правопорушенн¤м, так ≥ вести ефективну боротьбу з ними. ” цьому пол¤гаЇ реаль≠н≥сть законност≥ Ч дос¤гненн¤ фактичного виконанн¤ правових розпор¤джень у вс≥х видах д≥¤льност≥ ≥ нев≥дворотност≥ в≥дпов≥≠дальност≥ за будь-¤ке њх порушенн¤.

6. ќбумовлен≥сть законност≥ режимом демократ≥њ, ¤кий пе≠редбачаЇ суворе додержанн¤ двох тип≥в правового регулюванн¤:

Ч спец≥ально-дозв≥льного Ч поширюЇтьс¤ на владн≥ державн≥ органи ≥ посадових ос≥б (Ђдозволено лише те, що пр¤мо перед≠бачено закономї);

Ч загальнодозв≥льного Ч поширюЇтьс¤ на громад¤н та њх об'≠Їднанн¤ (Ђдозволено все, кр≥м пр¤мо забороненого закономї);

а також додержанн¤ р≥вност≥ вс≥х перед законом ≥ судом, ¤ка припускаЇ безумовне право суб'Їкта на судовий захист прав. ќсь чому, кр≥м юридичноњ р≥вност≥, важливою Ї на¤вн≥сть незалежного судового правосудд¤, ¤ке ірунтуЇтьс¤ на верховенств≥ закону ≥ до≠держанн≥ принципу под≥лу влади. ÷ими вимогами законн≥сть про¤вл¤Ї себе ¤к елемент (ознака) демократичного режиму.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ законност≥. ѕринципи законност≥. ¬имоги законност≥. √арант≥њ законност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1580 прочитано)