≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤, ознаки ≥ види правовоњ повед≥нки. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки правопорушенн¤. —клад правопорушенн¤

«алежно в≥д характеру правових розпор¤джень розр≥зн¤ють так≥ види правом≥рноњ повед≥нки:

«а об'Їктивною стороною правом≥рна повед≥нка виражаЇть≠с¤ в:

- д≥њ;

- безд≥¤льност≥ (наприклад, в≥дмова обвинуваченого в≥д дач≥ показань).

«а особливост¤ми суб'Їктивноњ сторони розр≥зн¤ють так≥ види правом≥рноњ (законослухн¤ноњ) повед≥нки:

Х активну;

Х звичайну (звичну);

Х пасивну (конформ≥стську Ч њњ р≥зновид);

Х марг≥нальну.

јктивна правом≥рна повед≥нка Ч це вид правом≥рноњ повед≥н≠ки, ¤кий пол¤гаЇ в ц≥леспр¤мован≥й д≥¤льност≥ громад¤н, поса≠дових ос≥б, пов'¤зан≥й з реал≥зац≥Їю своњх прав, обов'¤зк≥в, ком≠петенц≥њ в рамках правових норм ≥ пов'¤заний з додатковими витратами часу, енерг≥њ, а ≥нод≥ й матер≥альних кошт≥в.

«вичайна (звична) правом≥рна повед≥нка Ч це вид законослух≠н¤ноњ повед≥нки, що ¤вл¤Ї собою повс¤кденну службову, побу≠тову та ≥ншу д≥¤льн≥сть людини, ¤ка в≥дпов≥даЇ розпор¤дженн¤м правових норм, стала звичкою ≥ не потребуЇ додаткових витрат ≥ зусиль. Ќеобх≥дн≥сть зд≥йсненн¤ повед≥нки лише правом≥рним чином стала дл¤ такоњ людини звичною, нав≥ть неусв≥домленою в ус≥х аспектах.

ѕасивна правом≥рна повед≥нка Ч це вид правом≥рноњ повед≥н≠ки, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ в безд≥¤льност≥, умисному невикористанн≥ суб'Їктом належних йому прав ≥ обов'¤зк≥в: неучаст≥ у виборах тощо. ѕасивна позиц≥¤ призводить до конформ≥стськоњ повед≥н≠ки, тобто пасивно-пристосовницькоњ, ¤ка не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д повед≥нки ≥нших (принцип: Ђроби так, ¤к робл¤ть ≥нш≥ї) Ч до п≥дпор¤дкуванн¤ суб'Їкта груповим стандартам ≥ вимогам.

ћарг≥нальна повед≥нка Ч це вид повед≥нки, ¤кий характери≠зуЇтьс¤ Ђпром≥жнимї (прикордонним) м≥ж правом≥рним ≥ про≠типравним станом особи. ћарг≥нальна повед≥нка особи виража≠Їтьс¤ в готовност≥ до протиправних д≥й у раз≥ зменшенн¤ нагл¤≠ду за њњ повед≥нкою, але не стаЇ антисусп≥льною, не призводить до правопорушенн¤ через страх юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ (на≠приклад, пасажир оплатив проњзд в автобус≥ лише тому, що в нього зайшов контролер).

ѕон¤тт¤ ≥ ознаки правопорушенн¤

ѕравопорушенн¤ Ч це сусп≥льнеї небезпечне або шк≥дливо неправом≥рне (протиправне) винне д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть) дел≥ктоздатноњ особи, ¤ке спричин¤Ї юридичну в≥дпов≥дальн≥сть.

ѕравопорушенню властив≥ так≥ ознаки:

1) маЇ протиправний, неправом≥рний, характер, тобто супере≠чить нормам права, чинитьс¤ всупереч праву, Ї свав≥лл¤м су≠б'Їкта; ¤вл¤Ї собою порушенн¤ заборон, зазначених у законах ≥ п≥дзаконних актах, невиконанн¤ обов'¤зк≥в, що випливають ≥з нормативно-правового акта, акта застосуванн¤ норм права або договору, укладеного на основ≥ закону;

2) Ї сусп≥льна шк≥дливим (наприклад, прогул,) або сусп≥льна небезпечним (пос¤ганн¤ на житт¤ людини). —усп≥льна шк≥дли≠в≥сть (проступок) ≥ сусп≥льна небезпечн≥сть (злочин) Ч основна об'Їктивна ознака, що в≥др≥зн¤Ї правом≥рну повед≥нку в≥д не≠правом≥рноњ. ёридичний аспект шк≥дливост≥ виражаЇтьс¤ в по≠рушенн≥ суб'Їктивних юридичних прав ≥ обов'¤зк≥в або пере≠шкод≥ њх виконанню, матер≥альний Ч у запод≥¤нн≥ учаснику пра≠вов≥дносин матер≥альних або моральних збитк≥в;

3) виражаЇтьс¤ в повед≥нц≥ Ч протиправн≥й д≥њ (крад≥жка, розб≥й, наклеп, образа) або безд≥¤льност≥ (недбал≥сть, прогул, залишенн¤ особи в безпом≥чному стан≥). ƒумки, нам≥ри, пере≠конанн¤, ¤к≥ зовн≥ не ви¤вилис¤, не визнаютьс¤ чинним зако≠нодавством об'Їктом пересл≥дуванн¤. ѕрактика пересл≥дуванн¤ за ≥накомисленн¤ Ї ви¤вом репресивноњ сут≥ тотал≥тарного ре≠жиму в держав≥;

4) маЇ св≥домо вольовий характер, тобто в момент вчиненн¤ правопорушенн¤ залежить в≥д вол≥ ≥ св≥домост≥ учасник≥в, пере≠буваЇ п≥д контролем њх вол≥ ≥ св≥домост≥, зд≥йснюЇтьс¤ ними ус≠в≥домлено ≥ добров≥льно. ¬≥дсутн≥сть свободноњ вол≥ Ї юридич≠ною умовою, за ¤кою д≥¤нн¤ не визнаЇтьс¤ правопорушенн¤м, нав≥ть ¤кщо воно ≥ мало шк≥длив≥ насл≥дки. ѕравопорушенн¤м визнаЇтьс¤ лише неправом≥рне д≥¤нн¤ дел≥ктоздатноњ особи (ма≠лол≥тн≥ ≥ душевнохвор≥ дел≥ктоздатними не вважаютьс¤);

5) Ї винним. ѕравопорушенн¤м визнаЇтьс¤ лише винне д≥¤н≠н¤, тобто д≥¤, ¤ка виражаЇ негативне внутр≥шнЇ ставленн¤ пра≠вопорушника до ≥нтерес≥в людей, завдаЇ своЇю д≥Їю (чи безд≥≠¤льн≥стю) збитки сусп≥льству ≥ держав≥, м≥стить вину. ¬ина Ч це псих≥чне ставленн¤ особи до свого д≥¤нн¤ ≥ його насл≥дк≥в. ”с≥ сум≠н≥ви щодо доведеност≥ вини особи тлумачатьс¤ на њњ користь (ст. 62  онституц≥њ ”крањни).

6) Ї крим≥нальним, тобто спричин¤Ї застосуванн¤ до право≠порушника заход≥в державного примусу, заход≥в юридичноњ в≥д≠пов≥дальност≥ у вигл¤д≥ позбавлень особистого, орган≥зац≥йного ≥ матер≥ального характеру. «астосуванн¤ державного примусу до правопорушника маЇ на мет≥ захистити правопор¤док, права ≥ свободи громад¤н.

¬≥дсутн≥сть зазначених ознак не дозвол¤Ї розгл¤дати д≥¤нн¤ ¤к правопорушенн¤.

—клад правопорушенн¤

—клад правопорушенн¤ Ч це система ознак протиправноњ по≠вед≥нки, необх≥дних ≥ достатн≥х дл¤ прит¤гненн¤ до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥.

‘≥зичн≥ особи ¤к суб'Їкти правопорушенн¤ повинн≥ волод≥≠ти дел≥ктоздатн≥стю, тобто здатн≥стю нести юридичну в≥дпов≥даль≠н≥сть. ¬≥к настанн¤ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ ф≥зичноњ особи Ї р≥зним, що визначено в окремих галуз¤х законодавства.

—уб'Їктами крим≥нального, дисципл≥нарного, матер≥ального правопорушенн¤ виступають лише ф≥зичн≥ особи, цив≥льного Ч ф≥зичн≥ ≥ юридичн≥ особи, адм≥н≥стративного Ч переважно ф≥зи≠чн≥ особи, а в окремих випадках, встановлених у законодавств≥, й юридичн≥ особи (порушенн¤ правил пожежноњ безпеки, неви≠конанн¤ вимог щодо охорони прац≥, порушенн¤ законодавства про захист прав споживач≥в та ≥н.).

ёридична особа не може бути суб'Їктом крим≥нального зло≠чину. Ќим може бути посадова особа п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, установи або особа, ¤ка виконуЇ функц≥њ кер≥вника орган≥зац≥њ, кап≥тана морських, р≥чкових ≥ пов≥тр¤них суден та ≥н. “ака особа ≥менуЇтьс¤ в юридичн≥й л≥тератур≥ спец≥альним суб'Їктом пра≠вопорушенн¤. ¬она може виступати суб'Їктом матер≥ального ≥ адм≥н≥стративного правопорушенн¤.

ѕравопорушенн¤, суб'Їктом ¤кого Ї юридична особа, ¤вл¤Ї собою не що ≥нше, ¤к винну д≥ю конкретних ф≥зичних ос≥б, ¤ка призвела до запод≥¤нн¤ певноњ шкоди. ’оча суб'Їктом в≥дпов≥≠дальност≥ в таких випадках виступаЇ юридична особа, це не ви≠ключаЇ можливост≥ в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, запод≥¤них орган≥≠зац≥њ внасл≥док прит¤гненн¤ њњ до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥, самою винною ф≥зичною особою. Ќаприклад, у ст. 452 ÷  ”кра≠њни закр≥плене положенн¤ про те, що особа, ¤ка в≥дшкодувала збитки, завдан≥ з вини ≥ншого, маЇ право зворотноњ вимоги (ре≠гресу) до винноњ особи в розм≥р≥ сплаченого в≥дшкодуванн¤, ¤кщо ≥нший розм≥р не встановлений законом.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤, ознаки ≥ види правовоњ повед≥нки. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки правопорушенн¤. —клад правопорушенн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4391 прочитано)