≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕредмет ≥ об'Їкти анал≥зу науки загального пор≥вн¤льного правознавства. ѕон¤тт¤ типу (с≥м'њ) правовоњ системи.  ласиф≥кац≥¤ правових систем св≥ту

ѕредмет ≥ об'Їкти анал≥зу науки загального пор≥вн¤льного правознавства. ѕон¤тт¤ типу (с≥м'њ) правовоњ системи.  ласиф≥кац≥¤ правових систем св≥ту

ѕор≥вн¤льне правознавство, або юридична компаратив≥стика (лат. comparativus Ч пор≥вн¤льний), Ч наука, ¤ка займаЇтьс¤ досл≥дженн¤м загальних ≥ специф≥чних законом≥рностей виник≠ненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ сучасних правових систем св≥ту.

Ќауку пор≥вн¤льного правознавства сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д пор≥в≠н¤льно-правового методу. ѕор≥вн¤льно-правовий метод Ч це з≥≠ставленн¤ юридичних пон¤ть, ¤вищ, процес≥в одного пор¤дку ≥ з'¤суванн¤ под≥бност≥ та в≥дм≥нност≥ м≥ж ними. «алежно в≥д об'≠Їкт≥в пор≥вн¤льно-правовий метод застосовуЇтьс¤ виб≥рково за обов'¤зковоњ умови њх пор≥вн¤нност≥.

ќб'Їктивно необх≥дним Ї процес п≥знанн¤ права в загально≠св≥товому пор≥вн¤льному аспект≥ (м≥ж р≥зними правовими сис≠темами св≥ту), тобто м≥жнац≥ональне пор≥вн¤нн¤, пор≥вн¤нн¤ р≥зних правових систем, ≥снуючих у державах св≥тового сп≥втовариства. ¬ основ≥ такого пор≥вн¤нн¤ лежать процеси, що законом≥рно в≥дбуваютьс¤ у св≥товому сп≥втовариств≥ Ч розробленн¤ ≥ фор≠муванн¤ правових систем молодих держав, розширенн¤ ≥ поглиб≠ленн¤ зв'¤зк≥в м≥ж державами ≥ групами крањн, ≥нтеграц≥¤ низки крањн у Їдине ц≥ле. ѕор≥вн¤нн¤ уможливлюЇ класиф≥кац≥ю дер≠жавно-правових ¤вищ, властивих правовим системам р≥зних крањн, з'¤суванн¤ њх ≥сторичноњ посл≥довност≥, генетичних зв'¤з≠к≥в м≥ж ними, ступ≥нь запозиченн¤ елемент≥в (норм, принцип≥в, форм права) одн≥Їњ правовоњ системи в ≥ншоњ.

” св≥товому науковому середовищ≥ неоднозначно тлумачать≠с¤ зм≥ст ≥ призначенн¤ юридичноњ компаратив≥стики. Ќав≥ть у найменуванн≥ ц≥Їњ науки ви¤вл¤ютьс¤ де¤к≥ розб≥жност≥, що по≠¤снюЇтьс¤, кр≥м р≥зних п≥дход≥в до визначенн¤ об'Їкта ≥ предме≠та ц≥Їњ науки, неоднаковим праворозум≥нн¤м. ” ‘ранц≥њ перева≠га в≥ддаЇтьс¤ терм≥ну Ђпор≥вн¤льне правої, у крањнах Ћатинськоњ јмерики ≥ де¤ких ≥нших крањнах Ч Ђпор≥вн¤льному законодав≠ствуї, у Ќ≥меччин≥, ”крањн≥, –ос≥њ Ч Ђпор≥вн¤льному правознав≠ствуї. ѕроте юристи вс≥х крањн вважають за природне розгл¤да≠ти своњ правов≥ системи ¤к ≥з погл¤ду њх внутр≥шн≥х рис ≥ особли≠востей, так ≥ кр≥зь призму ≥нших правових систем.

¬ основному завершене оформленн¤ пор≥вн¤льного правознавства ¤к самост≥йноњ науки, до складу ¤коњ вход¤ть: предмет науки Ч п≥дстави ≥ об'Їкти пор≥вн¤нн¤; методолог≥¤ (включаючи прин≠ципи) науки; система науки Ч њњ структурн≥ елементи; функц≥њ науки; наукова терм≥нолог≥¤ ≥ категор≥њ науки Ч пон¤т≥йний апа≠рат; б≥бл≥ограф≥¤; ≥стор≥¤ науки Ч етапи виникненн¤, розвитку ≥ затвердженн¤; соц≥альне призначенн¤.

ѕредмет пор≥вн¤льного правознавства Ч загальн≥ ≥ специф≥чн≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ право≠вих систем св≥ту в њх пор≥вн¤льному п≥знанн≥. ѕор≥вн¤льне п≥≠знанн¤ може походити ¤к м≥н≥мум ≥з двох правових систем. ¬а≠жливо п≥дкреслити, що предмет пор≥вн¤льного правознавства ¤к самост≥йноњ науки не т≥льки м≥стить у соб≥ процес пор≥вн¤н≠н¤ окремих нормативно-правових акт≥в, галузей права або ≥н≠ститут≥в, а й охоплюЇ правов≥ системи в ц≥лому. ѕор≥вн¤нн¤ припускаЇ д≥¤льн≥сть, у ход≥ ¤коњ в≥дпов≥дн≥ елементи пор≥вню≠ваних правових систем з≥ставл¤ютьс¤ дл¤ того, щоб визначити на¤вн≥ м≥ж ними под≥бност≥ ≥ в≥дм≥нност≥.

ѕравов≥ системи, ¤к ≥ право, ≥снують у простор≥ ≥ час≥. ¬они мають минуле, тепер≥шнЇ ≥ майбутнЇ. ќб'Їктом пор≥вн¤нн¤ Ї правов≥ системи св≥ту, ¤к≥ розкриваютьс¤ через њх компоненти (елементи): праворозум≥нн¤, правов≥ норми та њх види, система праву, джерела права, нормативно-правов≥ акти, правозастосовн≥ акти, принципи права, юридичну техн≥ку та ≥н. –етроспек≠тивне пор≥вн¤нн¤ Ї передумовою адекватного розум≥нн¤ сучас≠ного функц≥онуванн¤ правових систем ≥ прогнозуванн¤ њх роз≠витку.

ѕор≥вн¤льне правознавство доц≥льно розмежовувати на за≠гальне ≥ спец≥альне (галузеве ≥ внутр≥шньогалузеве).

¬ажливою особлив≥стю загального пор≥вн¤льного правознавст≠ва Ї його ор≥Їнтац≥¤ передус≥м на досл≥дженн¤ стикових про≠блем, що лежать у площин≥ пор≥вн¤льного анал≥зу р≥зних право≠вих систем св≥ту.

ќб'Їктами загального пор≥вн¤льного правознавства можуть бути:

1) сучасн≥ типи правових систем (загальне м≥жтипове пор≥в≠н¤нн¤);

2) правов≥ системи р≥зних тип≥в (окреме м≥жтипове пор≥вн¤н≠н¤);

3) правов≥ системи, що належать до одного типу (внутр≥шньотипове пор≥вн¤нн¤.

«агальне м≥жтипове пор≥вн¤нн¤ припускаЇ з'¤суванн¤ ≥дентич≠ност≥ ≥ своЇр≥дност≥ про¤ву њх загальних ознак. Ќа р≥вн≥ пор≥в≠н¤нн¤ окремих правових систем (окреме м≥жтипове пор≥вн¤нн¤ ≥ внутр≥шньотипове пор≥вн¤нн¤) ви¤вл¤Їтьс¤ Їдн≥сть загальних, особливих ≥ специф≥чних (таких, що в≥др≥зн¤ютьс¤) ознак. ¬се це спри¤Ї њх ц≥л≥сному сприйн¤ттю.

Ќаука пор≥вн¤льного правознавства покликана охопити по≠р≥вн¤нн¤м правов≥ системи, ви¤вити сучасну правову карту св≥≠ту, де, по можливост≥, право кожноњ крањни в≥днесено до певно≠го типу (с≥м'њ) правових систем. ќтже, одним з основних за≠вдань науки пор≥вн¤льного правознавства Ї наукова класиф≥кац≥¤ правових систем св≥ту.

ѕон¤тт¤ типу (с≥м'њ) правовоњ системи

“ерм≥н Ђправова системаї виражаЇ конкретно ≥сторичний, реально ≥снуючий комплекс взаЇмозалежних юридичних .засоб≥в ≥ ¤вищ держави. ” цьому терм≥н≥ м≥ститьс¤ узагальнююча теоре≠тична модель (конструкц≥¤) правового зм≥сту, ¤ка функц≥онуЇ лег≥тимне (див. главу Ђѕравова система сусп≥льства ≥ система

праваї).

“ерм≥н Ђправовий тип (с≥м'¤)ї Ч це узагальнююча теоретич≠на модель правового зм≥сту, ¤ка маЇ штучний характер. ¬она Ї результатом науковоњ класиф≥кац≥њ (типолог≥њ). “ип (с≥м'¤) пра≠вових систем в≥дображаЇ загальн≥ та особлив≥ риси конкретних нац≥ональних правових систем, под≥бн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть ¤ких визначаютьс¤ в≥дпов≥дно до позначених критер≥њв.

Ђ“ип правовоњ системиї ≥ Ђс≥м'¤ правових системї уживають≠с¤ ¤к тотожн≥ пон¤тт¤. —лово Ђс≥м'¤ї маЇ б≥льш соц≥альне, н≥ж юридичне значенн¤. “ерм≥н Ђтипї адекватно в≥дображуЇ юридич≠ний зм≥ст пон¤тт¤, позначеного терм≥ном Ђс≥м'¤ї. ƒоц≥льн≥сть його введенн¤ обумовлена також необх≥дн≥стю Їдиного п≥дходу до типолог≥њ ¤к держави, так ≥ њњ правовоњ системи: класиф≥кац≥¤ держав даЇтьс¤ за типами, а не за Ђс≥м'¤миї.

“ип (с≥м'¤) правовоњ системи Ч сукупн≥сть нац≥ональних пра≠вових систем держав, ¤к≥ мають сп≥льн≥ риси, що про¤вл¤ютьс¤ в Їдност≥ законом≥рностей ≥ тенденц≥й розвитку, дом≥нуючих форм (джерел) ≥ принцип≥в права, систем права ≥ систем законодавст≠ва, орган≥зац≥њ правових установ, насамперед судовоњ системи, под≥бност≥ правових категор≥й ≥ пон¤ть.

 ожний тип правовоњ системи складаЇтьс¤ ≥з п≥дтип≥в Ч груп правових систем, що характеризуютьс¤ великою под≥бн≥стю м≥ж собою. Ќа¤вн≥сть певних рис, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють одну групу правових систем в≥д ≥ншоњ у рамках конкретного типу, дозвол¤Ї роз≠гл¤дати њх ¤к в≥дносно самост≥йн≥.

¬становленн¤ тип≥в правовоњ системи зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом њх класиф≥кац≥њ, або типолог≥њ.

 ласиф≥кац≥¤ правових систем св≥ту

“иполог≥¤ (або наука класиф≥кац≥њ) Ч вченн¤ про типи право≠вих систем. “иполог≥¤ ≥ пор≥вн¤льний метод перебувають у т≥с≠ному зв'¤зку. « одного боку, пор≥вн¤нн¤ припускаЇ попереднЇ встановленн¤ типолог≥њ, з ≥ншого Ч встановленн¤ типолог≥њ без пор≥вн¤нн¤ неможливе. ѕитанн¤ми типолог≥њ правових систем, њх пор≥вн¤льним вивченн¤м займаютьс¤ фах≥вц≥ в галуз≥ науки пор≥вн¤льного правознавства. ≤снуЇ чимало класиф≥кац≥й пра≠вових систем. «апропоновано дек≥лька вар≥ант≥в критер≥њв, за ¤кими вони об'Їднуютьс¤ у типи (с≥м'њ).  ожний ≥з них заслуго≠вуЇ на увагу. ќдн≥Їю з найб≥льш попул¤рних ви¤вилас¤ класиф≥≠кац≥¤ правових с≥мей, наведена –. ƒавидом у книз≥ Ђќсновн≥ правов≥ системи сучасност≥ї (1953). ¬она грунтувалас¤ на поЇд≠нанн≥ двох критер≥њв: ≥деолог≥њ, ¤ка включаЇ рел≥г≥ю, ф≥лософ≥ю, економ≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ структури; юридичноњ техн≥ки, ¤ка вклю≠чаЇ джерела права ¤к основний елемент.

Ќ≥мецьк≥ вчен≥  . ÷вайгерт ≥ √.  ьотц поклали в основу кла≠сиф≥кац≥њ правових систем критер≥й Ђправового стилюї. Ђ—тиль праваї складаЇтьс¤, на думку автор≥в, ≥з п'¤тьох чинник≥в: 1) по≠ходженн¤ ≥ еволюц≥¤ правовоњ системи; 2) своЇр≥дн≥сть юридич≠ного мисленн¤; 3) специф≥чн≥ правов≥ ≥нститути; 4) природа дже≠рел права ≥ засоби њх тлумаченн¤; 5) ≥деолог≥чн≥ чинники.

–ос≥йський вчений ј.’. —ањдов позначив таку групу крите≠р≥њв: 1) ≥стор≥¤ правових систем; 2) система джерел права; 3) струк≠тура правовоњ системи Ч пров≥дн≥ ≥нститути ≥ галуз≥ права. —л≥д в≥ддати належне украњнським ≥ рос≥йським теоретикам права Ч авторам п≥дручник≥в з теор≥њ держави ≥ права, ¤к≥ спец≥ально присв¤тили розд≥л Ђправовим системам св≥туї (або позначили його ¤к Ђпор≥вн¤льне правознавствої) ≥ запропонували критер≥њ типолог≥њ правових систем св≥ту.

« урахуванн¤м на¤вних точок зору на цю проблему можна навести таку сукупн≥сть критер≥њв, що визначають класиф≥кац≥ю правових систем св≥ту.

1. —п≥льн≥сть ≥сторичних корен≥в виникненн¤ ≥ подальшого роз≠витку (включаючи ступ≥нь рецепц≥њ римського права). ѕравов≥ системи об'Їднан≥ природою њх розвитку, генетичними корен¤≠ми, що знаход¤тьс¤ в т≥й сам≥й стародавн≥й держав≥. ¬они роз≠вивалис¤ в под≥бних умовах ≥ зберегли однаков≥сть у доправових регул¤торах, перших джерелах, характер≥ ≥ ступен≥ сприйн¤тт¤ джерел права ≥нших нац≥ональних правових систем, њх об'Їдну≠ють ≥сторичн≥ пам'¤тники права, тенденц≥њ виникненн¤ ≥ розви≠тку державних ≥ правових структур, а головне Ч ірунтуванн¤ на тих самих правових началах, принципах, нормах.

2. —п≥льн≥сть основного юридичного джерела права (форми пра≠ва) Ч нормативно-правовий акт, нормативно-правовий догов≥р, правовий прецедент, правовий звичай, рел≥г≥йно-правова нор≠ма. –оль, значенн¤ ≥ сп≥вв≥дношенн¤ цих джерел права неодна≠ков≥ в р≥зних правових системах та њх типах.

3. ™дн≥сть у структур≥ системи права ≥ норми права. ѕравов≥ системи крањн, об'Їднан≥ в один правовий тип (с≥м'ю), мають под≥бн≥сть структурноњ побудови нормативно-правового матер≥≠алу. ÷е виражаЇтьс¤ в под≥л≥ системи права на п≥дсистеми (пуб≠л≥чну ≥ приватну) ≥ п≥дрозд≥ли Ч об'Їктивне ≥ суб'Їктивне право, загальносоц≥альне ≥ спец≥ально-соц≥альне право, природне ≥ по≠зитивне право та ≥н. «агальним Ї под≥л норм права за галуз¤ми, п≥дгалуз¤ми, ≥нститутами та ≥ншими елементами. ќднакову бу≠дову маЇ норма права.

4. —п≥льн≥сть принцип≥в регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин. ќдн≥ правов≥ системи керуютьс¤ ≥де¤ми свободи суб'Їкт≥в, 'њх формаль≠ноњ р≥вност≥, справедливост≥ правосудд¤ ≥ т.д., друг≥ Ч в≥ддають перевагу рел≥г≥йним засадам (мусульманськ≥ крањни), трет≥ Ч звича¤м ≥ традиц≥¤м (крањни јфрики), четверт≥ Ч ≥де¤м пану≠ванн¤ закону, що виражаЇ монопол≥ю держави в житт≥ сусп≥ль≠ства ≥ особи (соц≥ал≥стичн≥ крањни), тощо.

5. ™дн≥сть юридичноњ техн≥ки, включаючи терм≥нолог≥ю, юри≠дичн≥ категор≥њ, пон¤тт¤, конструкц≥њ. ¬живанн¤ правовими си≠стемами однакових або под≥бних за своњм значенн¤м терм≥н≥в по¤снюЇтьс¤ Їдн≥стю њх походженн¤ або проведенн¤м ун≥ф≥кац≥њ законодавства, обумовленоњ ц≥Їю Їдн≥стю. «аконодавц≥ крањн, що належать до одного правового типу (с≥м'њ), керуютьс¤ тими са≠мими принципами побудови нормативно-правового матер≥алу, застосовують под≥бн≥ або ≥дентичн≥ юридичн≥ конструкц≥њ, засо≠би викладу тощо.

ќсновн≥ типи ≥ п≥дтипи (групи) правових систем св≥ту

—ама по соб≥ класиф≥кац≥¤ Ч лише допом≥жний зас≥б, що застосовуЇтьс¤ дл¤ впор¤дкуванн¤ р≥зних правових систем св≥ту.

Ќижче наведено класиф≥кац≥ю правових систем св≥ту, що про≠понувалис¤ прот¤гом к≥нц¤ XIX Ч XX стол≥ть, у хронолог≥чн≥й посл≥довност≥.

1	2

Ќазва: ѕредмет ≥ об'Їкти анал≥зу науки загального пор≥вн¤льного правознавства. ѕон¤тт¤ типу (с≥м'њ) правовоњ системи.  ласиф≥кац≥¤ правових систем св≥ту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3067 прочитано)