ультура > ≤стор≥¤ виникненн¤ та в≥ровченн¤ зороастризму

≤стор≥¤ виникненн¤ та в≥ровченн¤ зороастризму

«ћ≤—“.

¬—“”ѕ. 3

–ќ«ƒ≤Ћ I. —оц≥ально-економ≥чн≥, ≥сторичн≥ та рел≥г≥йн≥ передумови виникненн¤ зороастризму. 7

–ќ«ƒ≤Ћ II. «ороастризм ¤к рел≥г≥¤ м≥стичного одкровенн¤. 14

–ќ«ƒ≤Ћ III.  ультов≥ обр¤ди, ритуали та звичањ посл≥довник≥в

«аратуштри. 33

¬»—Ќќ¬ќ . 41

¬» ќ–»—“јЌ≤ ƒ∆≈–≈Ћј “ј Ћ≤“≈–ј“”–ј. 45

¬ступ.

ƒуховна спадщина народ≥в јз≥йського континенту Ц нев≥дТЇмна складова частина культурноњ ≥стор≥њ людства. “радиц≥йна культура цих народ≥в чинить ≥ сьогодн≥ вплив на економ≥ку, ≥деолог≥ю, пол≥тику цих крањн. —аме тому дл¤ досл≥дник≥в сучасник≥в досить актуальним Ї вивченн¤ найб≥льш р≥зноман≥тних проблем традиц≥йноњ культури, в тому числ≥ ≥ таких ≥стотних, ¤к культурно-рел≥г≥йн≥ традиц≥њ ≥ њх в≥дображенн¤ в жив≥й соц≥альн≥й практиц≥ народу, закони еволюц≥њ ≥ трансформац≥њ м≥фолог≥њ в класовому сусп≥льств≥ ≥ багато ≥нших.

¬≥домо, що в побут≥ вс≥х народ≥в, ¤к≥ прийн¤ли ≥слам, продовжують утримуватись багато попередн≥х погл¤д≥в та ритуал≥в. ¬они беруть початок в стародавн≥х м≥сцевих рел≥г≥¤х. ÷≥ пережитки до≥сламських в≥рувань та обр¤д≥в, що не були вит≥снен≥ ≥сламом, представл¤ють собою наст≥льки важливий елемент повс¤кденноњ рел≥г≥йноњ практики мусульман, що в значн≥й м≥р≥ саме њх збереженн¤м по¤снюЇтьс¤ прим≥тна локальна своЇр≥дн≥сть ≥сламу в р≥зних рег≥онах Умусульманського св≥туФ.

–ел≥г≥йна система стародавн≥х ≥ранц≥в складалас¤ в сторон≥ в≥д головних центр≥в близькосх≥дноњ цив≥л≥зац≥њ ≥ за характером пом≥тно в≥др≥зн¤лас¤ в≥д рел≥г≥йних у¤влень ƒавнього ™гипту чи ћесопотам≥њ. –ел≥г≥¤ народ≥в ≤рану розвивалас¤ надто своЇр≥дними шл¤хами ≥ прийн¤ла форми, ¤к≥ багато в чому непод≥бн≥ на рел≥г≥њ ≥нших народ≥в ƒревнього —ходу. ѕро рел≥г≥ю давн≥х перс≥в пов≥домл¤ють уривков≥ та малонад≥йн≥ в≥домост≥ тод≥шн≥х грецьких письменник≥в Ц √еродота та ≥нших.[1] Ѕ≥льш в≥рог≥дн≥, але ще б≥льш частков≥ дан≥ м≥ст¤тьс¤ в написах цар≥в јхемен≥д≥в (VI Ц IV ст. до н. е.)[2]

«начно б≥льш повний матер≥ал м≥ститьс¤ в рел≥г≥йних текстах самих

перс≥в, в њхн≥й давн≥й св¤щенн≥й книз≥ јвест≥, ¤ка ≥ Ї головним джерелом вивченн¤ стародавньоњ ≥ранськоњ рел≥г≥њ Ц зороастризму.1

«ороастризм Ц найб≥льш древн¤ з св≥тових рел≥г≥й одкровенн¤, тобто рел≥г≥¤, ¤ка була отримана пророком в≥д бога, ≥, ¤к побачимо, в≥н мав на людство б≥льше впливу, н≥ж будь-¤ка ≥нша в≥ра. «ороастризм був державною рел≥г≥Їю трьох великих ≤ранських ≥мпер≥й, ¤к≥ ≥снували майже безперервно з VI ст. до н. е. до VII ст. н. е. ≥ головували на б≥льш≥й частин≥ Ѕлижнього ≥ —ереднього —ходу. ¬лада ≥ могутн≥сть ≤рану забезпечили зороастризму великий престиж, ≥ де¤к≥ з важливих його доктрин запозичен≥ ≥удањзмом, христи¤нством, ≥сламом, а також гностичними сектами. Ќа —ход≥ зороастризм вплинув на розвиток п≥вн≥чного вар≥анту буддизму. ¬ тепер≥шн≥й час, п≥д д≥Їю р≥зних зовн≥шн≥х фактор≥в, к≥льк≥сть зороастр≥йц≥в зменшилась, вони розпались на невелик≥ общини ≥ проживають переважно в ≤ран≥ та ≤нд≥њ, але в≥руванн¤, вперше проголошен≥ пророком зороастризму, все ще визнаютьс¤ людьми всього св≥ту.

«ороастризм Ї не т≥льки одною з найдревн≥ших, а ще й одн≥Їю з найблагородн≥ших рел≥г≥й. ќкрем≥ њњ положенн¤ Ї нав≥ть ун≥кальн≥. ¬они давали можлив≥сть посл≥довникам вести ц≥леспр¤моване ≥ задоволене житт¤, що, в свою чергу, пробудило в них глибоку в≥рн≥сть до своЇњ в≥ри. «ороастризм заслуговуЇ вивченн¤ ≥ ≥з-за т≥Їњ рол≥, ¤ку в≥н в≥д≥грав у рел≥г≥йн≥й ≥стор≥њ людства.

÷¤ рел≥г≥¤ в науц≥ називаЇтьс¤ по-р≥зному: маздењзм Ц в честь головного бога јхура-ћазди; рел≥г≥¤ јвести (авестизм) Ц так називалас¤ головна св¤щенна книга; вогнепоклонство Ц через особливу роль вогню в ц≥й рел≥г≥њ. ѕ≥зн≥ше розгалуженн¤ ≥ранськоњ рел≥г≥њ отримало назву м≥трањзм Ц в честь бога ћ≥три. ј там, де збереглась вона ≥ до сьогодн≥шнього дн¤ в ѕ≥вн≥чно-«ах≥дн≥й ≤нд≥њ в дуже зм≥неному вигл¤д≥, називаЇтьс¤ парсизмом.

«вичайно, що ц¤ рел≥г≥¤ ≥ до сьогодн≥ викликаЇ жвавий ≥нтерес серед

вчених, досл≥дник≥в, богослов≥в. —аме тому багато в≥домих науковц≥в присв¤тили своЇ житт¤ вивченню ≥стор≥њ та вченн¤ зороастр≥йц≥в. “ак, наприклад, ћер≥ Ѕойс провела б≥льшу частину свого житт¤ в середовищ≥ парс≥в (сучасних зороастр≥йц≥в) ≥ досл≥дила загалом њх вченн¤, в≥руванн¤ та звичањ, ¤к≥ ≥ висв≥тлила в книз≥ У «ороастрийцы. ¬еровани¤ и обычаиФ.1 ѕаралельно з нею, працювала ≥ ƒорошенко ќ. ј., ¤ка в≥добразила житт¤ посл≥довник≥в «аратуштри в сучасному ≤ран≥ в прац≥ У«ороастрийцы в »ранеФ.2 «аслуговують на увагу ≥ роботи таких автор≥в ¤к —труве ¬. ¬.,3 ‘рай –. Ќ.,4 Ћелекова Ћ. ј., Ѕраг≥нського ≤. —.,5 јбаЇва ¬. ≤.6 ≤стор≥ю ≤рану, його пол≥тичний, економ≥чний та рел≥г≥йний розвиток опрацювали вчен≥ ƒь¤конов ћ. ћ.,7 ¬ас≥льЇв Ћ. —.,8 Ћукон≥н ¬. √.,9  оростовцев ћ. ј.10

«вичайно, що кожна рел≥г≥¤ маЇ свою св¤щенну книгу. ƒл¤

зороастр≥йц≥в це Ї јвеста, ¤ка ≥ Ї основним джерелом вивченн¤ в≥рувань стародавн≥х ≥ранц≥в. —аме тому ц¤ книга заслуговувала ≥ заслуговуЇ найб≥льшоњ уваги. Ѕо вона Ї ≥сторичним, богословським та культовим джерелом зороастр≥йц≥в. Ќа жаль, до нас з 21 книги д≥йшли лишень њх фрагменти, а збереглась лишень одна Ц ¬енд≥дат. јж у XVIII ст. про јвесту д≥зналис¤ в ™вроп≥ завд¤ки јнкет≥лю ƒюперрону, ¤кий ≥ видав њњ французькою мовою, а п≥зн≥ше ≥ н≥мецькою. Ќайкращим рос≥йським аналогом Ї виданн¤, зд≥йснене ћаковельським ј. ќ.1

“ому метою роботи Ї висв≥тлити ≥сторичн≥ та рел≥г≥йн≥ передумови виникненн¤ зороастризму; досл≥дити його ¤к першу дуал≥стичну рел≥г≥ю обгрунтувати культов≥, ритуальн≥ та обр¤дов≥ звичањ посл≥довник≥в «аратуштри.

« вид≥леноњ мети випливаЇ р¤д поставлених у робот≥ завдань:

досл≥дити походженн¤ зороастризму;

визначити ≥сторичн≥сть особи пророка «ороастра;

вивчити основн≥ аспекти вченн¤ «аратуштри;

охарактеризувати культов≥ обр¤ди, звичањ та ритуали зороастр≥йц≥в;

вид≥лити в рел≥г≥њ јвести вченн¤ про дуальн≥сть св≥ту;

проанал≥зувати вплив рел≥г≥њ на ≥нш≥ в≥руванн¤.

—оц≥ально-економ≥чн≥, ≥сторичн≥ та рел≥г≥йн≥ передумови виникненн¤ зороастризму.

 ульт прото≥ранськоњ рел≥г≥њ

” ще б≥льш давн≥ часи предки ≥ранц≥в ≥ ≥нд≥йц≥в-≥ндоар≥њв складали один народ, ¤кий називали прото≥ндо≥ранц¤ми. ¬они Ц г≥лка ≥ндоЇвропейськоњ с≥мТњ ≥ жили в п≥вденних степах ≥ на сх≥д в≥д ¬олги. ¬≥рог≥дно, що вони були нап≥вкоч≥вниками. ѓх сусп≥льство д≥лилос¤ на дв≥ головн≥ групи: жерц≥-св¤щеннослужител≥ ≥ пастухи-воњни. ”мови житт¤ були пост≥йн≥ та майже незм≥нн≥, що з IV Ц III тис. до н. е. вони сформували таку ст≥йку рел≥г≥йну традиц≥ю, що елементи њњ збереглись ≥ до наших дн≥в у брахман≥в ≤нд≥њ ≥ зороастр≥йц≥в ≤рану.

¬≥дд≥ленн¤ давньо≥ранських племен в≥д давньо≥нд≥йських в≥дбулос¤, напевно, на початку III тис. до н. е. ѕоступово побут удосконалювавс¤; з пастух≥в ≥ранц≥ перетворилис¤ у воњн≥в-завойовник≥в, настаЇ так званий Угероњчний в≥кФ. ¬ древн≥х писанн¤х говорилос¤, що ц≥ воњни упод≥бнювалис¤ божественним ≥стотам, ¤к≥ на кол≥сниц¤х, опо¤сан≥ зброЇю, боролис¤ за краще житт¤.

¬ ту епоху культ, ¤к правило, був б≥льш ст≥йким, н≥ж рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤. ≤ справд≥, основн≥ обТЇкти зороастр≥йського культу (вода ≥ вогонь) сьогодн≥ т≥ ж, що ≥ в пастух≥в камТ¤ного в≥ку. ¬ода дл¤ прото≥ранц≥в в≥д≥гравала найважлив≥шу роль. ¬они ототожнювали воду з богин¤ми (јпас), молились ≥ зд≥йснювали њй возлитт¤ Ц УзаотраФ (приношенн¤, жертвоприношенн¤). „исло УтриФ було св¤тим дл¤ прото≥ранц≥в; ≥ тепер воно Ї орган≥зуючим началом у багатьох обр¤дах зороастризму. “ри складов≥ частини возлитт¤ символ≥зують царство рослин ≥ тварин, напоЇних водою. ÷е возлитт¤, в свою чергу, повинно повернути цим царствам ту життЇву силу, ¤ку вони в≥ддали, щоб зберегти њх чистими ≥ корисними.

¬огонь, ¤к другий обТЇкт культу, також був ≥стотним дл¤ жител≥в степ≥в. ¬≥н був джерелом тепла, на ньому готували њжу; його старалис¤ н≥коли не згасити.  ульт в≥чного вогню був розповсюджений серед ≥ндоЇвропейц≥в, ¤к≥ бачили дещо божественне в полумТњ. «ороастр≥йц≥ називали його јтар, а брахмани Ц јгн≥. ¬они також зд≥йснювали приношенн¤ з трьох елемент≥в ≥ вогню, ¤ке складалос¤ з сухих чистих др≥в, благогов≥й ≥ невеликоњ к≥лькост≥ тваринного жиру.

ѕриношенн¤ вогню ≥ вод≥ складали основу повс¤кденних богослуж≥нь (в ≥ндоар≥йц≥в яждна, в ≥ранц≥в - ясна). ¬ цих богослуж≥нн¤х в≥дбувалис¤ регул¤рн≥ жертвоприношенн¤. ≤ндо≥ранц≥ в≥дчували благогов≥йний трепет, вбиваючи тварину, але н≥коли не забирали житт¤ у нењ без осв¤чуваноњ молитви. ¬они вважали, що тварини кровно повТ¤зан≥ з людиною. ј душ≥ тварин поглинаЇ божество √еуш-”рван (Уƒуша бикаФ).

—в¤щенне м≥сце, на ¤кому зд≥йснювалис¤ рел≥г≥йн≥ ритуали (зороастр≥йц≥ п≥зн≥ше назвали його ѕав≥ Ц Учисте м≥сцеФ), ¤вл¤ло собою р≥вну д≥л¤нку земл≥ з проведеними борознами. ¬се осв¤чували водою Ц в≥д земл≥ ≥ до посуду. ¬с≥ ц≥ риси залишились характерними ≥ дл¤ сучасного зороастр≥йського ритуалу, а паралел≥ њм Ї ≥ в брахман≥зм≥.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ≤стор≥¤ виникненн¤ та в≥ровченн¤ зороастризму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (5148 прочитано)