ультура > ≤стор≥¤ виникненн¤ та в≥ровченн¤ зороастризму
«ороастризм ¤к рел≥г≥¤ м≥стичного одкровенн¤. ѕророк «аратуштра Ц м≥ф чи реальн≥сть. «асновником новоњ рел≥г≥њ вважаЇтьс¤ пророк «аратуштра (грецькою мовою «ороастр Ц У«олота з≥ркаФ), син ѕоурушаспи, з роду —п≥тама, в≥домий перш за все з √ат Ц с≥мнадц¤ти великих г≥мн≥в, ¤к≥ в≥н склав. ∆итт¤ та д≥¤льн≥сть «аратуштри ≥ в наш час продовжуЇ викликати багато суперечок м≥ж вченими. ƒоводитьс¤ визнати, що п≥сл¤ ск≥лькох рок≥в досл≥джень ще не в≥домо, коли ≥ де в≥н жив, ¤к ≥ не знаЇмо багато чого, що стосуЇтьс¤ його вченн¤. “а майже без сумн≥в≥в в≥домо, що «аратуштра не Ї пл≥д фантаз≥њ, а що в≥н д≥йсно ≥снував. ƒокази про те, що його видумали дл¤ того, щоб було кого протиставити пророкам ≥нших рел≥г≥й, або що јвеста Ї п≥зньою п≥дробкою, зовс≥м необірунтован≥, ≥ нам потр≥бно дотримуватись ≥сторичних факт≥в, щоб в≥дкинути ц≥ здогадки. ≤мТ¤, ¤ке носив пророк, також заслуговуЇ на дов≥рТ¤ Ц таке ≥мТ¤ д≥йсно могло ≥снувати в древност≥ в одн≥й з областей ≤рану. ≤мТ¤ «аратуштра (Zaraυuštra) перекладаЇтьс¤ краще ¤к У[той хто] веде верблюд≥вФ, хоча висувались ≥ ≥нш≥ етимолог≥њ. ≤з јвести ми д≥знаЇмос¤ про його приналежн≥сть до роду —п≥тама (Spitama) ≥ про т≥сний звТ¤зок з ним с≥мТњ ’айчатаспи (Haēčataspa), про його дочку ≥ його друз≥в; б≥льш п≥зн≥ш≥ середньоперсидськ≥ коментар≥ навод¤ть нав≥ть ≥мена його матер≥ та батька. Ќа жаль, немаЇ достов≥рних в≥домостей, ¤к≥ б дозволили точно встановити роки житт¤ «ороастра; можна лишень здогадатис¤, що в≥н, скор≥ш за все, жив у пер≥од, ¤кий передував утворенню ахемен≥дськоњ держави. ƒавньоперсидськ≥ надписи «аратуштру не згадують, немаЇ в≥домостей про нього ≥ в √еродота. √рецьк≥ автори в≥днос¤ть час його житт¤ до далекоњ древност≥, в епоху до заснуванн¤ ѕерсидськоњ держави (наведен≥ ≥нод≥ астроном≥чн≥ цифри повТ¤зан≥ з у¤вленн¤ми ≥ранськоњ секти зерван≥т≥в ≥ грецьких платон≥к≥в про св≥тов≥ ери). санф Ћ≥д¤нин, найдавн≥ше джерело
в дан≥й област≥ (V ст. до н. е.), д≥¤льн≥сть «ороастра в≥дносить за 600 (або 6000) рок≥в до серкса.1 √ермодор ≥ √ерм≥пп ≥з —мирни в≥дносили час житт¤ пророка за 5000 рок≥в до “ро¤нськоњ в≥йни; јр≥стотель Ц за 6000 рок≥в до смерт≥ його вчител¤ ѕлатона.2 —таЇ ¤сно, що класичн≥ автори не мали над≥йноњ ≥нформац≥њ про житт¤ «ороастра, так ¤к перси, ¤к≥ ≥ передали в≥домост≥ про пророка, навр¤д чи могли затањти достов≥рн≥ дан≥. якщо опиратис¤ на грецьких автор≥в, то 1000 р≥к до н. е. може бути б≥льш в≥рог≥дною датою, н≥ж 600 р≥к до н. е., але це лишень здогадки. ћер≥ Ѕойс вважаЇ, що «ороастр жив приблизно м≥ж 1500 ≥ 1200 роками до н. е.3 ѕереданн¤ говорить нав≥ть про пТ¤ть р≥зних «ороастр≥в, ¤к≥ зТ¤вл¤лись в р≥зний час ≥ в р≥зних м≥сц¤х. ќдного з них н≥бито зустр≥чав в своњх мандр≥вках ѕ≥фагор. —аме «аратуштра, напевно, ≥ ѕ≥фагора посв¤тив у вищу, вже при народженн≥ в≥дкриту йому таЇмницю св≥ту.4 –¤д сучасних досл≥дник≥в вважаЇ, що «аратуштра жив у VII-VI ст. до н. е., але пор≥вн¤нн¤ даних јвести з археолог≥чними матер≥алами з —ередньоњ јз≥њ ≥ —х≥дного ≤рану вказуЇ на б≥льш ранн≥й пер≥од складенн¤ найдавн≥ших частин јвести, а в≥дпов≥дно, й житт¤ «аратуштри. тес≥й нав≥ть вважав, що «ороастр був бактр≥йським царем.5 ÷≥кавими вигл¤дають дан≥ про роки житт¤ «аратуштри, коли звернутис¤ до ≥ранських джерел Ц зороастр≥йськоњ традиц≥њ. ѕри датуванн≥ под≥й до правл≥нн¤ јхемен≥д≥в спиралис¤ основним чином на списки фараон≥в ™гипту. ¬се, що лежить за межами культурних ареал≥в ≥Їрогл≥ф≥в ≥
клинопису, навр¤д чи п≥ддаЇтьс¤ датуванню. «в≥дси виходить, що древн≥ ≥ранц≥, не маючи своЇњ л≥тературноњ традиц≥њ, могли б зберегти дан≥ «ороастра т≥льки в тому випадку, коли б у них були, под≥бно Ївре¤м, списки генеалог≥й. јле, напевно, таких списк≥в не ≥снувало. ћи можемо догадатись, що древн≥ ≥ранц≥, вже невдовз≥ п≥сл¤ смерт≥ «ороастра, не могли вм≥стити його в рамки д≥йсноњ хронолог≥њ чи повТ¤зати його з под≥¤ми, що в≥дбувались в ћесопотап≥њ чи нав≥ть в «ах≥дному ≤ран≥. јле п≥зн≥ша зороастр≥йська традиц≥¤, ¤ку насл≥дують так≥ мусульманськ≥ автори, ¤к ал-Ѕ≥рун≥, спов≥щаЇ точну дату «ороастра Ц 258 рок≥в до ќлександра ¬еликого. ≤снуЇ думка, що посл≥довники «ороастра вели рахунок рок≥в, спираючись на ¤кусь важливу под≥ю в житт≥ пророка. оли проминуло 258 рок≥в ери «ороастра, в≥дбулас¤ траг≥чна под≥¤ Ц смерть ƒар≥¤ III, останнього з јхемен≥д≥в, ≥ перех≥д царськоњ влади до ќлександра ¬еликого. ÷е в≥дбулос¤ в 330 роц≥ до н. е., ≥ таким чином ми отримуЇмо 588 р≥к до н. е.(258+330) в ¤кост≥ першого року ери, прийн¤тою посл≥довниками «ороастра. Ќе треба забувати, що 588 р≥к до н. е., ¤кий може в≥дпов≥дати дат≥ наверненн¤ цар¤ ¬≥штаспи у в≥ру «ороастра(в той час пророков≥, за переданн¤м, було 42 роки), отриманий за допомогою ц≥лого р¤ду припущень. «г≥дно ц≥Їњ ж традиц≥њ, пророк помер у в≥ц≥ 77 рок≥в, так що ¤кщо заданою ц≥ллю Ї в≥дшукати ≥сторичн≥ дати «ороастра, базован≥ на сприйн¤тливих припущенн¤х, то 628 Ц 551 роки до н. е. Ц найкраще р≥шенн¤, ¤ке можна отримати за таких умов. ѕитанн¤ про батьк≥вщину «ороастра також викликало жвав≥ суперечки, ≥ багато в ньому залишаЇтьс¤ до цих п≥р не ви¤сненим. ѕ≥зн¤ середньов≥чна зороастр≥йська традиц≥¤ називаЇ зазвичай ћ≥д≥ю Ц п≥д впливом переваги там в п≥зн≥й час рел≥г≥й маг≥в Ц јнтропатену (√≥рську ћ≥д≥ю), а в ¤кост≥ м≥сц¤ його пропов≥д≥ Ц Ѕактр≥ю. јнтичн≥ автори нер≥дко називають «аратуштру м≥д¤нином, персо-м≥д¤нином, персом, але, ¤к здаЇтьс¤, вже тод≥ була в≥дома традиц≥¤, що звТ¤зувала його з Ѕактр≥Їю.1
Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в сьогодн≥ зг≥дн≥ з тим, що пророк жив ≥ виступив з своњм вченн¤м у —х≥дному ≤ран≥. «ороастр≥йська традиц≥¤ вм≥щуЇ пророка в јзейбарджан≥, але географ≥чний горизонт јвести обмежений —х≥дним ≤раном, так що п≥зн≥ше перенесенн¤ його д≥¤льност≥ на територ≥ю «ах≥дного ≤рану маЇ по¤снюватись пол≥тичними умовами. —праведливо, що м≥ф≥чну географ≥ю јвести ≥ м≥ф≥чну прабатьк≥вщину зороастризму можна пристосувати до будь-¤коњ област≥ ≤рану, але географ≥чноњ картини јвести недостатньо. «ате Ї п≥дстави вважати, що легенди ≥ переданн¤ про д≥¤льн≥сть «аратуштри (але не про його народженн¤), що в≥днос¤тьс¤ до сходу, вигл¤дають б≥льш в≥дпов≥дн≥ д≥йсност≥. “ак, наприклад, дуже древн≥м ≥ розповсюдженим Ї переданн¤ про те, що в ≥шмар≥, на територ≥њ ’орасана, був посаджений кипарис в памТ¤ть про наверненн¤ ¬≥штаспи в зороастризм. ÷ей кипарис за дек≥лька дн≥в вир≥с у дерево у дес¤ть обхват≥в, а на його верх≥вц≥ м≥стивс¤ палац. ≤нш≥ переданн¤ в≥днос¤ть походженн¤ пророка до –аги, –ею (поблизу сучасного “егерана), ≥ опов≥дають про х≥джре «ороастра на сх≥д, де його вченн¤ прийн¤в ¬≥штаспа. «а ≥ншою верс≥Їю в≥н народивс¤ у 589 роц≥ до н. е. у м≥ст≥ ”рм≥њ. ≤снуЇ зороастр≥йська традиц≥¤, що пророк був вбитий у Ѕактр≥њ, та р¤д передань в≥дносить його д≥¤льн≥сть до ≥нших район≥в на сход≥. ћожна допустити, що в≥н д≥¤в в окруз≥ √ерата, охоплюючи на п≥вдень област≥ до —е≥Їтана, на сх≥д Ц до Ѕактр≥њ ≥ на п≥вн≥ч Ц до ћерва. Ћ≥нгв≥стичн≥ дан≥ також говор¤ть на користь в≥дношенн¤ пророка до —х≥дного ≤рану. ≤сторично оправдано, що јвеста з њњ м≥фолог≥Їю ≥ рисами героњчного епосу, була складена мовою, ¤ка була близькою до мови першопочатковоњ територ≥й проживанн¤ ар≥йц≥в. ÷¤ прабатьк≥вщина могла розташовуватись в —ередн≥й јз≥њ або нав≥ть п≥вденн≥ше, в район≥ √ерата. –≥чард ‘рай вважаЇ, що перси, м≥д¤ни ≥ ≥нш≥ ≥ранськ≥ племена, рухаючись до областей њхнього п≥зн≥шого перебуванн¤, сп≥вали г≥мни богам, под≥бн≥ не т≥льки зм≥стом, а й мовою, ¤ка була мовою њх прабатьк≥вщини Ц м≥стичноњ крањни Airyāna Vaējah. ѕлемена, що прийшли в «ах≥дний ≤ран, розповсюдили
свою вимову серед м≥сцевого населенн¤ Ц елам≥т≥в, хурр≥т≥в ≥ ≥нших; в результат≥ чого њх д≥алекти стали втрачати своњ форми. јле до того, ¤к це в≥дбулос¤, на —ход≥ зТ¤вивс¤ пророк, що пропов≥дував мовою √ат, Ц архањчн≥й, консервативн≥й вимов≥, можливо на д≥алект≥ област≥ √ерата. ћова √ат звучала б≥льш урочисто ≥ авторитетн≥ше, чим ≥нш≥ авест≥йськ≥ вимови. ѕ≥зн≥ше, коли вченн¤ «ороастра розповсюдилось по всьому ≤ран≥, жерц≥ просто приЇднали своњ г≥мни на гатському д≥алект≥ до попередн≥х загально≥ранських, складених авест≥йською мовою.1 «ороастр скор≥ш за все був жерцем древньо≥ранськоњ рел≥г≥њ, бо в √атах (ясна 33, 6) в≥н називаЇ себе заотар (Zaotar), тобто повн≥стю правом≥рний св¤щеннослужитель. ќск≥льки в≥н вживав це слово, не вкладаючи в нього заперечувального зм≥сту, можна допустити, що в≥н збер≥гав в нов≥й рел≥г≥њ старий ≥нститут ар≥йських Ужерц≥вФ. ¬≥н Ц Їдиний засновник рел≥г≥њ, ¤кий був одночасно ≥ св¤щеннослужителем, ≥ пророком. ¬ ћолодш≥й јвест≥ в≥н названий загальним словом дл¤ св¤щеннослужител≥в Ц атаурван. ¬≥н сам ≥менуЇ себе також мантран Ц Ускладачем мантрФ. ћантра Ц надихнене екстатичне заклинанн¤. Ќавчанн¤ св¤щенству починалос¤ у ≥ндо≥ранц≥в рано, мабуть у в≥ц≥ близько семи рок≥в, ≥ було усним, тому що вони не знали письма. ¬ основному воно складалос¤ з вивченн¤ обр¤д≥в ≥ засад в≥ри, а також в опануванн≥ мистецтва ≥мпров≥зац≥њ стих≥в дл¤ зазиванн¤ бог≥в ≥ вивчали напамТ¤ть велик≥ мантри. ≤ранц≥ вважали, що зр≥л≥сть дос¤гаЇтьс¤ в 15 рок≥в, ≥, в≥рог≥дно, в цьому в≥ц≥ «ороастр став св¤щеннослужителем.
Ќазва: ≤стор≥¤ виникненн¤ та в≥ровченн¤ зороастризму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (5148 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
