ультура > ”крањнська культура в м≥жнародних в≥дносинах

” той же час високий р≥вень культури ”крањни-–уси впливав на розвиток культур сус≥дн≥х народ≥в. “ак, описан≠н¤ давньоруських л≥топис≥в ≥ сам процес л≥тописанн¤ простежуютьс¤ у хрон≥ках ћатве¤ ѕаризького, польських та литовських хрон≥ст≥в. ¬еличезним був вплив кињвського фрескового живопису на розпис храм≥в ѕольщ≥, „ех≥њ, √отланду.  ультура –ус≥ в ус≥х њњ про¤вах показала свою ¤скраву самобутн≥сть, заклала п≥двалини дл¤ подальшого розвитку культури ”крањни п≥знього середньов≥чч¤.

–озвиток украњнськоњ культури в XIV Ч перш≥й по≠ловин≥ XVII ст. орган≥чно пов'¤заний з ≥сторичними обста≠винами, що мали м≥сце на земл¤х ”крањни, ¤ка входила тод≥ до ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського.  ревськаун≥¤ (1385 р.) поклала початок об'Їднанню Ћитви ≥ ѕольщ≥, надавши польськ≥й шл¤хт≥ право волод≥нн¤ украњнськими земл¤ми, тим самим узаконила експанс≥ю латинськоњ культури на к≥лька в≥к≥в. ѕозитивним моментом у цьому процес≥ було входженн¤ украњнських земель у прост≥р зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. « ≥ншого боку, ѕольща повела тотальний наступ на украњн≠ську культуру, православну в≥ру, звичањ, традиц≥њ, мову.

Ќеймов≥рно т¤жкою дл¤ украњнського народу була пер≠ша половина XV ст. через щор≥чн≥ напади татарських орд. ÷ей фактор негативно позначивс¤ на економ≥чному ≥ культурному розвитку ”крањни. ” XVI ст. ”крањна вступи≠ла руњною. Ћюбл≥нська ун≥¤ (1569 р.) остаточно узаконила пол≥тику нац≥онального, рел≥г≥йного й соц≥ального гноблен≠н¤ украњнського народу, що в свою чергу спричинило в≥д≠критий протест украњнського населенн¤.

¬ той час, коли вищ≥ класи почали п≥дпадати п≥д польськ≥ впливи, пров≥д та ≥н≥ц≥атива в нац≥ональному житт≥ перейшли до низ≥в. —початку пров≥дну роль на себе вз¤ло м≥щанство, п≥зн≥ше актив≥зувалис¤ сел¤нськ≥ маси, ¤к≥ стали сп≥втворц¤ми козаччини.

“рохи п≥зн≥ше, у той час, коли в ћосков≥њ зах≥дноњ науки ≥ культури зав≠жди бо¤лис¤ ≥ вт≥кали в≥д них, в ”крањн≥ н≥коли н≥чого под≥б≠ного не спостер≥галос¤ ≥ зах≥дний вплив широкою р≥кою ко≠тивс¤ до нас. ѕро те, що в  иЇво-ћогил¤нськ≥й академ≥њ утверджувалась атмосфера в≥льнодумства, св≥дчить хоча б викладанн¤ в н≥й ф≥лософ≥њ.  ожен професор ф≥лософ≥њ по≠винен був виробити соб≥ св≥й ориг≥нальний курс, до цього нав≥ть зобов'¤зував статут академ≥њ.

 иЇво-ћогил¤нська академ≥¤ була не лише осв≥тн≥м, а й науковим центром. ѕрофесори, ¤к св≥дчать нотатки лекц≥й …осипа √орбацького в 1639Ч1640 рр. та ≤нокент≥¤ √≥зел¤ в 1645Ч1647 рр. ("ѕ≥дручник лог≥ки" та "«агальний нарис ф≥лософ≥њ"), не обмежувались лише викладом кон≠цепц≥й, загальноприйн¤тих у тогочасн≥й Ївропейськ≥й науц≥, а ще самост≥йно розробл¤ли проблеми лог≥ки, пси≠холог≥њ та ≥нших наук.

“а основна заслуга цього навчального закладу пол¤гала в тому, що украњнц≥ вже в XVII ст. мали свою вищу школу, ¤ка здобула визнанн¤ у всьому слов'¤нському св≥т≥, демон≠струвала зв'¤зок украњнськоњ культури ≥з зах≥дноЇвропейсь≠кою, сприйн¤ла ≥дењ гуман≥зму, –еформац≥њ ≥ ѕросв≥тницт≠ва, стала в≥ддзеркаленн¤м демократизму украњнського сус≠п≥льства та зд≥йснила величезний вклад у справу формуванн¤ украњнськоњ ел≥ти.

«а далеко неповними даними колишн≥ми учн¤ми  иЇво-ћогил¤нськоњ академ≥њ були близько 740 украњнських л≥≠кар≥в, њњ зак≥нчили так≥ видатн≥ украњнськ≥ вчен≥-медики, ¤к Ќестор јмбодик-ћаксимович, —тепан јндр≥Ївський, ƒа≠нило ¬еланський- авунник, ƒенис ¬олчанецький, ћихай≠ло √амал≥¤ та ≥н.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ академ≥њ сотн≥ молодих украњнц≥в ≥шли дл¤ продовженн¤ навчанн¤ до в≥домих ун≥верситет≥в «ах≥≠дноњ ™вропи: Ћондона, ѕарижа, Ћейдена, √алл¤,  ≥л¤, ѕадуњ, Ћейпц≥га, ≈динбурга,  ракова та ≥н. Ѕ≥дн≥ш≥ або менш зд≥бн≥ учн≥ академ≥њ йшли до госп≥тальних шк≥л, медико-х≥рург≥чних шк≥л ѕольщ≥, а п≥зн≥ше Ч ћосковщини.

” 1572 р. рос≥йський першодрукар ≤ван ‘едоров при≠був до Ћьвова ≥ при п≥дтримц≥ св≥домих громад¤н орган≥≠зував друкарню, в ¤к≥й у 1574 р. надрукував "јпостол" ≥ грецький "Ѕуквар", що використовувавс¤ нав≥ть болгарсь≠кими книжниками. ” 1576 р. ≤. ‘едоров перењхав до ќст≠рога, де надрукував близько 30 твор≥в, а саме Ч „итанку Ѕожого —лова, Ѕуквар, "’ронолог≥ю" јндр≥¤ –имш≥, " люч ÷арств≥¤ небесного" √ерасима —мотрицького та ≥н. Ќайц≥н≠н≥шою серед них була Ѕ≥бл≥¤ (1581 р.). ѕ≥зн≥ше ≤. ‘едоров знову повертаЇтьс¤ до Ћьвова, де члени Ћьв≥вського —тавро≠п≥г≥йського братства викупл¤ють заставлен≥ у лихвар¤ вер≠стати ≤вана ‘едорова ≥ зорган≥зовують братську друкарню.

” ц≥й друкарн≥ було опубл≥ковано р¤д в≥рш≥в ≥ драма≠тичних твор≥в Ч "ѕросфонима" (1591 р.), "Ћ¤мент" на смерть √ригор≥¤ ∆елигорського (1625 р.), "¬≥рш≥ на –≥здво ’ристове" ѕамва Ѕеринди (1616 р.), "–озмишлЇн≥Ї о муц≥ ’риста —пасител¤" »оаник≥¤ ¬олковича. “им самим було зроблено значний внесок у розвиток р≥зножанровоњ украњн≠ськоњ культури. Ћьв≥вська братська друкарн¤ дала поштовх бурхливому розвитков≥ друкарства в ”крањн≥, переважно в √аличин≥ ≥ на ¬олин≥. ” 1604Ч1606 рр. спершу в —тр¤тин≥ (поблизу –огатина), а згодом у  рилос≥ (поблизу √алича) д≥¤ла друкарн¤ ‘едора та √едеона Ѕалабан≥в.

” 16-17 ст. церковн≥й арх≥тектур≥ ще збер≥гав вплив в≥зант≥йсько-руський тип трьохапсидноњ церкви пор¤д з ун≥кальним зразком церкви-ротонди. ” цей час набули поширенн¤ готичн≥ або ренесансов≥ типи буд≥вництва церков.

¬исоку ≥нженерну та буд≥вничу культуру принесли ≥з со≠бою пришл≥ народи (в≥рмени, н≥мц≥, Їврењ), що осел¤лис¤ в м≥стах ≥ стимулювали розвиток рем≥сничо-м≥щанського середовища.

¬ ”к≠рањн≥ наприк≥нц≥ XIVЧ початку XVII ст., зазначимо, що в украњнськ≥й культур≥ перехрещувалис¤ впливи культур —ходу ≥ «аходу, ≥дей ¬≥дродженн¤, гуман≥зму ≥ –еформац≥њ. ÷≥ впли≠ви знайшли в ”крањн≥ спри¤тливе п≥дірунт¤ в умовах запек≠лоњ боротьби за нац≥ональну державн≥сть. ¬они дали пре≠красн≥ сходи у вигл¤д≥ в≥дродженн¤ нац≥ональноњ культури.

¬извольна в≥йна (1648Ч1654) зм≥нила не т≥льки пол≥≠тичний статус ”крањни, але й основи культурного розвитку сусп≥льства. ¬ нових умовах культура розвивалас¤ п≥д охо≠роною держави.

« м≥щансько-духовного середовища вийшло нове пись≠менство, що т≥сно зв'¤зувалос¤ з потребами нац≥ональноњ оборони. ”чител≥, л≥тератори, друкар≥, видавц≥ об'Їднали≠с¤ в м≥цний гурт, що творив ≥деолог≥ю ≥ п≥дн≥мав св≥дом≥сть народних мас. Ќастр≥й сол≥дарност≥ ≥ непоступливост≥, витворений братським рухом, в≥д≥грав значну роль у 1648 р.

ƒругий нац≥ональний орган≥зац≥йний центр творило «апорозьке ¬≥йсько. —≥човий центр мав вплив не т≥льки на «апорожж≥, але всюди, де жили козаки.  шець-к≥нцем обидв≥ теч≥њ з≥йшлись ≥ сп≥льно зорган≥зували державу.

™дн≥сть украњнськоњ ел≥ти була найсильн≥ша в часи пер≠ших боњв за визволенн¤.  оли ж хвил≥ революц≥њ спали ≥ сусп≥льне та державне житт¤ постало перед складн≥шими проблемами, характер пров≥дноњ верстви сусп≥льства по≠чав зм≥нюватис¤.

«а таких обставин ≥деолог≥чний пров≥д затримала т≥льки козацька ≥нтел≥генц≥¤. јле вона була розбита на два табори Ч «апорожж¤ ≥ √етьманщину, ≥деали ¤ких дещо розходились.

ƒовгий час дуже сильним було почутт¤ патр≥отизму, ¤ке допомагало об'Їднувати громад¤нство навколо загальних справ, перемагаючи власн≥ егоњстичн≥ ≥нтереси.

Ќезабаром, п≥сл¤ смерт≥ гетьмана Ѕогдана ’мельниць≠кого, настала доба, ¤ку ≥сторики назвали –уњною. Ѕуло все: ≥ кривав≥ конфл≥кти у колах козацькоњ старшини, ≥ спус≠тошлив≥ в≥йни –ос≥њ, ѕольщ≥ й “уреччини за ”крањну, ≥ татарськ≥ напади, ≥ на довершенн¤ остаточний под≥л основ≠ного масиву украњнських земель на ѕравобережж¤, ¤ке залишилос¤ п≥д владою ѕольщ≥, ≥ Ћ≥вобережж¤, де украњн≠ська козацька держава опинилась у васальн≥й залежност≥ в≥д –ос≥њ, а згодом була зведена на р≥вень автономноњ пров≥нц≥њ та врешт≥-решт позбавлена будь-¤кого самовр¤≠дуванн¤. Ѕуковина тод≥ перебувала у склад≥ ћолдавського кн¤з≥вства Ч васала “уреччини, а на «акарпатт≥ господа≠рювали угорськ≥ магнати. –озпод≥л ”крањни пом≥ж чужими державами згубно вплинув на стан культури. “ой час, коли в Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ Ч √етьманщин≥ Ч збер≥гались ≥нститути украњнськоњ державност≥ чи нав≥ть њхн≥ залишки, був спри¤тливим дл¤ творчого розвитку культури.

”крањнська культура того часу спромоглас¤ на таку силу ≥ ориг≥нальн≥сть, що не т≥льки опиралас¤ полон≥зац≥њ, не т≥льки протисто¤ла московському наступов≥, але й здобула соб≥ великий вплив у ћосковщин≥, несучи у в≥дсталу крањ≠ну осв≥ту ≥ науку.

ќсобливо цей вплив поширивс¤ п≥сл¤ 1654 р., тобто п≥сл¤ ѕере¤славськоњ угоди, але ще до того, в 1649 р. цар ќлекс≥й запросив з ”крањни вчених людей надрукувати в ћоскв≥ справну Ѕ≥бл≥ю.

ј в 1664 р. прибув до ћоскви украњнець —емен ѕолоць≠кий, покликаний туди вчити царевич≥в ќлекс≥¤ ≥ ‘едора та цар≥вну —оф≥ю, навчав в≥н ≥ царевича ѕетра.

”крањнськ≥ книжки "посунули" на ћоскву ще б≥льше за людей.  нижки до читанн¤, книжки церковн≥, шк≥льн≥ п≥д≠ручники, науков≥ твори Ч все це йшло з ”крањни в ћоск≠ву. —ила-силенна украњнських книжок була в б≥бл≥отеках цар≥в, патр≥арх≥в, Їпископ≥в, бо¤р ≥ нав≥ть у простих гра≠мотних людей.

¬плив украњнський в≥дбивс¤ на буд≥вництв≥, малюванн≥, на одеж≥, сп≥вах, на музиц≥, правництв≥ та л≥тератур≥.

ƒо ћоскви њздили наш≥ ковал≥, гончар≥, шапкар≥, шевц≥, масловари, сел≥тровари, злотники, кахл¤р≥.

” друг≥й половин≥ XVII ст. украњнський вплив позначив≠с¤ в друкарств≥, нав≥ть у др≥бних детал¤х. “ак, у ћоскв≥ в друкованих книжках спершу нумерац≥¤ була на аркушах, ≥ т≥льки пот≥м, п≥д впливом украњнських книгар≥в стали ну≠мерувати кожну стор≥нку, так само дал≥ стали в≥дривати в друкованих книжках слово в≥д слова, а до того њх було дру≠ковано вкуп≥, нав≥ть знак переносу сл≥в (деф≥с) запозичи≠ли у нас. «аголовок книжки в ћоскв≥ любили ставити з к≥нц¤, ≥ т≥льки п≥д нашим впливом вже друкували ц≥ заго≠ловки з початку книжки.

1	2	3

Ќазва: ”крањнська культура в м≥жнародних в≥дносинах
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1850 прочитано)