≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕравов≥ форми д≥¤льност≥ держави ¤к зас≥б функц≥онуванн¤ механ≥зму правового регулюванн¤. ёридична техн≥ка

ёридична терм≥нолог≥¤ Ч це система юридичних терм≥н≥в, тобто словесних позначень пон¤ть, що використовуютьс¤ при виклад≥ зм≥сту закону, ≥ншого нормативного акта.

¬она припускаЇ так звану терм≥нолог≥чну ун≥ф≥кац≥ю: одно≠значн≥сть, загальновизнан≥сть, стаб≥льн≥сть ≥ доступн≥сть терм≥н≥в, визначен≥сть ≥ ч≥тк≥сть у виклад≥ нормативно-правового ма≠тер≥алу, ¤к≥ виключають р≥зне розум≥нн¤ думки законодавц¤.

ќднозначн≥сть Ч уживанн¤ терм≥на в даному закон≥ в тому самому значенн≥.

«агальновизнан≥сть Ч уживанн¤ терм≥н≥в в≥домих, а не вига≠даних законодавцем дл¤ даного закону.

—таб≥льн≥сть Ч устален≥сть терм≥нолог≥њ, а не зм≥на њњ з прий≠н¤тт¤м кожного нового закону.

ƒоступн≥сть Ч простота ≥ адекватн≥сть терм≥на зм≥сту норм права.

–озр≥зн¤ють три види терм≥н≥в у текстах закон≥в:

ƒл¤ Їдност≥ юридичноњ терм≥нолог≥њ необх≥дно, щоб при по≠значенн≥ в нормативному текст≥ певного пон¤тт¤ посл≥довно вживавс¤ один ≥ той же терм≥н, а при позначенн≥ р≥зних, таких, що не зб≥гаютьс¤ м≥ж собою, пон¤ть використовувалис¤ р≥зн≥ терм≥ни. ѕрийн¤т≥ закони повинн≥ терм≥нолог≥чне стикуватис¤ м≥ж собою ≥ м≥стити бездоганн≥ деф≥н≥ц≥њ, Їдин≥, наскр≥зн≥ дл¤ вс≥Їњ галуз≥ законодавства. ѕон¤т≥йний апарат ус≥х галузей права повинен мати Ђмодельн≥ї терм≥ни ≥ визначенн¤, що виражають найзагальн≥ш≥ ≥ водночас най≥стотн≥ш≥ ознаки предмета або ¤ви≠ща. ѕон¤тт¤ можуть набувати подальшого розвитку в галузевих нормативних актах, однак уточнене визначенн¤ все одно маЇ спиратис¤ на основну (базову) деф≥н≥ц≥ю. Ќеточн≥сть у застосуванн≥ терм≥на може спричинити неправильне розум≥нн¤ право≠воњ норми.

ёридичн≥ конструкц≥њ Ч це ст≥йк≥ побудови нормативного матер≥алу за особливими типами зв'¤зк≥в його елемент≥в, њх ти≠повими схемами, модел¤ми, в ¤к≥ вт≥люЇтьс¤ Ђюридичний мате≠р≥алї. “обто юридичн≥ конструкц≥њ Ч це ч≥тк≥, в≥дпрацьован≥ на≠укою ≥ законодавчою д≥¤льн≥стю, перев≥рен≥ практикою типов≥ схеми правов≥дносин. ќсоблив≥ юридичн≥ конструкц≥њ дозвол¤≠ють включати в д≥ю Ч залежно в≥д обставин Ч р≥зн≥ юридичн≥ норми. ¬≥дпрацьован≥сть конструкц≥й Ч показник досконалост≥ законодавства. “акими юридичними конструкц≥¤ми Ї Ђкрим≥≠нальна недоторканн≥стьї, Ђнеобх≥дна оборонаї, Ђсуб'Їктивн≥ пра≠ваї та ≥н.

ѕриклад юридичних конструкц≥й: громад¤нин  ., ¤кий пере≠б≥гав вулицю, був збитий автомашиною ≥ зазнав важкоњ травми. «алежно в≥д особливостей обставин у кожн≥й з наведених конс≠трукц≥й Ђпрацюютьї р≥зн≥ юридичн≥ норми.

 онструкц≥¤ 1. Ђ—оц≥альне забезпеченн¤ї. √ромад¤нин  . одержуЇ в≥д орган≥в соц≥ального забезпеченн¤ допомогу по тимчасов≥й непрацездатност≥ (за на¤вност≥ умов, передбаче≠них законодавством про соц≥альне забезпеченн¤) без влас≠них зустр≥чних д≥й.

 онструкц≥¤ 2. Уƒогов≥р добров≥льного страхуванн¤Ф. якщо громад¤нин  . маЇ догов≥р страхуванн¤, ƒержстрах при за-знанн≥ ним травми виплачуЇ суму страхуванн¤. ƒогов≥рна конструкц≥¤ передбачаЇ, що в≥дпов≥дно до умов договору гро≠мад¤нин пер≥одично вносить внески до страховоњ установи, а у раз≥ нещасного випадку одержуЇ обумовлену в договор≥ суму.

 онструкц≥¤ 3. Уёридична в≥дпов≥дальн≥сть запод≥ювана шкодиФ. √ромад¤нська майнова в≥дпов≥дальн≥сть власника автомашини, що збив громад¤нина  ., пол¤гаЇ у в≥дшкоду≠ванн≥ запод≥¤ноњ шкоди. —пециф≥ка ц≥Їњ конструкц≥њ пол¤гаЇ в тому, що це Ч особлива юридична в≥дпов≥дальн≥сть, в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну джерелом п≥двищеноњ небез≠пеки. “ака шкода обов'¤зково в≥дшкодовуЇтьс¤, ¤кщо не буде доведено, що вона виникла внасл≥док непереборноњ сили або нам≥ру потерп≥лого.

¬ юридичн≥й техн≥ц≥ пор¤д з важлив≥стю правильного засто≠суванн¤ юридичноњ терм≥нолог≥њ ≥ юридичних конструкц≥й не менше значенн¤ маЇ форма нормативно-правового акта.

ѕрийоми ≥ правила викладу юридичних норм у текст≥ нормати≠вно-правового акта стосуютьс¤:

1) способ≥в викладу;

2) формулюванн¤ заголовних назв статей ≥ частин тексту;

3) юридичного стилю;

4) юридичноњ мови.

≤снують два основних способи викладу юридичних норм у те≠кст≥ закону:

Х абстрактний Ч характеризуЇтьс¤ тим, що ознаки ¤вищ, не≠зважаючи на њх р≥зноман≥тт¤, подаютьс¤ в узагальненому вид≥, виражаютьс¤ абстрактними пон¤тт¤ми;

Х казуњстичний Ч характеризуЇтьс¤ урахуванн¤м ≥ндив≥дуаль≠них ознак ¤вищ, њх вид≥в, факт≥в; перел≥чуютьс¤ т≥ чи ≥нш≥ випа≠дки Ч казуси.

јбстрактний спос≥б (прийом) викладу св≥дчить про вищий р≥вень юридичноњ техн≥ки. ќднак казуњстичний спос≥б (прийом) дозвол¤Ї з б≥льшою визначен≥стю ≥ ч≥тк≥стю регулювати сусп≥ль≠н≥ в≥дносини, точно визначати к≥льк≥сть випадк≥в в≥дпов≥дально≠ст≥ тощо. јбстрактний ≥ казуњстичний способи викладу юридич≠них норм доповнюють один одного у раз≥ њх правильного засто≠суванн¤.

«агальн≥ вимоги до форми нормативних акт≥в (формулюванн¤ заголовних назв статей ≥ частин тексту, юридичного стилю, юри≠дичноњ мови)'.

1) лог≥чна посл≥довн≥сть ≥ компактн≥сть викладу норматив≠них розпор¤джень, що м≥ст¤тьс¤ в нормативному акт≥; в≥дпов≥д≠н≥сть зм≥сту закону його найменуванню;

2) в≥дсутн≥сть суперечностей усередин≥ нормативного акта, а також суперечностей з ≥ншими нормативними актами; запов≠ненн¤ прогалин;

3) на¤вн≥сть формальних рекв≥зит≥в у нормативних актах:

найменуванн¤ акта; органу, що його видав; м≥сц¤ виданн¤; дати виданн¤; п≥дпис≥в оф≥ц≥йних ос≥б; пор¤дкового номера;

4) на¤вн≥сть встановленоњ структури нормативного акта: глав, розд≥л≥в ≥ частин Ч у великих законах; статей Ч у вс≥х законах;

пункт≥в Ч у п≥дзаконних актах; заголовк≥в у кожн≥й статт≥ Ч у законах, переважно в кодексах, а також можлив≥сть преамбул в окремих законах; додатк≥в Ч у п≥дзаконних нормативних актах.

5) стисл≥сть викладу ≥ разом з тим ¤сн≥сть, лог≥чн≥сть, грама≠тична правильн≥сть мови нормативного акта Ч без художньоњ красивост≥ ≥ декларативних положень: метафор, еп≥тет≥в, пор≥в≠н¤нь, абрев≥атур, ненормативних сл≥в ≥ словосполучень та ≥н.

ƒл¤ юридичноњ мови характерним Ї наказовий стиль викладу.

¬≥дступ в≥д цих вимог призводить до юридичних помилок: прогалин у нормативному акт≥, суперечностей м≥ж його статт¤≠ми, неч≥тких формулювань, стил≥стичних погр≥шностей та ≥н., ¤к≥ знижують ¤к≥сть акта, ускладнюють його усв≥домленн¤ ≥ роз'≠¤сненн¤ (тлумаченн¤), реал≥зац≥ю норм права в конкретних в≥д≠носинах.

¬иди юридичних (правотворчих) помилок так≥.

1. ¬ласне юридичн≥ Ч прийн¤тт¤ декларативних норм, тобто норм, не забезпечених матер≥альними ресурсами ≥ необх≥дними юридичними засобами; на¤вн≥сть кол≥з≥йних норм, тобто норм, що суперечать одна одн≥й; в≥дсиланн¤ до не≥снуючих норматив≠но-правових акт≥в або неповне закр≥пленн¤ життЇвих обставин, що мають ≥стотне значенн¤ дл¤ застосуванн¤ норм права; прога≠лини та ≥н.

2. Ћог≥чн≥ Ч на¤вн≥сть лог≥чних суперечностей м≥ж окремими нормативними розпор¤дженн¤ми, порушенн¤ дом≥рност≥ визна≠ченн¤ пон¤ть; тавтолог≥¤ Ч повторенн¤ одного терм≥на в ≥ншо≠му, наприклад, Ђжив≥ твариниї, Ђл≥с ¤к деревна рослинн≥стьї;

визначенн¤ одного нев≥домого терм≥на через ≥нший нев≥домий, наприклад, визначенн¤ оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥ ¤к виду д≥¤льност≥, зд≥йснюваноњ шл¤хом проведенн¤ оперативно-розшукових заход≥в, та ≥н.

3. √раматичн≥ Ч на¤вн≥сть ненормативних словосполучень, гром≥здких конструкц≥й, що ускладнюють розум≥нн¤ зм≥сту статт≥ нормативного акта, та ≥н.

ёридична техн≥ка в правозастосовн≥й д≥¤льност≥ м≥стить:

1) методики роботи над текстами правозастосовних акт≥в;

2) прийоми найдосконал≥шого викладу думки правозастосувача (суду, адм≥н≥страц≥њ та ≥н.) у судовому р≥шенн≥, р≥шенн≥ ар≠б≥тражних суд≥в та ≥нших актах;

3) виб≥р найдоц≥льн≥шоњ структури правозастосовного акта, терм≥нолог≥њ ≥ мови та ≥н.

¬инос¤чи правозастосовний акт, суб'Їкт застосуванн¤ пови≠нен указати орган, що застосовуЇ право, ≥ в≥дпов≥дальну особу (¤кщо орган колег≥альний, то вказуЇтьс¤ його склад), ос≥б, що беруть участь у розгл¤д≥ справи (¤кщо ц¤ участь Ї обов'¤зковою). ѕравозастосовник зобов'¤заний описати д≥¤нн¤, що стало пред≠метом розгл¤ду, навести докази вчиненн¤ д≥¤нн¤ конкретною людиною. ” текст≥ документ≥в сл≥д навести ≥ норми законодавства. ѕравозастосовний акт маЇ таку структуру: вступна частина, кон≠статуюча частина, мотивувальна частина, результативна частина.

1	2

Ќазва: ѕравов≥ форми д≥¤льност≥ держави ¤к зас≥б функц≥онуванн¤ механ≥зму правового регулюванн¤. ёридична техн≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1349 прочитано)