ультура > ћ≥фолог≥¤ —тародавнього –иму

ћ≥фолог≥¤ —тародавнього –иму

ѕлан

јрхањчний пер≥од.

–имська м≥фолог≥¤.

Ѕоги - захисники роду.

√оловн≥ боги.

—порудженн¤ храм≥в.

ј–’јѓ„Ќ»… ѕ≈–≤ќƒ.

јрхањчний пер≥од охоплюЇ багато стол≥ть Ц в≥д прадавн≥х час≥в до середини III ст. до н. е. ” VIIIЧVI ст. до н. е. завершуЇтьс¤ процес обТЇднанн¤ окремих племен. ÷е перех≥дна доба в≥д перв≥сного ладу до рабовласницького. ™ в≥домост≥, що в –им≥ панувала династ≥¤ етруських цар≥в. Ќаприк≥нц≥ VI ст. до н. е. њњ було повалено ≥ встановлено республ≥ку, ¤ка про≥снувала до к≥нц¤ ≤ ст. до н. е. –имська республ≥ка була рабовласницькою. ѓњ ≥стор≥¤ заповнена в≥йнами, що стали джерелом постачанн¤ раб≥в.

«а архањчного пер≥оду були закладен≥ п≥двалини самобутност≥ римськоњ л≥тератури. ƒжерела ц≥Їњ самобутност≥ Ц у фольклор≥. ¬чен≥ вважають, що народна поез≥¤ в ƒавньому –им≥ була розвиненою ≥ р≥зноман≥тною, але до нас вона не д≥йшла.Ќайб≥льшу питому вагу з фольклорних твор≥в, що збереглис¤, мають ≥сторичн≥ легенди. ¬они й дос≥ користуютьс¤ попул¤рн≥стю ( легенда про засновник≥в –иму Ц брат≥в –омула ≥ –ема; про гусей, що вр¤тували –им; про викраденн¤ саб≥н¤нок; про доброчесну Ћукренц≥ю тощо ). ƒо цих легенд часто звертались художники ≥ поети.

’арактерною ознакою римських рел≥г≥йних в≥рувань Ї конкретн≥сть мисленн¤. Ќайдр≥бн≥ш≥ форми бутт¤ п≥дл¤гали сонму бог≥в, ¤к≥ були нав≥ть орган≥заторами роб≥т та упор¤дниками с≥мейних ≥ сусп≥льних в≥дносин. Ќаприклад, одна богин¤ допомагала рубати дерева, ≥нша догл¤дала, щоб п≥друбан≥ дерева падали, дал≥ повалене дерево потрапл¤ло у розпор¤дженн¤ третьоњ тощо. «а словами јнатол¤ ‘ранса, боги римського ѕантеону були схож≥ на мун≥ципальних службовц≥в. «годом прадавн≥ в≥руванн¤ латин¤н поступаютьс¤ елл≥н≥стичн≥й, греко-римськ≥й рел≥г≥њ. ѕроте м≥фи, що складалис¤ за архањчноњ доби, ще довго впливали на духовне житт¤ римл¤н.

–имська м≥фолог≥¤ докор≥нно р≥знитьс¤ в≥д грецькоњ. “верез≥ римл¤ни, фантаз≥¤ ¤ких не створила народного епосу на зразок У≤л≥ади У та Уќд≥ссењ У, не знали м≥фолог≥њ. ѓхн≥ боги безживн≥. ÷е б≥л≥ постат≥ без родоводу, без тих подружн≥х, батьк≥вських ≥ син≥вських звТ¤зк≥в, ¤к≥ обТЇднували грецьких бог≥в у одну родину. „асто вони нав≥ть не мали справжн≥х ≥мен, а лише пр≥звиська, що визначали меж≥ њхньоњ влади ≥ д≥¤нь. ѕро них не складали н≥¤ких легенд. ÷ей брак легенд, що св≥дчить про конкретне мисленн¤, стародавн≥ люди вважали достоњнством римл¤н, ¤к≥ мали славу найрел≥г≥йн≥шого народу. √рек≥в дивувала ц¤ рел≥г≥¤ без м≥ф≥в, ¤к≥ зач≥пали честь ≥ достоњнство бог≥в.

” перв≥сн≥й римськ≥й рел≥г≥њ в≥дбилас¤ простота працьовитих сел¤н ≥ пастух≥в, зайн¤тих т≥льки щоденними справами свого скромного житт¤. —хиливши голову над нивою, ¤ку виорювало його деревТ¤не рало, ≥ над луками, де паслис¤ його стада, стародавн≥й римл¤нин не в≥дчував бажанн¤ зводити св≥й погл¤д до з≥рок: в≥н не поклон¤вс¤ н≥ сонцю, н≥ м≥с¤цю, ан≥ тим небесним ¤вищам, що своњми таЇмниц¤ми збуджували у¤ву ≥нших народ≥в. « нього досить було таЇмниць у найбуденн≥ших справах ≥ в найближчому оточенн≥. якби хтось об≥йшов усю стародавню ≤тал≥ю, то побачив би людей, ¤к≥ мол¤тьс¤ в га¤х, укв≥тчан≥ жертовники на пол¤х, гроти, прикрашен≥ зеленню, дерева, обв≥шан≥ рогами й шкурами тварин, камен≥, окроплен≥ маслиновою ол≥Їю. ”сюди ввижалос¤ ¤кесь божество, ≥ недарма один з латинських письменник≥в сказав, що в ц≥й крањн≥ легше зустр≥ти бога, н≥ж людину.

«а переконанн¤м римл¤нина, людське житт¤ у вс≥х, нав≥ть найменших про¤вах було п≥д владою ≥ оп≥кою р≥зноман≥тних бог≥в, тому людина на кожному кроц≥ в≥дчувала залежн≥сть в≥д ¤коњсь вищоњ сили. ѕор¤д з такими богами, ¤к ёп≥тер ≥ ћарс, що ставали дедал≥ могутн≥ш≥, було безл≥ч менших бог≥в, дух≥в, ¤к≥ оп≥кувались окремими життЇвими чи господарськими справами. ќбмежена сфера њхнього впливу поширювалас¤ т≥льки на певн≥ моменти в оброб≥тку земл≥, рост≥ хл≥б≥в, вирощуванн≥ худоби, бдж≥льництв≥, житт≥ людини.

≤ так було у всьому. √адали, що кожна невдача, нав≥ть найменша, ≥ кожен усп≥х, нав≥ть найнезначн≥ший, були про¤вом гн≥ву чи доброзичливост≥ божества.

–имл¤нин не осм≥лювавс¤ твердити, що в≥н ум≥Ї розр≥знити, бог це чи богин¤. ” молитв≥ в≥н теж був обережний ≥ казав: Уёп≥тере ѕреблагий, ¬еликий, чи, ¤кщо хочеш, називайс¤ ¤кимсь ≥ншим ≥менем.Ф ј принос¤чи жертву, казав: УЅог ти чи богин¤, чолов≥к чи ж≥нка.Ф

–имськ≥ боги не спускалис¤ на землю й не показувались люд¤м так охоче, ¤к грецьк≥. ¬они тримались на в≥дстан≥ в≥д людини.

”се, що в –им≥ знали про бог≥в, зводилось до того, ¤к њх належить ушановувати ≥ в ¤ку саме хвилину просити в них помоч≥. ¬они у¤вл¤ли соб≥ бог≥в схожими на претор≥в ≥ були певн≥, що в них, ¤к ≥ в судд≥, програЇ справу той, хто не розбираЇтьс¤ в оф≥ц≥йност¤х. “ому були книги, в ¤ких усе передбачалось ≥ де можна було знайти молитви на вс≥ випадки житт¤.“реба було точно дотримуватись правил, будь-¤ке порушенн¤ зводило нан≥вець насл≥дки богослуж≥нн¤.

–имл¤нин увесь час бо¤вс¤, що виконав обр¤д не так, ¤к сл≥д. ƒосить було найменшого пропуску в молитв≥, ¤когось непередбаченого руху, поломки музичного ≥нструмента п≥д час жертвоприношенн¤, щоб той самий обр¤д повторювали спочатку. “рапл¤лис¤ випадки, коли раз≥в тридц¤ть усе починали спочатку, аж поки жертвоприношенн¤ не виконували бездоганно. ѕромовл¤ючи молитву, в ¤к≥й жрець звертавс¤ до бога з проханн¤м, в≥н повинен був пильнувати, щоб не пропустити ¤когось реченн¤ або не сказати його у нев≥дпов≥дному м≥сц≥. “ому хтось читав, а жрець повторював за ним слово в слово; до того, хто читав, приставл¤ли пом≥чника, ¤кий стежив, чи все правильно читаЇтьс¤. ”жерц¤ був ще особливий слуга, ¤кий пильнував, щоб присутн≥ мовчали, ≥ водночас сурмач з ус≥Їњ сили сурмив, щоб н≥чого, кр≥м сл≥в виголошуваноњ молитви, не можна було почути.

“ак само обережно й сумл≥нно виконували вс≥л¤к≥ ворож≥нн¤, ¤к≥ у римл¤н мали велике значенн¤. Ќайулюблен≥шою ворожба була по лету птах≥в.  оли сенат або консули мали щось ухвалити, вони насамперед зверталис¤ до авгур≥в ( жерц≥в, що розтлумачували ворож≥нн¤ ), питаючи в них, чи слушний час вибрано дл¤ цього. јвгур приносив жертву, моливс¤, а оп≥вноч≥ йшов на  ап≥тол≥й, найсв¤т≥ший пагорб у –им≥, ≥, повернувшись обличч¤м на п≥вдень, дививс¤ в небо. Ќа св≥танку прил≥тали птахи, ≥ залежно в≥д того, з ¤кого боку вони лет≥ли, ¤к≥ були ≥ ¤к поводились, авгур пров≥щав, буде задумана справа усп≥шна чи невдала.

” кл≥тках тримали курей, ≥ у важливих випадках колег≥¤ жерц≥в кидала њм зерна. якщо кури њли охоче, це було доброю прекметою, а ¤кщо ж в≥дверталис¤ в≥д њж≥ Ц це прив≥щало невдачу. “ак вередлив≥ кури У керували У наймогутн≥шою республ≥кою, воЇначальники на очах у ворога змушен≥ були коритис¤ њхн≥м примхам.

” –им≥ легко приймали чужих бог≥в. ” римл¤н був звичай п≥сл¤ завоюванн¤ ¤когось м≥ста пересел¤ти до своЇњ столиц≥ бог≥в переможених, щоб викликати до себе њхню прихильн≥сть.

ќсь ¤к, наприклад, римл¤ни закликали до себе карфагенських бог≥в. ∆рець проголошував урочисте заклинанн¤: УЅог ти чи богин¤, ¤кий поширюЇ оп≥ку над народом ≥ державою карфаген¤н, ти, що Ї покровителем цього м≥ста, до тебе звертаюсь з молитвами, тоб≥ в≥ддаю шану, у вас милост≥ прошу, щоб покинули народ ≥ державу карфаген¤н, щоб покинули њхн≥ храми, щоб в≥д них п≥шли. ѕерейд≥ть до мене, у –им. Ќехай наше м≥сто ≥ храми будуть вам приЇмн≥ш≥. Ѕудьте милостив≥ ≥ прихильн≥ до мене, ≥ до народу римського, ≥ до наших воњн≥в так, ¤к ми цього хочемо ≥ ¤к це розум≥Їмо. якщо зробите так, об≥ц¤ю, що вам споруд¤ть храми ≥ справл¤тимуть на вашу честь ≥гри.Ф

ѕ≥зн≥ше римл¤ни безпосередньо з≥ткнулис¤ з греками, њхньою м≥фолог≥Їю ≥ багато перейн¤ли в≥д нењ.

–≥д, патр≥архальна с≥мТ¤ Ц першооснова давньоримськоњ общини. –≥д мали захищати боги. ѕередус≥м покровител¤ми роду були душ≥ померлих пращур≥в. ¬они п≥клувалис¤ про нащадк≥в. ” –им≥ ≥снував культ предк≥в. ѓхн≥ зображенн¤ збер≥гали та передавали з покол≥нн¤ в покол≥нн¤. ƒо наших дн≥в д≥йшло чимало скульптурних портрет≥в з таких Ус≥мейних альбом≥в У. ÷≥ зображенн¤, вир≥зьблен≥ переважно з каменю, в основному, а част≥ше в натурал≥стичному стил≥, заслуговують на увагу ≥ антрополог≥в, ≥ етнограф≥в, ≥ мистецтвознавц≥в. «розум≥ло, то був не просто Ус≥мейний альбом У, а культов≥ реч≥ у домашньому капищ≥: культи, за римською традиц≥Їю, розпод≥л¤лис¤ на родинн≥, общинн≥, загальнопол≥сн≥.

ѕредк≥в Уприлучали У до урочистих с≥мейних церемон≥й.  оли у родин≥ хтось помирав, статуњ предк≥в супроводжували похорон. ѕеред ними виголошували погребн≥ промови ≥ обовТ¤зково згадували заслуги та достоњнства д≥д≥в-прад≥д≥в неб≥жчика. ¬с≥ мали знати, ¤ких батьк≥в був син. —кладалась особлива психолог≥¤. Ћюдина привчалас¤ поважати р≥д-племТ¤ ≥ в≥дчувати себе часткою ц≥лого. «годом ≥мператор јвгуст намагатиметьс¤ в≥дродити так зван≥ староримськ≥ чесноти, зокрема примусити молодь шанувати батьк≥в ≥ р≥д.

 р≥м померлих предк≥в, охоронц¤ми роду могли бути славетн≥ героњ. —ел¤ни ≥ воњни найчаст≥ше прагнули мати Узаруку У √еркулеса Ч силача, що не требував н≥¤кою працею Ц н≥ важкою, н≥ брудною (чистив стайн≥ тощо ). ” –им≥ ≥снував культ героњв.

≤снував також культ ген≥њв Ц дух≥в, що мали оп≥кати родичан. ” прадавн≥ часи у –им≥ кожний чолов≥к мав свого ген≥¤, а ж≥нка Ц юнону. ÷≥ боги вт≥лювали продукуюч≥ сили чолов≥ка та ж≥нки. «годом з ген≥Їм повТ¤зували вдачу людини, розумов≥ зд≥бност≥ тощо. —вого ген≥¤-покровител¤ мав р≥д, а пот≥м Ц селище, м≥сто.

—≥мейне вогнище обер≥гали богин¤ ¬еста, пенати, лари. Ћари у общинник≥в були сп≥льн≥ -- вони п≥клувалис¤ про сус≥д≥в: територ≥альна близьк≥сть з часом матиме не менше значенн¤, н≥ж кревн≥ звТ¤зки.

1	2	3

Ќазва: ћ≥фолог≥¤ —тародавнього –иму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2871 прочитано)