≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > “ерм≥н Ђправої. ѕоходженн¤ права. ќсновн≥ юридичн≥ джерела формуванн¤ права у р≥зних народ≥в св≥ту

“ерм≥н Ђправої. ѕоходженн¤ права. ќсновн≥ юридичн≥ джерела формуванн¤ права у р≥зних народ≥в св≥ту

“ерм≥н Ђправої вживають у р≥зних значенн¤х (право першо≠ст≥ в черз≥; право на под¤ку за безкорисну допомогу; право сп≥взасновника комерц≥йноњ корпорац≥њ вимагати зд≥йсненн¤ його корпоративних прав; право зажадати поверненн¤ свого майна ≥з незаконного волод≥нн¤ та ≥н.). ¬ ус≥х випадках терм≥н Ђправої походить в≥д корен¤ Ђправї, що означаЇ правда, справедлив≥сть. јле не у вс≥х наведених прикладах терм≥н Ђправої маЇ юридичне значенн¤. ѕраво першост≥ в черз≥ Ч це норма, що стала звич≠кою, норма Ч звичай, а не право в юридичному значенн≥ слова. ѕраво на под¤ку за допомогу Ч це моральна норма. ѕраво сп≥взасновника комерц≥йноњ корпорац≥њ вимагати зд≥йсненн¤ його корпоративних прав Ч це Ђправої, що ірунтуЇтьс¤ на закон≥, ¤кий ч≥тко визначаЇ, що таке корпоративн≥ права. “аким са≠мим, тобто основаним на закон≥, ≥нших оф≥ц≥йних джерелах, Ї суб'Їктивне право зажадати поверненн¤ свого майна ≥з незакон≠ного волод≥нн¤. Ћише в двох останн≥х випадках вживанн¤ тер≠м≥на Ђправої маЇ юридичне значенн¤.

“ому в юридичн≥й л≥тератур≥ останн≥х рок≥в (—.—. јлексеев, ѕ.ћ. –абинович) можна зустр≥ти под≥л права на:

Ч загальносоц≥альне, або безпосередньо-соц≥альне (випливаЇ безпосередньо ≥з соц≥ального житт¤ ≥ не залежить в≥д держави);

Ч спец≥ально-соц≥альне, юридичне (Ї насл≥дком державноњ д≥¤льност≥, вт≥ленн¤м волеви¤вленн¤ держави).

ёридичне право ще називають Ђзаконодавчим правомї, на в≥дм≥ну в≥д звичањв Ч Ђпередзаконодавчого праваї.

ёридичне, Ђзаконодавче правої нер≥дко визначають ¤к Ђпо≠зитивне правої. ÷е Ї штучне право, що виходить в≥д держави ≥ сусп≥льства, виражено в писаних нормах, м≥ститьс¤ в норматив≠но-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчоњ влади. Ђѕозитивне правої ¤к система норм, що м≥с≠т¤ть права та обов'¤зки, оф≥ц≥йно закр≥плен≥ державою, начебто то протиставл¤Їтьс¤ Ђприродному правуї, ¤ке маЇ глибший, обгрунтован≥ший, вих≥дний у житт≥ людей норматив повед≥нки, джерелом ¤кого Ї сама природа людини. ƒжерело прав люди≠ни Ч вона сама, њњ потреби та ≥нтереси, њњ спос≥б ≥снуванн¤ та розвитку. ¬она же виступаЇ њх нос≥Їм.

« цього погл¤ду природне право ¤к сукупн≥сть прав ≥ обов'¤з≠к≥в маЇ загальносоц≥альне, людське походженн¤, а не державне. ¬оно Ч продукт нормальноњ життЇд≥¤льност≥ людини, а не дер≠жави. —аме природне право Ї п≥дставою нев≥д'Їмних, природ≠них прав людини (право на житт¤, право на свободу, право на р≥вний екв≥валент при товарному обм≥н≥), ¤к≥ ≥снують незалежно в≥д того, закр≥плен≥ вони де-небудь чи н≥.

ѕриродн≥ права безпосередньо випливають ≥з природного пор¤дку речей, ≥з самого житт¤, з ≥снуючих у сусп≥льств≥ еконо≠м≥чних, духовних та ≥нших, у тому числ≥ природних, чинник≥в. “ому природн≥ права ще називають Ђприродженимиї суб'Їктив≠ними правами. ¬они й складають сутн≥сть загальносоц≥ального, або безпосередньо-соц≥ального права. « точки зору природно-правовоњ теор≥њ, права людини сл≥д розум≥ти не ¤к державний да≠рунок, а ¤к Ђприроджен≥ї, дан≥ людин≥ в≥д природи права, ¤к≥ демократична держава закр≥плюЇ в нормах  онституц≥њ, ≥нших за≠конах ≥ в такий спос≥б визнаЇ њх Ђпозитивнимиї, Ђюридичнимиї.

ёридичне право, у свою чергу, маЇ два значенн¤:

Ч об'Їктивне юридичне право Ч система д≥ючих у держав≥ правових норм ≥ принцип≥в. ¬они встановлен≥ (або визнан≥) дер≠жавою ¤к регул¤тор сусп≥льних в≥дносин, забезпечен≥ нею. “ер≠м≥н Ђоб'Їктивнеї означаЇ, що вони одержали об'Їктивац≥ю в оф≥ц≥йних державних актах ≥ тому Ї незалежними в≥д ≥ндив≥дуаль≠ного ≥нтересу (вол≥) та св≥домост≥ суб'Їкта права (кр≥м Ђавтораї цих норм). —уб'Їкт, вступаючи в громадське житт¤, уже стика≠Їтьс¤ з Ђготовимиї юридичними нормами, ¤к≥ виникли до нього ≥ незалежно в≥д нього;

Ч суб'Їктивне юридичне право Ч правов≥ норми ≥ принципи ¤к певн≥ юридичне визнан≥ можливост≥ (свободи) суб'Їкта права задовольн¤ти власний ≥нтерес (прим≥ром, можлив≥сть задоволь≠нити ≥нтерес особи, ¤ка маЇ п≥льги щодо податк≥в, пол¤гаЇ в одер≠жанн≥ цих п≥льг). “ерм≥н Ђсуб'Їктивнеї означаЇ, що наданими можливост¤ми (правами ≥ свободами) суб'Їкт на св≥й розсуд може скористатис¤ або не скористатис¤, усе залежить в≥д його вол≥ (≥н≠тересу) та св≥домост≥. —уб'Їктивне юридичне право Ї пох≥дним в≥д об'Їктивного, виникаЇ на його п≥дірунт≥ та у його межах.

ћ≥ж двома значенн¤ми терм≥на Ђправої ≥снуЇ т≥сний взаЇмо≠зв'¤зок. ѕоки норма права Ї загальною ≥ поширюЇтьс¤ на ус≥ ви≠падки конкретноњ сфери житт¤ та д≥¤льност≥ людини, вона Ї об'Їктивною.  оли норма права стосуЇтьс¤ певноњ ситуац≥њ ≥ зд≥й≠снюЇтьс¤ в конкретн≥й повед≥нц≥ суб'Їкта, вона Ї суб'Їктивною. Ќаприклад, громад¤нин —. може скористатис¤ суб'Їктивним пра≠вом на п≥льгу щодо податк≥в у силу того, що така п≥льга перед≠бачена в нормах податкового права. ќб'Їктивне право складаЇтьс¤ з норм, що виражен≥ в закон≥, норм, що Ђговор¤тьї про суб'Їк≠тивн≥ права взагал≥ Ч безв≥дносно до конкретного суб'Їкта.

¬елику частину своњх прав суб'Їкт не може зд≥йснювати, ¤кщо в≥н не визнаний державою юридичне правоздатним, д≥Їздатним ≥ не стане нос≥Їм суб'Їктивного юридичного права. Ќад≥л¤ючи громад¤н суб'Їктивним юридичним правом, держава н≥бито то в≥дкриваЇ доступ до зд≥йсненн¤ основних, нев≥дчужуваних прав людини, даних йому в≥д народженн¤, в≥д природи.

÷е можна зобразити так:

Х природн≥ права людини Ч норми об'Їктивного права Ч> суб'Їк≠тивн≥ юридичн≥ права

ѕриродн≥ права людини (њњ безпосередньо-соц≥альн≥ права) перетворюютьс¤ на суб'Їктивн≥ юридичн≥ права ≥ одержують оф≥ц≥йне визнанн¤ за допомогою загальнообов'¤зкових норм права, встановлених ≥ охоронюваних державою у вигл¤д≥ об'Їк≠тивного права (про суб'Їктивне право див. у глав≥ 18 Ђѕравов≥д≠носини. ёридичний фактї).

ѕодальший конкретний виклад питань пол¤гатиме в розкритт≥ зм≥сту юридичного права (об'Їктивного та суб'Їктивного).

ѕоходженн¤ права

” будь-¤кому ≥сторичному сусп≥льств≥ дл¤ п≥дтриманн¤ в ньо≠му пор¤дку потр≥бно регулюванн¤ за допомогою соц≥альних норм, так зване соц≥альне регулюванн¤. –егулювати Ч значить спр¤мо≠вувати повед≥нку людей, њх груп ≥ всього сусп≥льства, уводити њх д≥¤льн≥сть у певн≥ рамки. –озр≥зн¤ють два види соц≥ального ре≠гулюванн¤: ≥ндив≥дуальне (упор¤дкуванн¤ повед≥нки конкретноњ особи, у конкретному випадку) ≥ нормативне (упор¤дкуванн¤ повед≥нки людей за допомогою загальних правил Ч зразк≥в, мо≠делей, що поширюютьс¤ на ус≥х, на вс≥ под≥бн≥ випадки). ѕо¤ва нормативного соц≥ального регулюванн¤ послужила ¤к≥сним по≠штовхом до становленн¤ (виникненн¤ та розвитку) права.

” перв≥сному сусп≥льств≥ нормативним соц≥альним регул¤то≠ром були норми-звичањ Ч правила повед≥нки, що стали звичкою у результат≥ багатократного повторенн¤ прот¤гом тривалого часу. «вичаЇве право Ч система норм, що спираютьс¤ на звичай.

Ќорми-звичањ ірунтувалис¤ на природно-природн≥й необх≥д≠ност≥ ≥ мали значенн¤ дл¤ вс≥х стор≥н житт¤ общини, роду, племе≠н≥, дл¤ регламентац≥њ господарського житт¤ та побуту, с≥мейних та ≥нших взаЇмов≥дносин член≥в роду, перв≥сноњ морал≥, рел≥г≥й≠но-ритуальноњ д≥¤льност≥. ѓх метою була п≥дтримка ≥ збереженн¤ кревнородинноњ с≥м'њ. ÷е були Ђмононормиї, тобто нерозчленован≥, Їдин≥ норми. ¬ них перепл≥талис¤, ч≥тко не проступаючи, найр≥зноман≥тн≥ш≥ елементи: морал≥, рел≥г≥њ, правових засад.

ћононорми не надавали переваг одному члену роду над ≥н≠шим, закр≥плювали Ђперв≥сну р≥вн≥стьї, жорстко регламентуючи њх д≥¤льн≥сть в умовах протисто¤нн¤ суворим силам природи, необх≥дност≥ оборон¤тис¤ в≥д ворожих племен. ” мононормах права член≥в роду представл¤ли собою зворотний б≥к обов'¤зк≥в, були нев≥дд≥льними в≥д них, оск≥льки перв≥сний ≥ндив≥д не мав вид≥леного усв≥домленого власного ≥нтересу, в≥дм≥нного в≥д ≥н≠тересу роду. Ћише з розпадом перв≥сного ладу, по¤вою соц≥аль≠ноњ неоднор≥дност≥ усе б≥льш самост≥йного значенн¤ набувають права. ¬иникненн¤ мононорм було св≥дченн¤м виходу людини з тваринного св≥ту в людське сп≥втовариство, ¤ке рухаЇтьс¤ шл¤≠хом прогресу.

¬ умовах сусп≥льноњ власност≥ ≥ колективного виробництва, сп≥льного вир≥шенн¤ сп≥льних справ, нев≥докремленн¤ ≥ндив≥да в≥д колективу ¤к автономноњ особи, звичањ не сприймалис¤ лю≠дьми ¤к так≥, що суперечать њх власним ≥нтересам. ÷≥ неписан≥ правила повед≥нки додержувалис¤ добров≥льно, њх виконанн¤ забезпечувалос¤ головним чином силою сусп≥льноњ думки, авто≠ритетом стар≥йшин, воЇначальник≥в, дорослих член≥в роду. ” раз≥ необх≥дност≥ до порушник≥в норм-звичањв застосовувавс¤ при≠мус, що виходив в≥д роду або племен≥ в ц≥лому (страта, вигнанн¤ з роду ≥ племен≥ та ≥н.).

” перв≥сному сусп≥льств≥ переважав такий зас≥б охорони зви≠чаю, ¤к Ђтабуї Ч обов'¤зкова ≥ незаперечна заборона (наприк≠лад, заборона п≥д страхом найт¤жчих кар кровнородинних шлю≠б≥в).  р≥м заборон (табу), виникли так≥ способи регулюванн¤, ¤к дозвол¤нн¤ та позитивне зобов'¤зуванн¤ (лише в зародков≥й форм≥). ƒозвол¤нн¤ мали м≥сце у випадках визначенн¤ вид≥в тва≠рин ≥ часу полюванн¤ на них, вид≥в рослин ≥ строк≥в збиранн¤ њх плод≥в, користуванн¤ т≥Їю чи ≥ншою територ≥Їю, джерелами води та ≥н. ѕозитивне зобов'¤зуванн¤ мало на мет≥ орган≥зувати необ≠х≥дну повед≥нку в процесах приготуванн¤ њж≥, буд≥вництва осель, розпалюванн¤ вогнищ, виготовленн¤ «нар¤дь та ≥н.

Ќормативн≥ узагальненн¤ (заборони, дозволи, позитивн≥ зобо≠в'¤зуванн¤), ¤к≥ перетворилис¤ на звичайн≥ засоби регулюванн¤ перв≥снообщинного житт¤ Ч витоки формуванн¤ права.

1	2

Ќазва: “ерм≥н Ђправої. ѕоходженн¤ права. ќсновн≥ юридичн≥ джерела формуванн¤ права у р≥зних народ≥в св≥ту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1619 прочитано)