≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > —оц≥ально-правовий механ≥зм забезпеченн¤ (реал≥зац≥њ, охорони та захисту) прав людини. ћ≥жнародний захист прав людини

—оц≥ально-правовий механ≥зм забезпеченн¤ (реал≥зац≥њ, охорони та захисту) прав людини. ћ≥жнародний захист прав людини

ƒл¤ реал≥зац≥њ конституц≥йне закр≥плених прав ≥ свобод лю≠дини в ”крањн≥ необх≥дно мати налагоджений соц≥ально-право≠вий механ≥зм забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини Ч систему засо≠б≥в ≥ чинник≥в, що забезпечують необх≥дн≥ умови поваги до вс≥х основних прав ≥ свобод людини, ¤к≥ Ї пох≥дними в≥д њњ г≥дност≥. ѕон¤тт¤м Ђсоц≥ально-правовий механ≥зм забезпеченн¤ прав людиниї п≥дкреслюЇтьс¤, що правовий механ≥зм Ч частина со≠ц≥ального ≥ д≥Ї з ним у Їдност≥.

«авданн¤ механ≥зму соц≥ально-юридичного забезпеченн¤ прав людини Ч охорона, захист, в≥дновленн¤ порушених прав, а та≠кож формуванн¤ загальноњ ≥ правовоњ культури населенн¤.

ќсновн≥ п≥дсистеми механ≥зму соц≥ально-правового забезпечен≠н¤ прав ≥ свобод людини:

- механ≥зм реал≥зац≥њ;

- механ≥зм охорони;

- механ≥зм захисту.

ћехан≥зм реал≥зац≥њ прав людини включаЇ заходи, спроможн≥ створити умови дл¤ реал≥зац≥њ прав ≥ свобод людини.

ћехан≥зм охорони прав людини включаЇ заходи з проф≥лакти≠ки правопорушень дл¤ утвердженн¤ правом≥рноњ повед≥нки осо≠би.

ћехан≥зм захисту прав людини включаЇ заходи, що призво≠д¤ть до в≥дновленн¤ порушених прав неправом≥рними д≥¤ми ≥ в≥д≠пов≥дальност≥ особи, ¤ка вчинила ц≥ правопорушенн¤.

” раз≥ порушенн¤ прав особи без њх в≥дновленн¤, а також юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ з боку правопорушника правов≥ га≠рант≥њ механ≥зму захисту прав людини не можуть вважатис¤ та≠кими, що повн≥стю зд≥йснилис¤. «аходи захисту Ч первинна захисна реакц≥¤ на самий факт в≥дхиленн¤ в≥д охоронних захо≠д≥в, ¤ка маЇ завданн¤ примусити зобов'¤зану особу виконувати обов'¤зки, накладен≥ на нењ законом або договором. «авданн¤ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ пол¤гаЇ в покладанн≥ нового обо≠в'¤зку зазнавати позбавлень, нести правовий збиток.

Ѕез можливост≥ захисту прав охорона прав буде неповною. «ахист Ч це найд≥йов≥ша охорона, другий њњ ступ≥нь.

‘орми (або засоби забезпеченн¤) правового захисту громад¤н в≥д неправом≥рних д≥й орган≥в виконавчоњ влади та њх службовц≥в.

1. «агальносудова. ѕраво громад¤н на судовий захист закр≥п≠лене в ст. 10 «агальноњ декларац≥њ прав людини, в≥дпов≥дно до ¤коњ воно в≥дображено у ст. 55  онституц≥њ ”крањни ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ статт≥ кожному гарантуЇтьс¤ право на оскарженн¤ в суд≥ р≥шень, д≥й чи безд≥¤льност≥ орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, посадових ≥ службових ос≥б. ѕ≥сл¤ використанн¤ вс≥х нац≥ональних засоб≥в правового захисту гро≠мад¤нин маЇ право звертатис¤ за захистом своњх прав ≥ свобод до в≥дпов≥дних м≥жнародних судових установ або до в≥дпов≥дних орган≥в м≥жнародних орган≥зац≥й, членом або учасником ¤ких Ї ”крањна. —удовий захист Ч необх≥дна ≥ ефективна гарант≥¤ реа≠льност≥ прав, свобод ≥ обов'¤зк≥в людини ≥ громад¤нина.

2. јдм≥н≥стративна (Ђуправл≥нський типї). ¬≥дбуваЇтьс¤ шл¤≠хом розгл¤ду прав громад¤н у вищих органах виконавчоњ влади. як початкову ≥нстанц≥ю дл¤ розгл¤ду претенз≥њ до адм≥н≥страц≥њ громад¤нин може вибрати або орган виконавчоњ влади, або суд. √ромад¤нин маЇ право звернутис¤ до суду, ¤кщо незадоволений результатами розгл¤ду його справи державними органами, п≥д≠приЇмствами, громадськими орган≥зац≥¤ми.

Ќа жаль, в ”крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших крањнах —Ќƒ, судовий пор¤≠док захисту прав громад¤н тривалий час (за час≥в —–—–) зали≠шавс¤ вин¤тковим. ¬≥н застосовувавс¤ у випадках, пр¤мо перед≠бачених законом. «а в≥дсутност≥ пр¤моњ вказ≥вки в закон≥ про право на судовий захист громад¤нин змушений був звертатис¤ до вищих орган≥в держави.

«вичайно, ¤к органи захисту прав громад¤н суд ≥ адм≥н≥стра≠ц≥¤ не сум≥сн≥, особливо в умовах командно-адм≥н≥стративноњ системи. јдм≥н≥стративний (управл≥нський) пор¤док розгл¤ду скарг не Ї придатним дл¤ такого захисту. —удовий захист, особ≠ливо за на¤вност≥ незалежноњ судовоњ системи, Ї набагато об'Їк≠тивн≥шим, квал≥ф≥кован≥шим, неупереджен≥шим, н≥ж адм≥н≥ст≠ративна.

3. јдм≥н≥стративна-судова (склалас¤ в багатьох Ївропейсь≠ких крањнах: ‘ранц≥¤, ‘–Ќ, ≤спан≥¤, Ўвейцар≥¤). ’арактеризу≠Їтьс¤ створенн¤м спец≥ал≥зованих суд≥в дл¤ вир≥шенн¤ спор≥в у ≥ндив≥дуальних адм≥н≥стративних справах, ¤к≥ виникають у сфеpi функц≥онуванн¤ орган≥в управл≥нн¤ внасл≥док неправом≥рних д≥й њх службовц≥в. ” ‘–Ќ адм≥н≥стративний суд над≥лений на≠самперед функц≥Їю забезпеченн¤ судового захисту прав грома≠д¤н, тод≥ ¤к у ‘ранц≥њ його основним завданн¤м Ї зд≥йсненн¤ об'Їктивного контролю (перев≥рки) застосовуваноњ норми. “ому в адм≥н≥стративно-судов≥й форм≥ захисту прав громад¤н вид≥л¤≠ють њњ Ђн≥мецький типї. јдм≥н≥стративн≥ суди вход¤ть до Їдиноњ судовоњ системи, п≥дкор¤ютьс¤ лише закону, незалежн≥ в право≠судн≥й д≥¤льност≥ ¤к в≥д адм≥н≥стративних орган≥в, так ≥ в≥д за≠гальних суд≥в. ¬ ”крањн≥ обговорюЇтьс¤ питанн¤ про введенн¤ адм≥н≥стративних суд≥в дл¤ вир≥шуванн¤ публ≥чно-правових спо≠р≥в неконституц≥йного-правового характеру.

ƒержавна охорона прав людини забезпечуЇтьс¤ за допомогою ≥нституту омбудсман≥в (народних захисник≥в), ¤к≥ д≥ють, ¤к пра≠вило, при парламентах ≥ органах м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ≥ розгл¤дають скарги громад¤н щодо порушенн¤ њх прав з боку державних орган≥в. ”  олумб≥њ, наприклад, омбудсман д≥Ї п≥д кер≥вництвом √енерального прокурора.

 оло повноважень омбудсмана у р≥зних крањнах не Ї однаковим. ¬ ≤спан≥њ в≥н, кр≥м захисту прав ≥ свобод людини, зд≥йснюЇ нагл¤д за д≥¤льн≥стю адм≥н≥стративних орган≥в, у ‘ранц≥њ Ч оц≥нюЇ за≠стосуванн¤ закон≥в з точки зору справедливост≥, а в Ќам≥б≥њ ще й розсл≥дуЇ скарги про надм≥рне використанн¤ природних ресур≠с≥в. ” ц≥лому ≥нститут омбудсман≥в Ч це позаюрисдикц≥йний контроль за тим, чи не порушуЇ адм≥н≥стративна (або будь-¤ка ≥нша) практика права людини.

” б≥льшост≥ крањн будь-¤кий громад¤нин може безпосередньо звернутис¤ до омбудсмана. ” ‘ранц≥њ таке звертанн¤ Ї можли≠вим через свого депутата або сенатора. ќмбудсман д≥Ї не лише за скаргами громад¤н, але й за власною ≥н≥ц≥ативою.

¬ ”крањн≥ в≥дпов≥дно до  онституц≥њ парламентський контроль за додержанн¤м конституц≥йних прав ≥ свобод людини зд≥йснюють ”повноважений ¬ерховноњ –адою з прав людини ≥ його представ≠ники на м≥сц¤х. ”повноважений ¬ерховноњ –ади з прав людини Ї ≥нститутом позасудового захисту прав ≥ свобод людини.

 оло повноважень ”повноваженого з прав людини поши≠рюЇтьс¤ на ус≥ випадки порушень громад¤нських прав ≥ свобод органами виконавчоњ влади. ¬≥н може зажадати порушенн¤ ад≠м≥н≥стративного провадженн¤ стосовно державних службовц≥в, ¤к≥ порушили конституц≥йн≥ права ≥ свободи громад¤н, маЇ право також перев≥р¤ти додержанн¤ цих прав в установах пен≥тен≠ц≥арноњ системи (системи установ, у ¤ких в≥дбувають покаранн¤ засуджен≥ Ч тюрми, колон≥њ та ≥н.), в арм≥њ, в установах ћ≥н≥с≠терства внутр≥шн≥х справ.

ƒ≥йсне Ђсередовище проживанн¤ї дл¤ прав людини Ї мож≠ливим при демократ≥њ, демократичн≥й правов≥й держав≥. ƒемок≠рат≥¤, правова держава та права людини Ї нев≥дд≥льними одне в≥д одного. ѕравова держава Ч гарант≥¤ реальност≥ прав людини у план≥ њњ захисту в≥д порушень з боку апарату влади, а права людини Ч головна умова та ознака демократ≥њ, гуман≥стичний, людський вим≥р правовоњ державност≥. „ерез реал≥зац≥ю, охоро≠ну ≥ захист прав людини, через демократ≥ю прол¤гаЇ шл¤х до реальноњ ≥нтеграц≥њ ”крањни до ™вропейського ≥ св≥тового сп≥в≠товариства.

ћ≥жнародний захист прав людини

ѕрава людини регулюютьс¤ ¤к внутр≥шньодержавним, так ≥ м≥жнародним правом. —татт¤ 55.  онституц≥њ ”крањни говорить:

Ђ ожен маЇ право п≥сл¤ використанн¤ вс≥х нац≥ональних засо≠б≥в правового захисту звертатис¤ за захистом своњх прав ≥ свобод до в≥дпов≥дних м≥жнародних судових установ чи до в≥дпов≥дних орган≥в Ївропейських ≥ м≥жнародних орган≥зац≥й, членом або учасником ¤ких Ї ”крањнаї.

ћ≥жнародний захист прав людини набуваЇ, особливо остан≠н≥м часом, великого значенн¤.

ќрган≥зац≥йна структура Ївропейськоњ системи захисту прав людини:

1. ™вропейська ком≥с≥¤ з прав людини (складаЇтьс¤ з 43 чо≠лов≥к, що обираютьс¤ строком на 3 роки).

2. ™вропейський суд з прав людини Ч Їдиний юрисдикц≥йний орган, ¤кий працюЇ на пост≥йн≥й основ≥ Ч всього 39 судд≥в (у його склад≥ д≥Ї ¬елика палата Ч 17 судд≥в, що займаЇтьс¤ питанн¤ми внутр≥шньо судовоњ апел¤ц≥њ);

3.  ом≥тет м≥н≥стр≥в –ади ™вропи Ч функц≥њ обмежуютьс¤ лише нагл¤дом за виконанн¤м остаточних постанов ™вропейсь≠кого суду.

”с≥ вони Ї суб'Їктами формуванн¤ Ївропейського права ¤к орган≥чного Ђсплавуї англо-американського ≥ континентального тип≥в правових систем. ѓх статутна форма (™вропейська  онвенц≥¤ про захист прав ≥ основних свобод людини. —татути  ом≥с≥њ та —уду, ѕроцедурн≥ правила роботи  ом≥с≥њ та —уду) маЇ прецедентний зм≥ст.

™вропейська система захисту прав людини включаЇ дв≥ мож≠ливост≥ (два права):

Ч можлив≥сть (право) особи подавати ≥ндив≥дуальн≥ петиц≥њ;

Ч право держав Ч учасниць ™вропейськоњ системи захисту прав людини ≥н≥ц≥ювати провадженн¤ у справах про порушенн¤ прав будь-¤ких людей, включаючи ≥ноземц≥в.

ѕерш н≥ж подавати петиц≥ю, необх≥дно попередньо вичерпа≠ти ус≥ внутр≥шн≥ засоби захисту, ¤к≥ в≥дпов≥дають загальновизна≠ним нормам м≥жнародного права, а також додержанн¤ строк≥в давност≥ Ч в≥д дн¤ винесенн¤ остаточного р≥шенн¤ нац≥ональ≠ною владою маЇ пройти не б≥льш н≥ж 6 м≥с¤ц≥в.

ѕетиц≥¤ повинна бути прийн¤тною, а саме:

Ч не може бути анон≥мною;

Ч не може повторювати петиц≥ю, ¤ка ран≥ше вже анал≥зува≠лас¤ судом або Ї предметом ≥ншоњ процедури м≥жнародного роз≠гл¤ду;

1	2

Ќазва: —оц≥ально-правовий механ≥зм забезпеченн¤ (реал≥зац≥њ, охорони та захисту) прав людини. ћ≥жнародний захист прав людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1446 прочитано)