Ћ≥тература св≥това > √рецька ≥сторична проза. √еродот. ‘ук≥д≥д

÷ицерон назвав √еродота Убатьком ≥стор≥њФ родоначальником ≥стор≥њ. „и мав право ÷ицерон так називати √еродота, не дивл¤чись на те, що йому передував ц≥лий р¤д логограф≥в. ÷ицерон правий: хоч у √еродота багато сп≥льного з логографами, в≥н маЇ ≥ багато вагомих в≥дм≥нностей в≥д них. ѕеред логографами √еродот маЇ переваги в двох в≥дношенн¤х: по-перше, √еродот вибрав сюжет своЇњ розпов≥д≥ недалеке в≥д нього минуле, про ¤ке можна було мати б≥льш-менш в≥домост≥, тод≥, коли логографи писали головним чином про под≥њ далекого минулого, в значн≥й м≥р≥ м≥ф≥чн≥; по-друге У≤стор≥¤Ф √еродота маЇ ун≥версальний характер, ¤кий торкаЇтьс¤ под≥й ледь не всього св≥ту, в≥домого греками того часу, тод≥ ¤к предметом розпов≥дей логограф≥в була ≥стор≥¤ ¤коњ-небудь одн≥Їњ крањни чи одного народу; по-третЇ, √еродот намагаЇтьс¤ обТЇднати не однор≥дний матер≥ал сп≥льною ≥деЇю: ≥сторичноњ Ц ≥де¤ јз≥њ з ™вропою, ≥ рел≥г≥йноњ Ц ≥деЇю направленн¤ богами ходу ≥стор≥њ; поставив в основу свого твору строго обдуманий план, в≥н зробив його художн≥м твором, чого не було у логограф≥в.

“а ¤кою не була б наша думка про достов≥рн≥сть факт≥в, пов≥домл¤ючи √еродотом, необх≥дно досл≥дити ступ≥нь достов≥рност≥ походженн¤ його пов≥домленн¤ в кожн≥й окрем≥й ситуац≥њ, так ¤к достойн≥сть його пов≥домлень неоднакова в р≥зних частинах його прац≥.

¬ загальному значенн¤ У≤стор≥њФ надзвичайно велике. …ого тв≥р - це свого роду ≥сторико-географ≥чна ≥ етнограф≥чна енциклопед≥¤, невичерпна скарбниц¤ про минул≥ часи.

ћолодшим сучасником √еродота був ‘ук≥д≥д, автор У≤стор≥њФ посв¤ченоњ опису под≥й пелопоннеськоњ в≥йни. ѕро житт¤ ‘ук≥д≥да, ¤к ≥ про житт¤ б≥льшоњ части древн≥х грецьких ≥ римських письменник≥в, ми майже не маЇмо достов≥рних в≥домостей. ƒостов≥рн≥ в≥домост≥ про його житт¤ можна вважати лише те, про що ми д≥знаЇмос¤ з його власних твор≥в. ¬≥н пов≥домл¤Ї про себе не багато. ‘ук≥д≥д пережив всю пелопоннеську в≥йну. Ќа другому роц≥ в≥йни ‘ук≥д≥д постраждав в≥д еп≥дем≥њ чуми ≥ описав цю хворобу

‘ук≥д≥д був змушений жити у вигнанн≥, та це принесло йому користь ¤к ≥сторику: знаход¤чись не на батьк≥вщин≥, в≥н сто¤в близько до справ двох воюючих стор≥н ≥ тому на дозв≥лл≥ мав б≥льше можливостей д≥знатис¤ про де¤к≥ факти.

Ќайобширн≥шу б≥ограф≥ю ‘ук≥д≥да написав ћаркелл≥н, роком народженн¤ ‘ук≥д≥да вважають 471 р. јле що до цього питанн¤ ≥снують р≥зн≥ думки, тому р≥к його народженн¤ повинен знаходитис¤ м≥ж 471 ≥ 454 рр.

–≥к смерт≥ ‘ук≥д≥да також точно не в≥домий. —ам в≥н говорить, що прожив всю ѕелопоннеську в≥йну, мабуть, в≥н помер п≥сл¤ 404р.

ѕро юнацьк≥ роки ‘ук≥д≥да н≥¤ких достов≥рних факт≥в немаЇ.

ѕро високу осв≥чен≥сть ‘ук≥д≥да ми можемо судити на основ≥ його твор≥в, по науковому, ф≥лософському складу його ≥стор≥њ, по його знайомству з поетичною л≥тературою, з ≥сториками попереднього часу.

¬ науц≥ до цього часу невир≥шене питанн¤, чи був винен ‘ук≥д≥д в тому, що не зм≥г захистити јмф≥поль. «а словами ћаркелл≥н ≥ ≥нших письменник≥в, на час вигнанн¤ ‘ук≥д≥д жив у ‘рак≥њ.

«а св≥дченн¤м ≥сторика √≥не¤, ‘ук≥д≥д на час вигнанн¤ жив в ≤тал≥њ ≥ там був похований. “а ц¤ думка п≥ддаЇтьс¤ сумн≥ву.

ѕробувши двадц¤ть рок≥в у вигнанн≥, ‘ук≥д≥д повернувс¤ на батьк≥вщину.

¬≥д ‘ук≥д≥да до нас д≥йшов тв≥р, в ¤кому описана пелопоннеська в≥йна.

Ќа загально прийн¤ту думку, У≤стор≥¤Ф ‘ук≥д≥да залишилась п≥сл¤ його смерт≥ не дописаною. як говорить сам ‘ук≥д≥д, темою його твору був опис в≥йни м≥ж пелопон≥йц¤ми ≥ аф≥н¤нами, ¤ка в к≥нц≥ була названа УѕелопоннеськоюФ. ¬ибрав в≥н цю тему тому, що, за його переконанн¤ми, ц¤ в≥йна Убуде в≥йною важливою ≥ най достов≥рн≥шою вс≥х попередн≥хФ, а тому в≥н Уприступив до прац≥ своЇњ в час виникненн¤ в≥йниФ.

ѕерша достойн≥сть вс¤коњ ≥стор≥њ Ц њњ правдив≥сть ≥ критична перев≥рка пов≥домлюваних факт≥в. ¬ласн≥ спостереженн¤ опитуванн¤ ≥нших людей були головними джерелами пов≥домлень ‘ук≥д≥да. “ак кр≥м цього в≥н користувавс¤, хоч ≥ в незначн≥й м≥р≥, прац¤ми своњх попередник≥в.

ќдн≥Їю з характерних особливостей У≤стор≥њФ ‘ук≥д≥да, за ¤ку йому часто дор≥кали в нов≥ часи, Ї його численн≥ в≥дступи чи екскурси. ƒо числа особливостей викладу в У≤стор≥њФ ‘ук≥д≥да в≥дноситьс¤ також спос≥б в≥драхуванн¤ часу. „исленна по ол≥мп≥адах було освоЇне ≥сториками не ран≥ше час≥в ѕтолеме¤ ƒиладельфа.

’ронолог≥чна система, прийн¤та ‘ук≥д≥дом, ¤вл¤ла собою великий крок в перед в ≥сторичн≥й л≥тератур≥ того часу. ќднак, уточнюючи хронолог≥ю под≥й, ц¤ системи псуЇ виклад описуючи одну ≥ ту ж под≥ю, в р≥зних м≥сц¤х, ¤кщо вона займала б≥льше одного пер≥оду часу.

¬ древност≥ на ≥сторичний тв≥р дивились не т≥льки ¤к на науковий, але ¤к ≥ на л≥тературний тв≥р. “ому ≥ в античн≥й л≥тератур≥ тв≥р ≥стор≥ограф≥чного характеру, за де¤кими виключенн¤ми, займають р≥вне м≥сце з творами, пересл≥дуючи ми виключно л≥тературн≥ ц≥л≥.

ƒревн≥ критики ц≥нували ‘ук≥д≥да головними чином ¤к письменника. ќдн≥Їю ≥з головних переваг вс¤кого художнього твору Ї Їдн≥сть плану, У≤стор≥¤Ф ‘ук≥д≥да повн≥стю задовольн¤Ї цю вимогу.

‘ук≥д≥д належить до числа людей, важких дл¤ розум≥нн¤, особливо важко розум≥ти у нього реч≥.

‘ук≥д≥д, ¤к ≥ ≥нш≥ грецьк≥ прозањки, користуЇтьс¤ прийомам риторики. ќднак, ¤кщо залишити в сторон≥ де¤к≥ граматичн≥ ≥ стил≥стичн≥ недостатки ‘ук≥д≥да, а дивитись лиш на л≥тературн≥ особливост≥ його ¤к ≥сторичного в≥сника, то його працю з повним правом можна вважати прекрасною.

≤сторичн≥ розпов≥д≥ ‘ук≥д≥да часто перериваютьс¤ речами р≥зних д≥йових ос≥б чи пр¤мих, чи посередн≥х.

’арактер людини, ¤к розум≥Ї ‘ук≥д≥д, вважаЇтьс¤ в характер≥ њњ речей.

“ворч≥сть ‘ук≥д≥да визвала ≥нтерес у сучасник≥в ≥ наступних покол≥нь. ÷е видно вже хоч би з того, що знайшлис¤ люди, ¤к≥ захот≥ли продовжувати його працю Ц  сенофонт, ‘еопомп ≥  рат≥пп. ƒо нас д≥йшло т≥льки продовженн¤ У≤стор≥њФ ‘ук≥д≥да, написане  сенофонтом.

¬≥д твор≥в ‘еопомпа ≥  рат≥ппа збереглись лише уривки. “а в загальному У≤стор≥¤Ф ‘ук≥д≥да досить р≥дко згадуЇтьс¤ у письменник≥в наступних п≥сл¤ нього покол≥нь: н≥ ѕлатон, н≥ јристотель його не згадують. ќратори з≥ школи ≥гнорували ‘ук≥д≥да ¤к стил≥ста, не задовольн¤ючи правила школи. У≤з оратор≥в, - говорить ƒ≥он≥с≥й, - т≥льки один ƒемосфен був прихильник ‘ук≥д≥да у багатьох в≥дношенн¤х. ƒревн≥ розказували, н≥бито ƒемосфен переписав в≥с≥м раз≥в твори ‘ук≥д≥да.

¬ ≤≤ ст. до н.е. з ‘ук≥д≥да знайомл¤тьс¤ ≥ у –им≥:  атон —тарший читав його в похилом в≥ц≥. ÷ицерон багато раз згадував про нього, але не вважаЇ його твори здатними дл¤ насл≥дуванн¤. јле так чи ≥нше в часи ÷ицерона були оратори, ¤к≥ насл≥дували ‘ук≥д≥да.

ƒек≥лька рок≥в по тому п≥сл¤ смерт≥ ÷ицерона в рим пересиливс¤ ƒ≥он≥с≥й √ал≥карнаський ≥ жив там, ¤к було уже сказано з 30 по 8 р. до н.е. ¬≥н присв¤тив ‘ук≥д≥ду три трактати. «а зовн≥шньою формою ц≥ листи, адресован≥ р≥зним люд¤м, про ¤ких нам н≥чого не в≥домо; важливо те що у –им≥ того часу були люди, не т≥льки знайом≥ з творами ‘ук≥д≥да, але й ірунтовно њх вивчали.

ƒ≥он≥с≥й розбираЇ твори ‘ук≥д≥да з≥ сторони зм≥сту ≥ композиц≥њ, а також з≥ сторони стилю ≥ мови на думку ƒ≥он≥с≥¤, ≥сторик повинен вибирати сюжет, приЇмний дл¤ читача, ≥ в цьому в≥дношенн≥ √еродот набагато вищий в≥д ‘ук≥д≥да, тому що ‘ук≥д≥д в своњй У≤стор≥њФ пелопоннеськоњ в≥йни показуЇ сп≥вв≥тчизникам картину початкову ≥ похмуру, а √еродот очаровуЇ √рек≥в, описуючи њх перемогу над варварами. ƒ≥он≥с критикуЇ хронолог≥чну систему ‘ук≥д≥да Ц описувати под≥њ в≥йни за л≥том ≥ зимою. “ому що ц¤ система псуЇ звТ¤зок твору. ƒ≥он≥с≥й вважаЇ неправильним, що ‘ук≥д≥д найперше створюЇ неправдив≥ а пот≥м ≥стинн≥ причини в≥йни, тод≥, коли треба було чинити навпаки. Ќа думку ƒ≥он≥с≥¤, ‘ук≥д≥д не виконуЇ свою об≥ц¤нку описати всю в≥йну, в≥н доводить свою розпов≥дь т≥льки до двадц¤ть другого року в≥йни. ƒ≥он≥с≥й дор≥каЇ ‘ук≥д≥ду за те що той розм≥стив в≥домий надгробний напис ѕер≥кла з приводу загибел≥ невеликоњ к≥лькост≥ аф≥нських воњн≥в в перших битвах з спартанц¤ми в друг≥й книз≥. ƒ≥он≥с≥й хот≥в, дл¤ прославленн¤ воњн≥в, ¤к≥ загинули в поход≥ п≥д командуванн¤м ƒемосфена. ќчевидно, ƒ≥он≥с≥й припускаЇ, що ≥сторик може ставити так≥ написи, де йому задумаЇтьс¤.

ќднак ‘ук≥д≥д ≥ще довгий час вважавс¤ зразком дл¤ оратор≥в. ≤ в район≥ стилю, ¤кий, на думку ƒ≥он≥с≥¤, у ‘ук≥д≥да УнадзвичайнийФ, в≥н до п≥зньоњ древност≥ ≥ нав≥ть в в≥зант≥йську епоху вважавс¤ зразковим письменником.

¬ результат≥ труднощ≥в тексту ‘ук≥д≥да дл¤ розум≥нн¤, твори ‘ук≥д≥да потребували коментатор≥в уже в стародавн≥ часи. ќлександр≥йськ≥ вчен≥, ¤к≥ розд≥лили його У≤стор≥юФ на книги, писали про ‘ук≥д≥да досл≥дженн¤ ≥ коментували його прац≥.

ѕовага до ‘ук≥д≥да перейшла ≥ до вчених нового часу, ¤к≥, починаючи з в≥домого французького гуман≥ста √енр≥ха —тефана, змогли оц≥нити його б≥льше, н≥ж стародавн≥.

«ахоплюючий в≥дгук про ‘ук≥д≥да ¤к про ≥сторика дав √оббе, англ≥йський ф≥лософ матер≥ал≥ст, ¤кий випустив 1629 р. переклад У≤стор≥њФ ‘ук≥д≥да.

” ’≤’ ст. У≤стор≥¤Ф ‘ук≥д≥да п≥ддалась докладному вивченню ≥ ≥сторик≥в ≥ економ≥ст≥в.

 . ћаркс вважаЇ, що окрем≥ вислови ‘ук≥д≥да, в значн≥й м≥р≥, в≥дпов≥дають його вченню про твар-виробництво ≥ розпод≥л прац≥.

Ујф≥н¤ни, - пише ћаркс, - ¤к виробник товар≥в в≥дчував своњ переваги над спартанц¤ми так ¤к останн≥ волод≥ли у в≥йн≥ лиш людьми, а не грошами, що ‘ук≥д≥д ≥ змушуЇ вкласти ѕер≥кла у твор≥, ¤кий закликав аф≥н¤н до пелопоннеськоњ в≥йни.

« заруб≥жних ≥сторик≥в ’≤’-’’ ст. ‘ук≥д≥да високо ц≥нують ћаковей, –анке ≥ ћ≥бур. Ќаведемо в≥дгук останнього в переклад≥ “.Ќ.√рабовського: У‘ук≥д≥д дос¤гаЇ вищоњ, доступноњ ≥сторику досконалост≥ в≥дносно твердост≥,

1	2	3

Ќазва: √рецька ≥сторична проза. √еродот. ‘ук≥д≥д
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2597 прочитано)