Ћ≥тература св≥това > ƒжордж ¬ашингтон

ƒжордж ¬ашингтон

ƒжордж ¬ашингтон стоњть у витоках американськоњ нац≥ональноњ ≥стор≥њ. ¬≥н у значн≥й м≥р≥ брав участь у вс≥х починанн¤х, що форсували перетворенн¤ тринадц¤ти колон≥й у союз суверенних республ≥к ≥ пот≥м у першу сучасну федеральну державу. ” ¬≥рг≥н≥њ й у  онтинентальному конгрес≥ в≥н належав до тих, хто р≥шучим чином виступав проти англ≥йськоњ колон≥альноњ пол≥тики. як головнокомандуючий американськими в≥йськами орган≥зував ≥ очолював в≥йськовий оп≥р, що п≥сл¤ восьми рок≥в в≥йни прив≥в до незалежност≥. ѕереконаний у необх≥дност≥ сильного центрального ур¤ду, брав участь у 1787 - 88 р. у розробц≥ ≥ прийн¤тт≥ новоњ конституц≥њ, а на посад≥ президента створив основи дл¤ республ≥канськоњ федеральноњ держави, у ¤кому американц≥ змогли знайти свою нац≥ональну згоду.

ƒжордж ¬ашингтон народивс¤ 22 лютого 1732 року в родин≥, уже четверте покол≥нн¤ ¤коњ проживало у ¬≥рг≥н≥њ. …ого сходженн¤ до колон≥альноњ ел≥ти н≥¤ким чином не було визначено, тому що дитинство ≥ юн≥сть в≥н пров≥в у скромних умовах, одержав поверхневу шк≥льну осв≥ту ≥ втратив свого батька јвгустина, власника тютюновоњ плантац≥њ ≥ землем≥ра, в одинадц¤тир≥чному в≥ц≥. …ого виховував зведений брат Ћоуренс, п≥сл¤ смерт≥ ¤кого в≥н успадкував у 1752 роц≥ маЇток ћаунт ¬ернон п≥д ќлександр≥Їю на р≥ц≥ ѕотомак. ¬нутр≥шн¤ непевн≥сть, що виникла в результат≥ недол≥ку формальноњ осв≥ти ≥ культивованих манер, ви¤вл¤лас¤ в ≥нод≥ надм≥рному прагненн≥ до сусп≥льного визнанн¤ ≥ т≥льки поступово поступилас¤ м≥сцем впевнен≥й манер≥ триматис¤.

” своЇму сус≥д≥ лорд≥ ‘еафексе, що належав до найб≥льш заможних землевласник≥в ¬≥рг≥н≥њ, ¬ашингтон знайшов впливового наставника. ‘еафекс познайомив його з≥ стилем житт¤ нетитулованого двор¤нства ≥ п≥дтримував перш≥ кроки на шл¤ху до кар'Їри державного землем≥ра й оф≥цера.

¬ашингтон, здавалос¤, був створений дл¤ кар'Їри оф≥цера, тому що вже незвичайний р≥ст ≥ ф≥зична сила п≥дкреслювали даний природою авторитет. ” званн≥ полковника в≥рг≥нськоњ м≥л≥ц≥њ в≥н був вт¤гнений у 1754-55 р. на територ≥њ сьогодн≥шнього ѕ≥ттсбурга в перш≥ боњ французько-≥нд≥йськоњ в≥йни.

¬≥дразу ж п≥сл¤ в≥дходу з в≥йськовоњ служби ¬ашингтон у с≥чн≥ 1759 року женивс¤ на ћарт≥ ƒендр≥дж  аст≥с, вдов≥ ≥ матер≥ двох д≥тей, що мала значний стан, а також 150 раб≥в. “≥льки тепер ¬ашингтон, що тим часом входив у парламент ¬≥рг≥н≥њ, м≥г бути прил≥чений до плантаторськоњ аристократ≥њ колон≥њ. ” наступний час його маЇток ћаунт ¬≥рноњ стало одним з неоф≥ц≥йних центр≥в цього ел≥тарного шару, що високий епос служ≥нн¤ загальному благу з'Їднував з такими безтурботними насолодами, ¤к полюванн¤, стрибки, танц≥ ≥ гра в карти. ¬ашингтон, однак, ≥нтенсивно займавс¤ с≥льським господарством ≥ експериментував з новими методами обробленн¤ земл≥ ≥ плем≥нноњ роботи. ¬≥н розбив своњ земл≥ на к≥лька плантац≥й, зам≥нив поступово тютюн пшеницею ≥ прагнув до широкого саме забезпеченню. ” нього не було своњх д≥тей, тим дбайлив≥ше в≥н уз¤в на себе роль батька у вихованн≥ сина ≥ дочки ћарти в≥д першого шлюбу.

Ќа св≥тогл¤д ≥ пол≥тичну ф≥лософ≥ю ¬ашингтона вплинула англ≥йська опозиц≥йна чи аграрна л≥тература початку XVIII стол≥тт¤, особливо ¬≥сконт Ѕол≥нгбрук, що протиставив метушлив≥й ≥ розбещен≥й д≥¤льност≥ двору й ур¤ду ≥деал патр≥отичного корол¤. Ќе менш приваблювала ¬ашингтона ф≥гура  атона молодшого, про ¤ке в≥н дов≥давс¤ завд¤ки п'Їс≥ ƒжозефа ≈дд≥сона ≥ ¤кого вважав сукупн≥стю вс≥х римських чеснот. ÷им зразкам в≥н намагавс¤ в≥дпов≥дати в сусп≥льному й особистому житт≥, аж до класичного стилю мови ≥ виконаноњ достоњнства жестикул¤ц≥њ ≥ м≥м≥ки. —амовладанн¤, строгий контроль емоц≥й ≥ дисципл≥новане поводженн¤ стали його видатними ¤кост¤ми, п≥д ¤кими усе менш проступала перв≥сна спонтанн≥сть.  онсервативний ≥ розважливий по темпераменту, пом≥рковано рел≥г≥йний, без глибокого ≥нтересу до теолог≥чних питань, але при цьому пост≥йно готовий до сприйн¤тт¤ нових ≥дей ≥ думок, в≥н з'Їднував чесноти англ≥канського минулого з прогресивною св≥дом≥стю. ÷≥лком у дус≥ аграрноњ ≥деолог≥њ розум≥в ¬ашингтон англ≥йську ≥мперську пол≥тику п≥сл¤ 1763 р≥к, а ¤к спр¤мовану атаку на "стар≥ права" переселенц≥в, що, ¤кщо њй р≥шуче не протисто¤ти, приведе до повного усуненн¤ колон≥ального самовр¤дуванн¤.  ер≥вництво в ц≥й боротьб≥ повинна вз¤ти на себе ел≥та, н≥бито одного здатна п≥дн¤тис¤ заради загального блага вище часток, матер≥альних ≥нтерес≥в ≥ ¤ку народ повинний зустр≥чати з належною повагою. ¬иход¤чи з такоњ принциповоњ точки зору, ¬ашингтон категорично в≥дхилив британськ≥ податков≥ закони ≥ домаганн¤ на суверен≥тет. ” виргинском парламент≥ й у першому  онтинентальному конгрес≥ у ‘≥ладельф≥њ, де у вересн≥ 1774 року з'¤вивс¤ в повн≥й форм≥, в≥н одним з перших виступив за збройний оп≥р јнгл≥њ.

ѕ≥сл¤ боњв п≥д Ћекс≥нгтоном ≥  онкордом у кв≥тн≥ 1775 року ¬ашингтон був одноголосно обраний другим  онтинентальним конгресом головнокомандуючим вс≥х американських збройних сил. ÷е з'¤вилос¤ не т≥льки про¤вом дов≥ри до його ¤костей в≥йськового кер≥вника, але за цим ховавс¤ нам≥р моб≥л≥зувати призначенн¤м в≥рг≥нц¤ ѕ≥вдень дл¤ п≥дтримки новоангл≥йських колон≥й, що перебували п≥д безпосередньою загрозою. 3 липн¤ 1775 року в  ембриджу, штат ћассачусетс, ¬ашингтон прийн¤в командуванн¤ в≥йськами, що оточили окупований британц¤ми Ѕостон. ” березн≥ 1776 року удалос¤ зв≥льнити м≥сто, але, в≥дпов≥дно до ƒекларац≥њ незалежност≥ в≥д 4 липн¤ 1776 року, тринадц¤ть американських штат≥в змушен≥ були випробувати р¤д невдач. ƒо 1778 року, коли союз ≥з ‘ранц≥Їю р≥шуче зм≥цнив позиц≥њ повсталих, головна заслуга ¬ашингтона пол¤гала в тому, що в≥н зум≥в удержати своњх солдат≥в ≥ уник нищ≥вноњ поразки в боротьб≥ проти краще навченоњ ≥ профес≥йно керованоњ британськоњ арм≥њ. «авд¤ки тактиц≥ вижиданн¤ ≥ зат¤гуванн¤ ≥ нерегул¤рним ≥ неспод≥ваним атакам в≥н компенсував перв≥сн≥ помилки ≥ поступово знову вз¤в ≥н≥ц≥ативу у своњ руки. ѕовага ≥ любов п≥длеглих завоював твердою дисципл≥ною ≥ безустанними виступами в ≥нтересах оф≥цер≥в ≥ солдата. ¬≥н став полюсом спокою в опор≥, тому що нав≥ть у найт¤жких умовах, ¤к, наприклад, у зимовому табор≥ ¬аллей ‘ордж у 1777-78 р., ум≥в уселити впевнен≥сть у перемоз≥.

ѕрот¤гом в≥йни найб≥льшою проблемою ¬ашингтона було озброЇнн¤ ≥ постачанн¤ арм≥њ. „асто в≥н почував себе кинутим  онгресом конфедерац≥й, заснованим у 1777 роц≥ на баз≥ —татей конфедерац≥њ, ≥ ур¤дами окремих штат≥в. Ќезважаючи на ц≥ розчаруванн¤ й ≥нтриги, що плелис¤ проти нього в  онгрес≥, ¬ашингтон н≥коли не змагавс¤ за перш≥сть цив≥льного кер≥вництва. ”с≥ пол≥тичн≥ питанн¤ в≥н надавав  онгресу ≥ приймав важлив≥ в≥йськов≥ р≥шенн¤ т≥льки п≥сл¤ докладного обговоренн¤ з дов≥реними людьми, до ¤ких насамперед належали јлександер √ам≥льтон з Ќью-…орка ≥ французький марк≥з де Ћафайет.

¬ашингтон не брав участь у передвиборн≥й боротьб≥, а чекав у ћаунт ¬ернон≥, коли його покличуть сп≥вв≥тчизники. „лени виборноњ колег≥њ, обран≥ в штатах на початку с≥чн¤ 1789 року, одноголосно проголосували 4 лютого за ¬ашингтона ¤к президента. ƒруге м≥сце по к≥лькост≥ голос≥в зайн¤в новоангл≥Їць ƒжон јдам≥, що був обраний в≥це-президентом. ¬ашингтон знову коливавс¤, тому що добре усв≥домлював усю вагу задач≥ ≥ побоювавс¤, що його згода може бути трактована ¤к доказ надм≥рного честолюбства. «рештою в≥н погодивс¤, пом≥тивши, що вотум дов≥ри народу не залишив йому "практично альтернативи".

¬ища мета ¬ашингтона пол¤гала в тому, щоб забезпечити виживанн¤ самовр¤дуванн¤ в пронизаному абсолютизмом ≥ деспот≥Їю св≥т≥, наповнивши житт¤м букви конституц≥њ ≥ ≥з самого початку заснувавши нову ур¤дову систему на "щирих принципах". ƒл¤ ц≥Їњ мети в≥н хот≥в ц≥лком використовувати конституц≥йн≥ можливост≥, надан≥ ≥нститутом президента. ¬≥н розум≥в, що будучи першим, що займаЇ цю посаду, може додати дуже розпливчаст≥й картин≥ президентства ч≥тк≥ контури ≥ що його р≥шенн¤ установл¤ть масштаби ≥ створ¤ть прецеденти.

Ќа в≥дм≥ну в≥д багатьох республ≥канських теоретик≥в, що недов≥ра до ур¤довоњ влади ≥, особливо, до централ≥зованоњ ур¤дов≥й вважали ц≥нн≥стю самоњ по соб≥, ¬ашингтон бачив у сильному, енерг≥йно д≥ючому федеральному ур¤д≥ кращу гарант≥ю вол≥ ≥ безпеки громад¤н. “ак, ч≥тко п≥дкреслений ћед≥соном у газет≥ федерал≥ст≥в федеративний елемент не подобавс¤ йому, тому що п≥д час в≥йни в≥н дов≥давс¤ ур¤ди штат≥в б≥льш що ¤к заважаЇ фактор. ¬≥н поважав њхн≥ конституц≥йн≥ права, але не м≥г соб≥ представити "под≥л влади" з ними. « ≥ншого боку, ¬ашингтон зрозум≥в значенн¤ революц≥йного принципу суверен≥тету народу ≥ знав, що може заснувати владу федерального ур¤ду т≥льки на згод≥ своњх сп≥вв≥тчизник≥в.

¬≥н розум≥в президентство ¤к символ нац≥ональноњ Їдност≥ ≥ ¤к ≥нструмент формуванн¤ ще не сформованого "американського характерам населенн¤. —томлююч≥ поњздки, що в≥н починав ¤к глава держави в перш≥ роки свого перебуванн¤ на посад≥ президента в р≥зн≥ частини союзу, служили посиленню нац≥ональноњ згоди ≥ завоюванню ло¤льност≥ громад¤н стосовно федерального ур¤ду.

ѕри цьому в≥н ум≥ло використовував свою особисту попул¤рн≥сть ≥ харизму, щоб над≥лити ≥нститут президент≥в м≥цним авторитетом. ѕрагненн¤ до республ≥канського достоњнства визначило сусп≥льний стиль ур¤ду, розроблений њм у Ќью-…орку ≥ з осен≥ 1790 року розроблювальний у ‘≥ладельф≥њ.

ўотижнев≥ ауд≥Їнц≥њ й урочист≥ об≥ди, на ¤ких ¬ашингтон тримавс¤ з формальною ≥ трохи ман≥рною серйозн≥стю, повинн≥ були спри¤ти враженню, що в≥домство президента утворить пол≥тичний ≥ сусп≥льний центр нац≥њ. Ќав≥ть ћарта ¬ашингтон, що з њњ природною скромн≥стю мало радост≥ знаходила в репрезентац≥њ, повинна був вносити св≥й внесок регул¤рними ранковими прийомами ≥ чаюванн¤ми. ’оча ц¤ церемон≥¤ була, у пор≥вн¤нн≥ з етикетом ≥ пишн≥стю Ївропейських двор≥в, дуже скромноњ, з'¤вилис¤ критики, що бичували "президентську помпу" ¤к порушенн¤ республ≥канських удач. ўе б≥льше вони образилис¤ на ¬ашингтона за те, що в≥н дозволив федерал≥стам орган≥зувати дл¤ нього оф≥ц≥йне св¤ткуванн¤ дн¤ народженн¤, ≥ пор¤д з 4 липн¤ установили друге нац≥ональне св¤то 22 лютого. —ам ¬ашингтон мало додавав значенн¤ культу своЇњ персони; але надав це право своњм прихильникам, тому що приймав њхнЇ шануванн¤ ¤к про¤в в≥рност≥ новому пор¤дку.

1	2

Ќазва: ƒжордж ¬ашингтон
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (867 прочитано)