≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕравова культура сусп≥льства. ѕравова культура особи. ѕрофес≥йна правова культура

ѕравова культура сусп≥льства. ѕравова культура особи. ѕрофес≥йна правова культура

ѕравова культура сусп≥льства Ч це р≥зновид загальноњ культу≠ри, ¤кий становить систему ц≥нностей, що дос¤гнут≥ людством у галуз≥ права ≥ стосуЇтьс¤ правовоњ реальност≥ даного сусп≥льства.

—истема ц≥нностей Ч це активн≥сть суб'Їкт≥в права у право≠в≥й сфер≥, добров≥льн≥сть виконанн¤ вимог правових Ќорм, реаль≠н≥сть прав ≥ свобод громад¤н, ефективн≥сть правового регулю≠ванн¤, ¤к≥сн≥ закони, досконала законодавча техн≥ка, розвинута правова наука, юридична осв≥та, ефективна юридична практи≠ка, стаб≥льний правопор¤док. —истему ц≥нностей в галуз≥ права, що ≥снують в реальному функц≥онуванн≥ в сусп≥льств≥, назива≠ють правовою реальн≥стю, ¤ка у структурному в≥дношенн≥ зб≥га≠Їтьс¤ з пон¤тт¤м Ђправова системаї.

ѕравова культура в≥дображаЇ так≥ зр≥зи правовоњ реальност≥ (правовоњ системи):

- структурно-функц≥ональний;

- аксеолог≥чний (оц≥нний).

—труктурно-функц≥ональний зр≥з уможливлюЇ розкритт¤ ста≠тики (структурного аспекту) ≥ динам≥ки (функц≥онального аспе≠кту) правовоњ культури. —труктурний аспект (статика) правовоњ культури характеризуЇ њњ склад, внутр≥шню будову; функц≥ональ≠ний (динам≥ка) Ч виникненн¤, розвиток ≥ взаЇмод≥ю елемент≥в правовоњ культури м≥ж собою ≥ з ≥ншими соц≥альними ¤вищами, насамперед моральною, пол≥тичною та ≥ншою культурами.

јксеолог≥чний (ц≥нн≥сний) зр≥з розкриваЇ систему ц≥нностей, створених у ход≥ розвитку сусп≥льства ≥ накопичених людством в галуз≥ права, тобто все те, що належить до правового прогресу.

 ожне сусп≥льство виробл¤Ї свою модель правовоњ культури. —труктура правовоњ культури сусп≥льства включаЇ:

1) культуру правосв≥домост≥ Ч високий р≥вень правосв≥домос≠т≥, що м≥стить оц≥нку закону з позиц≥й справедливост≥, прав людини;

2) культуру правовоњ повед≥нки Ч правову активн≥сть грома≠д¤н, ¤ка виражаЇтьс¤ в правом≥рн≥й повед≥нц≥;

3) культуру юридичноњ практики Ч ефективну д≥¤льн≥сть зако≠нодавчих, судових, правозастосовних, правоохоронних орган≥в.

‘ункц≥њ правовоњ культури Ч це основн≥ напр¤мки ос¤гненн¤ правових ц≥нностей Ч в≥тчизн¤них ≥ св≥тових.

ќсновними функц≥¤ми правовоњ культури Ї:

1) п≥знавальна Ч засвоЇнн¤ правовоњ спадщини минулого сьогоденн¤ Ч в≥тчизн¤ноњ та ≥ноземноњ;

2) регул¤тивна Ч забезпеченн¤ ефективного функц≥онував вс≥х елемент≥в правовоњ системи ≥ створенн¤ непохитного правопор¤дку;

3) нормативно-аксеолог≥чна Ч оц≥нка повед≥нки особи, р≥вн¤ розвитку законодавства, стану законност≥ ≥ правопор¤дку в≥дпов≥дно до норм права держави ≥ м≥жнародних стандарт≥в.

ѕоказником правового прогресу Ї високий р≥вень правовоњ культури. –≥вень розвитку правовоњ реальност≥ ¤к особливоњ системноњ ¤кост≥ ≥ Ї правовою культурою. ѕравова культура в кожен даний момент Ђприсутн¤ї у кожн≥й дан≥й крапц≥ правовоњ реальност≥, не зб≥гаЇтьс¤ з нею ц≥лком, але ≥снуЇ в н≥й ¤к складова частина, здатна виступати у вигл¤д≥ показника (характеристики) р≥вн¤ розвитку ц≥Їњ реальност≥.

ѕравова культура особи

ѕравова культура особи Ч це обумовлен≥ правовою культурою сусп≥льства ступ≥нь ≥ характер прогресивно-правового розвитку особи, ¤к≥ забезпечують њњ правом≥рну д≥¤льн≥сть.

ѕравова культура особи включаЇ:

1) знанн¤ законодавства (≥нтелектуальний зр≥з). ѕо≥нфорван≥сть була ≥ залишаЇтьс¤ важливим каналом формуванн¤ юридично зр≥лоњ особи;

2) переконан≥сть у необх≥дност≥ ≥ соц≥альн≥й корисност≥ закон≥в ≥ п≥дзаконних акт≥в {емоц≥йно-психолог≥чний зр≥з);

3) ум≥нн¤ користуватис¤ правовим ≥нструментар≥Їм Ч законами та ≥ншими актами Ч у практичн≥й д≥¤льност≥ (повед≥нковий зр≥з).

ѕравова культура особи характеризуЇ р≥вень правовоњ соц≥ал≥зац≥њ члена сусп≥льства, ступ≥нь засвоЇнн¤ ≥ використанн¤ ним правових начал державного ≥ соц≥ального житт¤. ѕравова культура особи означаЇ не т≥льки знанн¤ ≥ розум≥нн¤ права, а й правов≥ судженн¤ щодо нього ¤к про соц≥альну ц≥нн≥сть, ≥ головне Ч активну роботу з його зд≥йсненн¤, з≥ зм≥цненн¤ законност≥ ≥ правопор¤дку. ≤ншими словами, правова культура ocoби Ц це њњ позитивна правова св≥дом≥сть у д≥њ. ¬она включаЇ перетворенн¤ особою своњх зд≥бностей ≥ соц≥альних ¤костей на п≥дстав≥ правового досв≥ду.

«м≥стом правовоњ культури особи Ї:

1) правосв≥дом≥сть ≥ правове мисленн¤. ѕравове мисленн¤ маЇ стати елементом культури кожноњ людини;

2) правом≥рна повед≥нка;

3) результати правом≥рноњ повед≥нки ≥ правового мисленн¤. ѕоказником правовоњ культури особи Ї правова активн≥сть осо≠би ¤к вища форма правом≥рноњ повед≥нки, що припускаЇ:

1) на¤вн≥сть високого р≥вн¤ правосв≥домост≥; готовн≥сть до ≥н≥ц≥ативноњ правом≥рноњ д≥¤льност≥ в правов≥й сфер≥ на основ≥ шанобливого ставленн¤ до права, переконаност≥ в необх≥дност≥ ≥ справедливост≥ правових норм, њх добров≥льного зд≥йсненн¤, досконалого знанн¤ права (внутр≥шн≥й аспект);

2) ц≥леспр¤мовану, ≥н≥ц≥ативну, позитивну соц≥альне корис≠ну д≥¤льн≥сть особи, що перевершуЇ звичайн≥ вимоги до можли≠воњ ≥ належноњ повед≥нки, спр¤мовану на розвиток демократ≥њ, зм≥цненн¤ законност≥ ≥ правопор¤дку (зовн≥шн≥й аспект).

ѕравова активн≥сть Ч одна ≥з зм≥стовних характеристик осо≠би. Ќа в≥дм≥ну в≥д держав з тотал≥тарним режимом, де бажаною Ї людина конформ≥стськоњ повед≥нки, а в≥д активноњ намагають≠с¤ позбутис¤, у державах з демократичним режимом потр≥бна особа активна, зац≥кавлена в реал≥зац≥њ правових норм ≥ принци≠п≥в у вс≥х сферах життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства.

‘орми про¤ву правовоњ активност≥ р≥зноман≥тн≥: сумл≥нна служ≠бова д≥¤льн≥сть, предметне обговоренн¤ законопроект≥в, участь у передвиборн≥й боротьб≥ ¤к дов≥рена особа кандидата в депута≠ти та ≥н. ѕравом≥рна активн≥сть особи дос¤гаЇтьс¤ через схваленн¤ ≥ стимулюванн¤ сусп≥льне корисних д≥й ≥ припиненн¤ шк≥дливих. ѕравова активн≥сть може бути ¤к еп≥зодичною (д≥њ громад¤нина по затриманню п≥дозрюваного у вчиненн≥ злочи≠ну), так ≥ пост≥йною (виконанн¤ функц≥й народного зас≥дател¤).

ѕравова культура особи (загальна ≥ спец≥альна Ч профес≥й≠на) спри¤Ї виробленню стилю правом≥рноњ повед≥нки, ¤кий фор≠муЇтьс¤ залежно в≥д:

Х ступен¤ засвоЇнн¤ ≥ ви¤ву ц≥нностей правовоњ культури су≠сп≥льства;

Х специф≥ки профес≥йноњ д≥¤льност≥;

Х ≥ндив≥дуальноњ неповторност≥ творчост≥ кожноњ особи.

 ультурний стиль правом≥рноњ повед≥нки характеризуЇтьс¤ стал≥стю додержанн¤ правових принцип≥в у правом≥рн≥й повед≥≠нц≥, специф≥кою вир≥шенн¤ життЇвих проблем, ¤ка виражаЇтьс¤ в особливост¤х вибору вар≥анта правом≥рноњ повед≥нки в межах, визначених правовими нормами.

ѕрофес≥йна правова культура

ѕравова культура профес≥йноњ групи, або профес≥йна правова культура, Ч одна ≥з форм правовоњ культури сусп≥льства, прита≠манна т≥й сп≥льност≥ людей, що профес≥йно займаютьс¤ юридич≠ною д≥¤льн≥стю, ¤ка потребуЇ фаховоњ осв≥ти ≥ практичноњ п≥дго≠товки. як правило, це культура робочоњ групи, члени ¤коњ Ї слу≠жбовими особами ≥ нос≥¤ми службовоњ правовоњ культури.

ѕрофес≥йн≥й правов≥й культур≥ робочоњ групи (колективу) та њњ членам властивий вищий ступ≥нь знанн¤ ≥ розум≥нн¤ правових ¤вищ у в≥дпов≥дних галуз¤х профес≥йноњ д≥¤льност≥.

ѕравова культура юриста вбачаЇтьс¤ в критичному творчому осмисленн≥ правових норм, закон≥в, правових ¤вищ з погл¤ду њх гуман≥стичного, демократичного ≥ морального зм≥сту.

ѕрофес≥йна культура юриста припускаЇ:

1) знанн¤ законодавства ≥ можливостей юридичноњ науки;

2) переконан≥сть у необх≥дност≥ ≥ соц≥альн≥й корисност≥ зако≠н≥в ≥ п≥дзаконних акт≥в;

3) ум≥нн¤ користуватис¤ правовим ≥нструментар≥Їм Ч законами та ≥ншими правовими актами в повс¤кденн≥й д≥¤льност≥, вдаватис¤ до використанн¤ вс≥х дос¤гнень юридичноњ науки ≥ практики при прийн¤тт≥ ≥ оформленн≥ р≥шень.

ѕрофес≥онал≥зм ≥ справедлив≥сть торжествують у юридичн≥й практиц≥ лише тод≥, коли юрист ¤к служитель закону чесно виконуЇ св≥й морально-правовий обовТ¤зок, пост≥йно п≥двищуЇ свою майстерн≥сть, опановуЇ дос¤гненн¤ теоретичноњ та практичноњ юриспруденц≥њ.

–азом з тим кожна юридична профес≥¤ маЇ свою специф≥ку, що обумовлюЇ й особливост≥ правовоњ культури р≥зних њњ представник≥в (судд≥в, прокурорських прац≥вник≥в, сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ, юрисконсульт≥в, адвокат≥в ≥ т.д.). ѕричому р≥вень профес≥йноњ культури, наприклад сп≥вроб≥тник≥в м≥л≥ц≥њ, Ї р≥зним. ¬≥дм≥нност≥ спостер≥гаютьс¤ в правов≥й культур≥ р¤дового ≥ начальницького складу, оф≥цер≥в р≥зних п≥дрозд≥л≥в м≥л≥ц≥њ: крим≥нальноњ, громадськоњ безпеки, транспортноњ, державноњ автомоб≥льноњ ≥нспекц≥њ, охорони, спец≥альноњ м≥л≥ц≥њ. ѕрофес≥йна культура прац≥вник≥в автомоб≥льноњ ≥нспекц≥њ в≥др≥≠зн¤Їтьс¤ в≥д аналог≥чноњ культури сп≥вроб≥тник≥в п≥дрозд≥лу кри≠м≥нальноњ м≥л≥ц≥њ ≥ т.д. “ут про¤вл¤Їтьс¤ загальна законом≥рн≥сть: р≥вень профес≥йноњ культури сп≥вроб≥тник≥в м≥л≥ц≥њ, ¤к правило, тим вище, чим ближче вони до д≥¤льност≥, зд≥йснюваноњ у сфер≥ права. ѕравова культура повинна характеризуватис¤ б≥льшою зр≥л≥стю ≥ профес≥онал≥змом.

¬ид≥л¤ючи три види правовоњ культури, сл≥д пам'¤тати, що в реальному житт≥ вони т≥сно взаЇмозалежн≥: правова культура ¤к соц≥альне ¤вище Їдина; правова культура сусп≥льства не ≥снуЇ поза правовою культурою його член≥в (особи, групи); вона с умовою, формою ≥ результатом культурно-правовоњ д≥¤льност≥ громад¤н та њх профес≥йних груп.

1	2	3

Ќазва: ѕравова культура сусп≥льства. ѕравова культура особи. ѕрофес≥йна правова культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2932 прочитано)