≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ ≥ ознаки демократ≥њ

ѕон¤тт¤ ≥ ознаки демократ≥њ

—лово Ђдемократ≥¤ї в≥доме ще в≥д час≥в ƒавньоњ √рец≥њ ≥ у переклад≥ з грецькоњ означаЇ Ђвладу народуї. ” ранн≥й пер≥од свого ≥снуванн¤ в ƒавн≥й √рец≥њ демократ≥¤ розум≥лас¤ ¤к особ≠лива форма або р≥зновид орган≥зац≥њ держави, при ¤кому владою волод≥Ї не одна особа (¤к при монарх≥њ, тиран≥њ), ≥ не група ос≥б (¤к при аристократ≥њ, ол≥гарх≥њ), а вс≥ громад¤ни, що користу≠ютьс¤ р≥вними правами на управл≥нн¤ державою.

ѕрот¤гом ≥стор≥њ до ≥дењ демократ≥њ, заснованоњ на принципах свободи ≥ р≥вност≥, зверталис¤ кращ≥ уми людства, збагачуючи ≥ розвиваючи це пон¤тт¤: ѕерикл (ƒавн¤ √рец≥¤), Ѕ. —п≥ноза (Ќ≥≠дерланди, XVII ст.), ∆.-∆.–уссо (‘ранц≥¤, XVIII ст.), “. ƒжефферсон (—Ўј, XVIII ст.), I. ‘ранко (”крањна, к≥нець XIX Ч початок XX ст.), ¬. √авел („ех≥¤, XX ст.), ј. —ахаров (–ос≥¤, XX ст.) та ≥н. Ѕагато хто з них (наприклад, ј. “окв≥ль) акценту≠вали увагу на необх≥дност≥ Ђвчитис¤ демократ≥њї. √ете писав: ЂЋиш той Ї г≥дним щаст¤ ≥ свободи, хто що не день ≥де за них на б≥йї.

 ожна ≥сторична епоха вносила своњ ознаки в пон¤тт¤ демо≠крат≥њ ≥ розставл¤ла своњ акценти на њх значущост≥.

—лово Ђдемократ≥¤ї вживаЇтьс¤ в р≥зному значенн≥:

Х ¤к форма держави;

Х ¤к пол≥тичний режим;

Х ¤к принцип орган≥зац≥њ та д≥¤льност≥ державних орган≥в ≥ громадських орган≥зац≥й.

 оли про державу кажуть, що вона Ч демократична, то ма≠ють на уваз≥ на¤вн≥сть ус≥х цих значень. ƒемократ≥¤ ¤к форма держави можлива в крањнах ≥з демократичним режимом, а в≥д≠так, ≥з демократичним принципом орган≥зац≥њ та д≥¤льност≥ вс≥х суб'Їкт≥в пол≥тичноњ системи сусп≥льства (органи держави, дер≠жавн≥ орган≥зац≥њ, громадськ≥ об'Їднанн¤, трудов≥ колективи), котр≥ одночасно Ї й суб'Їктами демократ≥њ. «розум≥ло, що су≠б'Їктами демократ≥њ Ї насамперед громад¤нин ≥ народ.

ƒемократ≥¤ н≥де ≥ н≥коли не ≥снувала без держави. –еально демократ≥¤ Ї формою (р≥зновидом) держави, ¤ка ха≠рактеризуЇтьс¤, щонайменше, такими ознаками:

1) визнанн¤м народу вищим джерелом влади;

2) виборн≥стю основних орган≥в держави;

3) р≥вноправн≥стю громад¤н ≥ насамперед р≥вн≥стю њх вибор≠чих прав;

4) п≥дкоренн¤м меншост≥ б≥льшост≥ (перших останн≥м) при прийн¤тт≥ р≥шень.

Ѕудь-¤к≥ демократичн≥ держави будуютьс¤ на п≥дірунт≥ цих загальних ознак, але ступ≥нь розвитку демократ≥њ може бути р≥з≠ним. ƒемократизац≥¤ сусп≥льства Ч це тривалий безперервний процес, що потребуЇ не лише внутр≥шньодержавних, але й м≥ж≠народних гарант≥й.

—учасн≥ демократичн≥ держави (а бути демократичною дер≠жавою Ї престижним) доповнюютьс¤ низкою ≥нших ознак ≥ прин≠цип≥в:

(1) додержанн¤ прав людини, њх пр≥оритет над правами дер≠жави;

(2) конституц≥йне обмеженн¤ влади б≥льшост≥ над менш≥стю;

(3) повага до прав меншост≥ на власну думку ≥ њњ в≥льне вира≠женн¤;

(4) верховенство закону;

(5) под≥л влади та ≥н.

¬иход¤чи ≥з сучасного наповненн¤ демократ≥њ ¤к≥сним дода≠тковим зм≥стом, можна дати визначенн¤ демократ≥њ ¤к зразка, ≥деалу, до ¤кого прагнуть цив≥л≥зован≥ держави.

ƒемократ≥¤ Ч пол≥тична орган≥зац≥¤ влади народу, при ¤к≥й забезпечуЇтьс¤: р≥вна участь ус≥х ≥ кожного в управл≥нн≥ держав≠ними ≥ сусп≥льними справами; виборн≥сть основних орган≥в дер≠жави ≥ законн≥сть у функц≥онуванн≥ вс≥х суб'Їкт≥в пол≥тичноњ системи сусп≥льства; забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини ≥ мен≠шост≥ в≥дпов≥дно до м≥жнародних стандарт≥в.

–озгл¤немо ознаки демократ≥њ.

1. ƒемократ≥¤ маЇ державний характер:

а) виражаЇтьс¤ в делегуванн≥ народом своњх повноважень дер≠жавним органам. Ќарод бере участь в управл≥нн≥ справами в су≠сп≥льств≥ ≥ держав≥ ¤к безпосередньо (самовр¤дуванн¤), так ≥ че≠рез представницьк≥ органи. ¬≥н не може зд≥йснювати сам належну йому владу ≥ делегуЇ державним органам частину своњх повнова≠жень;

б) забезпечуЇтьс¤ виборн≥стю орган≥в держави, тобто демок≠ратичною процедурою орган≥зац≥њ орган≥в держави в результат≥ конкурентних, в≥льних ≥ чесних вибор≥в;

в) про¤вл¤Їтьс¤ в спроможност≥ державноњ влади впливати на повед≥нку та д≥¤льн≥сть людей, п≥дкор¤ти њх соб≥ з метою управ≠л≥нн¤ сусп≥льними справами.

2. ƒемократ≥¤ маЇ пол≥тичний характер:

а) передбачаЇ пол≥тичне р≥зноман≥тт¤. ƒемократ≥¤, ¤к, ут≥м, ≥ ринкова економ≥ка, неможлива без ≥снуванн¤ конкуренц≥њ, тоб≠то без опозиц≥њ ≥ плюрал≥стичноњ пол≥тичноњ системи. ÷е знахо≠дить ви¤в у тому, що демократ≥¤ виступаЇ принципом д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й у боротьб≥ за волод≥нн¤ державною владою. ѕри демократ≥њ враховуЇтьс¤ р≥зноман≥тт¤ пол≥тичних думок Ч парт≥йних та ≥нших, ≥деолог≥чних п≥дход≥в до вир≥шенн¤ сусп≥≠льних ≥ державних завдань. ƒемократ≥¤ виключаЇ державну цен≠зуру та ≥деолог≥чний диктат.

«аконодавства розвинутих зах≥дних держав закр≥плюють низ≠ку принцип≥в, ¤кими маЇ гарантуватис¤ пол≥тичний плюрал≥зм:

1) загальне право голосу; 2) р≥вн≥сть при виборах; 3) таЇмне го≠лосуванн¤; 4) пр¤м≥ вибори тощо. ЌагадуЇмо, що ст. 15  онсти≠туц≥њ ”крањни проголошуЇ, що сусп≥льне житт¤ в ”крањн≥ ірунтуЇтьс¤ на засадах пол≥тичноњ, економ≥чноњ та ≥деолог≥чноњ багато≠ман≥тност≥. ∆одна ≥деолог≥¤ не може визнаватис¤ державою ¤к обов'¤зкова. ÷ензура заборонена;

б) ірунтуЇтьс¤ на пол≥тичн≥й р≥вноправност≥ громад¤н на участь в управл≥нн≥ справами сусп≥льства ≥ держави ≥, насампе≠ред, р≥вност≥ виборчих прав. “ака р≥вн≥сть надаЇ можлив≥сть ви≠бору м≥ж р≥зними пол≥тичними вар≥антами, тобто пол≥тичними можливост¤ми розвитку.

3. ƒемократ≥¤ передбачаЇ проголошенн¤, гарантуванн¤ та фак≠тичне вт≥ленн¤ прав громад¤н Ч економ≥чних, пол≥тичних, гро≠мад¤нських, соц≥альних, культурних, а так само Ч й њх обов'¤з≠к≥в в≥дпов≥дно до м≥жнародних стандарт≥в, закр≥плених у ’арт≥њ прав людини («агальна декларац≥¤ прав людини 1948р., ћ≥жна≠родний пакт про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права 1966 p. ≥ ћ≥ж≠народний пакт про економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права 1966 p., ¤к≥ набрали сили в≥д 23 березн¤ 1976 р., та ≥н.). «аконом ”крањни в≥д 10 грудн¤ 1991 р. Ђѕро д≥ю м≥жнародних договор≥в на територ≥њ ”крањниї встановлено пор¤док застосуванн¤ м≥жнародних норм про права людини.

4. ƒемократ≥¤ передбачаЇ законн≥сть ¤к режим сусп≥льно-пол≥≠тичного житт¤. –ежим громадсько-пол≥тичного житт¤ виража≠Їтьс¤ у вимогах до всього сусп≥льства Ч до вс≥х суб'Їкт≥в пол≥≠тичноњ системи (вони ж Ч ≥ суб'Їкти демократ≥њ) ≥, насамперед, до державних орган≥в Ч засновуватис¤ ≥ функц≥онувати на осно≠в≥ суворого ≥ неухильного виконанн¤ правових норм.  ожний орган держави, кожна посадова особа повинн≥ мати ст≥льки по≠вноважень, ск≥льки необх≥дно, щоб створити умови дл¤ реал≥за≠ц≥њ прав людини, њх охорони ≥ захисту.

5. ƒемократ≥¤ припускаЇ взаЇмну в≥дпов≥дальн≥сть держави ≥ громад¤нина, що виражаЇтьс¤ у вимоз≥ утримуватис¤ в≥д учинен≠н¤ д≥й, що порушують њх взаЇмн≥ права ≥ обов'¤зки. ”  онститу≠ц≥њ ”крањни наголошено: Ђƒержава в≥дпов≥даЇ перед людиною за свою д≥¤льн≥сть. ”твердженн¤ ≥ забезпеченн¤ прав ≥ свобод лю≠дини Ї головним обов'¤зком державиї (ст. 3). јрб≥тром у мож≠ливих конфл≥ктах м≥ж державою ≥ громад¤нином Ї незалежний ≥ демократичний суд.

‘ункц≥њ ≥ принципи демократ≥њ

‘ункц≥њ демократ≥њ Ч основн≥ напр¤мки њњ впливу на сусп≥ль≠н≥ в≥дносини, метою ¤ких Ї п≥двищенн¤ соц≥ально-пол≥тичноњ активност≥ громад¤н в управл≥нн≥ сусп≥льством ≥ державою.

ќск≥льки демократ≥¤ Ч не статичний, а динам≥чний стан су≠сп≥льства, њњ функц≥њ в р≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди зм≥нювалис¤, зба≠гачувалис¤, поглиблювалис¤.

‘ункц≥њ демократ≥њ можна под≥лити на дв≥ групи:.

Х що розкривають зв'¤зок ≥з сусп≥льними в≥дносинами;

Х що виражають внутр≥шн≥ функц≥њ д≥¤льност≥ держави. ƒо числа найзагальн≥ших функц≥й демократ≥њ можна в≥днес≠ти так≥.

1. ќрган≥зац≥йно-пол≥тичну Ч орган≥зац≥¤ пол≥тичноњ влади на демократичних засадах. ¬она м≥стить у соб≥ п≥д функц≥ю самоор≠ган≥зац≥њ народу (самовр¤дуванн¤) ¤к джерело державноњ влади ≥ виражаЇтьс¤ у на¤вност≥ орган≥зац≥йних зв'¤зк≥в м≥ж суб'Їктами демократ≥њ: органами держави, державними орган≥зац≥¤ми, гро≠мадськими об'Їднанн¤ми, трудовими колективами.

2. –егул¤тивно-компром≥сну Ч забезпеченн¤ плюрал≥зму д≥¤ль≠ност≥ суб'Їкт≥в демократ≥њ в цив≥л≥зованих рамках сп≥вроб≥тництва ≥ компром≥су, концентрац≥њ ≥ консол≥дац≥њ р≥зних пол≥тичних сил навколо ≥нтерес≥в громад¤нського сусп≥льства ≥ держави. ѕра≠вовим засобом забезпеченн¤ даноњ функц≥њ Ї врегульован≥сть пра≠вових статус≥в суб'Їкт≥в демократ≥њ.

3. —усп≥льно-стимулюючу Ч забезпеченн¤ оптимального слу≠ж≥нн¤ держави сусп≥льству, стимулюванн¤, урахуванн¤ ≥ вико≠ристанн¤ громадськоњ думки ≥ активност≥ громад¤н (консульта≠тивних референдум≥в, наказ≥в, лист≥в, за¤в тощо) при розробц≥ та прийн¤тт≥ державних р≥шень.

4. ”становчу Ч формуванн¤ орган≥в державноњ влади ≥ орга≠н≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ демократичним шл¤хом (конкурс, вибори).

5.  онтрольну Ч забезпеченн¤ д≥¤льност≥ орган≥в держави в межах њх компетенц≥њ в≥дпов≥дно до вимог нормативно-правових акт≥в; п≥дконтрольн≥сть ≥ п≥дзв≥тн≥сть ус≥х ланок державного апа≠рату (наприклад, контроль представницьких орган≥в за виконав≠чими органами, зв≥т останн≥х перед першими).

6. ќхоронну Ч забезпеченн¤ державними органами безпеки чест≥ ≥ г≥дност≥ кожноњ людини, охорони ≥ захисту прав ≥ свобод особи, меншост≥, форм власност≥, запоб≥ганн¤ правопорушен≠н¤м ≥ припиненн¤ њх.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ ознаки демократ≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2657 прочитано)