Історія, теорія держави і права > Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства. Поняття типу (сім'ї) правової системи. Класифікація правових систем світу

Пропонуємо класифікацію правових систем за такими типами.

1. Романо-германський тип правової системи (країни конти­нентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німе­ччина, Австрія, Швейцарія та ін.). Усередині романо-германсько­го типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правові групи:

— романську (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Іта­лія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є націо­нальна правова система Франції);

— германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччи­ни).

2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північ­на Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи:

— англійське загальне право (Англія);

— американське право (США).

Крім того, поділ англо-американського типу правової систе­ми можливий на дві групи:

— європейське загальне право (Англія, Ірландія);

— позаєвропейське загальне право (США, Канада). Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи.

3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класи­чних типів правової системи: романс-германської та англо-американської і має специфічні риси.

У рамках цього типу можна виділити дві групи:

— північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);

— латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).

4. Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів:

— релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, християнська групи);

— далекосхідний-традиційний (основні групи — китайська, японська);

— звичаєво-общинний (африканська група — країни Афри­ки, Мадагаскар).

Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспективному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи мен­ших — залежно від держави — новацій. Проте це не означає, що з урахуванням «соціалістичного» забарвлення їх не можна відне­сти до класично усталених типів правової системи.

Місце правової системи України

У історії України правова система формувалася в періоди ста­новлення державності — Київської Русі, гетьманщини XVII — XVIII століть, УНР, ЗУНР, Гетьманату П.Скоропадського поча­тку XX ст., своєрідно — в УРСР. Стабільності в її розвитку не було, оскільки була відсутня незалежна державність в Україні. Розвиток української правової системи в IX — на початку XIX століть, сприйняття нею візантійської культури, духу пізньоримського права, а також вплив Литовських статутів, Магдебурзь­кого права та ін. (про що свідчить, наприклад, Кодекс 1743 p. — «Права, за якими судиться малоросійський народ»), дозволяють дійти висновку про її корені у романс-германському типі пра­вової системи.

Більш ніж 70 років історії радянської України дали підставу віднести її правову систему, як і правові системи республік СРСР, до соціалістичного типу. Право радянської України сприйняло романо-германську концепцію правової норми. Закон вважався основним джерелом права. Звичаю і судовій практиці відводи­лася допоміжна роль. Доктрина не визнавалася джерелом права.

Проте галузі, інститути і поняття права розглядалися з пози­цій домінування публічного права і класового інтересу. Відкида­вся поділ права на дві підсистеми: приватне і публічне. Відповідно до тези B.I. Леніна про те, що радянська держава не визнає ні­чого приватного, заборонялися приватна підприємницька діяль­ність, валютні операції, комерційне посередництво та ін. Суво­ро регламентувалися цивільні договори. Повноваження суб'єк­тів господарської діяльності обмежувалися плановим веденням економіки, усуспільненням власності, націоналізацією підпри­ємств, банків та ін.

У зв'язку з пануванням марксистсько-ленінської ідеології і партійного (КПРС) диктату кримінальне і публічне право пе­редбачало жорсткі санкції за антирадянську агітацію і пропаган­ду. Відбулася ідеологізація судового провадження. Сформувався обвинувальний ухил при розгляді справ у суді. Затвердився карально-залякувальний режим, який діяв для громадян відповід­но до принципу: дозволено лише те, що не заборонено. Перева­жало використання імперативних норм права.

Після проголошення незалежності правова система України формується на нових засадах як самостійна (в минулому вона складала частину єдиної правової системи СРСР). Вона звільня­ється від псевдосоціалістичної (радянської) сутності, яка при­глушила її континентально-європейські корені і забарвила їх у класово-ідеологічні тони.

Нині можна говорити про створення фундаменту незалежної правової системи України, значною мірою очищеної від партій­но-догматичних нашарувань попереднього періоду. Проте пра­вова система України перебуває у стадії перехідного періоду і зберігає деякі риси соціалістичної системи, із якої вона вийшла.

Водночас за період незалежності України закладено право­вий фундамент, що дозволяє стверджувати, що вона входить до романо-германського типу правової системи на правах особливого європейського різновиду.

Відзначимо, що правові системи, крім спільних ознак, які їх об'єднують в один тип, мають певні відмінності. Вони і утворю­ють їх своєрідність і неповторність.

1	2

Назва: Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства. Поняття типу (сім'ї) правової системи. Класифікація правових систем світу
Дата публікації: 2005-02-21 (3067 прочитано)