Ћ≥тература св≥това > –оди ≥ жанри л≥тератури

–оди ≥ жанри л≥тератури

∆јЌ– (франц. genre), ≥сторично сформований внутр≥шн≥й п≥дрозд≥л у вс≥х видах мистецтва; тип художнього твору в Їдност≥ специф≥чних властивостей його форми ≥ зм≥сту. ѕон¤тт¤ "жанр" узагальнюЇ риси, властив≥ велик≥й груп≥ дос¤гнень ¤коњ-небудь епохи, чи нац≥њ св≥тового мистецтва взагал≥. ” кожному вид≥ мистецтва система жанр≥в складаЇтьс¤ по-своЇму. ” л≥тератур≥ жанр визначаЇтьс¤ на основ≥ приналежност≥ дос¤гнень до роду л≥тературного, переважно естетичноњ ¤кост≥ (≥дейно-оц≥нного настрою - сатиричного, патетичного, траг≥чного), обс¤гу твору ≥ способу побудови образа (символ≥ка, алегор≥¤, документальн≥сть): еп≥чний жанр (героњчна поема, роман, розпов≥дь), л≥ричний (ода, елег≥¤, в≥рш, п≥сн¤), драматичний (трагед≥¤, комед≥¤). ” 20 ст. в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивний процес взаЇмод≥њ ≥ модиф≥кац≥њ жанр≥в.

–≤ƒ Ћ≤“≈–ј“”–Ќ»…, епос, л≥рика, драма. ¬изначаЇтьс¤ по р≥зних ознаках: з погл¤ду способ≥в насл≥дуванн¤ д≥йсност≥ (јристотель), тип≥в зм≥сту (‘. Ўиллер, ‘. Ўелл≥нг), категор≥й гносеолог≥њ (об'Їктивне - суб'Їктивне в √. √егел¤), формальних ознак (ј. Ќ. ¬еселовський), психолог≥њ (≈. Ўтайгер). Ќезважаючи на розмит≥сть визначень м≥жродових границь ≥ достаток пром≥жних форм (л≥роеп≥чна поема, л≥рична драма), у кожному твор≥, ¤к правило, можна вид≥лити родову дом≥нанту: опов≥данн¤ про под≥ю (епос), суб'Їктивно-емоц≥йне м≥ркуванн¤ (л≥рика), д≥алог≥чне зображенн¤ под≥й (драма).

ƒл¤ того, щоб вм≥ти читати ≥ розум≥ти написане ≥ нав≥ть ненаписане, читач повинен ум≥ти розр≥зн¤ти л≥тературн≥ жанри. ¬изначити до ¤кого жанру належить тв≥р, значить глибше ≥ точн≥ше зрозум≥ти тв≥р. ѕисьменник, обм≥рковуючи задум ≥ працюючи над його вт≥ленн¤м, сп≥вв≥дносить його з тим чи ≥ншим жанром. ≤накше ≥ бути не може, адже прийоми побудови твору характерн≥ дл¤ кожного жанру.

ќзнаки жанру можуть бути самими р≥зними ≥ в≥дноситис¤ до будь-¤коњ сторони художнього твору. ÷≥ ознаки, тобто прийоми, що орган≥зують композиц≥ю твору, Ї прийомами дом≥нуючими, що лагод¤ть соб≥ вс≥ ≥нш≥ прийоми, необх≥дн≥ в створенн≥ художнього ц≥лого. “акий ч≥льний прийом ≥нод≥ називають дом≥нантою. —укупн≥сть дом≥нант Ї визначальним моментом в утворенн≥ жанру.

Ќе варто вважати, що жанри раз ≥ назавжди жорстко визначен≥. ¬они живуть ≥ розвиваютьс¤. ѕричина, що висунула даний жанр може в≥дпасти, основн≥ ознаки жанру можуть зм≥нюватис¤, але жанр продовжуЇ жити генетично. “ак сучасний роман еволюц≥онував ≥з середньов≥чного лицарського роману. ЅуваЇ, що жанри розпадаютьс¤, ¤к трапилос¤ в л≥тератур≥ XIII ст. з комед≥Їю, що розпалас¤ на чисту комед≥ю ≥ "сл≥зну комед≥ю", з ¤коњ виросла сучасна драма.

Ќ≥¤коњ твердоњ класиф≥кац≥њ жанр≥в провести неможливо. ѓхнЇ розмежуванн¤ завжди справедливе т≥льки дл¤ визначеного ≥сторичного моменту; кр≥м того, њхнЇ розмежуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ в≥дразу по дек≥лькох ознаках, причому ознаки одного жанру можуть бути зовс≥м ≥ншоњ природи, чим ознаки ≥ншого, ≥ зовс≥м не виключати один одного.

ѕрийн¤то вид≥л¤ти чотири класи жанр≥в, три роди л≥тератури: драму, л≥рику, епос ≥ сатиру.

1. ƒ–јћј“»„Ќ≤ ∆јЌ–»

ƒраматична л≥тература (греч. drama, букв. - д≥¤) характеризуЇтьс¤ пристосован≥стю дл¤ сцен≥чноњ ≥нтерпретац≥њ. ќсновною њњ ознакою Ї призначенн¤ њњ дл¤ театрального спектаклю. “екст драматичного твору розпадаЇтьс¤ на двох частин - мови героњв ≥ ремарки, що вказують режисеру на декорац≥њ ≥ д≥њ персонаж≥в.

“в≥р, написаний у форм≥ мови персонаж≥в ≥ ремарок, ≥ Ї добутком "драматичноњ форми". ÷е поширюЇтьс¤ ≥ на т≥ твору, що приб≥гають до ц≥Їњ форми без розрахунку на сцен≥чну ≥нтерпретац≥ю.

¬едуч≥ жанри драми: трагед≥¤, комед≥¤, драма (¤к жанр), траг≥комед≥¤, водев≥ль, мелодрама.

2. Ћ≤–»„Ќ≤ ∆јЌ–»

ƒо л≥рики (греч. lyrikos - вимовний п≥д звуки л≥ри) належать в≥ршован≥ твори малого розм≥ру.

” л≥риц≥ увага художника зосереджена на в≥дтворенн≥ еп≥зод≥в ≥з внутр≥шнього житт¤ людини. ѕоет уловлюЇ зародженн¤ почутт¤, зображуЇ його розвиток, наростанн¤ ≥ де¤кий ф≥нал - ¤к осмисленн¤ саморозвитку.

÷ей р≥д л≥тератури охоплюЇ безл≥ч в≥ршованих жанр≥в, наприклад: елег≥¤, романс, газель, сонет, п≥сн¤, в≥рш ≥ т.д. ”с≥ жанри л≥ричноњ поез≥њ розр≥зн¤ютьс¤ з великою часткою умовност≥, хоча в минулому критика рекомендувала поетам строго дотримувати њхн≥ внутр≥шньовидов≥, жанров≥ ознаки. Ѕ≥льше поширенн¤ одержало членуванн¤ л≥рики на жанри по тематичн≥й ознац≥ - л≥рика пейзажна, ф≥лософська, любовна ≥ т.п.

3. ≈ѕ≤„Ќ≤ (ќѕќ¬≤ƒјЋ№Ќ≤) ∆јЌ–»

Ќа еп≥чних творах (греч. epos - слово, опов≥данн¤) варто зупинитис¤ трохи докладн≥ше.

"” добутках еп≥чного жанру, - пише теоретик Ќ. √ул¤Їв, - письменник виступаЇ ¤к анал≥тик, досл≥дник д≥йсност≥, що з'¤совуЇ обставини, що змусили персонаж≥в зробити т≥ чи ≥нш≥ вчинки".

ѕрозањчне опов≥данн¤ под≥л¤Їтьс¤ на дв≥ категор≥њ: мала форма - новела (в украњнськ≥й терм≥нолог≥њ - опов≥данн¤) ≥ велика форма - роман. —аме розм≥р - визначальний фактор у класиф≥кац≥њ опов≥дальних твор≥в. ћ. ¬еллер визначаЇ розпов≥дь ¤к зак≥нчений прозањчний тв≥р обс¤гом до 45 стор≥нок. “ака р≥ч читаЇтьс¤ на одному подиху, без стомленн¤.

√раницю м≥ж великою ≥ малою формами установити неможливо. “ак, у рос≥йському л≥тературознавств≥ дл¤ опов≥дань середнього розм≥ру часто використовують терм≥н "пов≥сть".

¬≥д обс¤гу твору залежить, ¤к автор розпор¤дитьс¤ матер≥алом, ¤к побудуЇ сюжет, ¤к введе в нього свою тематику.

ћала форма звичайно маЇ просту фабулу (що не стосуЇтьс¤ складност≥ ≥ заплутаност≥ окремих ситуац≥й) з коротким ланцюгом ситуац≥й, що зм≥нюютьс¤, чи, в≥рн≥ше, з одн≥Їю центральною зм≥ною ситуац≥й.

“ому що розпов≥дь даЇтьс¤ звичайно не в д≥алоз≥, а в опов≥данн≥, то в ньому набагато велику роль граЇ казковий момент, а значить ≥ особист≥сть опов≥дача. ¬иведенн¤ опов≥дача супроводжуЇтьс¤, по-перше, роз'¤сненн¤м його мотив≥в, що обрамл¤ють, (обстановка, у ¤к≥й був почутий розпов≥дь, мотиви, що викладають прив≥д до розпов≥д≥ ≥ т.п.), по-друге, розробкою розпов≥дноњ манери в мов≥ ≥ композиц≥њ.

¬т≥м, безл≥ч новел написана в манер≥ в≥дверненого опов≥данн¤, без введенн¤ опов≥дача.

 р≥м фабульних, можлив≥ ≥ безфабульн≥ розпов≥д≥, у ¤ких немаЇ причинно-тимчасовоњ залежност≥ м≥ж мотивами. “иповим прикладом такоњ розпов≥д≥ може служити чеховська " нига скарг".

ќсновною ознакою жанру новели Ї тверда к≥нц≥вка. ” фабульн≥й новел≥ такою к≥нц≥вкою може бути розв'¤зка. ћожливо, що опов≥данн¤ не зупин¤Їтьс¤ на мотив≥ розв'¤зки ≥ продовжуЇтьс¤ дал≥. ” такому випадку, повинна ви¤вити себе ще ¤кась к≥нц≥вка.

«вичайно в коротк≥й фабул≥, де важко ≥з самих фабульних ситуац≥й розвити остаточну розвТ¤зку, розв'¤зка дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом введенн¤ нових ос≥б ≥ мотив≥в, не п≥дготовлених розвитком фабули. ÷¤ новизна к≥нцевих мотив≥в ≥ служить головним прийомом к≥нц≥вки розпов≥д≥. “ак, наприк≥нц≥ новели може сто¤ти моральна чи ≥нша сентенц≥¤, що ¤к би роз'¤сн¤Ї зм≥ст того, що в≥дбулос¤. —ентенц≥озн≥сть може бути ≥ не¤вною.

” ћарка “вена Ї новела, де в≥н ставить своњх героњв у безвих≥дне положенн¤. як к≥нц≥вку в≥н оголюЇ л≥тературн≥сть побудови, звертаючись ¤к автор до читача з визнанн¤м, що н≥¤кого виходу в≥н придумати не може. ÷ей новий мотив (автора) ломить об'Їктивне опов≥данн¤ ≥ Ї м≥цною к≥нц≥вкою.

” сам≥ р≥зн≥ епохи ≥снувала тенденц≥¤ до об'Їднанн¤ новел у цикли, що викладаютьс¤ за принципом де¤коњ Їдност≥: в опов≥данн¤ вводилис¤ об'Їднуюч≥ мотиви. ” "1001 ноч≥" об'Їднуючим Ї казка про Ўахерезаду, а в "ƒекамерон≥" - ≥стор≥¤ про сусп≥льство, що переживаЇ еп≥дем≥ю чуми ≥ витрачаючим час за розмовами ≥ опов≥данн¤ми.

ѕри б≥льш т≥сному зближенн≥ цикл новел можна перетворити в роман. Ќа цьому пороз≥ м≥ж циклом ≥ Їдиним романом знаходитьс¤ "√ерой нашого часу". јле одн≥Їњ т≥льки сп≥льност≥ геро¤ розпов≥дей недостатньо, щоб виник роман. “ак, "ѕригоди Ўерлока ’олмса" усе-таки залишаютьс¤ зб≥рником новел.

«вичайно в новелах, об'Їднаних у роман, не задовольн¤ютьс¤ сп≥льн≥стю т≥льки головного геро¤, але й обличч¤ еп≥зодичн≥ також переход¤ть з новели в новелу (ототожнюютьс¤). јле ≥ цього недостатньо. Ќеобх≥дно не т≥льки об'Їднати новели, але ≥ зробити њхнЇ ≥снуванн¤ немислимим поза романом, тобто зруйнувати њхн¤ ц≥л≥сн≥сть. ÷е дос¤гаЇтьс¤ в≥дс≥канн¤м к≥нц≥вки новели, сплутуванн¤м мотив≥в (п≥дготовка розв'¤зки одн≥Їњ новели в≥дбуваЇтьс¤ в межах ≥ншоњ) ≥ т.д. Ўл¤хом такоњ обробки новела ¤к самост≥йний тв≥р перетворюЇтьс¤ в новелу ¤к сюжетний елемент роману (≥накше - еп≥зод).

–оман ¤к велика опов≥дальна форма звичайно зводитьс¤ до зв'¤зуванн¤ розпов≥дей воЇдино.

“иповий прийом зв'¤зуванн¤ - це посл≥довний виклад новел, нанизуЇтьс¤ звичайно на один геро¤ ≥, що викладаЇтьс¤ в пор¤дку хронолог≥чноњ посл≥довност≥. ѕод≥бн≥ романи будуютьс¤ ¤к б≥ограф≥¤ чи геро¤ ≥стор≥¤ його подорожей.

ƒл¤ того, щоб спостер≥гавс¤ поступальний рух у роман≥, необх≥дно, щоб кожен новий чи еп≥зод розширював тематичний матер≥ал, чи кожна нова пригода повинна бути складн≥ше попереднього, чи повинн≥ в≥дкриватис¤ нов≥ сторони внутр≥шнього св≥ту геро¤.

–оман такоњ побудови називаЇтьс¤ сх≥дчастим (ланцюговим).

≤нший тип роман≥чноњ побудови - к≥льцеве. “ехн≥ка його зводитьс¤ до того, що новела (обрамл¤юча) розсовуЇтьс¤. ¬иклад њњ розт¤гуЇтьс¤ на весь роман, ≥ в нењ впроваджуютьс¤ ¤к перебуваюч≥ еп≥зоди вс≥ ≥нш≥ новели.

Ќарешт≥, трет≥й тип - це р≥вноб≥жна побудова. ѕерсонаж≥ под≥л¤ютьс¤ на к≥лька самост≥йних груп. ≤стор≥¤ кожноњ групи, њхньоњ д≥њ, район њхньоњ д≥њ складають особливий "план". ќпов≥данн¤ ведетьс¤ многопланово. √ероњ одного плану переход¤ть у р≥вноб≥жний пот≥к - в ≥нший план, в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йний обменперсонажами ≥ мотивами м≥ж опов≥дальними планами. ” таких романах варто розр≥зн¤ти паралельн≥сть ¤к одночасн≥сть д≥њ ≥ паралельн≥сть ¤к з≥ставленн¤ ≥ пор≥вн¤нн¤ (згадаЇте детектив ¬айнер≥в, де розпов≥даЇтьс¤ про ≥стор≥ю з≥ скрипкою —трад≥вар≥ ≥ життЇпис самого майстра).

1	2	3

Ќазва: –оди ≥ жанри л≥тератури
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3099 прочитано)