ультура > —лов'¤нська м≥фолог≥¤

«ах≥днослов¤нська мифолог≥чна система

«ах≥днослав¤нска¤ мифолог≥¤ в≥дома по дек≥льком локальним вар≥антам, стосовним до балт≥йських слав¤н, чеських ≥ польських племенам.

Ѕалт≥йська мифолог≥¤

Ќайб≥льш докладн≥ в≥домост≥ про бог≥в балт≥йських слав¤н, але ≥ вони разрознен≥: йдетьс¤ про окрем≥ божества, зв'¤заних звичайно з локальними культами. ћожливо, що вс¤ сукупн≥сть мифолог≥чних персонаж≥в вищого р≥вн¤ у балт≥йських слав¤н не була об'Їднана в пантеон (в в≥дзнаку в≥д сх≥дних слав¤н). «ате в≥дносно багат≥ в≥домост≥ зах≥дноевропейських хроник про культ бог≥в, ч≥тко просторовий приуроченне њх (опис культовиих центр≥в, храм≥в, ≥дол≥в, жрец≥в, жертвоприношень, гаданий). языческа¤ традиц≥¤ у балт≥йських слав¤н була перервана насильницькоњ христианизац≥ей, тому не збереглис¤ джерела, що в≥дбивали б продовженн¤ б продовженн¤ старих в≥рувань. « бог≥в балт≥йських слав¤н найб≥льш в≥дом≥: —вантовит, що характеризуЇтьс¤ ¤к "перший, або вищий з бог≥в", ¤к "бог бог≥в"; в≥н зв'¤заний з в≥йною ≥ з перемогами, кр≥м того, в≥н зв'¤заний з гаданн¤ми;

„еська мифолог≥¤

„еськ≥ (≥, тим б≥льш, словацьк≥) дан≥ про ≥мена бог≥в наст≥льки же разр≥знен≥ ≥ потребують критичного в≥дношенн¤. ™ п≥дстави вважати, що в ц≥й традиц≥њ н≥коли пристосовували мифолог≥чн≥ персонаж≥, образи, що тривають ѕеруна ≥ ¬елеса: наприклад з одного боку чеський Perun ≥ словацький Parom (в частковост≥ ≥ в прокл¤тт¤х, де ≥нших традиц≥¤х ф≥гуруЇ ≥м'¤ ѕеруна), ≥ з ≥ншого боку упоминание демона Veles у письменника 15 стор≥чч¤ “кадлечка в триаде "рис Ч ¬елес Ч зм≥й" або вираженн¤ "за море до ¬елесу" в переклад≥ ≤≥суса —иарха (1561). ƒе¤к≥ з мифолог≥чних ≥мен, що зустр≥чаютьс¤ в глоссах до старочеському, пам'¤тника "'Mater verborum", сп≥впадають з ≥менами з списку ƒлугоша: Devana (ƒиана), Morana (√еката), Lada (¬енера), Zizila в одному з п≥зн≥х джерел. « ≥менами ѕрове, ѕореви у балт≥йських слав¤н, певно, зв'¤зане ≥м'¤ мифолог≥чного персонажа Porvata, що ототожнюЇтьс¤ з ѕрозерпиной. Ќеплах з ќпатовиц (16 стор≥чч¤) згадуЇ ≥дола Zelu, че ≥м'¤, можливо, зв'¤зане з зеленью, з культом рослинност≥ (Zele Ч "з≥лл¤" по старочеськ≥). √айок з Ћибочан (16 стор≥чч¤) пов≥домл¤Ї ще один р¤д мифолог≥чних ≥мен, а саме: Klimba, Krosina, Krastina (скор≥ше всього в≥д старочеського Krasponi Ч назва мифолог≥чноњ сут≥, можливо, эпитет богин≥ Ч "ѕрекрасна¤ пан≥", сопоставимий з назвою морськоњ царевни ≥ матер≥ сонц¤ в словацьких казках). ¬се-таки ц≥ ≥мена вважаютьс¤ нев≥рог≥дними ≥ вигаданими. “им не менше, нав≥ть наст≥льки незначн≥ залишки дадуь поб≥чн≥ поданн¤ про де¤к≥ аспекти за≥днослав¤нской мифолог≥њ. –азрушение староњ мифолог≥чноњ системи њшло по дек≥льком напр¤мкам: одне з них Ч перех≥д мифолог≥чного персонажа з вищих р≥вн≥в на нижч≥, з кола позитивних персонаж≥в в коло негативних, що в≥дбулос¤, видно, з такою мифолог≥чною суттю, в≥домим по чеському фольклору, ¤к –арог, –арах –арешек.

ѕ≥вденнослав¤нска¤ мифолог≥¤

ƒан≥ про п≥вденнослав¤нску мифолог≥ю зовс≥м мал≥. –ано влучивши в сферу впливу давн≥х цив≥л≥зац≥й —редиземноморь¤ ≥ ран≥ше ≥нших слав¤н прийн¤вши христи¤нство, п≥вденн≥ слав¤не втратили майже повн≥стю, в≥домост≥ про колишнЇ склад≥ свого пантеона. ƒостатньо рано виникаЇ ≥де¤ Їдиного бога; в вс¤кому випадку, ѕрокопий  есарийский, вказуючи, що слав¤не поклон¤ютьс¤ "вс¤ким ≥ншим божествам", принос¤ть жертви ≥ використають њх дл¤ гаданн¤, пов≥домл¤Ї ≥ про почитанн¤ ними Їдиного бога своњй прац≥ "ѕро в≥йну з готами". ќск≥льки в тому ж джерел≥ Ї дан≥ про почитанн¤ бога грома, а в топон≥м≥ц≥ слов'¤нських земель до п≥вдн¤ в≥д ƒунаю досить численн≥ сл≥ди ≥мен≥ ѕеруна ≥ ¬елеса, можна з певн≥стю говорити про культ цих бог≥в ≥ про сл≥ди мифа, про двоб≥й громовержца з супротивником Ч демоном у п≥вденних слав¤н. ¬ слов'¤нському переклад≥ хрон≥ки ≤оана ћалал≥м'¤ «евса зам≥нене ≥м'¤м ѕеруна ("—ин божий ѕороун ¬еликий... "); кр≥м того, в≥дбиванн¤ цього ≥мен≥ бачать в назв≥ учасниць ритуалу визванн¤ доща на Ѕалканах Ч на болгарському: пеперуна, парапуна, пеперуда, на сербохорватському: проруша, преперуша; назви цього типу проникнули також до румун≥в, албанц≥в ≥ грек≥в. ≤нше аналог≥чне найменуванн¤ типу додола, дудола, дудулица, дудулейка, можливо зв'¤зане з архањчним еп≥тетом ѕеруна. ѕро образ ¬елеса поб≥чно можна судити по описам покровител¤ ≥ захисника худобиденним слав¤нам. “е ж можна сказати ≥ про цар¤ ƒабоге з сербськоњ казц≥ в зв'¤зку з сх≥днослов'¤нським ƒаждьбого. Ќе виключене, що поданн¤ про южнослав¤нской мифологи≥њ можуть бути поширен≥ у раз≥ звертанн¤ до даних нижчих р≥вн≥в мифолог≥чних системи ≥, особливо до ритуальноњ сфери.

—лов'¤нська мифолог≥¤ п≥сл¤ вступу в христи¤нство

¬ступ христианства в слов'¤нських земл¤х (з 9 стор≥чч¤) поклало к≥нець оф≥ц≥йному ≥снуванню слов'¤нськоњ мифолог≥њ, сильно зруйнувавши њњ вищ≥ р≥вн≥, персонаж≥ ¤к≥ стали розгл¤датис¤ ¤к негативн≥, ¤кщо т≥льки не ототожнювалис¤ з христианськими св¤тими, ¤к ѕерун Ч з≥ св¤тим ≤ллею, ¬елес Ч з≥ св¤тим ¬лас≥ем, ярила Ч з≥ св¤тим ёр≥Їм (√еорг≥Їм). Ќижч≥ же р≥вн≥ слов'¤нськоњ мифолог≥њ, ¤к ≥ система загальних протиставлень, ви¤вилис¤ б≥льш тривкими ≥ створювали складн≥ поЇднанн¤ з пан≥вною христианськой рел≥г≥Їю.

«береглас¤, передус≥м, демонолог≥¤: в≥ра в що лет≥в, вод¤ного. ” п≥вденних слав¤н ≥снував складний мифолог≥чний образ вила (сербський), самовила, самобида (болгарський), Ч г≥рських, вод¤них ≥ пов≥тр¤них дух≥в. ќбщеслав¤нский польовий дух Ч полудница, у сх≥дних слав¤н Ч полевик. „исленн≥ мифологичн≥ образи зв'¤зувалис¤ (особливо у сх≥дних слав¤н) з домашн≥м господарством: наприклад вс≥м в≥домий домовоњ, у нього ≥снувала величезна к≥льк≥сть ≥мен (рос≥йський домовоњ): дедко, дедушко, доброхот, доброжил, суседко, господар в≥н, самий), (украњнський) хатний дiдко, (б≥лоруський): хатник, господар, (польський): skratz, (чеський): skritek, skrat, krat. ≤снували також духи окремих дворових буд≥вель Ч банник, овинника. ѕодв≥йним було в≥дношенн¤ до дух≥в померлих: з одного боку, почиталис¤ покровител≥ родини Ч д≥ди Ч батьки, померл≥ природною смертю, ≥ншоњ Ч вважалос¤ небезпечними мертв¤ки, померл≥ передчасною або насильницькою смертю, самогубц≥, утопленники. ƒо числа предк≥в Ч покровителей в≥дносивс¤ „ур, до ворожих мертвец≥в Ч упир≥, мавки. «береглас¤ в≥ра в численних злих дух≥в Ч злидн≥в, мару, кикимору, анчутку, н¤чистиков Ч у белорус≥в шешки, цмоки. ’вороби уособлювалис¤ з п≥дкреслюванн¤м окремих њх симптом≥в: “р¤се¤, ќгне, Ћеде¤, ’рипуша, в≥домих поданн¤

ѕро дванадц¤ть лихорадок в рос≥йськ заговорах, що знаход¤ть паралел≥ в ≥нших ≥ндоевропейських традиц≥¤х

–азом з тим давн≥ традиц≥њ знаходили в≥дбиванн¤ в ц≥л≥й лав≥ таких пам'¤тник≥в, в ¤ких при використанн≥ де¤ких терм≥н≥в ≥ ключових пон¤ть христианськой мифолог≥њ у¤влений ≥ комплекс основних категор≥й слов'¤нськоњ мифолог≥њ. ќдн≥м з найб≥льш характерних жанр≥в у сх≥дних слав¤н Ї духовн≥ в≥рш≥, по форм≥ ≥ музичному виконанню що тривають загальнослав¤нску традиц≥ю сп≥ву еп≥чних п≥сен. “ак в давньоруськ≥й "√олубиной книз≥" м≥ст¤тьс¤ поданн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ людини всесв≥ту, микро - ≥ макрокосмоса, в≥дпов≥дн≥ ведийскому г≥мну про ѕуруше ≥ висх≥дн≥ до сусп≥льства з ним ≥ндоевропейскому мифу про твор≥нн¤ миру з т≥ла людини. ƒо ≥ндоевропейским виток≥в всходить ≥ сюжет спору ѕравди ≥  ривды мистер≥альн≥ фарси з мифолог≥чними персонажами типу сх≥днослов'¤нського ярили.

’ристианство у слав¤н в значному ступен≥ засвоњло старий мифолог≥чний словник ≥ обр¤дов≥ формули, висх≥дн≥ ще до индоевропейским джерел: "бог", "спас", "св¤той", "пророк", "молитва", "жертва"," хрест"...

—лов'¤нськ≥ боги

—варог

Ќазва: ™диний Ѕог ¬сесв≥ту

“акож в≥домий ¤к: яскравий

—имвол: ’мари, що розколюютьс¤ молн≥Їю

 ол≥р: Ќебесно-блакитний

—варог Ч уособленн¤ неба, создатель миру. Ќ≥коли —варог розколов хмари стр≥лами молн≥њ ≥ запалив смолоскип сонц¤. —воњм могучим мечем в≥н поражаЇ демон≥в зат≥нони.

¬ стародавност≥ —варог мав гар¤че бажанн¤ забезпечити своњм синам майбутнЇ, тому ƒаждьбогу дав божественний дар вогню, а —варожичу Ч молн≥њ. ¬≥н думав, що колись вони повинн≥ будуть зайн¤ти його м≥сце, ≥ спод≥вавс¤, що його под≥ллена м≥ж ними м≥ць повинна дати достатньо сили синам, щоб утримати трон в своњх руках. ƒо нещаст¤, —варог не зважав на амб≥ц≥њ ≥нших потужних божеств, под≥бно ѕеруну ≥ —вантовиту.

“епер —варог Ч т≥льки жалюг≥дна под≥бн≥сть першопочаткового —варога ≥ лише невеликий культ сл≥дуЇ за ним. …ого ≥м'¤ вс≥ ще заборон¤Їтьс¤ вимовл¤ти. —варог б≥льше не турбуЇтьс¤ про прост≥ смертн≥ ≥, хоча в≥н вс≥ ще жалюг≥дно злитьс¤ над тим, що трон вже не належить йому, в≥н неспроможний, щоб зм≥нити будь-що.

—вантовит

Ќазва: Ѕог процв≥танн¤ ≥ в≥йни

“акож в≥домий ¤к: —ильний

—имвол: –ог достатку

 ол≥р: Ѕ≥лий

 оли —варог в≥ддав свою владу в руки —варожича ≥ ƒаждьбога, —вантовит ≥ ѕерун внутр≥шньо порад≥ли. ” них були своњ власн≥ плани, дуже сильно що в≥др≥зн¤лис¤ в≥д ≥дей старого —варога. ≤ хоча ƒаждьбог керував сонцем, в≥н не наст≥льки впливовий, ¤к —вантовит.

Ќеминучо, —вантовит розраховував на верховну владу, але про те же думав ≥ ѕерун. “ому тепер в пантеоне немаЇ ¤сного л≥дера. Ќавпроти, трон д≥л¤ть дв≥ пост≥йно що сперечаютьс¤ сили, кожна з ¤ких бажаЇ, щоб ≥нша визволила своЇ м≥сце.

„отири голови —вантовита спостер≥гають за всесв≥том в ус≥х напр¤мках. ¬≥н може завбачити процв≥танн¤ урожаю, визначаючи його к≥льк≥стю вина в роз≥ свого св¤того бика. —кача на б≥л≥й лошад≥ на битву, в≥н бере з собою цибулю або величезну шаблю.

1	2	3	4

Ќазва: —лов'¤нська м≥фолог≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3386 прочитано)