ультура > –ел≥г≥йне мистецтво перв≥сного сусп≥льства

–ел≥г≥йне мистецтво перв≥сного сусп≥льства

ѕроблема сп≥вв≥дношенн¤ культури ≥ рел≥г≥њ завж≠ди викликала велику зац≥кавлен≥сть серед вчених р≥зних наукових шк≥л ≥ св≥тогл¤дних ор≥Їнтац≥й. ÷ю проблему висв≥тлювали: ѕ. ‘лоренський, ћ.Ѕерд¤Їв, Ѕ.–ибаков, ≈. “айлор, ƒ.‘резер та ≥н.

™диноњ думки щодо сп≥вв≥дношенн¤ культури ≥ рел≥г≥њ у вчених не ≥снуЇ. ќдна з культуролог≥чних концепц≥й Ч богословська, або рел≥г≥йна; майже вс≥ њњ представники виход¤ть з того, що рел≥г≥¤ Ї основою культури.

–ел≥г≥¤ ≥ мистецтво мають сп≥льн≥ витоки ≥ корен≥. ƒжере≠ла мистецтва м≥ст¤тьс¤ в людськ≥й прац≥, особливо в т≥й њњ частин≥, де найб≥льше про¤вл¤Їтьс¤ людська ≥н≥ц≥атива. ¬насл≥док свободи творчост≥ людина створюЇ знар¤дд¤ пра≠ц≥, розвиваЇ сп≥лкуванн¤ з под≥бними соб≥, естетично ос≠воюЇ св≥т.

ƒжерела рел≥г≥њ лежать у людськ≥й практиц≥, ¤ка вира≠жаЇ залежн≥сть людини в≥д оточуючого св≥ту; саме тод≥ у нењ виникаЇ бажанн¤ звернутис¤ по допомогу до ≥нших, могутн≥ших, н≥ж вона сама, сил. ќдн≥Їю з ранн≥х форм рел≥г≥њ був фетишизм (в≥д фр. Ч ≥дол, тал≥сман), ¤кий ви≠¤вл¤вс¤ в пошануванн≥ матер≥альних предмет≥в, над≥лених, на думку давн≥х людей, таЇмничими властивост¤ми. —еред ≥нших ранн≥х форм рел≥г≥њ ≥снували ан≥м≥зм (в≥д лат. Ч душа), тобто в≥ра в ≥снуванн¤ душ≥, ≥ тотем≥зм (в≥д слова "ототем", що означаЇ "його р≥д") Ч фатальна в≥ра в надприродний зв'¤зок м≥ж людськими родами ≥ тваринами. ¬они були типовими дл¤ перв≥снообщинного ладу ≥ входили до скла≠ду т≥Їњ культури, ¤ка в≥дпов≥дала дан≥й стад≥њ розвитку.

« подальшим розвитком сусп≥льства виникли пол≥тењзм, народно-нац≥ональн≥ рел≥г≥њ.  ласичним прикладом пол≥тењз≠му (в≥д грец. пол≥ Ч багато, в≥ра в багатьох бог≥в) можуть бути давньогрецька ≥ давньоримська рел≥г≥њ з њх величезною к≥льк≥стю р≥зних бог≥в. ƒо народно-нац≥ональних нале≠жать ≥удањзм, ≥ндуњзм, конфуц≥анство та ≥н. —пов≥дниками таких рел≥г≥й Ї, ¤к правило, представники одного етносу, хоча можуть бути ≥ особи ≥ншоњ нац≥ональност≥.

Ќародно-нац≥ональн≥ рел≥г≥њ ¤вл¤ють собою специф≥чн≥ системи рел≥г≥йноњ культури, ¤ким властива детальна ритуал≥зац≥¤ повс¤кденноњ людськоњ повед≥нки (спожи≠ванн¤ њж≥, дотриманн¤ г≥г≥Їн≥чних правил), специф≥чна обр¤дов≥сть, сувора система рел≥г≥йних правил ≥ заборон, моральних норм ≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, вироблених сус≠п≥льством.

“аким чином, у м≥ру ускладненн¤ сусп≥льного орган≥з≠му, його матер≥альноњ ≥ духовноњ культури б≥льш вагомими стають ≥ сам≥ рел≥г≥йн≥ системи, утворюючи своЇр≥дну п≥дси≠стему ц≥нностей.

” всесв≥тньо-≥сторичному процес≥ р≥зноман≥тн≥ рел≥г≥њ в≥д≥грають неоднакову роль. Ќайб≥льш пом≥тну виконують т≥ рел≥г≥њ, ¤к≥ прийн¤то називати св≥товими за к≥льк≥стю в≥руючих: буддизм, христи¤нство, ≥слам. —аме ц≥ рел≥г≥њ ви¤вили здатн≥сть максимально пристосовуватись до зм≥ни сусп≥льних в≥дносин ≥ вийшли далеко за меж≥ територ≥й, на ¤ких спочатку виникли. —в≥тов≥ рел≥г≥њ н≥коли не залиша≠лис¤ незм≥нними, вони весь час трансформувалис¤ в≥дпо≠в≥дно до ходу ≥стор≥њ.

¬ивченн¤ ≥стор≥њ рел≥г≥њ базуЇтьс¤, значною м≥рою, на вивченн≥ рел≥г≥йних пам'¤ток, ¤к≥ Ї переконливими прикла≠дами зв'¤зку м≥ж рел≥г≥Їю ≥ культурою. ѕ≥д рел≥г≥йними пам'¤тками ми розум≥Їмо передус≥м культов≥ споруди, па≠м'¤тки рел≥г≥йного мистецтва (живопису, музики), рел≥г≥й≠ноњ л≥тератури, рел≥г≥йноњ арх≥тектури.

≤стор≥¤ культури зберегла чимало рел≥г≥йно-писемних пам'¤ток, серед ¤ких Ч ¬еди, Ѕ≥бл≥¤,  оран.

 р≥м л≥тературно-писемних, св≥тов≥ рел≥г≥њ мають також ≥ ≥нш≥ культурн≥ пам'¤тки: культов≥ буд≥вл≥ (храми, церкви, костели, монастир≥, мечет≥, синагоги), живопис (≥кони, фрески, м≥н≥атюри), музику, обр¤ди.

ћаючи функц≥ональний характер, багато рел≥г≥йних пам'¤ток одночасно Ї видатними дос¤гненн¤ми св≥товоњ культури. ¬ њх створенн≥ брали участь ген≥альн≥ арх≥текто≠ри, художники, майстри фрескового живопису, ≥конописц≥, композитори. “им самим рел≥г≥¤ зд≥йснила великий вплив на розвиток ус≥х вид≥в мистецтва, а в≥дпов≥дно Ч культури взагал≥.

—тародавн≥й ™гипет став, в≥рог≥дно, батьк≥вщиною св≥то≠воњ рел≥г≥њ та естетики. ќбожнена сон¤чна кул¤ пост≥йно вважалась стародавн≥ми Їгипт¤нами вищим благом та ви≠щою силою. —онце ≥ життЇва сила, св≥тло й краса з пра≠давн≥х час≥в ототожнювалис¤ в Їгипетськ≥й культур≥, були життЇдайними печатками земного житт¤.

ќсновними п≥двалинами Їгипетськоњ культури Ї в≥ра у в≥чне житт¤, особисте безсмерт¤. —тародавн≥ Їгипт¤ни дуже ц≥нували щаст¤, а також насолоди й ут≥хи, вважаючи њх найвищою земною метою. ∆итт¤ ≥ його ц≥нност≥ наст≥льки поважалис¤, що переходили в "загробний св≥т", у ¤кому люди, за власною у¤вою, мали вести таке ж житт¤, ¤к ≥ на земл≥.

ѕроте Їгипетська культура розвивалас¤ дуже пов≥льно, ¤вл¤ючи типовий зразок заст≥йноњ давньосх≥дноњ культури.

ћистецтво —тародавнього ™гипту розвивалос¤ понад 6 тис. рок≥в. ƒивовижн≥ пам'¤тки арх≥тектури, скульптури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва зберегли до наших дн≥в ≥стор≥ю цив≥л≥зац≥њ у долин≥ Ќ≥лу. ¬они ≥ сьогодн≥ вражають досконал≥стю форм ≥ конструкц≥й, реал≥стичною достов≥рн≥стю, високим р≥внем художньоњ майстерност≥.

™гипетський народ створив багату л≥тературу, ¤ка мала в подальшому вплив на античну та арабську л≥тератури. јвто≠ритет Їгипетськоњ науки, зокрема математики, астроном≥њ, медицини, географ≥њ, ≥стор≥њ, у стародавньому св≥т≥ був досить питомим.

’удожн¤ культура —тародавнього ™гипту в≥дбила роз≠виток класових взаЇмин рабовласницького сусп≥льства. ” н≥й знайшли в≥дображенн¤ разюч≥ контрасти м≥ж соц≥аль≠ним становищем могутнього володар¤, нам≥сника Ѕога на земл≥ Ч фараона, землевласницькоњ верх≥вки, служител≥в рел≥г≥њ Ч жерц≥в та простих труд≥вник≥в Ч землероб≥в, мис≠ливц≥в, буд≥вельник≥в, гончар≥в.

ћистецтво —тародавнього ™гипту було надзвичайно залежним в≥д рел≥г≥њ, ≥ це значною м≥рою упов≥льнювало його розвиток.  ультов≥ догмати вимагали канон≥зац≥њ ху≠дожн≥х образ≥в, суворого насл≥дуванн¤ усталеним зразкам. “а попри все прот¤гом тривалого пер≥оду Їгипетська ху≠дожн¤ культура розвивалась, в≥дбиваючи ≥ нов≥ вимоги часу, ≥ боротьбу р≥зних соц≥альних верств.

ѕров≥дним видом мистецтва —тародавнього ™гипту була арх≥тектура, а вс≥ ≥нш≥ види певним чином залежали в≥д нењ.

ћонументальн≥сть форм Ч ось що перш за все впадаЇ у в≥ч≥ при знайомств≥ ≥з самобутньою Їгипетською культурою. √ранд≥озн≥сть арх≥тектури царських поховань визначала стиль скульптури, ст≥нопису, ¤к≥ складають Їдиний ан≠самбль з арх≥тектурним комплексом.

¬идатними пам'¤тками ц≥Їњ доби стають  арнакський ≥ Ћуксорський храми бога јмона поблизу ‘≥в. ѕрот¤гом к≥лькох в≥к≥в кожний наступний фараон добудовував ц≥ храми, оздоблював њх г≥гантськими скульптурними зобра≠женн¤ми бог≥в ≥ цар≥в, сф≥нксами, високими стелами, на≠ст≥нним живописом, рельЇфами.

ќриг≥нальним в арх≥тектур≥ самих споруд Ї широке ви≠користанн¤ р≥зноман≥тних колон. ’рам у Ћуксор≥ прикра≠шено 151 колоною.  р≥м колон рослинного типу зустр≥чаЇ≠мо тут колони з кап≥тел¤ми у форм≥ дзвона. ¬ епоху Ќово≠го царства велич будов дос¤гаЇтьс¤ не т≥льки монументальн≥стю масивних колон, ¤к це було у мистецтв≥ —ереднього царства, а й перспективою њхнього чергуван≠н¤. ѕовздовжн¤ колонада вела погл¤д все дал≥ й дал≥ вглиб, п≥дсилюючи ефект просторовоњ перспективи.

ќстанн≥ спалахи високоњ мистецькоњ культури спостер≥≠гаютьс¤ за фараона Ўешонка ≤ (X ст. до н. е.), ¤кий нама≠гавс¤ повернути ™гипту втрачену славу. ѕри цьому ще добудовувавс¤  арнак. ƒе¤ке культурне в≥дродженн¤ в≥дбу≠лос¤ за так званоњ еф≥опськоњ (кушитськоњ) ’’” династ≥њ, п≥дтримане царем на ≥м'¤ Ўабах (VIIIЧVII ст. до н.е.), св≥дченн¤м чого Ї реал≥стичн≥ скульптурн≥ твори, зокрема портрет градоначальника ‘≥в ћентуемхта. ” часи, коли в≥н жив, ™гипет уже захопила (цар јсаргаддон) јссир≥¤ (при≠близно 670 р. до н. е).

ќдними ≥з найб≥льш ранн≥х культур ѕередньоњ јз≥њ були культури крањн, що знаход¤тьс¤ в басейн≥ р≥чок “игру ≥ ™фрату (ћесопотам≥¤, або ћежир≥чч¤).

Ќасамперед, сл≥д вид≥лити мистецтво Ўумеру (IVЧ III тис. до н.е.), крањни на п≥вдн≥ ѕередньоњ јз≥њ.

«авд¤ки археолог≥чним розкопкам було в≥дкрито к≥лька ранн≥х храм≥в, присв¤чених богам. √оловн≥ особливост≥ цих споруд Ї характерними дл¤ арх≥тектури ѕередньоњ јз≥њ. ќс≠новним буд≥вельним матер≥алом служила висушена на сонц≥ цегла. ’рами зводилис¤ на висок≥й штучн≥й платформ≥, ст≥≠ни д≥лилис¤ вертикальними н≥шами, в≥кна мали вигл¤д вузьких щ≥лин, прим≥щенн¤ розпод≥л¤лис¤ довкола внут≠р≥шнього в≥дкритого двору.

“иповим дл¤ шумерськоњ арх≥тектури III тис. до н. е. Ї храм в ≈ль-ќбейд≥ (за 6 км в≥д м≥ста ”р), що сто¤в на цег≠л¤н≥й платформ≥. —т≥ни храму членувалис¤ вертикальними н≥шами. Ќад входом був налагоджений на стовпах нав≥с, з двох бок≥в його охорон¤ли дерев'¤н≥ статуњ лев≥в. ѕоверх≠ню ст≥н прикрашено трьома стр≥чками фриз≥в ≥з зображен≠н¤м св¤щенних птах≥в ≥ зв≥р≥в, а також ритуальних сцен.  олонки на фасад≥ декорован≥ ≥нкрустац≥Їю перламутром ≥ кольоровим кам≥нн¤м. Ќад вх≥дними дверима Ч горельЇф: левоголовий орел (грифон) тримаЇ к≥гт¤ми двох олен≥в. ÷¤ композиц≥¤ згодом стала попул¤рною, ≥ њњ почали пов≠торювати.

” шумер≥в виник з≥курат Ч вид багато¤русноњ (3Ч7 ¤ру≠с≥в) культовоњ споруди ≥з св¤тилищем головного бога на верхньому ¤рус≥. ƒе¤к≥ з≥курати були заввишки 40 м. ”с≥ вони вражали монументальними формами, ч≥ткими про≠порц≥¤ми, масивними об'Їмами. «≥курат в арх≥тектур≥ ѕередньоњ јз≥њ набув такоњ самоњ попул¤рност≥, ¤к п≥рам≥да в арх≥тектур≥ —тародавнього ™гипту.

—кульптура Ўумеру т≥сно пов'¤зана з рел≥г≥йною куль≠товою ≥ в≥йськовою тематикою. —татуеткам властив≥ видов≠жен≥ або присадкуват≥ пропорц≥њ, велик≥ ≥нкрустован≥ оч≥, окрем≥ детал≥ ледь нам≥чен≥. —татуетки в≥дзначаютьс¤ вираз≠н≥стю при вс≥й умовност≥ стилю њх виконанн¤.

1	2

Ќазва: –ел≥г≥йне мистецтво перв≥сного сусп≥льства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2866 прочитано)