Ћ≥тература св≥това > ∆итт¤ ≥ творч≥сть Ўарл¤ Ѕодлера

∆итт¤ ≥ творч≥сть Ўарл¤ Ѕодлера

Ўарль ѕТЇр Ѕодлер народивс¤ в ѕариж≥ 21 кв≥тн¤ 1821 року.

ѕо його власному визнанню, багато хто з його предк≥в були ≥д≥отами чи ман≥¤ками й ус≥ в≥др≥зн¤лис¤ "жахливими пристраст¤ми". —тарший брат його  лод (в≥д ≥ншоњ матер≥) на 55-м року житт¤ був розбитий парал≥чем ≥ вмер, здаЇтьс¤, у божев≥льному будинку майже в один час з поетом. ” матер≥ останнього в старост≥ були парал≥зован≥ ноги. ”с≥ ц≥ генеалог≥чн≥ дан≥ мимовол≥ навод¤ть на думку, що Ѕодлер вже в своњй кров≥ носив, можливо, задатки т≥Їњ страшноњ хвороби, ¤ка передчасно звела його в могилу ≥ наклала такий г≥ркий ≥ темний в≥дбиток на його талант ≥ характер. јле не п≥дл¤гаЇ також сумн≥ву, що ≥ сам поет додав до цих ненормальних основ своЇњ природи значну краплю отрути.

ƒовгий час друз≥ його, ≥ особливо “еофиль √отьЇ, намагалис¤ реаб≥л≥тувати в цьому в≥дношенн≥ його пам'¤ть, називаючи дурницею чутки, що ходили в сусп≥льств≥, про зловживанн¤ гашишем ≥ оп≥умом ≥ стверджуючи, що Ѕодлер з допитливост≥ т≥льки зробив один чи два досл≥ди з одним з цих небезпечних речовин... ќднак опубл≥коване останн≥м часом ≥нтимне переписуванн¤ Ѕодлера не залишаЇ тепер н≥¤к сумн≥в≥в у тому, що в≥н не був в≥льний в≥д нещасливоњ пристраст≥ до наркотик≥в. ¬ одному з лист≥в 1859 року в≥н говорить: "я дуже похмурий, м≥й друг, а оп≥ум н≥".

јле ¤кщо Ѕодлер ≥ не особливо зловживав оп≥умом, користуючись ним т≥льки дл¤ заспокоЇнн¤ шлункових ≥ нервових бол≥в, ¤кими страждав з молодост≥, то на його н≥жному, слабкому в≥д природи орган≥зм≥ ≥ це могло залишити шк≥длив≥ сл≥ди. ќдне додавалос¤ до ≥ншого.

” дев'¤ть рок≥в Ўарль п≥шов у коледж у Ћ≥он≥. ƒопитливий ≥ здатний, в≥н мав украй живий, неспок≥йний розум, що заважав посидючост≥ й уважност≥, ≥ усп≥хи його в коледж≥ були посередн≥. ¬же в т≥ ранн≥ роки майбутн≥й письменник в≥др≥зн¤вс¤ незалежним ≥ ориг≥нальним характером. "”дари житт¤, боротьба з вчител¤ми ≥ товаришами, глуха туга, - коротко говорить в≥н про цей час у своњх автоб≥ограф≥чних зам≥тках, - почутт¤ сам≥тност≥ завжди ≥ скр≥зь". “им часом - дуже живий смак до житт¤ ≥ задоволень. Ќа 16-м роц≥ в≥н - перењхав у коледж Ћюдовика ¬еликого в ѕарижев≥ ≥ там уперше почав писати в≥рш≥, що св≥дчили про ранню розчарован≥сть у дус≥ модного тод≥ байрон≥зму. ” 1837-1838 роках в≥н зробив з в≥тчимом поњздку в ѕ≥ренењ, що залишили в його душ≥ сильн≥ враженн¤, ≥ в≥д цього часу збер≥гс¤ один в≥рш, озаглавлене вже в дус≥ " в≥т≥в зла" - "Incompatibilite", де зустр≥чаютьс¤ красив≥ ≥ см≥лив≥ образи начебто "безмовност≥, що всел¤Ї бажанн¤ б≥гти, вр¤туватис¤ в≥д нього". ” 1839 роц≥ в≥дбулас¤ ¤кась нез'¤сована ≥стор≥¤, за ¤коњ Ѕодлер був виключений з коледжу перед самим зак≥нченн¤м курсу. « цього моменту в≥н почав вести розс≥¤не житт¤, що викликало в його р≥дних велике занепокоЇнн¤. ѓм, ут≥м, в≥дома була т≥льки зовн≥шн¤ сторона цього житт¤: дружба з л≥тературною богемою ≥ ж≥нками двозначного сусп≥льного становища, безладне проведенн¤ часу, небажанн¤ вступати у вище св≥тло, знайомство з ¤кий могло б дати йому генеральське званн¤ в≥тчима, в≥дсутн≥сть ¤ких-небудь видимих плод≥в т≥Їњ прац≥, про ¤ке в≥н пост≥йно мр≥¤в ≥ говорив.

“е, що цей же пер≥од житт¤, наст≥льки безладноњ ≥ непристойний на њхн≥й погл¤д, був дл¤ молодого поета ≥ пер≥одом глибокоњ внутр≥шньоњ роботи, серйозноњ п≥дготовки до обраноњ д≥¤льност≥, що дл¤ нього не проходило даром знайомство з темними кутами величезного м≥ста, ≥з брудними передм≥ст¤ми, де копошитьс¤ робочий люд, ≥ жалюг≥дними мансардами, де тулитьс¤ нижчий сорт богеми, - про це батьки Ѕодлера не мали представленн¤.  оли Ўарль оголосив њм, що в≥н вир≥шив присв¤тити себе л≥тератур≥, вони були вражен≥, ¤к громом. "як здивувалис¤ ми, - згадуЇ пот≥м його мати про цей пер≥од, - коли в≥н раптом в≥дмовивс¤ в≥д усього, що хот≥ли дл¤ нього зробити, побажав украсти в самого себе крила ≥ став письменником... яке розчаруванн¤ в нашому внутр≥шн≥м житт≥, доти такий щасливий! який сум!" √луха с≥мейна боротьба тривала к≥лька рок≥в.

–озпов≥дають, що Ѕальзак ≥ Ѕодлер випадково наскочили один на ≥нший п≥д час прогул¤нки, ≥ це ком≥чне з≥ткненн¤, що викликало в обох см≥х, послужило приводом до знайомства: п≥вгодини по тому вони вже бродили, об≥йн¤вши, по набережн≥й —ени ≥ бовтали про усьому, що приходило в голову. Ѕальзак став одним з улюблених письменник≥в ≥ л≥тературних учител≥в Ѕодлера. «овн≥шн≥сть останнього в той св≥тлий юнацький пер≥од друз≥ описують самими ≥деальними фарбами. Ќа жаль, ц¤ "божественна краса" незабаром збл¤кла п≥д спекою щиросердечних мук ≥ життЇвого гор¤; однак ≥ згодом Ѕодлер збер≥г обличч¤, що звертаЇ на себе загальну увагу. —ухорл¤вий, тонкий, просто од¤гнений в усе чорне, в≥н ходив пов≥льними, м'¤кими ритм≥чними кроками... Ѕатьки мали, у вс¤кому раз≥, досить мотив≥в тривожитис¤ способом житт¤ свого сина. ” жах повинн≥ були прийти вони, прочитавши, наприклад, один з тод≥шн≥х його в≥рш≥в: "Ќе блискуча левиц¤ була мо¤ коханка; не чуттЇва до погл¤д≥в глузливого св≥тла, краса њњ цв≥те лише в моЇму сумному серц≥. ўоб купити соб≥ черевики, вона продавала свою любов; але см≥шно було б, ¤кби поруч ц≥Їњ безстидниц≥ ¤ став корчити ≥з себе св¤тенника, ¤, що продаю свою думку ≥ хочу бути письменником. ѕорок незр≥вн¤нно б≥льш т¤жкий: вона носила перуку" ≥ т.д.

“реба думати, що в≥рш це не Ї ц≥лком пл≥д д≥йсност≥, а, принаймн≥ наполовину, Ї даниною романтичному "бунту", що охопив французьких поет≥в того часу, але ≥ половини було достатнЇ, щоб батьки Ўарл¤, страшно стривожен≥, вир≥шили прийн¤ти щодо нього крайн≥ м≥ри. ѕ≥сл¤ дек≥лькох бурхливих с≥мейних сцен молодий поет примушений був скоритис¤ й у травн≥ 1841 року с≥л у Ѕордо на корабель, що повинний був в≥двезти його в ≤нд≥ю. ћати Ѕодлера спод≥валас¤, що подорож под≥Ї на нього протверезним образом, дасть ≥нший напр¤мок його думкам. јле з перших же дн≥в шл¤ху самий похмурий сум охопив юного мандр≥вника, ≥ незабаром туга за батьк≥вщиною перетворилас¤ в нього в д≥йсну хворобу. Ќе радували його н≥ картини не баченоњ доти природи, н≥ ¤скрав≥ фарби п≥вденного неба, н≥ гар¤че троп≥чне сонце - в≥н з кожним днем худ ≥ танув, ¤к в≥ск. «годом сам Ѕодлер, до крайност≥ любивший ус¤к≥ м≥стиф≥кац≥њ, розпов≥дав своњм друз¤м, начебто в≥н довгий час жив у  алькутт≥, займаючись постачанн¤м м'¤са дл¤ англ≥йськоњ арм≥њ; завд¤ки цим фантастичним розпов≥д¤м створилис¤ ц≥л≥ легенди щодо його подорож≥. јле б≥ограф≥чний матер≥ал безжал≥сно руйнуЇ вс≥ ц≥ легенди. ѕозитивно в≥домо, що подорож тривала усього лише дес¤ть м≥с¤ц≥в ≥ що кап≥тан корабл¤, перел¤каний хворобою Ѕодлера й уступаючи його власним напол¤ганн¤м, ще з острова —в. чи ћаврик≥¤, ¤кнайб≥льше, з о. Ѕурбона в≥дправив його на поб≥жному корабл≥ назад у ‘ранц≥ю. “аким чином, »ндии-то в≥н ≥ не бачив зовс≥м!.. ѕроте не п≥дл¤гаЇ сумн≥ву, що ц¤ коротка поњздка в троп≥чн≥ крањни залишила в душ≥ поета незгладимий сл≥д, що ми знаходимо усюди в його добутках: з цього часу мр≥њ його пост≥йно несутьс¤ на далекий сх≥д, до полуденного сонц¤, п≥д ¤ким ростуть так≥ дивн≥ кв≥ти ≥ дерева з оп'¤н¤ючими ароматами... ” лютому 1842 року Ѕодлер повернувс¤ в ѕариж ≥, через два м≥с¤ц≥ дос¤гши повнол≥тт¤, одержав свою частку батьк≥вськоњ спадщини. —тарший брат  лод звол≥в одержати землю. Ўарль - грош≥.  ап≥талу в 75 тис¤ч франк≥в, здавалос¤, було ц≥лком достатньо дл¤ безб≥дного житт¤ прот¤гом багатьох л≥т, але в руках в≥тр¤ного поета сума ц¤ незабаром станула ≥ зам≥нилас¤ ще величезними боргами, що стали нещаст¤ми ≥ прокльоном ус≥Їњ його ≥ншого житт¤. ўиро чи з бажанн¤ ориг≥нальничати й уражати друз≥в Ѕодлер затверджував, що вин≥с з≥ своЇњ подорож≥ культ чорноњ ¬енери ≥ не може б≥льш дивитис¤ на б≥лих ж≥нок. ƒ≥йсн≥сть незабаром зло пожартувала над ц≥Їю пристрастю, ≥ ф≥гурантка одного з маленьких паризьких театр≥в, у ¤ку Ѕодлер закохавс¤, мулатка ∆анна ƒюваль на все житт¤ забрала його в руки. «в'¤зок ц¤ була во≥стину роковою дл¤ Ѕодлера. ѕо одноголосному св≥дченню друз≥в ≥ знайомих поета, у ц≥й ∆анн≥ не було н≥чого чудового: н≥ особливоњ краси, н≥ розуму, н≥ таланта, н≥ серц¤, н≥чого, кр≥м безмежного егоњзму, користолюбства ≥ легкодумства. јле, з≥йшовши з нею ≥, бути може, спочатку полюбивши њњ ц≥лком щиро, Ѕодлер вважав уже пот≥м боргом чест≥ не залишати до к≥нц¤ цю нещасливу. ¬она вс≥л¤ко обманювала його, розор¤ла, вводила в неоплатн≥ борги, над¤гала йому петлю на шию, а в≥н лаг≥дно ≥ пок≥рно виносив ус≥, н≥коли н≥кому не скаржачись, не намагаючись нав≥ть порвати цей неприродний зв'¤зок з≥ своЇњ "belle ignorante", ¤к називав в≥н ∆анну ƒюваль у в≥ршах. як багато хто з ж≥нок кольоровоњ раси, ∆анна мала пристрасть до спиртних напоњв ≥ ще в молод≥ роки була уражена парал≥чем. Ѕодлер пом≥стив њњ в одну з кращих л≥карень ≥, в≥дмовл¤ючи в усьому соб≥, улаштував там самим комфортабельним образом. јле, любл¤чи веселощ≥ ≥ ненавид¤чи в≥д ус≥Їњ душ≥ нудьгу, ∆анна, не встигнувши ще гарненько поправитис¤, посп≥шила вийти з л≥карн≥ й оселилас¤ цього разу в одн≥й квартир≥ з поетом. “реба думати, що цей пер≥од сп≥льного житт¤ з фривольною, неосв≥ченою ≥ химерною ж≥нкою був дл¤ нього особливо важкий; проте в≥н терпл¤че вин≥с к≥лька рок≥в такого житт¤. Ќав≥ть у сам≥ останн≥ роки, знаход¤чись вже в добров≥льному вигнанн≥ в Ѕельг≥њ в пазурах повноњ убогост≥, Ѕодлер не переставав допомагати ∆анн≥; не забувала ≥ вона його, - нав≥ть у той час, коли в≥н лежав уже на смертному одр≥, продовжуючи громити листами, у ¤ких вимагала грошей ≥ грошей... ѕ≥сл¤ смерт≥ поета впавши в страшну убог≥сть, ≥ вона незабаром умерла десь у госп≥тал≥. «вичайно, такий нещасливий зв'¤зок не м≥г не залишити в душ≥ поета похмурих сл≥д≥в. ∆ивучи в так≥м середовищ≥, де мало зустр≥чалос¤ пор¤дних ж≥нок, ≥ суд¤чи про њх по ∆анн≥ ≥ по ≥нших зразках б≥льшою частиною того ж типу, в≥н, природно, повинний був придбати сам≥ дивн≥ ≥ дик≥ погл¤ди на њхн≥й рахунок. ¬≥н вважав ж≥нку одною з≥ звабливих форм ди¤вола; в≥н виражав нав≥ть подив тому, що њњ пускають у церкву.

1	2	3

Ќазва: ∆итт¤ ≥ творч≥сть Ўарл¤ Ѕодлера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2255 прочитано)