≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ‘орма держави

ƒержавно Ц правовий режим Ц це сукупн≥сть форм ≥ метод≥в зд≥йсненн¤ державноњ влади та р≥вень участ≥ громад¤н в управл≥нн≥ справами держави ≥ сусп≥льства (17, с. 37)[17].

÷е пон¤тт¤ в≥дпов≥даЇ на пон¤тт¤ зд≥йсненн¤ державноњ д≥¤льност≥ ≥ дос¤гненн¤ ц≥лей, що сто¤ть перед державою, а також наст≥льки реально громад¤ни впливають на стан державних ≥ сусп≥льних справ. ѕон¤тт¤ державно Ц правового режиму не сл≥д ототожнювати з пон¤тт¤м Упол≥тичний режимФ, хоча за значенн¤м вони ≥ близьк≥ одне до одного. ќстаннЇ пон¤тт¤ маЇ ширше значенн¤ ≥ характеризуЇ не т≥льки методи д≥¤льност≥ державних орган≥в, що визначаЇтьс¤ пон¤тт¤м Удержавно - правовий режимФ, а й можливост≥ та форми д≥¤льност≥ вс≥х елемент≥в пол≥тичноњ системи Ц пол≥тичних парт≥й, рух≥в, ≥нших обТЇднань громад¤н.

–озр≥зн¤ють демократичний ≥ антидемократичний державно Ц правов≥ режими.

ƒемократичний режим Ц це стан пол≥тичного житт¤ сусп≥льства, при ¤кому державна влада зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ принцип≥в широкоњ ≥ реальноњ участ≥ громад¤н та њх обТЇднань у формуванн≥ державноњ пол≥тики, утворенн≥ ≥ д≥¤льност≥ державних орган≥в, дотриманн¤ прав ≥ свобод людини.

ѕол≥тичний режим Ї наст≥льки демократичний, наск≥льки держава гарантуЇ людин≥ про¤в њњ свободи у трьох аспектах: ¤к ≥ндив≥дуальну (особист≥); ¤к соц≥альному субТЇкту (члену громадських ≥ профес≥йних груп, ≥нших ≥нститут≥в сусп≥льства); ¤к громад¤нинов≥ (п≥дданцю держави), м≥ра свободи ¤кого конституц≥йно визначена ≥ гарантована.

–≥зновиди демократичного режиму: л≥берально Ц демократичний, нац≥онально Ц демократичний, радикально Ц демократичний (18, с.90)[18].

ƒо основних ознак демократичного режиму належать:

а) р≥вн≥сть громад¤н перед законом, гарантован≥сть державою њх прав ≥

свобод;

б) виборн≥сть представницьких орган≥в влади населенн¤м;

в) юридично визначена строков≥сть повноважень представницьких

орган≥в;

г) розвинена система демократичних ≥нститут≥в;

і) пр¤ма участь громад¤нина у вир≥шенн≥ загальних справ;

д) реальне зд≥йсненн¤ под≥лу державноњ влади.

¬ умовах антидемократичного державно Ц правового режиму при зд≥йсненн≥ державноњ влади значно звужуЇтьс¤, а то й зовс≥м усуваютьс¤ можливост≥ реального впливу громад¤н та њх обТЇднань на управл¤нн¤ державою, обмежуютьс¤ або порушуютьс¤ основн≥ права людини, влада зосереджуЇтьс¤ в руках неконтрольованоњ народом групи ос≥б чи одн≥Їњ особи.

ƒо основних ознак антидемократичного режиму належать:

а) формальне закр≥пленн¤ в конституц≥йних актах м≥н≥муму прав ≥ свобод громад¤н при в≥дсутност≥ правових механ≥зм≥в та ≥нших гарант≥й њх зд≥йсненн¤;

б) надм≥рна централ≥зац≥¤ державноњ влади;

в) застосуванн¤ примусових метод≥в управл≥нн¤;

г) протиправне використанн¤ силових структур.

–≥зновидами антидемократичного режиму Ї:

деспотичний (режим необмеженоњ влади ≥ свав≥лл¤ в управл≥нн≥);

тиран≥чний (пануванн¤ тиран≥чних способ≥в зд≥йсненн¤ влади при режим≥ одноособового правл≥нн¤ в античних державах);

в≥йськовоЦдиктаторський;

расистський;

фашистський;

мусульмансько Ц фундаментальний;

тотал≥тарний; (19, с.96)[19].

“отал≥тарний режим Ц крайн¤ форма антидемократичного режиму, в≥н характеризуЇтьс¤ повною владою держави над людиною; забороною ≥снуванн¤ демократичних орган≥зац≥й, вторгненн¤ ≥ контролем над д≥¤льн≥стю громад¤н; пол≥тичною цензурою; в≥дсутн≥стю гласност≥; репрес≥¤ми по в≥дношенню до опозиц≥њ та ≥ншодумц≥в. ≤деолог≥¤ тотал≥тарних режим≥в завжди революц≥йна. “ерм≥н ≥ пон¤тт¤ Утотал≥таризмФ про¤вивс¤ в зах≥дн≥й науц≥ в 30-т≥ роки ’’ ст. дл¤ характеристики фашистських ≥ комун≥стичних режим≥в, а спец≥альн≥ досл≥дженн¤ можна було побачити в 50-т≥ роки ’’ ст. (’. јрендт, –. јрон).

’. јрендт в книжц≥ Уѕроисхождение тоталитаризмаФ (1951р.) вбачала р≥зницю тотал≥таризму в≥д б≥льш ранн≥х форм абсолютизму, тиран≥њ чи диктатури у :

тотал≥тарност≥ контролю, дос¤гаЇмо з допомогою сучасних технолог≥й;

утворенн¤ з допомогою системи терор психолог≥чноњ ситуац≥њ повноњ незалежност≥ та в≥дчутт¤ приниженост≥.

–. јрон вважав, що тотал≥таризм пол¤гав у таких трьох складових:

велич тотал≥тарного режиму в рол≥ спасител¤ людства;

перетворенн¤ держави в всемогучий ≥нструмент парт≥њ з необмеженою владою;

установленн¤ обовТ¤зковоњ ≥деолог≥њ, ¤ка оправдаЇ тотал≥тарний режим. (20, с.91)[20].

” б≥льшост≥ сучасних крањн державно Ц правов≥ режими (крањни ѕ≥вн≥чноњ та «ах≥дноњ ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ јмерики). ≤ лише в не багатьох крањнах, переважно Ѕлизького —ходу, јфрики збер≥гаютьс¤ р≥зн≥ модиф≥кац≥йн≥ антидемократичних державно Ц правових режим≥в, основи ¤ких знайшли своЇ закр≥пленн¤ в конституц≥¤х крањн.

¬ ”крањн≥ п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ тотал≥таризму зд≥йснюЇтьс¤ перех≥д до демократичноњ державност≥. ¬ њњ пол≥тичному режим≥ сполучаютьс¤ риси демократичного режиму з застосуванн¤м авторитарних п≥дход≥в. “ому повна централ≥зац≥¤ ≥ жорстокий державний контроль у де¤ких випадках Ї необх≥дним. √оловний показник будь-¤кого перех≥дного пер≥оду Ї людина ¤кщо в пол≥тичн≥й сп≥льнот≥ п≥дірунт¤м ≥ метою пол≥тичноњ д≥њ не виступаЇ ≥ндив≥д, то там немаЇ демократ≥њ або вона ≥снуЇ формально. Ѕагато вчених на сьогодн≥шн≥й день активно використовують терм≥н Упосттотал≥таризмуФ Ц це державний режим вже не тотал≥тарний, але ще й не зовс≥м демократичний (21, с. 19)[21].

ƒемократ≥¤ виникла ще в умовах перв≥снообщинного ладу ≥ Ї ≥сторично першою природною формою зд≥йсненн¤ влади народу. ¬ ”крањн≥ накопичен≥ в≥ков≥ традиц≥йн≥ народоправства, ¤к≥ були властив≥ нашому народов≥ з найдавн≥ших час≥в. ўе у V ст. в≥зант≥йський ≥сторик √≥рокоп≥й  есар≥йський зазначив у своњй практиц≥ У¬≥йна з готамиФ: У÷≥ племена, словТ¤ни ≥ анти, не управл¤ютьс¤ одн≥Їю людиною, а в≥ддавна живуть у народоправств≥ (демократ≥њ), ≥ тому щаст¤ ≥ нещаст¤ в житт≥ вважаЇтьс¤ сп≥льною справоюФ (22, с. 281)[22].

«а формою державного режиму ”крањна Ц демократична держава. ƒемократичний режим в ”крањн≥ пор≥вн¤но з зах≥дними модел¤ми ще не достатньо розвинутий ≥ знаходитьс¤ на стад≥њ ¤кщо не становленн¤, то усталенн¤, тобто завершенн¤ процесу формуванн¤. “ому в ц≥лому демократ≥ю в ”крањн≥ треба сприймати не ст≥льки ¤к статичний стан, ск≥льки ¤к рух державного режиму.

¬исновок

ќтже, охарактеризувавши проблему форми держави ≥ форми украњнськоњ держави потр≥бно в≥дзначити, що форма держави Ц це спос≥б орган≥зац≥њ ≥ характер зд≥йсненн¤ державноњ влади. ” р≥зних формах держави в≥дображаЇтьс¤ сутн≥сть, зм≥ст т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни. ÷е пон¤тт¤ даЇ загальне у¤вленн¤ про державний лад крањни. ‘орма держави розкриваЇтьс¤ при характеристиц≥ трьох њњ елемент≥в: форма державного правл≥нн¤, форма державного устрою, форма державного (пол≥тичного) режиму.

“аким чином, при анал≥з≥ цих пон¤ть можна зробити п≥дсумок:

‘орма державного правл≥нн¤ Ц це пор¤док утворенн¤ ≥ взаЇмод≥¤ вищих державних орган≥в влади ≥ управл≥нн¤. –озр≥зн¤ють дв≥ основн≥ форми державного управл≥нн¤: монарх≥ю ≥ республ≥ку. «а формою державного правл≥нн¤ ”крањни Ї президентськоЦпарламентською республ≥кою. ќдна ≥з особливостей президентськоЦпарламентськоњ республ≥ки ”крањни заключаЇтьс¤ в обмежених повноваженн¤х ур¤ду в законодавчому процес≥, що в≥др≥зн¤Ї њњ, наприклад в≥д ‘ранц≥њ, ¤ка Ї такою ж державою з≥ зм≥шаною формою правл≥нн¤. якщо ур¤д ‘ранц≥њ маЇ право вносити поправки в законопроекти ≥ в будь-¤кий момент в≥дкликати законопроект, то ур¤д ”крањни волод≥Ї слабким впливом на законодавчий процес ≥ прийн¤тт¤ законодавчих р≥шень.

”р¤д ”крањни звТ¤заний подв≥йною (б≥цефальною) залежн≥стю:

в≥дпов≥дальн≥сть п6еред ѕрезидентом ”крањни.

п≥дконтрольний ≥ п≥дзв≥тний ¬ерховн≥й –ад≥.

‘орма державного устрою Ц визначаЇ спос≥б под≥лу держави на певн≥ складов≥ частини територ≥њ ≥ розпод≥лу влади м≥ж нею та цими частинами й в≥дпов≥дну орган≥зац≥ю державних орган≥в ≥ пор¤док взаЇмов≥дносин м≥ж ними закр≥плено в  онституц≥њ ”крањни. «а формою державного правл≥нн¤ ”крањни Ц ун≥тарна держава, ¤ка Ї Їдиною ц≥л≥сною державою, територ≥¤ ¤коњ под≥л¤Їтьс¤ на адм≥н≥стративно Ц територ≥альн≥ одиниц≥ (област≥, райони), ¤к≥ не мають ознак суверен≥тету. ¬ склад≥ нашоњ держави Ї автономна територ≥альна одиниц¤ јвтономна –еспубл≥ка  рим, ¤ка не маЇ ознак державност≥.

ƒержавно Ц правовий режим Ц це стан пол≥тичного житт¤ сусп≥льства при ¤кому державна влада зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ принцип≥в широкоњ ≥ реальноњ участ≥ громад¤н та њх обТЇднань у формуванн≥ державноњ пол≥тики, утворенн≥ ≥ д≥¤льност≥ державних орган≥в, дотриманн¤ прав ≥ свобод людини. –озр≥зн¤ють так≥ основн≥ види державних режим≥в: демократичний режим та антидемократичний державний режим. ¬ ”крањн≥ п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ тотал≥таризму зд≥йснюЇтьс¤ перех≥д до демократичноњ державност≥.

ƒемократизм держави ви¤вл¤Їтьс¤ також у принципах д≥¤льност≥ њњ орган≥в ≥ в основних засадах зд≥йсненн¤ державноњ влади в ц≥лому. «окрема, в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ в гласност≥, в≥дкритост≥ роботи парламенту та ≥нших орган≥в державноњ влади, пер≥одичност≥ сес≥й ≥ пленарних зас≥дань парламенту, в системност≥ роботи ≥нших орган≥в державноњ влади.

“аким чином, потр≥бно п≥дкреслити, що виб≥р форм держави залежить в≥д багатьох фактор≥в: ≥стор≥њ, традиц≥њ, ментальност≥ народу, р≥вн¤ розвитку демократ≥њ, сусп≥льства ≥ держави, економ≥чних, ≥деолог≥чних, соц≥альних та ≥нших внутр≥шн≥х, а також зовн≥шн≥х фактор≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ‘орма держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (5284 прочитано)