≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ‘ункц≥њ права. ÷≥нн≥сть права. —п≥вв≥дношенн¤ права ≥ закону

Ч м≥ждержавн≥ угоди (дво- та багатосторонн≥). ћ≥ж нац≥ональним ≥ м≥жнародним правом ≥снують т≥сний вза≠Їмозв'¤зок ≥ взаЇмод≥¤.

1. ћ≥жнародне право акумулюЇ дос¤гненн¤ нац≥ональних систем права. «а структурою м≥жнародне право наближаЇтьс¤ до њх структури (под≥л на дв≥ п≥дсистеми Ч приватну ≥ публ≥чну, на¤вн≥сть галузей права Ч м≥жнародне економ≥чне, косм≥чне, пов≥тр¤не, морське, гуман≥тарне тощо), що св≥дчить про вплив нац≥онального права на м≥жнародне.

2. ћ≥жнародне право (у форм≥ м≥жнародно-правового дого≠вору) служить одним ≥з юридичних джерел нац≥онального пра≠ва, допускаЇ пр¤ме Ђвходженн¤ї норм м≥жнародного публ≥чного ≥ приватного права в конституц≥йне, цив≥льне, крим≥нально-ви≠конавче та ≥нше право.

Ѕезсумн≥вним Ї правило: м≥жнародне право маЇ переважну силу над нац≥ональним правом. ÷е основний принцип м≥жнародного пра≠ва. ѕринцип верховенства м≥жнародного над внутр≥шньодержав≠ним правом приймаЇтьс¤ державами або в законодавчому пор¤дку, або на практиц≥. ћаючи обов'¤зкову силу дл¤ держав, м≥жнаро≠дне право лишаЇ на њх розсуд вир≥шенн¤ питанн¤ про застосу≠ванн¤ його норм у рамках внутр≥шн≥х правових систем. ƒержа≠вам не потр≥бно формально визнавати верховенство м≥жнарод≠ного права над нац≥ональним законодавством, але вони повинн≥ ц≥лком додержуватис¤ цих норм тими шл¤хами, котр≥ визначать самост≥йно. ѕр≥оритет м≥жнародного права над нац≥ональним супроводжуЇтьс¤ оптимальною участю держав у розробц≥ та прий≠н¤тт≥ м≥жнародно-правових норм ≥ р≥шень, в≥дпов≥дальн≥стю за њх виконанн¤ при забезпеченн≥ при цьому державного суверен≥≠тету.

¬ ”крањн≥ визнаЇтьс¤ пр≥оритет м≥жнародного права над на≠ц≥ональним, що випливаЇ з ƒекларац≥њ про державний суверен≥≠тет ”крањни,  онституц≥њ ”крањни, «акону ”крањни Ђѕро м≥жна≠родн≥ договори ”крањниї, закону про громад¤нство, цив≥льного та с≥мейного кодекс≥в, п≥дтверджуЇтьс¤ фактом њњ входженн¤ до –ади ™вропи. ¬≥дпов≥дно до п. 2 ст. 17 «акону ”крањни Ђѕро м≥жнародн≥ договори ”крањниї при розб≥жност≥ правил м≥жна≠родного договору ”крањни з правилами њњ внутр≥шньодержавно≠го законодавства мають застосовуватис¤ правила м≥жнародного договору.

÷ентральна проблема м≥жнародного права, опосередковано≠го в пактах, декларац≥¤х, Ч права ≥ свободи людини. ќсоба Ї суб'Їктом ¤к нац≥онального, так ≥ м≥жнародного права.

ћ≥жнародне право регулюЇ не лише м≥ждержавн≥ в≥дносини, але й впливаЇ на в≥дносини усередин≥ крањни, на систему нац≥о≠нального права. „ерез м≥жнародне право в≥дбуваЇтьс¤ зближенн¤ р≥зних галузей права (п≥дприЇмницького, банк≥вського, ф≥нансового), а також певних норм (техн≥чних норм у галуз≥ ¤дерноњ енергетики) тощо. «атвердженн¤ правил, принцип≥в ≥ прийом≥в, загальних дл¤ вс≥х крањн ™вропейського —оюзу, у перспектив≥ Ї найможлив≥шим у таких блоках права, ¤к адм≥н≥стративно-гос≠подарське, ф≥нансове, банк≥вське, митне, податкове ≥, звичайно, цив≥льне з ус≥ма його договорами, що забезпечують в≥льне пере≠суванн¤ кап≥тал≥в, товар≥в ≥ послуг, п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть, охорону ≥нтелектуальноњ власност≥, а також трудове право ≥ стра≠хуванн¤. ѕо сут≥, може в≥дбутис¤ глибоке в≥дновленн¤ вс≥Їњ сис≠теми права ”крањни на шл¤ху поступового зближенн¤ ≥з систе≠мою Ївропейського права (див. І Ђћ≥жнародний догов≥р ≥ його статус у систем≥ нац≥онального праваї).

ѕраво, економ≥ка, пол≥тика: њх взаЇмозв'¤зок ≥ взаЇмовплив

ѕраво Ђживеї в оточенн≥ р≥зних соц≥альних ¤вищ, ¤к≥ впли≠вають на нього, але й вони в≥дчувають його вплив. ƒо таких ¤вищ належать економ≥ка ≥ пол≥тика.

яким Ї сп≥вв≥дношенн¤ права ≥ економ≥ки ?

≈коном≥ка Ч одна з≥ стор≥н матер≥ального виробництва в широкому значенн≥ цього пон¤тт¤, друга сторона Ч соц≥альна сфера сусп≥льства, що забезпечуЇ ≥снуванн¤ ≥ в≥дтворенн¤ ф≥зич≠ного житт¤ людини. ¬заЇмод≥¤ цих стор≥н матер≥альних в≥дно≠син Ї об'Їктивною основою формуванн¤ права. Ќаприклад, вла≠сн≥сть Ї соц≥ально-економ≥чним ¤вищем д≥йсност≥. ≤ лише в по≠Їднанн≥ з юридичним елементом виникаЇ право власност≥. —ама по соб≥ належн≥сть комусь майна означаЇ лише Ђприв'¤зкуї су≠б'Їкта власност≥ до об'Їкта, особи до реч≥. ≤ лише юридичний зв'¤зок м≥ж ними переводить це соц≥ально-економ≥чне ¤вище в правову площину. Ћише за њњ на¤вност≥ ≥ можна говорити про право власност≥. «в≥дси випливаЇ, що певним економ≥чним в≥д≠носинам в≥дпов≥даЇ правова форма, ¤ка закр≥плюЇ њх.

≈коном≥ка впливаЇ на право або безпосередньо, або опосередко≠ваним шл¤хом Ч через державу, пол≥тику, правосв≥дом≥сть та ≥н. Ѕезпосередн≥й вплив економ≥ки на право про¤вл¤Їтьс¤ в прав≥ держави розпор¤джатис¤ засобами виробництва, ¤к≥ знаход¤ть≠с¤ в њњ власност≥. Ќайтипов≥шим Ї опосередкований вплив еко≠ном≥ки на право. ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ у визначенн≥ державою розм≥≠ру податк≥в, м≥н≥муму зароб≥тноњ плати, строку в≥дпустки, вста≠новленн¤ правил еколог≥чноњ ≥ техн≥чноњ безпеки та ≥н.

«воротний вплив права на економ≥ку в≥дбуваЇтьс¤ у три ос≠новн≥ способи:

Ч право закр≥плюЇ сформован≥ економ≥чн≥ в≥дносини, гаран-. туЇ њх стаб≥льн≥сть (право ¤к закр≥плювач);

Ч право стимулюЇ створенн¤ ≥ розвиток нових економ≥чних в≥дносин, ¤кщо дл¤ цього Ї в≥дпов≥дн≥ умови (право ¤к стимул¤тор);

Ч право п≥дтримуЇ ≥ охорон¤Ї ≥снуюч≥ економ≥чн≥ в≥дносини, особливо так≥, що знов виникли (право ¤к охоронець).

–озгл¤немо кожний ≥з зазначених способ≥в.

1. Ќеобх≥дн≥сть правовоњ форми регулюванн¤ певних еко≠ном≥чних в≥дносин об'Їктивно породжуЇтьс¤ економ≥чними по≠требами сусп≥льства. ¬иступаючи ¤к закр≥плювач сформованих реальних в≥дносин в економ≥ц≥ (напр., визначенн¤ учасник≥в ри≠нкових в≥дносин за допомогою реЇстрац≥йноњ д≥¤льност≥ компе≠тентних орган≥в держави), право забезпечуЇ њхню стаб≥льн≥сть. ѕраво в≥дпов≥даЇ матер≥альним умовам житт¤, обумовлене ними, ф≥ксуЇ њх. ¬оно не може бути вище н≥ж р≥вень економ≥чного розвитку сусп≥льства. ѕрим≥ром, не можна вимагати, щоб в ”кра≠њн≥ були встановлен≥ так≥ сам≥ норми права, ¤к у —Ўј, про за≠безпеченн¤ старост≥, про допомогу по безроб≥ттю тощо, оск≥ль≠ки, не маючи п≥д собою реальноњ економ≥чноњ п≥дстави, вони не будуть виконан≥.

2. ¬ умовах трансформац≥њ економ≥чноњ системи сусп≥льства право може виступати ¤к певний стимул¤тор розвитку цих в≥д≠носин. ѕраво не може насаджувати ринков≥ в≥дносини, але може спри¤ти "њхньому розвитку. ¬оно здатне зн¤ти перепони на шл¤≠ху до ринку, створити додатков≥ економ≥чн≥ стимули, закр≥пити економ≥чн≥ основи ринковоњ динам≥ки, визначити коло суб'Їкт≥в ринкових в≥дносин та ≥н. ¬ ”крањн≥ право стимулювало забезпе≠ченн¤ економ≥чноњ свободи, розвиток права приватноњ власнос≠т≥, затвердженн¤ р≥вноправност≥ форм власност≥, захист б≥знесу в≥д надм≥рного регулюючого впливу держави, запоб≥ганн¤ за≠брудненню довк≥лл¤ та ≥н. ѕроте нов≥, б≥льш розвинут≥ за своњм наповненн¤м виробнич≥ в≥дносини, не можуть з'¤витис¤ ран≥ш, н≥ж будуть п≥дготовлен≥ необх≥дн≥ матер≥альн≥ передумови.

3. ѕраво впливаЇ на економ≥ку, виступаючи ¤к охоронець ≥снуючих економ≥чних в≥дносин. ÷е виражаЇтьс¤ в заборон≥ за≠коном порочних засоб≥в веденн¤ господарства та комерц≥њ; за≠стосуванн≥ санкц≥й при зловживанн≥ рекламою, товарними зна≠ками тощо (антимонопольне законодавство). ÷е про¤вл¤Їтьс¤ в регламентац≥њ пор¤дку вир≥шенн¤ ринкових справ ≥ спор≥в про право; в≥дновленн≥ порушеного становища, в≥дшкодуванн≥ шко≠ди; встановленн≥ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥, насамперед мате≠р≥альноњ Ч ≥з вол≥ потерп≥лоњ сторони (а не за вказ≥вкою зверху).

ќтже, визначаючись економ≥кою, право справл¤Ї зворотний вплив на економ≥ку Ч або спри¤Ї розвитку економ≥ки, приско≠рюЇ њњ, або гальмуЇ поступальний рух уперед. √альмуванн¤ в≥д≠буваЇтьс¤ в тому раз≥, коли економ≥чн≥ вимоги в прав≥ в≥дбива≠ютьс¤ в перекрученому вигл¤д≥. –ад¤нське законодавство, на жаль, прот¤гом к≥лькох дес¤тил≥ть установлювало так≥ методи правового регулюванн¤ ≥ закр≥плювало таку структуру управл≥н≠н¤ народним господарством, що перешкоджали розвитку рин≠кових в≥дносин, п≥дривали економ≥чн≥ стимули трудовоњ д≥¤ль≠ност≥. “а й у сучасн≥й ”крањн≥ право нер≥дко ставить бар'Їри на шл¤ху економ≥чного розвитку (прим≥ром, у податков≥й сфер≥, конфл≥кти в котр≥й часто привод¤ть людей до арб≥тражного суду).

яким Ї сп≥вв≥дношенн¤ права ≥ пол≥тики ?

ѕол≥тика Ч це система в≥дносин м≥ж людьми та њх об'Їднан≠н¤ми з приводу влади, держави, демократ≥њ. Ѕоротьба за владу та њњ утриманн¤, участь у справах держави, формуванн¤ ≥ функц≥о≠нуванн¤ ≥нститут≥в демократ≥њ Ч це сфера пол≥тики.

ѕол≥тика з'¤вилас¤ разом ≥з державою. ≤нш≥ суб'Їкти пол≥≠тичноњ системи (парт≥њ, громадськ≥ об'Їднанн¤ тощо) формува≠лис¤ поступово, набуваючи навички впливу на розробку ≥ зд≥йс≠ненн¤ пол≥тики. ѕол≥тика може проводитис¤ в р≥зних територ≥≠альних рамках Ч держави, рег≥ону, област≥, м≥ста, району тощо. ћи розгл¤даЇмо пол≥тику держави, ¤ка (пол≥тика) може бути визначена ¤к стратег≥чний курс держави (маЇ три види д≥¤льно≠ст≥: вироб≥тку курсу пол≥тики, виб≥р цього курсу, реал≥зац≥¤ виб≠раного курсу). ¬иробленн¤ курсу пол≥тики, ¤к правило, Ч пре≠рогатива пол≥тичних парт≥й. ¬иборц≥, що голосують на виборах за програму т≥Їњ чи ≥ншоњ парт≥њ, вибирають курс пол≥тики дер≠жави. –еал≥зац≥¤ вибраного курсу пол≥тики зд≥йснюЇтьс¤ через механ≥зм держави ур¤дом, сформованим парт≥Їю (або блоком парт≥й), ¤ка перемогла на виборах. ƒержава в≥дпов≥дальна за ре≠ал≥зац≥ю пол≥тичного курсу, ¤кий повинен в≥дпов≥дати ≥нтере≠сам сусп≥льства.

ѕол≥тика ≥ право т≥сно взаЇмозалежн≥. ѕроцес прийн¤тт¤ за≠кону (законодавчий процес) також Ї пол≥тичним за своњм харак≠тером. ѕринципи справедливост≥ та свободи, закладен≥ в прав≥, зд≥йснюютьс¤ соц≥альними групами, класами, народами (нац≥¤ми), а процес њх реал≥зац≥њ в будь-¤кому випадку набуваЇ пол≥≠тичного характеру. Ќаприклад, пол≥тичний характер маЇ р≥шен≠н¤ населенн¤  риму про самовизначенн¤ у форм≥ јвтономноњ –еспубл≥ки в склад≥ ”крањни або прийн¤тт¤ новоњ  онституц≥њ јвтономноњ –еспубл≥ки  рим у 1998 p. якщо принципи справе≠дливост≥ та свободи в≥рно в≥дбиваютьс¤ в пол≥тиц≥ ≥ згодом оде≠ржують законодавче закр≥пленн¤, можна сказати, що пол≥тика в≥дпов≥даЇ праву. якщо пол≥тика спотворюЇ принципи справед≠ливост≥ та свободи, то в≥дпов≥дною праву вона не стаЇ й ≥снуЇ у форм≥ дов≥льного законодавства. јктуально звучать нин≥ слова ≤ммануњла  анта: Ђ... ус≥й пол≥тиц≥ сл≥д преклонити кол≥на перед правом...ї.

1	2	3	4

Ќазва: ‘ункц≥њ права. ÷≥нн≥сть права. —п≥вв≥дношенн¤ права ≥ закону
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2992 прочитано)