Ћ≥тература св≥това > –омантизм ¤к л≥тературний напр¤мок ≥ ¤к ун≥версальний св≥тогл¤д

-Е зосереджен≥сть романтик≥в на нац≥ональн≥й своЇр≥дност≥ мистецтва мала ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ насл≥дки. Ќе можна не визнати т≥Їњ рол≥ ¤ку в≥д≥грала у розвитку св≥товоњ культури д≥¤льн≥сть брат≥в √р≥мм, ≥ взагал≥ гейдельбержськоњ групи романтик≥в ( јрн≥м, Ѕрентано та ≥н. ). ¬еличезною Ї заслуга ј.ƒурана, ¤кий вперше видав ≥спанськ≥ народн≥ п≥сн≥ ( зб≥рка У–омансероФ ). ¬ ≤рланд≥њ показав неповторн≥сть стародавньоњ культури “.ћур, в Ўвец≥њ Ц ≈.“егнер, в ‘≥нл¤нд≥њ Ц ≈.Ћьонрот. –омантики вперше зосередили увагу людства на шедеврах середньов≥чного епосу, ¤кий у в≥к класицизму ≥накше ¤к дик≥сть не оц≥нювавс¤. јле д≥¤льн≥сть, наприклад,  лейста, Ўваба, јрн≥ма у ’’ ст. набула значенн¤ джерел фашистськоњ ≥деолог≥њ. јле, треба зазначити: без нац≥ональноњ своЇр≥дност≥, без в≥дображенн¤ естетичних стор≥н нац≥онального бутт¤ романтизм не можна у¤вити, але це не означаЇ абсолютно негативного вироку. ¬ кожного художника-романтика ≥снувало власне ставленн¤ до нац≥ональноњ специф≥ки, ≥ ¤кщо ј.ћ≥цкевич був зосередженим на усьому польському, то, наприклад, ∆ермена де —таль вивчала своЇр≥дн≥сть н≥мецькоњ ≥ ≥тал≥йськоњ душ≥, ≥ все житт¤ заперечувала ≥дею виключност≥ ≥ самозадоволеност≥ французькоњ культури.

-Е естетика романтизму передбачаЇ боротьбу з будь ¤кою нормативн≥стю. Ќа початку ’≤’ ст. головним ворогом романтичних шк≥л був класицизм з його р≥зким розмежуванн¤м високого ≥ низького стилю, траг≥чного й ком≥чного, з суворими вимогами до кожного окремого жанру, з обовТ¤зковою перев≥ркою кожного твору з позиц≥й розуму. –омантики ус≥м цим вимогам протиставили установку на природн≥сть. ”становка на природн≥сть Ї також мерилом реал≥зму ( згадаЇмо шексп≥р≥вське У mirror up to NatureФ ). ” чому ж пол¤гаЇ р≥зниц¤? ” Уѕередмов≥ до У ромвел¤Ф ¬.√юго згадав шексп≥р≥вське дзеркало, але додав: дзеркало романтичного мистецтва повинно бути концентруючим. –омантизм отримав у спадщину в≥д сентиментал≥зму культ почутт¤, але романтик≥в ц≥кавило не ст≥льки почутт¤, ск≥льки пристрасть. “ому прийом контрасту маЇ особливе значенн¤ дл¤ них. –≥зке розпод≥ленн¤ св≥тла ≥ т≥н≥ надаЇ творчост≥ особливу експресивн≥сть, але ≥ деформуЇ образн≥сть, надаЇ њй риси химерност≥, фантастичност≥.  онтраст може про¤вл¤тис¤ на р≥зних р≥вн¤х: ¤к сп≥вставленн¤ двох протилежних св≥т≥в ( √офман ), ¤к створенн¤ п≥дкреслено прекрасних а п≥дкреслено потворних, гротескових образ≥в( √юіо) але порушенн¤ правдопод≥бност≥ буде на¤вним обовТ¤зково.

-Е романтизм зруйнував нормативну систему жанр≥в ≥ зм≥нив њњ на культ зм≥шаност≥ протилежних рис. “ак виникли л≥ро-еп≥чний ≥ л≥ро-еп≥ко-драматичний жанри ( Ѕайрон, Ўелл≥ ). «ац≥кавлен≥сть у фольклор≥ призвела до створенн¤ л≥тературноњ казки ( “≥к, √офман, јндерсен ) . «ац≥кавлен≥сть у всьому ориг≥нальному, неповторному призвела до в≥дкритт¤ колориту, а зац≥кавлен≥сть в ≥сторичному колорит≥ Ц до створенн¤ жанру ≥сторичного роману ( —котт ).

-Е Ї неправом≥рним протиставленн¤ романтизму ≥ класичного реал≥зму, хоча це напр¤мки, безумовно, р≥зн≥. –омантизм маЇ на уваз≥ заглибленн¤ у субТЇкт, реал≥зм спираЇтьс¤ на обТЇкт. –омантизм оперуЇ образн≥стю, ¤ка Ї нац≥леною на в≥докремлен≥сть в≥д усього звичайного ( виключна особист≥сть у виключних обставинах ), реал≥зм вивчаЇ звичайне, те, що регул¤рно повторюЇтьс¤ у певний ≥сторичний час, ≥ створюЇ типов≥ образи ( типова особист≥сть у типових обставинах ). јле академ≥к ¬.∆ирмунський справедливо зазначив: У Е реал≥зм, ¤кий не пройшов через романтизм, в≥др≥зн¤Їтьс¤ певною абстрактн≥стю та схематичн≥стю У. ¬ивченн¤ романтиками самобутност≥ призвело до виникненн¤ костумбризму ( в≥д ≥сп. costumbre Ц звичай ), л≥тератури, ¤ка була зосередженою на вивченн≥ ориг≥нальних вдач≥ окремих народ≥в. УЅатькоФ класичного реал≥зму Ц Уф≥з≥олог≥чний нарисФ, безумовно е повТ¤заним ≥з костумбрийською л≥тературою.

-Е традиц≥йна псих≥ка викликали в романтик≥в ≥рон≥чне ставленн¤. ¬они звертали увагу в першу чергу на неймов≥рн≥ зл≥ти ≥ пад≥нн¤, на патолог≥чн≥ про¤ви ( роздвоЇнн¤ особистост≥, галлюц≥нац≥њ ). ≤ ц≥ моменти досл≥джували дуже глибоко ( √офман,  лейст ). « абсолютною впевнен≥стю можна сказати: романтики зробили великий внесок у розвиток художнього психолог≥зму, розкривши людську душу ¤к непо¤снимий, неп≥двладний рац≥ональному анал≥зу феномен.

1	2

Ќазва: –омантизм ¤к л≥тературний напр¤мок ≥ ¤к ун≥версальний св≥тогл¤д
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1494 прочитано)