≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕравова культура сусп≥льства. ѕравова культура особи. ѕрофес≥йна правова культура

—труктура правовоњ культури сусп≥льства

ѕравова культура складаЇтьс¤ ≥з низки взаЇмозалежних еле≠мент≥в.

1. –≥вень правосв≥домост≥ ≥ правовоњ активност≥ громад¤н Ч

виражаЇтьс¤ у ступен≥ засвоЇнн¤ (вираженн¤ знанн¤ ≥ розум≥н≠н¤) права громад¤нами, посадовими особами, спр¤мованост≥ на додержанн¤ заборон, використанн¤ прав, виконанн¤ обов'¤зк≥в.  ожен суб'Їкт покликаний: осмислити, що право ¤вл¤Ї собою величезну ц≥нн≥сть у сфер≥ сусп≥льних в≥дносин; знати право, розум≥ти його зм≥ст, ум≥ти витлумачити т≥ чи ≥нш≥ положенн¤ закону, з'¤сувати його мету, визначити сферу д≥њ; ум≥ти застосо≠вувати в практичн≥й д≥¤льност≥ набут≥ правов≥ знанн¤, викорис≠товувати закон дл¤ захисту своњх прав, свобод ≥ законних ≥нтере≠с≥в; ум≥ти поводитис¤ в складних правових ситуац≥¤х ≥ т.д.

–≥вень (обс¤г) знанн¤ права залежить в≥д того, чи Ї громад¤≠нин профес≥йним юристом, прац≥вником правотворчоњ або правозастосовноњ сфери або в≥н займаЇтьс¤ ≥ншою д≥¤льн≥стю.

ѕрофес≥онал-юрист повинен досконало знати правов≥ роз≠пор¤дженн¤. √ромад¤нин-не юрист використовуЇ м≥н≥мум пра≠вових знань, потр≥бний дл¤ його роботи, повед≥нки в побут≥, с≥м'њ. ÷е насамперед знанн¤ принцип≥в права, основних норм конституц≥йного права (права ≥ свободи, виборча система та ≥н.), трудового, с≥мейного, цив≥льного, п≥дприЇмницького права, розум≥нн¤ Їдност≥ прав ≥ обов'¤зк≥в, в≥дпов≥дальне ставленн¤ до зд≥йсненн¤ того й ≥ншого. √ромад¤нин у загальному вигл¤д≥ по≠винен знати норми, що передбачають ≥ регулюють юридичну в≥дпов≥дальн≥сть ≥ загальний пор¤док прит¤гненн¤ до нењ, в≥к, з ¤кого настаЇ юридична, передус≥м крим≥нально-правова в≥дпо≠в≥дальн≥сть, дл¤ комерсант≥в Ч цив≥льно-правова в≥дпов≥даль≠н≥сть.

≤снуЇ такий феномен правовоњ культури, ¤к презумпц≥¤ знан≠н¤ закону, що означаЇ припущенн¤ (умовн≥сть) про знанн¤ осо≠бою закону, ¤ке прийн¤те з метою нормального функц≥онуван≠н¤ вс≥Їњ правовоњ системи ≥ виступаЇ неодм≥нною вимогою пра≠вовоњ культури. “ому кожен громад¤нин маЇ бути зац≥кавлений у правов≥й культур≥. Ќа¤вн≥сть нав≥ть чималих юридичних знань у громад¤н, посадових ос≥б ще не св≥дчить про високий р≥вень правовоњ культури, тому що необх≥дно не т≥льки знати право, а й про¤вл¤ти правову активн≥сть.

2. —тан юридичноњ практики:

а) р≥вень правотворчоњ д≥¤льност≥ ≥ стан законодавства Ч вира≠жаЇтьс¤ в досконалост≥ зм≥сту ≥ форми нормативно-правових акт≥в, њх ¤кост≥, продуманост≥, узгодженост≥, культур≥ юридич≠них текст≥в, тобто в юридичн≥й техн≥ц≥ п≥дготовки, ухваленн¤ та оприлюдненн¤ нормативно-правових акт≥в, вир≥шенн≥ процеду≠рних законодавчих питань. ”се це разом уз¤те Ч показник р≥в≠н¤ правотворчоњ (в тому числ≥ законодавчоњ) культури;

б) р≥вень судовоњ, правоохоронноњ д≥¤льност≥ ≥ стан правозастосовно≥ практики Ч виражаЇтьс¤ ¤к робота правозастосовних, су≠дових, правоохоронних та ≥нших орган≥в, що Ї показником правореал≥зуючоњ культури посадових ос≥б, њх профес≥йного знанн¤ законодавства, ч≥тко налагодженоњ роботи з розгл¤ду правових питань ≥ доведенн¤ њх до повного юридичного вир≥шенн¤.

ѕравозастосовна, судова, сл≥дча, прокурорського нагл¤ду, арб≥тражна, нотар≥альна та ≥нш≥ види юридичноњ практики ¤вл¤≠ють собою специф≥чне провадженн¤, в≥дпов≥дним чином орга≠н≥зоване ≥ сплановане, њњ суб'Їкти Ч юристи-профес≥онали. ѓх д≥¤льн≥сть Ч показник р≥вн¤ правозастосовноњ культури.

3. –ежим законност≥ ≥ правопор¤дку Ч стан фактичноњ впор¤д≠кованост≥ сусп≥льних в≥дносин, урегульованих за допомогою правових засоб≥в, зм≥стом ¤ких Ї сукупн≥сть правом≥рних д≥й суб'Їкт≥в права. Ќепохитн≥сть правопор¤дку залежить в≥д стану законност≥, без ¤коњ неможлива правова культура. ѕереконан≥сть у необх≥дност≥ додержанн¤ правових розпор¤джень та њх додер≠жанн¤ Ч основа режиму законност≥ та правопор¤дку.

¬с≥ перел≥чен≥ елементи правовоњ культури Ї юридичними ¤вищами, що вход¤ть до правовоњ системи сусп≥льства.

ѕрофес≥йна правосв≥дом≥сть ≥ правова культура сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ

ѕрофес≥йна правосв≥дом≥сть сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥≠шн≥х справ м≥стить у соб≥ структурн≥ елементи, властив≥ вс≥м громад¤нам (правову психолог≥ю, правову ≥деолог≥ю, правову повед≥нку), а так само функц≥онуЇ в Їдност≥ ≥ взаЇмод≥њ з пол≥≠тичним, естетичним, етичним та ≥ншими видами св≥домост≥ су≠сп≥льства. ќднак специф≥ка виконуваних завдань, прав ≥ обов'¤≠зк≥в накладаЇ своЇр≥дний в≥дбиток на правосв≥дом≥сть ≥ правову культуру сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ у ц≥лому. як≥сть ≥ ефективн≥сть виконанн¤ сп≥вроб≥тниками орган≥в внутр≥шн≥х справ своЇњ роботи створюЇ ≥м≥дж галузевоњ п≥дсистеми держав≠ного управл≥нн¤ ≥ впливаЇ на правосв≥дом≥сть ≥ правову культуру сусп≥льства. ” свою чергу, в≥д р≥вн¤ њх профес≥йноњ св≥домост≥ ≥ профес≥йноњ культури залежить повед≥нка населенн¤ в≥дпов≥дно до права ≥ забезпеченн¤ особистоњ безпеки кожноњ людини.

ѕравосв≥дом≥сть сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ в≥≠дображаЇ правову реальн≥сть кр≥зь призму належного, з позиц≥й сформованих у сусп≥льств≥ принцип≥в ≥ норм права. –обитьс¤ це в пон¤тт¤х прав ≥ обов'¤зк≥в в≥дпов≥дно до посадового станови≠ща. ѓх правосв≥дом≥сть ц≥нн≥сна, причому оц≥нц≥ п≥ддаЇтьс¤ не ст≥льки саме право, ск≥льки правов≥ вчинки на предмет њх в≥дпо≠в≥дност≥ законослухн¤ност≥, правом≥рност≥.

ќсобливост≥ правосв≥домост≥ сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ формуютьс¤ в пер≥од навчанн¤ ≥ становл¤ть р≥зноб≥чну п≥дго≠товку. ÷е:

1) загальна правова п≥дготовка Ч одержанн¤ фундаменталь≠них правових знань;

2) спец≥альна правова п≥дготовка Ч навчанн¤ майбутн≥й про≠фес≥њ (оперативно-розшукова п≥дготовка, п≥дготовка сл≥дчого та ≥н.);

3) загальна ф≥зична п≥дготовка;

4) бойова п≥дготовка, в тому числ≥ волод≥нн¤ табельною зброЇю;

5) оволод≥нн¤ засобами зв'¤зку;

6) ум≥нн¤ керувати транспортними засобами та ≥н. ƒл¤ правосв≥домост≥ сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ особливого значенн¤ набуваЇ ставленн¤ до злочинност≥ ≥ заход≥в боротьби з нею. ƒо особливостей њх правосв≥домост≥ у ц≥й сфер≥ сл≥д в≥днести:

1) осуд пос¤гань на охоронюван≥ законом ц≥нност≥ ≥ розум≥н≠н¤ об'Їктивноњ необх≥дност≥ вести з ними боротьбу;

2) суворе ≥ неухильне додержанн¤ законност≥, недопустим≥сть порушенн¤ правових норм ≥ принцип≥в;

3) б≥льш високий р≥вень оц≥нки права ≥ забезпечуваного њм правопор¤дку ≥ законност≥, н≥ж у ≥нших законослухн¤них грома≠д¤н;

4) негативну реакц≥ю на злочинн≥сть, неприйн¤тт¤ њњ, пере≠конан≥сть у необх≥дност≥ активноњ боротьби з нею;

5) зб≥г њх оц≥нки добра ≥ зла з загальнодержавними правови≠ми ц≥нност¤ми; превалюванн¤ ≥нтерес≥в, що ведуть до мети в≥д≠пов≥дно до чинного законодавства;

6) б≥льш високий р≥вень вимог до санкц≥й за правопорушен≠н¤ пор≥вн¤но з ≥ншими законослухн¤ними громад¤нами: ор≥Їн≠тац≥¤ на жорстк≥сть покаранн¤;

7) б≥льш високу оц≥нку власноњ д≥¤льност≥ ≥ д≥¤льност≥ свого в≥домства, н≥ж ≥нших;

8) недооц≥нку процесуальних гарант≥й пор≥вн¤но з ≥ншими, в тому числ≥ матер≥альними;

9) на¤вн≥сть елемент≥в правового н≥г≥л≥зму, що спричин¤Ї обранн¤ вар≥анта правом≥рноњ повед≥нки не за переконанн¤м, а внасл≥док страху покаранн¤, побоюванн¤ настанн¤ небажаних насл≥дк≥в та ≥н.

як бачимо, правосв≥домост≥ сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥ш≠н≥х справ притаманн≥ позитивн≥ ≥ негативн≥ тенденц≥њ з превалю≠ванн¤м перших.

¬ узагальненому вигл¤д≥ належну правосв≥дом≥сть сп≥вроб≥т≠ник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ можна зобразити так:

1) переконаний у необх≥дност≥ забезпечувати права ≥ свободи громад¤н;

2) засуджуЇ протиправну повед≥нку;

3) усв≥домлюЇ об'Їктивну необх≥дн≥сть вести боротьбу з правопорушенн¤ми ≥ додержуватис¤ правопор¤дку;

4) переконаний у необх≥дност≥ додержуватис¤ законност≥ п≥д час виконанн¤ службових обов'¤зк≥в.

”с≥ ц≥ ¤кост≥ правосв≥домост≥ дають можлив≥сть сп≥вроб≥тникам орган≥в внутр≥шн≥х справ правильно ор≥Їнтуватис¤ в складн≥й ситуац≥њ та оперативно обирати вар≥ант д≥й.

ѕрофес≥йно-правова культура сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ припускаЇ глибоке знанн¤ системи права ≥ законодавства. переконан≥сть у необх≥дност≥ њх додержанн¤, ум≥нн¤ користати с¤ вс≥Їю сукупн≥стю правових засоб≥в п≥д час виконанн¤ служ≠бових обов'¤зк≥в у межах компетенц≥њ, встановленоњ законом та ≥ншими правовими актами. ѕравова культура сп≥вроб≥тник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ убачаЇтьс¤ також у критичному творчому осмисленн≥ правових норм, закон≥в, правових ¤виш з по≠гл¤ду њх гуман≥стичного, демократичного ≥ морального зм≥сту.

—п≥вроб≥тник органу внутр≥шн≥х справ Ч це особа, покли≠кана стати вище своњх звичок, бажань: в≥н повинен робити свою справу так, ¤к цього вимагають найвищ≥ ≥нтереси сусп≥льства ѕравопорушники Ч часто особи сильн≥, ц≥леспр¤мован≥, вести двоб≥й з ¤кими не просто. Ќер≥дко робота над розкритт¤м ≥ роз≠сл≥дуванн¤м злочин≥в Ч сутичка м≥ж особистост¤ми, характе≠рами.

Ћюдина формуЇтьс¤ ¤к особист≥сть у процес≥ соц≥альноњ прак≠тики. ёридична осв≥та Ч перший крок до утвердженн¤ себе ¤к особистост≥ в галуз≥ реал≥зац≥њ права. ёридична осв≥та повинна забезпечити знанн¤ ≥ розум≥нн¤ мови ≥ техн≥чноњ майстерност≥, необх≥дних дл¤ практикуючого сп≥вроб≥тника органу внутр≥шн≥х справ, включаючи розум≥нн¤ правових ≥ етичних обов'¤зк≥в, прав ≥ основних свобод людини, визнаних законодавством крањни ≥ м≥жнародним правом.

1	2	3

Ќазва: ѕравова культура сусп≥льства. ѕравова культура особи. ѕрофес≥йна правова культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2932 прочитано)