≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > —истема основних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина

—истема основних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина

—учасна типолог≥¤ прав ≥ свобод, а в≥дтак, ≥ обов'¤зк≥в, Ч досить р≥зноман≥тна. Ќайзагальн≥шою њх класиф≥кац≥Їю Ї под≥л прав на:

“аке розр≥зненн¤ прав засновано на ф≥ксац≥њ в них негатив≠ного ≥ позитивного аспект≥в свободи. ” негативному значенн≥ свобода розум≥Їтьс¤ ¤к в≥дсутн≥сть примусу, обмежень в≥дносно до особи, у тому числ≥ й з боку держави; у позитивному Ч ¤к свобода вибору, утворювана державою, а головне Ч здатн≥сть людини дос¤гти своњх ц≥лей ≥ обов'¤зок держави надавати грома≠д¤нину т≥ чи ≥нш≥ соц≥альн≥ блага.

¬≥дпов≥дно до таких аспект≥в свободи негативн≥ права пол¤га≠ють у прав≥ ≥ндив≥да на захист в≥д ¤когось втручанн¤, у тому числ≥ й державного, у зд≥йсненн≥ громад¤нських прав (¤к члена громад¤нського сусп≥льства) ≥ пол≥тичних прав (¤к учасника по≠л≥тичного житт¤). ÷≥ права охорон¤ють особу в≥д небажаних ≥ таких, що порушують њњ свободу, втручань ≥ обмежень. Ќегатив≠н≥ права Ч основа ≥ндив≥дуальноњ свободи. Ќаприклад, майже весь зм≥ст Ѕ≥лл¤ про права 1791 р. (—Ўј) спр¤мовано на огород≠женн¤ особистост≥ в≥д р≥зного роду несправедливих ≥ небажаних насл≥дк≥в утручанн¤ з боку ур¤ду. “ерм≥н Ђне повиненї, що сто≠суЇтьс¤ ур¤ду, Ї майже у вс≥х статт¤х цього документа. “ак, пер≠ша статт¤ (поправка) Ѕ≥лл¤ про права говорить: Ђ онгрес не повинен видавати закони, що встановлюють будь-¤ку рел≥г≥ю або заборон¤ють њњ в≥льне спов≥данн¤, що обмежують свободу слова чи преси або право народу мирно збиратис¤ та звертатис¤ до ур¤ду з петиц≥¤ми про припиненн¤ зловживаньї.

Ќегативн≥ права вважаютьс¤ основними, абсолютними. ¬они з'¤вилис¤ ≥сторично ран≥ше, н≥ж ≥нш≥ права, ≥ розвивалис¤ ¤к група прав на незалежн≥сть в≥д влади (свобода в≥ри, свобода в≥роспов≥≠данн¤ ≥ свобода сов≥ст≥; право на особисту свободу; право на при≠дбанн¤ ≥ недоторканн≥сть приватноњ власност≥; свобода пересуван≠н¤ по територ≥њ ус≥Їњ держави; таЇмниц¤ ≥ недоторканн≥сть лис≠туванн¤; свобода слова ≥ свобода думки та об'Їднань; право на недоторканн≥сть житла; свобода вибору профес≥њ тощо). ѕерел≥≠чен≥ права називають ще Ђправами свободиї, Ђправами громад¤н≠ських свободї або Ђгромад¤нськими свободами ≥ правамиї.

¬они в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д Ђпол≥тичних свобод ≥ правї, п≥д ¤ки≠ми розум≥Їтьс¤ право на участь громад¤н у влад≥ (активне ≥ паси≠вне виборче право, право громад¤н брати участь в управл≥нн≥ справами держави, право громад¤нина особисто звертатис¤ до державних орган≥в та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ тощо). ѕроте й т≥, й ≥нш≥ хоча й виникли в р¤д≥ крањн за р≥зних час≥в, належать до категор≥њ негативних прав, зд≥йсненн¤ ¤ких не зале≠жить в≥д ресурс≥в держави, р≥вн¤ соц≥ально-економ≥чного розвит≠ку крањни.

Ќа в≥дм≥ну в≥д негативних прав, позитивн≥ права ф≥ксують права ≥ндив≥да на пол≥пшенн¤ свого становища ≥ п≥двищенн¤ культур≠ного статусу, забезпечуван≥ державою. ÷е Ч економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права ¤к окрема група громадських прав суб'Їкта, ¤к≥ характеризують правову державу нов≥тнього пер≥оду њњ розвитку. ƒо них належать: право на осв≥ту, свобода будь-¤коњ творчоњ д≥≠¤льност≥, право на ≥нтелектуальну власн≥сть, право на в≥льне використанн¤ своњх зд≥бностей ≥ майна, право на соц≥альну безпеку ≥ захист в умовах безроб≥тт¤, право на спри¤тливе довк≥лл¤, право на охорону здоров'¤ ≥ медичну допомогу, право на г≥дне житт¤ тощо.

ƒо обов'¤зк≥в держави входить зд≥йсненн¤ пост≥йноњ створюючоњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на забезпеченн¤ громад¤н тими чи ≥ншими благами, створенн¤ соц≥альних програм, що гарантують проголошен≥ соц≥альн≥, економ≥чн≥ та культурн≥ права. –еал≥зу≠вати ц≥ права набагато складн≥ше, н≥ж права негативн≥. Ѕезпосе≠редн≥й захист њх правовими засобами не можливий, тому що визначенн¤ конкретних соц≥альних виплат до завданн¤ суду не входить. «д≥йсненн¤ позитивних прав потребуЇ достатн≥х ресур≠с≥в держави. ѓх конкретне наповненн¤ безпосередньо залежить в≥д нац≥онального доходу крањни та њњ пол≥тичного режиму. ” раз≥ обмеженост≥ ресурс≥в ≥ антидемократичност≥ режиму позитивн≥ права можуть гарантувати громад¤нам лише Ђр≥вн≥сть у злид≠н¤хї, ¤к це мало м≥сце у переважн≥й б≥льшост≥ так званих Ђсоц≥а≠л≥стичнихї держав за час≥в тотал≥тарних режим≥в.

ƒе¤к≥ буржуазн≥ держави не приЇдналис¤ до ћ≥жнародного пакту про соц≥альн≥, економ≥чн≥ та культурн≥ права. ¬они керу≠валис¤ переконанн¤м, що зазначен≥ в ѕакт≥ права не Ї суб'Їктив≠ними, тому що не можуть бути захищен≥ в суд≥. ÷≥ м≥ркуванн¤ не позбавлен≥ сенсу, однак приЇднанн¤ до ѕакту створюЇ зобо≠в'¤занн¤ дл¤ держави вдосконалювати внутр≥шнЇ законодавство ≥ прагнути, щоб реально перетворитис¤ на соц≥альну правову державу.

ќсновн≥ права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина розр≥зн¤ють також за сферою њх реал≥зац≥њ в сусп≥льному житт≥:

”с≥ вони закр≥плен≥ в розд≥л≥ II Ђѕрава, свободи ≥ обов'¤зки людини ≥ громад¤нинаї  онституц≥њ ”крањни 1996 p.

ќсобист≥ (громад¤нськ≥) права Ч це природн≥, основополож≠н≥, нев≥д'Їмн≥ права людини, ¤к≥ мають здеб≥льшого характер негативного права. ¬они поход¤ть в≥д природного права на житт¤ ≥ свободу, ¤ке в≥д народженн¤ маЇ кожна людина, ≥ покликан≥ гарантувати ≥ндив≥дуальну автоном≥ю ≥ свободу, захищати особу в≥д свавол≥ з боку держави та ≥нших людей. ÷≥ права дозвол¤ють людин≥ бути самою собою у в≥дносинах з ≥ншими людьми ≥ дер≠жавою.

ƒо громад¤нських (особистих) прав зазвичай в≥днос¤ть мож≠ливост≥ людини, необх≥дн≥ дл¤ забезпеченн¤ њњ ф≥зичноњ ≥ мораль≠но-психолог≥чноњ (духовноњ) ≥ндив≥дуальност≥. ¬≥дпов≥дно до цього громад¤нськ≥ (особист≥) права под≥л¤ють на ф≥зичн≥ ≥ духовн≥. ‘≥зичн≥ права, на житт¤, особисту недоторканн≥сть, свободу пе≠ресувань, виб≥р м≥сц¤ проживанн¤, безпечне довк≥лл¤, житло тощо. ƒуховн≥ права: на ≥м'¤, честь ≥ г≥дн≥сть, на справедливий, незалежний ≥ публ≥чний суд (у  онституц≥њ ”крањни 1996 p. Ч це статт≥ 27, 28, 29 та ≥н.).

” конституц≥¤х багатьох держав особист≥ (громад¤нськ≥) пра≠ва поЇднують в одну групу з пол≥тичними правами. ѕ≥дставою дл¤ цього служить переважно негативний характер обох, а та≠кож спр¤мован≥сть обох вид≥в цих прав на забезпеченн¤ свободи особи в њњ ≥ндив≥дуальних ≥ сусп≥льних про¤вах.

ѕол≥тичн≥ права Ч можливост≥ (свободи) громад¤нина актив≠но брати участь в управл≥нн≥ державою та у громадському житт≥, впливати на д≥¤льн≥сть р≥зних державних орган≥в, а також гро≠мадських орган≥зац≥й пол≥тичноњ спр¤мованост≥. ÷е Ч право обирати ≥ бути обраним до представницьких орган≥в державноњ влади ≥ м≥сцевого самовр¤дуванн¤, право створювати громадськ≥ об'Їднанн¤ ≥ брати участь у њх д≥¤льност≥, свобода демонстрац≥й ≥ збор≥в, право на ≥нформац≥ю, свобода слова, думок, у тому чис≠л≥ свобода преси, рад≥о, телебаченн¤ та ≥н. (у  онституц≥њ ”крањ≠ни 1996 p. - статт≥ 38, 39, 40 та ≥н.).

≈коном≥чн≥ права Ч можливост≥ (свободи) людини ≥ громад¤≠нина розпор¤джатис¤ предметами споживанн¤ ≥ основними чин≠никами господарськоњ д≥¤льност≥: власн≥стю ≥ працею, про¤вл¤≠ти п≥дприЇмлив≥сть та ≥н≥ц≥ативу в реал≥зац≥њ своњх зд≥бностей ≥ придбанн≥ засоб≥в дл¤ ≥снуванн¤, беручи участь у виробництв≥ матер≥альних та ≥нших благ.

јж до середини XX ст. найважлив≥ш≥ з цих прав Ч право на приватну власн≥сть, п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть ≥ в≥льне роз≠пор¤дженн¤ робочою силою Ч зазвичай розгл¤дали ¤к фунда≠ментальн≥, основоположн≥ права особи та поЇднували њх з пра≠вами особистими (громад¤нськими). ” сучасних конституц≥¤х та ≥нших нормативно-правових актах ц≥ права част≥ше назива≠ють економ≥чними ≥ вид≥л¤ють у в≥дносно самост≥йну групу, ¤ка Ї одного пор¤дку з правами громад¤нськими (особистими), пол≥тичними.

ќсобливе м≥сце серед економ≥чних прав пос≥даЇ право на приватну власн≥сть. ” крањнах «аходу, та й в ”крањн≥ до жовтн¤ 1917 р. (у конституц≥йних документах гетьмана ѕавла —коро≠падського Ч у 1918 p.), це право розгл¤далос¤ ¤к одне з найпер≠ших, основоположних прав людини, без ¤кого неможлив≥ гро≠мад¤нське сусп≥льство та ≥ндив≥дуальна свобода. ” соц≥ал≥стич≠них державах ≥з тотал≥тарним режимом це право взагал≥ в≥дкидалос¤ ¤к св≥дченн¤ класове обмеженого буржуазного п≥д≠ходу до прав людини.

1	2

Ќазва: —истема основних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1679 прочитано)