≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ ≥ ознаки демократ≥њ

ќстанн≥ три функц≥њ демократ≥њ виражають внутр≥шн≥ функ≠ц≥њ держави.

ѕринципи демократ≥њ Ч незаперечн≥ вих≥дн≥ вимоги, ¤к≥ став≠л¤тьс¤ до вс≥х учасник≥в пол≥тичноњ д≥¤льност≥, тобто до суб'Їк≠т≥в демократ≥њ.

¬изнанн¤ м≥жнародною сп≥льнотою основних принцип≥в де≠мократ≥њ по¤снюЇтьс¤ прагненн¤м зм≥цнити м≥жнародну анти-тотал≥тарну пол≥тику.

ќсновн≥ принципи демократ≥њ:

1) пол≥тична свобода Ч свобода вибору сусп≥льного ладу ≥ форми правл≥нн¤, право народу визначати ≥ зм≥нювати конституц≥йний лад (ст. 5  онституц≥њ ”крањни), забезпеченн¤ захисту ≥ њњ людини. —вобода маЇ первинне призначенн¤ Ч на њњ основ≥ може виникнути р≥вн≥сть ≥ нер≥вн≥сть, але вона допускаЇ р≥вно≠правн≥сть;

2) р≥вноправн≥сть громад¤н Ч означаЇ р≥вн≥сть ус≥х перед зако≠ном, р≥вну в≥дпов≥дальн≥сть за скоЇне правопорушенн¤, право на р≥вний захист перед судом. ƒотриманн¤ р≥вноправност≥ гарантуЇтьс¤: не може бути прив≥лењв або обмежень за ознаками раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, ста≠т≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового становища, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними або ≥ншими ознаками. Ќайваж≠лив≥ший аспект р≥вноправност≥ Ч р≥вн≥сть прав ≥ свобод чолов≥≠ка ≥ ж≥нки, що мають однаков≥ можливост≥ дл¤ њх реал≥зац≥њ;

3) виборн≥сть орган≥в держави ≥ пост≥йний контакт ≥з ними на≠селенн¤ Ч допускаЇ формуванн¤ орган≥в влади ≥ м≥сцевого само≠вр¤дуванн¤ шл¤хом народного волеви¤вленн¤, забезпечуЇ њх зм≥≠нюван≥сть, п≥дконтрольн≥сть ≥ взаЇмоконтроль, р≥вну можлив≥сть кожного реал≥зувати своњ виборч≥ права. ” демократичн≥й дер≠жав≥ т≥ сам≥ люди не повинн≥ тривалий час безперервно об≥йма≠ти посади в органах влади: це викликаЇ недов≥ру громад¤н, при≠зводить до втрати лег≥тимност≥ цих орган≥в;

4) под≥л влади Ч означаЇ взаЇмозалежн≥сть ≥ взаЇмне обме≠женн¤ р≥зних г≥лок влади: законодавчоњ, виконавчоњ, судовоњ, що служить перешкодою дл¤ перетворенн¤ влади на зас≥б приду≠шенн¤ свободи ≥ р≥вност≥:

5) прийн¤тт¤ р≥шень за волею б≥льшост≥ при обов'¤зковому до≠триманн≥ прав меншост≥ Ч означаЇ поЇднанн¤ вол≥ б≥льшост≥ з гарант≥¤ми прав особи, ¤ка перебуваЇ в меншост≥ Ч етн≥чн≥й, рел≥г≥йн≥й, пол≥тичн≥й; в≥дсутн≥сть дискрим≥нац≥њ, придушенн¤ прав особи, ¤ка не Ї у б≥льшост≥ при прийн¤тт≥ р≥шень;

6) плюрал≥зм Ч означаЇ багатоман≥тн≥сть сусп≥льних ¤вищ, розширюЇ коло пол≥тичного вибору, допускаЇ не лише плюра≠л≥зм думок, але й пол≥тичний плюрал≥зм Ч множинн≥сть парт≥й, сусп≥льних об'Їднань тощо с р≥зними програмами та статутами, що д≥ють у рамках конституц≥њ. ƒемократ≥¤ можлива в тому раз≥, коли в њњ основ≥ пол¤гаЇ принцип плюрал≥зму, проте не вс¤кий плюрал≥зм Ї неодм≥нно демократичним. Ћише у сукупност≥ з ≥ншими принципами плюрал≥зм набуваЇ ун≥версального значен≠н¤ дл¤ сучасноњ демократ≥њ.

‘орми та ≥нститути демократ≥њ

‘ункц≥њ демократ≥њ реал≥зуютьс¤ через њњ форми та ≥нститути. ‘орма демократ≥њ Ч це њњ зовн≥шнЇ вираженн¤. ‘орм демократ≥њ можна назвати чимало, але основн≥ з них так≥:

1. ”часть народу в управл≥нн≥ державними ≥ сусп≥льними справами (народовладд¤) Ч зд≥йснюЇтьс¤ у двох формах: пр¤м≥й та

2. ‘ормуванн¤ та функц≥онуванн¤ системи орган≥в держави на основ≥ демократичних принцип≥в законност≥, гласност≥, виборност≥, зм≥нюваност≥, под≥л≥ компетенц≥њ, ¤к≥ запоб≥гають зловживанню службовим становищем ≥ сусп≥льним авторитетом:

3. ёридичне (насамперед конституц≥йне) закр≥пленн¤ системи прав, свобод ≥ обов'¤зк≥в людини ≥ громад¤нина, њх охорона ≥ за≠хист в≥дпов≥дно до м≥жнародних стандарт≥в.

¬иди демократ≥њ класиф≥кують за сферами сусп≥льного житт¤:

- економ≥чна;

- соц≥альна;

- пол≥тична;

- культурно-духовна та ≥н.

Ќаприклад, про значенн¤ економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ демокра≠т≥њ в розвитку соц≥альноњ правовоњ держави говоритьс¤ в програм≠ному документ≥ —оц≥ал≥стичного ≤нтернац≥оналу Ђƒекларац≥¤ принцип≥вї (1989 p.).

‘орми демократ≥њ знаход¤ть св≥й про¤в у њњ ≥нститутах (рефе≠рендум, громадська думка, ком≥с≥њ ¬ерховноњ –ади та ≥н.).

≤нститути демократ≥њ Ч це лег≥тимн≥ ≥ легальн≥ елементи пол≥≠тичноњ системи сусп≥льства, ¤к≥ безпосередньо створюють демок≠ратичний режим у держав≥ через вт≥ленн¤ в них принцип≥в де≠мократ≥њ.

ѕередумовою лег≥тимност≥ ≥нституту демократ≥њ Ї його орга≠н≥зац≥йне оформленн¤ ≥ визнанн¤ громадськ≥стю; передумовою легальност≥ Ч його юридичне оформленн¤, узаконенн¤.

«а вих≥дним призначенн¤м у вир≥шенн≥ завдань пол≥тики, влади та управл≥нн¤ в≥др≥зн¤ють ≥нститути демократ≥њ:

«а юридичною значущ≥стю прийн¤тих р≥шень в≥др≥зн¤ють ≥н≠ститути демократ≥њ:

” систем≥ ≥нститут≥в безпосередньоњ демократ≥њ найважлив≥ше м≥сце належить виборам.

¬ибори Ч форма безпосередньоњ участ≥ громад¤н в управл≥н≠н≥ державою шл¤хом формуванн¤ вищих представницьких орга≠н≥в, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, њх персонального складу.

√ромад¤ни демократичноњ держави мають право в≥льно оби≠рати ≥ бути обраними до орган≥в державноњ влади ≥ орган≥в м≥с≠цевого самовр¤дуванн¤. √ромад¤нин може виражати свою волю в≥льно при додержанн≥ р≥вност≥. —вобода виборц¤ реал≥зуЇть≠с¤ за допомогою таЇмного голосуванн¤ ≥ потребуЇ встановленн¤ гарант≥й проти тиску на нього.

Ќа основ≥ загального, р≥вного ≥ пр¤мого виборчого права шл¤хом таЇмного голосуванн¤ в ”крањн≥ обираютьс¤ населен≠н¤м: ѕрезидент, ¬ерховна –ада, ¬ерховна –ада јвтономноњ –е≠спубл≥ки  рим, органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (с≥льськоњ, селищноњ, м≥ськоњ ради та њх голови).

¬иборча система може бути мажоритарною, пропорц≥йною та зм≥шаною (мажоритарно-пропорц≥йною). ћажоритарна сис≠тема Ч система визначенн¤ результат≥в вибор≥в, в≥дпов≥дно до ¤коњ депутатськ≥ мандати в≥д виборчого округу отримують лише кандидати, що одержали встановлену б≥льш≥сть голос≥в. ¬≥дпо≠в≥дно до пропорц≥йноњ системи депутатськ≥ мандати розпод≥л¤≠ютьс¤ м≥ж парт≥¤ми пропорц≥йно к≥лькост≥ голос≥в, в≥дданих за парт≥ю в межах виборчого округи.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ ознаки демократ≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2657 прочитано)