Ћ≥тература св≥това > ∆итт¤ ≥ творч≥сть Ўарл¤ Ѕодлера

“им часом виступати на л≥тературну арену з добутками своЇњ музи Ѕодлер баривс¤. —лава про його ориг≥нальний ≥ сильний талант уже давно вийшла з меж т≥сного дружнього кружка, де поет любив читати своњ в≥рш≥ монотонно-сп≥вучим, владним голосом, що робив на слухач≥в глибоке враженн¤; але, тонкий ц≥нитель краси, в≥н не посп≥шав друкуватис¤ й усе виправл¤в, обробл¤в ≥ вигострював форму своњх добутк≥в. ƒо чого доходила його строг≥сть до себе, показуЇ той факт, що дивовижний в≥рш "јльбатрос", читане друз¤м незабаром п≥сл¤ поњздки в ≤нд≥ю, в≥н не зваживс¤ пом≥стити в першому виданн≥ "Fleurs du Mal", що вийшло у св≥тло п'¤тнадц¤ть рок≥в по тому!.. ” печатц≥ Ѕодлер виступив уперше не в≥ршотворцем, а критиком - спочатку салон≥в живопису, а пот≥м ≥ л≥тератури. ” св≥т≥ французьких художник≥в дотепер прийн¤то вважати, що ‘ранц≥¤ не мала художнього критика, р≥вного Ѕодлеру по тонкост≥ смаку краси й енерг≥њ стилю. ”с≥ його симпат≥њ схил¤лис¤ на сторону народжуваноњ тод≥ школи реального живопису, але улюбленим його художником був ƒелакруа; з поет≥в в≥н б≥льше всього любив сп≥вака роб≥тник≥в ѕьера ƒюпона, з ¤ким разом бивс¤ пот≥м у червнев≥ дн≥ на барикадах. «годом л≥тературн≥ смаки Ѕодлера значно в≥дхилилис¤ уб≥к чистого мистецтва: до Ѕеранже в≥н почував в≥дразу, до √юго байдуж≥сть, визнавав т≥льки Ўатобриана, Ѕальзака, —тендал¤, ‘лобера, Ѕанвил¤, √отьЇ, ћер≥ме, де ¬≥ньњ, Ћеконта де Ћ≥л¤... јле в 40-х роках, що були пер≥одом найб≥льш пишного розкв≥ту ≥ дл¤ його власного таланта, в≥н в≥др≥зн¤вс¤ гар¤чими демократичними смаками. –ух 1848 року пот¤гнуло в новий пот≥к ≥ Ѕодлера. Ќе можна, ут≥м, сказати, щоб в≥н мав ¤ку-небудь визначену програму, належав до ¤коњ-небудь визначеноњ демократичноњ ‘ранц≥њ: в≥рн≥ше всього, що штовхнули його в революц≥ю загальн≥ гуман≥тарн≥ принципи, сп≥вчутт¤ до роб≥тничому клас, придбане ним п≥д час блукань по брудних передм≥ст¤х ѕарижа (ус≥ кращ≥ в≥рш≥ його в цьому род≥: "ƒушу провина", "√ул¤нка ганч≥рник≥в", "—ут≥нки", "—в≥танок" ≥ ≥н. - написан≥ в бурхливий пер≥од к≥нц¤ 40-х рок≥в); але мало частку вплив ≥ особисте озлобленн¤ проти буржуаз≥њ ≥ правл¤чих клас≥в. ƒе¤к≥ з друз≥в бачили, принаймн≥, Ѕодлера, з≥ зброЇю в руках, що сто¤в у глав≥ юрби ≥ закликаючи њњ зруйнувати будинок генерала ќп≥ка, його в≥тчима. ќдночасно за участю у вуличних рухах Ѕодлер намагавс¤ служити демократичним ≥де¤м ≥ на ірунт≥ журнал≥стики, ¤к редактор одного ефемерного революц≥йного виданн¤, що виходило в 1848 роц≥ в ѕарижев≥. јле св≥тл≥ мр≥њ були незабаром розбит≥. „астина вожд≥в демократ≥њ чи загинула б≥гла за кордон (¤к ¬≥ктор √юго), частина опустила чи голову в≥ддалас¤ хвил≥ реакц≥њ. —погл¤дальна, лаг≥дна натура нашого поета не була придатна до бойовоњ д≥¤льност≥ н≥ на поле вуличноњ, н≥ на поле чорнильноњ лайки, ≥ незабаром в≥н в≥дчув у душ≥ своЇњ страшну пустелю. ѕрост¤гнути руку ур¤ду Ќаполеона III в≥н не м≥г ≥ до к≥нц¤ залишивс¤ осторонь в≥д сусп≥льного пирога, що з такою жад≥бн≥стю под≥л¤ла тод≥ хижа юрба ренегат≥в, лицем≥рних ханжей ≥ рабол≥пних холоп≥в; але дл¤ нього неможливо було ≥ продовженн¤ в≥дносин з революц≥онерами, тому що в переконанн¤х його, далеких доти ¤кого-небудь твердого обірунтуванн¤, почалас¤ р≥зка еволюц≥¤, що ск≥нчилас¤ пр¤мою ворожнечею до вс¤ких демократичних утоп≥й, думками про необх≥дн≥сть дл¤ сучасного сусп≥льства католицькоњ рел≥г≥њ ≥ пол≥тичного абсолютизму, фантаз≥¤ми про три стани - воњн≥в, св¤щеник≥в ≥ поет≥в... « великий, однак, обережн≥стю треба в≥дноситис¤ до визначенн¤ щирого зм≥сту ≥ значенн¤ ц≥Їњ внутр≥шньоњ реакц≥њ: поет, що написав "«реченн¤ св. ѕетра", не м≥г, звичайно, бути правов≥рним католиком, ≥ папа, напевно, з жахом в≥дхитнувс¤ б в≥д такого сина своЇњ церкви; ур¤д ƒругоњ ≥мпер≥њ, що присудило до знищенн¤ зб≥рник " в≥т≥в зла", точно так само не м≥г би витлумачити у свою користь бодлер≥вський абсолютизм; нарешт≥, ≥ буржуазне сусп≥льство, такими темними фарбами змальоване в його творах, не могло вважати його своњм прихильником. ѕол≥тичн≥ ≥ сусп≥льн≥ погл¤ди Ѕодлера, оск≥льки вони виразилис¤ в його автоб≥ограф≥чних зам≥тках, нер≥дко уражають нас своЇю дик≥стю ≥ реакц≥йн≥стю, але вони не дають ключа до ц≥Їњ своЇр≥дноњ душ≥, - ключа, ¤кому можна в≥дшукати т≥льки в тих же " в≥тах зла". « к≥нц¤ 1840-х рок≥в Ѕодлер почав також захоплюватис¤ творами знаменитого американського письменника ≈дгара ѕо, посилено перевод¤чи њх на французьку мову. Ѕезсумн≥вно, що в обох автор≥в було в де¤ких в≥дносинах сильне духовне спор≥дненн¤, ≥ завд¤ки в≥н-те Ѕодлер любив ѕо такий жагучий, що доходила до хворобливого обожнюванн¤ любов'ю. ѕочинаючи з 1846 року, в≥н переводив його аж до самоњ смерт≥, що п≥шла в 1867 роц≥, переводив з дивною працьовит≥стю, незвичайною точн≥стю ≥ в≥рн≥стю ориг≥налу, так що дотепер по справедливост≥ визнаЇтьс¤ зразковим ≥ вин¤тковим перекладачем американського поета. ƒо ¤коњ пристрасност≥ доходила ц¤ м≥стична любов Ѕодлера до ѕо, видно з його ≥нтимного щоденника останнього рок≥в житт¤, де пор¤д з пок≥йним батьком в≥н вважаЇ дух Ёдгара ѕо своњм заступником перед вищим милосерд¤м... ƒовго баривс¤ Ѕодлер з обнародуванн¤м своњх ориг≥нальних в≥рш≥в, ≥ т≥льки вл≥тку 1857 року зб≥рник " в≥т≥в зла" побачив нарешт≥ св≥тло. јвтору було в цей час уже 36 рок≥в... " в≥ти зла" були динам≥тною бомбою, що упала в буржуазне сусп≥льство ƒругоњ ≥мпер≥њ. ¬ище ¤ говорив уже про прийом, зробленому йому у ‘ранц≥њ. ѕоет почував себе знищеним, роздавленим несправедливим осудом його книги ¤к аморальноњ й антирел≥г≥йний. ¬≥н вважав себе зганьбленим, позбавленим назавжди чест≥... "’≥ба актор, що виступаЇ на сцен≥, - з г≥ркотою говорив в≥н, - в≥дпов≥дальний за рол≥ злочинц≥в, њм зображуваних? „и не мав ¤ права, нав≥ть чи не був зобов'¤заний ≥з щонайможливою досконал≥стю пристосувати св≥й розум ≥ талант до вс≥л¤ких соф≥змам ≥ видам розбещеност≥ свого стол≥тт¤?" ј дев'¤ть рок≥в по тому, у хвилину озлобленн¤ ≥ в≥двертост≥, в≥н так висловивс¤ про свою книгу в одному з ≥нтимних лист≥в: "” цю жорстоку книгу ¤ уклав усю мою думку ≥ серце, усю мою н≥жн≥сть ≥ ненависть, усю мою рел≥г≥ю... ≤ ¤кби ¤ написав протилежне, ¤кби кл¤вс¤ вс≥ма богами, що цей тв≥р чистого мистецтва, мавпуванн¤, жонглерства, то ¤ брехав би самим безсоромним образом!" ќдне, у вс¤кому раз≥, безперечно, що " в≥ти зла" аж н≥¤к не були твором чистого мистецтва. јле лихо в т≥м, що судд≥ поета мали занадто м≥дн≥ чола, щоб зрозум≥ти тенденц≥ю, що била пр¤мо в оч≥ кожному безсторонньому судде ≥ ц≥нителю. ’анжам ≥ фарисе¤м не було справи до внутр≥шнього зм≥сту, до душ≥ добутку, а важлив≥ше всего було дотриманн¤ чисте зовн≥шн≥х умов пуризму, - ≥ от " в≥там зла" був винесений з пол≥ц≥њ вдач обвинувальний вердикт. ¬ласне кажучи, у даний час, коли французький натурал≥зм привчив нас до так≥й страшн≥й часом в≥двертост≥ мови, читач, знайомий доти з Ѕодлером лише по слухах, уз¤вши його книгу в руки, не зрозум≥Ї нав≥ть зм≥сту цього осуду: де ж отут цин≥зм, аморальн≥сть? јдже не говор¤чи вже про дух книги, у зм≥ст≥ форми, мови це не б≥льш ¤к дит¤чий бельк≥т у пор≥вн¤нн≥ з ћопассаном,  атуллом, ћендесом, √юисмансом ≥ ≥ншими нов≥тн≥ми письменниками? ≤ справд≥: головною причиною осуду книги було, безсумн≥вно, њњ заголовок, що давав прив≥д думати, що автор сп≥вчуваЇ зображуваному в н≥й "злу", щиро вважаЇ "кв≥тами" (хоча ≥ кв≥ти бувають адже р≥зн≥?) ус≥ намальован≥ в н≥й жахи. Ѕудь ус¤ книга озаглавлена "—пл≥ном ≥ ≥деалом", ¤к називаЇтьс¤ перший, найб≥льший ≥ коштовний в≥дд≥л њњ, ≥ осуду, бути може, не п≥шло б, а тим часом "—пл≥н ≥ ≥деал" нав≥ть б≥льше п≥дходило б до назви всього зб≥рника, чим " в≥ти зла", ≥ ¤кщо поет вибрав все-таки останнЇ, то, звичайно, в≥ддаючи головним чином данина романтичному бунту епохи ≥ природноњ своЇњ пристраст≥ до ≥рон≥њ ≥ м≥стиф≥кац≥й ус¤кого роду. ” 1861 роц≥ виходить уже друге виданн¤ " в≥т≥в зла" з додатком 35 нових п'Їс, у тому числ≥ "јльбатроса", "ћаленьких бабусь", ≥з приводу ¤ких √юго виразивс¤, що Ѕодлер створив "новий р≥д трепету" (1е nouvean frisson), ≥ "ѕодорож≥", цього ориг≥нального г≥мну смерт≥, що таким похмурим акордом укладаЇ зб≥рник. « початку 1862 року ми бачимо поета вже в повн≥й влад≥ в страшноњ недуги. ѕост≥йн≥ нервов≥ бол≥, блювоти ≥ запамороченн¤ в≥дтепер уже не переставали його мучити. ≤нод≥ в≥н з'¤вл¤вс¤ ще в розважальних м≥сц¤х, але похмурий, в≥длюдний, л¤каючи своњм видом молодих д≥вчин.  уди под≥лас¤ його колишн¤ дотепн≥сть, весела балакуч≥сть ≥ пристрасть до фланерства, що перем≥нилас¤ тепер жовчним невдоволенн¤м ус≥м навколишн≥м! «акоханий колись у ѕариж, у його гучне житт¤, у його блиск ≥ бруд, розк≥ш ≥ убог≥сть, красив≥ принади ≥ гн≥йн≥ виразки, тепер в≥н почував до цього в≥драза. ѕаралельно з ходом хвороби росли ≥ борги, охоплюючи його зал≥зним к≥льцем нестатку ≥ моральних зобов'¤зань... ј тим часом л≥тературний зароб≥ток Ѕодлера був незначний. ÷ей р≥д прац≥ ≥ взагал≥ давав у т≥ часи у ‘ранц≥њ дуже мало, за вин¤тком х≥ба три^-двох-трьох знаменитостей, а творча продуктивн≥сть Ѕодлера була до того ж дивно невелика, завд¤ки почасти його строгому в≥дношенню до свого таланта, а почасти ≥ л≥нощ≥в. ѕрацьовит≥сть, що в≥н так високо ц≥нував, ставл¤чи нав≥ть вище натхненн¤, у ньому самому було дуже мало, ≥ збереглос¤ чимало анекдот≥в про т≥м, до ¤ких виверт≥в приб≥гав в≥н дл¤ приборканн¤ своЇњ л≥н≥ ≥ ¤к останн¤ все-таки брала большею частиною верх. “епер, з розвитком хвороби, про велик≥ л≥тературн≥ зароб≥тки чогось було ≥ думати. ” довершенн¤ нещаст¤ видавець Ѕодлера ≥ друг його,  ул≥ де ћал¤сси, погор≥в, ≥ Ѕодлер, ¤к завжди шл¤хетний ≥ самов≥дданий, рахував своњм боргом зв'¤зати в≥дтепер свою долю з його судьбою ≥ розд≥лити з ним ус≥ насл≥дки краху. Ќарешт≥ в≥н схопивс¤ за пропозиц≥ю бельг≥йських художник≥в прочитати в Ѕрюсселев≥ р¤д публ≥чних лекц≥й про мистецтво ≥, уже зовс≥м хворий, поњхав туди в кв≥тн≥ 1864 року, окрилений новими над≥¤ми. ѕерш≥ лекц≥њ мали величезний усп≥х, але вс≥ мр≥њ незабаром розлет≥лис¤ порохом, тому що антрепренер надув ≥ зам≥сть об≥ц¤них 500 франк≥в за лекц≥ю став платити спочатку по 100, а пот≥м ≥ по 50 фр., - сума, зовс≥м недостатн¤ нав≥ть дл¤ убогого ≥снуванн¤. Ќезабаром поет зненавид≥в Ѕельг≥ю вс≥ма силами душ≥: ≥ люди, ≥ природа - ус≥ всел¤ло йому тут повна в≥драза. Ќарод бельг≥йський здаЇтьс¤ йому грубого, егоњстичного, виконаного вс≥л¤кого порок≥в, дерева представл¤ютьс¤ чорними, кв≥ти позбавленими запаху, Ѕрюссель смердючою ≥ брудною клоакою... ѕ≥д впливом хвороби ≥ нестатку дух поета, ≥ без того схильний до меланхол≥њ, затьмарюЇтьс¤ усе сильн≥ше ≥ сильн≥ше. јле повернутис¤ негайно в ѕариж в≥н не хот≥в, тому що вир≥шив повернутис¤ туди лише з≥ славою, виконавши ус≥ своњ зобов'¤занн¤. ¬≥н готуЇ книгу про Ѕельг≥ю (в≥д ¤кий залишилис¤ лише уривки), де хоче вилити усю свою жовч проти ц≥Їњ крањни, усю свою ненависть до цього народу... Ѕагато працювати, однак, не вдаЇтьс¤, тому що хвороба продовжуЇ робити сво¤ страшна справа ≥ йде вперед г≥гантськими кроками... Ќе можна спок≥йно читати ≥нтимний щоденник, у ¤кому Ѕодлер записуЇ з такий зворушливий, з такий часом дит¤чою в≥дверт≥стю ус≥ своњ почутт¤ ≥ думки останнього рок≥в житт¤. ≤деал дендизма ≥ бажанн¤ збуджувати подив св≥тла своњми примхами й ориг≥нальност¤ми давно зникли в ньому без сл≥ду ≥ перем≥нилис¤ ≥ншим, б≥льш п≥днесеним ≥деалом - морального удосконалюванн¤. ќдночасно з цим у ньому спалахуЇ жагуча любов до матер≥, бажанн¤ хоч ск≥льки-небудь загладити вс≥ те гор≥, що в≥н запод≥¤в њй у житт≥... ¬≥дтепер усе, що в≥н заробить, в≥н буде под≥л¤ти на чотири р≥вн≥ частини: одну дл¤ себе, ≥ншу дл¤ матер≥, третю дл¤ ∆анни ≥ друз≥в, четверту дл¤ кредитор≥в. ќт його обов'¤зку. ўоб виконати њх, потр≥бно працювати ≥ працювати, а дл¤ цього необх≥дно здоров'¤. ј щоб стати здоровим, в≥н повинний побудувати житт¤ по зовс≥м новому план≥, ≥ насамперед стати морально кращим, чистим, виховати в соб≥ любов ≥ жити любов'ю... як≥ щир≥ кл¤тви даЇ в≥н соб≥ ≥ Ѕогу __ присв¤тити в≥дтепер усе житт¤ дос¤гненню цього нового ≥деалу! як≥ г≥рк≥ жал≥ зриваютьс¤ з його вуст про дарма витрачен≥ сили ≥ молод≥сть! √оловний зас≥б дл¤ свого духовного в≥дродженн¤ в≥н бачить у прац≥ ≥ г≥г≥Їн≥; в≥н в≥дмовитьс¤ в≥д усього збудливого, стане жити скромно, пом≥рковано, буде працювати ¤к в≥л, з раннього ранку до п≥знього вечора, ≥ зустр≥чаючи, ≥ к≥нчаючи св≥й день теплою бес≥дою з небом. ≤ хто знаЇ, бути може, нове житт¤ ≥ нов≥ насолоди блиснуть ще дл¤ нього? —плата борг≥в, розвиток таланта, слава, забезпечен≥сть ≥ щаст¤ матер≥ ≥ ∆анни?.. јле, на жаль! пора було сказати "прости" ус≥м цим рожевим мр≥¤м!.. √одина поета пробив. ” кв≥тн≥ 1866 року парал≥ч розбив усю праву половину його т≥ла ≥ позбавив його мови. « цього часу в≥д Ѕодлера залишаЇтьс¤ живий труп, ≥ житт¤ його перетворюЇтьс¤ в суц≥льну бол≥сну агон≥ю. ”л≥тку того ж року друз≥ перевезли його в ѕариж ≥ пом≥стили в гарну л≥карню. ћати знаходилас¤ при син≥ майже нерозлучно до дн¤ смерт≥. ќдин час здававс¤, начебто хвороба п≥ддаЇтьс¤ зусилл¤м л≥кар≥в - хворий почав уставати, ходити ≥ вимовл¤ти де¤к≥ слова, але тимчасове пол≥пшенн¤ наступило лише дл¤ того, щоб вибухнути пот≥м остаточною кризою ≥ вже назавжди прибила нещасливого поета до постел≥. “≥льки рухом очей, завжди сумних ≥ коротких, м≥г в≥н з цього часу виражати своњ думки ≥ почутт¤, свою рад≥сть при в≥дв≥дуванн¤х друз≥в. ÷е жахливе положенн¤, що розривало серце матер≥ ≥ вс≥х близьких, тривало дуже довго. —мерть наступила лише 31 серпн¤ 1867 року, без ус¤ких видимих страждань, п≥сл¤ довгоњ, але тихоњ агон≥њ. Ѕодлер умер 46 рок≥в в≥д роду. “очно так само, ¤к Ѕайрон був створенн¤м революц≥йноњ епохи ≥ њњ могутнього, протестуючого духу, Ѕодлер ≥ його песим≥стична поез≥¤ були породженн¤м ≥ншоњ епохи, коли убог≥сть ≥ пригн≥чен≥сть одних, з≥псован≥сть ≥ розбещен≥сть ≥нших клас≥в дос¤гають свого апогею, а тим часом над ц≥Їю безоднею "зла", з ¤коњ несутьс¤ дурманн≥ запахи його жахливих "кв≥т≥в", не св≥тить уже ма¤к над≥њ. Ќевдала революц≥¤ 1848 року ≥ державний переворот, що п≥шов за нею, 2 грудн¤ погасили цього св≥точа й оселили над ‘ранц≥Їю ≥ над ус≥Їю ™вропою ¤душливий морок туги ≥ розпачу. я не думаю, звичайно, дор≥внювати титана поез≥њ Ѕайрона до Ѕодлеру, таланту незр≥вн¤нно менш великому ≥ пом≥тний, але хочу т≥льки сказати, що ¤к той, так ≥ ≥нший однаково були виразниками духу свого часу, один - початку нин≥шнього стор≥чч¤, ≥ншоњ - середини ≥, мабуть, нав≥ть к≥нц¤ його. Ѕайрон глибоко розчарований ≥ в минулому, ≥ в д≥йсному стан≥ людства, тому й ≥нший дор≥внюЇ гримл¤ть його прокльону. јле при вс≥й "лют≥й ненавист≥" (вираженн¤ •ете про Ѕайрона) до сучасноњ людини ≥ справ рук його на дн≥ душ≥ поета все-таки залишаЇтьс¤ пром≥нь над≥њ на краще майбутнЇ, що невмираЇ в≥ри в ≥деал люд¤ност≥, вол≥ ≥ справедливост≥. ” б≥льш задушливий ≥ похмурий час жив Ѕодлер, ≥ його песим≥зм, отриманий у спадщину в≥д Ѕайрона, устиг зробити значний крок уперед: скорботний погл¤д поета бачить ≥деал вже в ¤к≥мсь невизначеному мр¤чному в≥ддаленн≥, на висот≥, майже недоступноњ людин≥... «в≥дси т≥ безв≥драдн≥ картини, що Ѕодлер даЇ нам у своњх " в≥тах зла".

1	2	3

Ќазва: ∆итт¤ ≥ творч≥сть Ўарл¤ Ѕодлера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2255 прочитано)