Ћ≥тература св≥това > ∆ан-Ѕат≥ст √ренуй

∆ан-Ѕат≥ст √ренуй

Ћюбов у жип≥ людини починаЇтьс¤ з любов≥ мате≠ринськоњ, безкорисливоњ, щироњ, самов≥двертоњ. Ђўо означало дл¤ √рену¤ слово Ђматиї? Ч запитуЇмо ми у школ¤р≥в. ≤ отримуЇмо в≥дпов≥дь: н≥чого.

≤снуЇ в св≥т≥ людей ≥ така невмируща ц≥нн≥сть, ¤к ми≠лосерд¤, њњ повинн≥ вт≥лювати т≥, хто оп≥куЇтьс¤ сирота≠ми. јле √реную цю ц≥нн≥сть зазнати не вдалось. ”с≥ го≠дувальниц≥ ненавид≥ли ублюдка, ¤кий њх Ђобжиравї, па≠тер “ерр'Ї перел¤кавс¤ за свою безсмертну душу, ко≠ли побачив, що немовл¤ у корзинц≥ щось винюхуЇ. ќп≥кунка сир≥т, мадам √айар, ж≥нка ≥з Ђбезжал≥сним в≥дчутт¤м пор¤дку ≥ справедливост≥ї, методично за≠робл¤ла на д≥т¤х грош≥ ≥ вважала, що це правильно. як≠що дивитись на св≥т абсолютно рац≥онально, це, ≥ на≠справд≥, правильно: ¤ким же ще шл¤хом вона мала ку≠пити соб≥ ренту, благопристойну стар≥сть ≥ благопри≠стойну смерть?

¬ихованц≥ панс≥ону мадам √айар не мали жодноњ у¤≠ви про добро ≥ зло. њх просто годували в≥дпрацьова≠ним, вод¤нистим молоком ≥ байдуже сприймали нав≥ть њхн≥ намаганн¤ вбивати одне одного. ЂЅогї, Ђсов≥стьї, Ђрад≥стьї, Ђвд¤чн≥стьї залишились туманними пон¤тт¤≠ми не т≥льки дл¤ √рену¤, а ≥ дл¤ ≥нших вихованц≥в панс≥ону.

ƒругим Ђвихователемї √рену¤ був шк≥р¤ний май≠стер √р≥маль, ¤кий охоче використовував безпритуль≠них д≥тей на небезпечних роботах, тому що у випадку смерт≥ кого-небудь ≥з таких роб≥тник≥в в≥дпов≥дальн≥сть не загрожувала.

÷≥каво, що люди, ¤к≥ сп≥лкувались ≥з справжн≥м ген≥Їм, цього абсолютно не розум≥ли. ћадам √айар в≥дправила дев'¤тир≥чного √рену¤ до шк≥р¤ноњ май≠стерн≥, ¤к т≥льки побачила, що в≥н може знайти нюхом старанно захований гаманець. –ем≥сник √р≥маль бачив у √ренуњ т≥льки пок≥рливого ≥ дуже витривалого роб≥тника, ¤кий пережив нав≥ть смертельно небезпеч≠ну сиб≥рку. ƒл¤ марк≥за де ла “айад-≈сп≥насса зди≠чав≥ла людина ≥з недорозвинутою зд≥бн≥стю до мов≠ленн¤ була лише Ђп≥ддосл≥дним кроликомї, ¤кого про≠сили Ђне помирати сьогодн≥, ≥, ¤кщо можливо, по≠терп≥ти до п≥сл¤завтра, ≥накше майбутнЇ летальноњ флюњдальноњ теор≥њ опинитьс¤ в серйозн≥й небезпец≥ї.

ќц≥нити зд≥бн≥сть √рену¤ проникати в саму суть, в душу запаху могли т≥льки спец≥ал≥сти-парфумери. ≤ вони його оц≥нили, правда досить своЇр≥дно.

ƒол¤ звела √рену¤ ≥з Ђшановним рем≥сником ≥ по≠важним комерсантомї ƒжузеппе Ѕальд≥н≥, нос≥Їм давн≥х ≥ у XVIII ст. вже деградуючих традиц≥й ≥тал≥йських парфумер≥в. Ѕальд≥н≥ мав те, чого не мала ан≥ мадам √айар, ан≥ безславно потоплений у —ен≥ √р≥маль. Ѕальд≥н≥ мав знанн¤ ≥ досв≥д, волод≥в парфу≠мерними технолог≥¤ми ≥ взагал≥ був культурною люди≠ною. ¬≥н швидко зрозум≥в, що перед ним Ч ген≥й, ¤ко≠го мистецтво парфумер≥њ не знало за всю свою ≥стор≥ю.

Ѕальд≥н≥ вважав себе доброчесним христи¤нином, в≥н справно нав≥дувавс¤ до церкви, пост≥йно згадував Ѕоже ≥м'¤ ≥ суворо засуджував Ђус≥х цих д≥дро, далам-бер≥в, вольтер≥в ≥ руссої. «а вимогами христи¤нськоњ етики в≥н повинен був схилити голову перед талантом √рену¤, ¤кий, граючи, створював наст≥льки витончен≥ й ориг≥нальн≥ композиц≥њ, що ф≥рма Ѕальд≥н≥ стр≥мко п≥дн¤лась до загальноЇвропейськоњ слави. јле так не в≥дбулос¤. ћетр Ѕальд≥н≥ вважав за краще ховати ма≠леньку людину за закритими дверима своЇњ майстерн≥, а феноменальн≥ формули, ¤к≥ ц¤ людина створювала, вважав своњми власними. ≤ не мав в цьому жодного сумн≥ву.

Ќабувши на талант≥ √рену¤ кап≥тал, славу ≥ шану, Ѕальд≥н≥ в≥дпустив його до √расу аж ≥з двадц¤тью п'¤ть≠ма франками в кишен≥, не потиснувши на прощанн¤ руки, Ђ...так далеко його симпат≥¤ не прост¤галасьї, Ч ≥рон≥чно в≥дзначаЇ автор.

Ђѕрим≥тивний граб≥жник запах≥вї ƒрюо викорис≠товував √рену¤ так, ¤к ≥ ≥нш≥. ј що ще можна було ро≠бити з людиною, ¤ка, маючи особлив≥ зд≥бност≥, не ро≠била жодноњ спроби заробити на них? ƒрюо щиро≠сердно вважав √рену¤ зак≥нченим дурнем.

ѕровод¤чи разом з класом анал≥з тексту, ми пост≥йно з≥штовхуЇмось ≥з одним або ≥ншим поло≠женн¤ми ≥ррац≥онал≥стичного погл¤ду на природу ≥снуванн¤ ген≥¤ в св≥т≥ людей. ƒосл≥джуючи ставленн¤ б≥льшост≥ з них до √рену¤, ми ч≥тко бачимо межу м≥ж Ђвиродком через надлишокї ≥ Ђвиродками че≠рез нестачуї, Ђвиродки через нестачуї, або Ђлюди корист≥ї, намагаютьс¤ використовувати √рену¤, за≠робл¤ти грош≥ ≥ м≥сце в сусп≥льств≥ на його талант≥ ≥ на його прац≥. ≤ от що Ї ц≥кавим: вони не в≥дчувають при цьому ан≥ сорому, ан≥ докор≥в сов≥ст≥. ¬они робл¤ть це спок≥йно, ≥з в≥дчутт¤м власноњ правоти. “ому що в цьому св≥т≥ так прийн¤то, тому що св≥т людей корист≥ давно ≥снуЇ за такими законами.

√ренуй абсолютно не чинив опору зовн≥шньому середовищу. „ому? —тавимо перед класом завданн¤: Ђ—пробуйте по¤снити пасивну позиц≥ю √рену¤ по в≥дношенню до св≥ту людей, використовуючи цитату ≥з текстуї.. –езультатом виконанн¤ стають р≥зн≥ моменти, пов'¤зан≥ ≥з ставленн¤м ген≥¤ до зовн≥шнього св≥ту:

Ђƒл¤ т≥ла йому була потр≥бна м≥н≥мальна к≥льк≥сть њж≥ ≥ од¤гу. …ого душа не потребувала н≥чогої;

Ђ¬≥н хот≥в висловити зовн≥ своЇ внутр≥шнЇ Ђ¤ї, ≤ н≥чого б≥льше, т≥льки своЇ внутр≥шнЇ Ђ¤ї, ¤ке вва≠жав б≥льш вагомим, н≥ж все те, що м≥г запропонува≠ти зовн≥шн≥й св≥тї;

Ђ...то був не св≥т, то були люди...ї ≥ т. д.

¬икористовуючи прийом Ђдоповненн¤ образуї ставимо перед учн¤ми наступне завданн¤: Ђ”¤в≥ть си≠туац≥ю: ви зустр≥ли √рену¤ п≥д час його тривалоњ подо≠рож≥ до м≥ста парфумер≥в √расу. —пробуйте умовити його повернутис¤ до ѕарижа ≥ почати власне ко≠мерц≥йне виробництво парфум≥в. јдже ви маЇте ва≠гом≥ аргументи: створенн¤ нових аромат≥в, ¤к≥ здава≠лись люд¤м неперевершеними, було дл¤ √рену¤ ≥граш≠ковою справою; продаж таких парфум≥в м≥г би прино≠сити њх автору величезн≥ прибутки; √ренуй м≥г би мати власну майстерню ≥ крамницю в ѕариж≥, м≥г би мати нав≥ть мережу мануфактур, м≥г би п≥дн¤тись на верши≠ну Ївропейського сусп≥льства. як ви гадаЇте, що в≥дпов≥ла би вам маленька потворна людина? який ви≠раз мало б њњ обличч¤, њњ оч≥ п≥д час вашоњ розмови?ї

” ход≥ в≥дпов≥дей приходимо до висновку, що Ї величезна безодн¤, ¤ка розд≥л¤Ї √рену¤ ≥ св≥т зви≠чайних людей. ћаленька людина, скор≥ш за все, про≠сто не в≥дпов≥ла би н≥чого (так здаЇтьс¤ б≥льш≥й частин≥ класу), тому що просто не зрозум≥ла б того, що дл¤ ве≠ликоњ к≥лькост≥ людей Ї безсумн≥вною ≥стиною. √ренуй жив за ≥ншими законами. «а ¤кими ж? —пробуЇмо в≥дпов≥сти на це запитанн¤ через розгл¤д того, що в≥др≥зн¤ло √рену¤ в≥д звичайних людей. ” першу чергу Ч це в≥дсутн≥сть власного запаху, тобто в≥дсутн≥сть особистого коду. ¬≥дсутн≥сть власного запаху приро≠да компенсувала феноменально розвинутою зд≥бн≥стю до сприйманн¤ св≥ту. јвтор пор≥внюЇ н≥здр≥ маленького √рену¤ з очима: Ђ“ерр'Ї здавалось, що ди≠тина дивитьс¤ на нього своњми н≥здр¤ми р≥зко ≥ допит≠ливо... малюк н≥бито ковтав своњм носом щось, що ви≠ходило ≥з нього, “ерр'Ї, щось, чого “ерр'Ї не був спроможний ан≥ сховати, ан≥ утриматиї.

ћалюк жад≥бно вбирав в себе св≥т. ÷≥каве заува≠женн¤: Ђћ≥ж тим, що скр≥зь визначалось ¤к добрий за≠пах або злий запах, в≥н не робив розпод≥лу Ч поки що не робивї. “обто ≈рос ≥ “анатос, житт¤ ≥ смерть,любов

≥ ненависть просто не ≥снували в його душ≥ ¤к окрем≥ категор≥њ. —мерд≥нн¤ клопа було дл¤ нього р≥внознач≠ним аромату кв≥т≥в, а запах смаженоњ тел¤тини Ч дихан≠ню далекого мор¤. јвтор пор≥внюЇ √рену¤, ¤кий ще не в≥дчув естетичного принципу, ≥з хижою рибою, ¤ка у сто¤ч≥й вод≥ чигаЇ на здобич. √ренуй Ђполювавї на нов≥ запахи ≥ складав њх у скарбницю незвичайно розвину≠тоњ пам'¤т≥, де вони збер≥гались поки що в хаотичному стан≥. ÷е було жад≥бне спостер≥ганн¤ св≥ту без ус≥л¤коњ ц≥л≥, спостер≥ганн¤ заради спостер≥ганн¤, на р≥вн≥ ≥нстинкту.

—тавимо перед класом питанн¤: Ђяк ви гадаЇте, природним чи позаприродним ¤вищем був сам √ре≠нуй? ѕриродним чи позаприродним ¤вищем був його дар?ї Ўкол¤рам здаЇтьс¤, що людина, ¤ка не маЇ осо≠бистого запаху ≥ бачить св≥т через н≥здр≥, Ї ¤вищем по≠заприродним. “од≥ нагадуЇмо школ¤рам про метафо≠ричну суть роману. ѕеред нами Ч дар художника, ¤кий завжди передбачаЇ на¤вн≥сть певних ф≥зичних даних: сприйн¤тливий музичний слух дл¤ музиканта, загост≠рене почутт¤ кольору дл¤ живописц¤ ≥ т. д. ј парфу≠мер≥¤ Ї метафорою мистецтва, перетвореного на ко≠мерц≥йну справу. ћетафора досить сумна, до реч≥. ј що ж тод≥ означаЇ в≥дсутн≥сть власного запаху? ¬≥дпов≥дь, на нашу думку, можна знайти в текст≥. јвтор пор≥внюЇ √рену¤ ≥з хижою рибою, зм≥Їю, ≥з кл≥щем, ≥з бактер≥Їю: Ђ¬≥н часто зупин¤вс¤, привалившись до ст≥ни ¤кого-небудь будинку або ховаючись у темному кутку, ≥ сто¤в там, закривши оч≥, розз¤вивши рота, роз≠дуваючи н≥здр≥, нерухомий, ¤к хижа риба...ї; Ђ л≥щ в≥дчув кровї; Ђ¬≥н був витривалий, ¤к бактер≥¤ї ≥ т.д.

ѕор≥вн¤нн¤ з бактер≥Їю видалось нам багатоз-начущим, ≥ ми застосували прийом Ђпошук сенсуї. Ѕактер≥¤ Ї м≥кроорган≥змом, ¤кий, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших м≥кроорган≥зм≥в, не маЇ власного ¤дра. Ѕактер≥њ не мо≠жуть виконувати своњ природн≥ функц≥њ сам≥ по соб≥. ¬они неодм≥нно паразитують на звичайних м≥кроор≠ган≥змах. Ѕактер≥њ можуть стол≥тт¤ми ≥снувати, н≥¤к себе не про¤вл¤ючи, доки не з'¤вл¤тьс¤ умови дл¤ вироб≠ленн¤ токсин≥в, ≥ тод≥ боротис¤ з ними важко. Ѕактер≥њ можуть приносити ¤к зло, так ≥ добро. ћожуть вбива≠ти, викликаючи процес гноњнн¤, збуджуючи смертель≠но небезпечн≥ хвороби (тиф, туберкульоз, чуму ≥ т.д.), а можуть, навпаки, викликаючи брод≥нн¤, перетворю≠вати природн≥ речовини на користь люд¤м. „им не ха≠рактеристика ∆ана-Ѕат≥ста √рену¤, безумовно, пород≠жена ф≥лософ≥Їю ≥нтуњтив≥зму, ¤ка розум≥Ї творчу зд≥бн≥сть на р≥вн≥ тваринного ≥нстинкту?

√ен≥й не ≥снуЇ сам по соб≥, ¤к особист≥сть, в≥н Ї силою, ¤ка приходить у св≥т, щоб перетворити його, коли на краще, а коли й на г≥рше.

ѕод≥бний сенс ми маЇмо ≥ в пор≥вн¤нн≥ ген≥¤ з кл≥щем.  л≥щ ≥нстинктивно використовуЇ кров тварин ≥ людей, так само, ¤к √ренуй використовував навко≠лишн≥й св≥т. ”се, що його оточувало, Ч люди, кв≥ти, де≠рева, тварини, реч≥ Ч було ¤вищем одного пор¤дку. ¬есь оточуючий св≥т був дл¤ нього матер≥алом, з ¤ко≠го в≥н намагавс¤ вилучити душу, а Ђн≥кчемний залишокї у вигл¤д≥ виснажених кв≥т≥в, т≥л мертвих д≥вчат ≥ мертвих тварин його не ц≥кавив.

1	2	3

Ќазва: ∆ан-Ѕат≥ст √ренуй
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1088 прочитано)