ультура > –ел≥г≥йне мистецтво перв≥сного сусп≥льства

ќсобливе м≥сце серед скульптурних пам'¤ток Ўумеру пос≥дають рельЇфи. ” них своЇр≥дна тематика зображень ≥ композиц≥й. як правило, постат≥ цар¤ чи бога вид≥л¤ють≠с¤ зб≥льшеними розм≥рами, постат≥ ж воњн≥в виконан≥ у меншому масштаб≥, у статичних позах. √олова ≥ ноги ф≥гур подан≥ в проф≥ль, а оч≥ ≥ плеч≥ Ч у фас. –ельЇфн≥ зобра≠женн¤ "читаютьс¤" по горизонтал≥.

ќдним з кращих скульптурних пам'¤ток цього пер≥оду Ї рельЇф ≥з зображенн¤м бога сонц¤ ≥ правосудд¤ Ўама-ша, що вручаЇ царю ’аммурап≥ символи влади.

≤нд≥йська культура пос≥даЇ одне з ч≥льних м≥сць в ≥стор≥њ св≥товоњ культури. ¬она характеризуЇтьс¤ гранд≥озними до≠с¤гненн¤ми прот¤гом б≥льш н≥ж тритис¤чол≥тнього пер≥оду розвитку, њй притаманн≥ не т≥льки довгов≥чн≥сть, а й твор≠че сприйн¤тт¤ дос¤гнень чужоземних культур та здатн≥сть не втрачати власн≥ основоположн≥ ц≥нност≥.

Ќа художню культуру давньо≥нд≥йського сусп≥льства гли≠бокий вплив справили ≥ндуњзм, буддизм та ≥слам, заснован≥ на таких своЇр≥дних ф≥лософських системах по¤сненн¤ св≥ту, ¤к джайн≥зм, брахман≥зм, лока¤та та ≥н. ’удожньо-образне сприйн¤тт¤ через призму названих рел≥г≥йних та ф≥лософсь≠ких систем в≥дзначаЇтьс¤ витончен≥стю зображенн¤ люди≠ни ≥ навколишнього св≥ту, досконал≥стю арх≥тектурних форм. « цього погл¤ду вражають фрески печер јджанти та скельн≥ храми ≈ллори. ќдним ≥з чудес св≥ту Ї храм  айласа. ÷е справд≥ ун≥кальна пам'¤тка арх≥тектури: прот¤гом 150 рок≥в стародавн≥ майстри вирубували цей храм у скел≥, оздобив≠ши його численними скульптурними ф≥гурами та барельЇ≠фними композиц≥¤ми в≥д цокол¤ до п≥рам≥дальних веж. ” старому ƒел≥ серед в≥домих пам'¤ток давнини збереглос¤ м≥сто-фортец¤ Ћал- от (к≥нець XII ст.) ≥з ун≥кальною ц≥льно-зал≥зною колоною, в≥к ¤коњ понад 150 тис. рок≥в. ѕоверхн¤ цього металевого велета й дос≥ блискуча ≥ не ушкоджена ≥ржею. ¬≥днайти призначенн¤ колони Ч завданн¤ дл¤ вче≠них майбутнього.

’арактерною рисою старо≥нд≥йськоњ культури залишав≠с¤ сексуальний зм≥ст: статева символ≥ка, виражена у ху≠дожн≥х образах, ≥дењ поклон≥нн¤ богу коханн¤ Ч  ам≥. •рунтувавс¤ цей зм≥ст на тому, що ≥нд≥йц≥ розгл¤дали шлюбну пару бога ≥ богин≥ ¤к уособленн¤ процесу косм≥ч≠ного творенн¤. “ому зображенн¤ божественноњ пари в м≥цних взаЇмних об≥ймах досить поширене ≥ сьогодн≥ в ≥нд≥йських храмах.

¬еликим шовковим шл¤хом з ≤нд≥њ до јрав≥њ, на Ѕлизь≠кий —х≥д не т≥льки перевозилис¤ товари, але й в≥дбувавс¤ жвавий культурний обм≥н. ≤нд≥¤ в цьому процес≥ в≥д≥грала значну культуротворчу роль.

 ”Ћ№“”–ј —“ј–ќƒј¬Ќ№ќ√ќ  »“јё

 итайська стародавн¤ культура своњми витоками с¤гаЇ середини II тис. до н.е. њњ своЇр≥дн≥сть, незвичайн≥сть по≠л¤гаЇ у р≥вн≥ буденноњ св≥домост≥, ¤ка вже давно отримала назву "китайськ≥ церемон≥њ" Ч етико-ритуальн≥ принципи з в≥дпов≥дними њм нормами повед≥нки. ≈тика ≥ ритуал були позбавлен≥ м≥фолог≥чного й, певною м≥рою, сакрального (потаЇмного) та св¤щенного зм≥сту. —ловом, м≥фолог≥¤ ≥ рел≥г≥¤ поступалис¤ етико-ритуальним нормам. ÷ей про≠цес знайшов своЇ найповн≥ше в≥дображенн¤ ≥ завершенн¤ у вченн≥  онфуц≥¤ (551Ч479 рр. до н.е.), ¤ке у II ст. до н. е. було канон≥зовано ≥ покладено в основу оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ феодального  итаю.

¬≥чними ц≥нност¤ми китайськоњ традиц≥йноњ культури Ї акцент на розвиток культури, моральне самовдосконален≠н¤ людини, гармон≥ю взаЇмов≥дносин м≥ж особист≥стю ≥ сусп≥льством; повага до старших, допомога ближньому, традиц≥њ родинних стосунк≥в та ≥н.

¬изначну роль у китайськ≥й культур≥ в≥д≥грав ≥ даосизм, ф≥лософсько-рел≥г≥йний напр¤м, з ¤ким пов'¤заний розви≠ток науки ≥ техн≥ки. Ћедь не половина найважлив≥ших в≥дкритт≥в ≥ винаход≥в, на ¤к≥ спираЇтьс¤ сьогодн≥ наша цив≥л≥зац≥¤, прийшли ≥з —тародавнього  итаю.

—писок використаноњ л≥тератури:

”крањнська та заруб≥жна культура. Ц  ., 2000.

≤стор≥¤ св≥товоњ культури. Ц ’арк≥в, 1996.

1	2

Ќазва: –ел≥г≥йне мистецтво перв≥сного сусп≥льства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2866 прочитано)