Ћ≥тература св≥това > “вори письменник≥в XIXЧпочатку XX ст

“вори письменник≥в XIXЧпочатку XX ст

XIX ст. було пер≥одом ≤нтенсивного розвитку художньоњ л≥тератури дл¤ д≥тей ≥ молод≥ в багатьох крањнах св≥ту.

Ќа початку XIX ст. виникаЇ наука фольклористика. ¬чен≥ фольклористи збирали ≤ вивчали зразки усноњ народноњ поез≥њ, в тому числ≥ й народн≥ твори дл¤ д≥тей.  азки, легенди й п≥сн≥ почали друкувати дл¤ дит¤чого читанн¤. ѕершими такими. вченими були н≥мецьк≥ ф≥лологи брати √р≥мм, ¤к≥ видали зб≥рку народних казок дл¤ д≥тей у 1812 р,

Ѕрати якоб √р≥мм (1785Ч186?) ≥ ¬≥льгельм √р≥мм (1786Ч 1859), хоч за осв≥тою були юристи, все житт¤ присв¤тили досл≥дженню ≥стор≥њ культури н≥мецького народу, його давньоњ" л≥тератури ≥ народноњ творчост≥.

ѕрот¤гом багатьох рок≥в збирали брати √р≥мм твори усноњ-поез≥њ ≥ в 1812-1814 рр. видали два томи њх п≥д назвою Ђƒи≠т¤ч≥ й с≥мейн≥ казкиї.

ћ. ќ. ƒобролюбов писав, що вони Ђстаранно з≥брали пе≠рекази, легенди, пов≥р'¤, притч≥, що ходили в народ≥ по Ќ≥меч≠чин≥, ≥ записали њх дуже в≥рно, намагаючись не зм≥нювати њх перв≥сного характеруї !.

—правд≥, у казках брат≥в √р≥мм, ¤к ≥ в народних казках, правдиво висв≥тлено житт¤ народу в давн≥ часи, в пер≥од фео≠дал≥зму ≥ зростанн¤ м≥ст, коли труд¤щ≥ були безправними, при≠гн≥ченими. ” своњх казках письменники висловлюють глибоке сп≥вчутт¤ до людей ѕрац≥, до б≥дн¤к≥в, ¤ких вони показують працьовитими, добрими, справедливими. « особливою лю≠бов'ю змальовано д≥тей б≥дн¤к≥в. “ак, героњн¤ казки ЂЋ≥сова хатинкаї, молодша дочка б≥дного дроворуба, з пошаною ставитьс¤ до свого батька, страждаЇ в≥д думки, що не знайде його в л≥с≥ ≥ вчасно не принесе йому пооб≥дати. ¬она п≥клуЇ≠тьс¤ ≥ про чужого њй д≥дус¤, до ¤кого потрапила, коли заблу≠кала в л≥с≥, турбуЇтьс¤ ≥ про його худобу Ч не с≥ла вечер¤ти, -поки не нагодувала ≥ не напоњла корову, п≥вника ≥ курочку. Ќа противагу своњм старшим сестрам д≥вчинка в л≥сов≥й хатинц≥ ви¤вила доброту, благородство ≥ скромн≥сть ≥ за це була нагороджена д≥дусем Ч зачарованим королевичем. ƒ≥т¤м б≥дн¤к≥в присв¤чен≥ також казки Ђ’лопчик з пальчикї, ЂЅ≥лосн≥жка ≥ „ервона  в≥точкаї, Ђѕачосиї.

” багатьох казках д≥ють рем≥сники Ч майстри своЇњ справи. ¬ цих казках письменники в≥дображають глибоку по≠шану народу ƒо працьовитих людей-ум≥льц≥в, чесних, розумник людей (Ђ“ри синиї, Ђ’оробрий кравчикї, Ђѕачосиї та ≥н,).

” казц≥ Ђѕачосиї розпов≥даЇтьс¤ про те, ¤к молоденька наймичка терпеливо збирала пачоси льону, спересерд¤ вики≠нут≥ њњ роздратованою господинею. Ќаймичка чистила њх, пр¤ла з них пр¤жу, виткала полотно ≥ пошила соб≥ з нього гарну сукню. ” ц≥й казц≥ створено образ ≥деальноњ д≥вчини, ¤к њњ у¤вл¤в соб≥ народ: вона хаз¤йновита, бережлива, скромна, ласкава, терпелива тощо.

«овс≥м ≥ншими рисами над≥лен≥ в казках корол≥, принци, пани, багат≥њ; наприклад, у казц≥ Ђ√риф-птиц¤ї синов≥ сел¤≠нина √ансу, чемному, доброму й розумному, протиставл¤Їтьс¤ деспотичний, жорстокий ≥ ненаситний король.

” зб≥рц≥ брат≥в √р≥мм Ї казки р≥зних вид≥в: про тварин, чар≥вн≥ ≥ побутов≥.

 азки про тварин Ч Ђ ≥шка ≤ мишка в дружб≥ї, Ђ«аЇць ≥ њжакї, ЂЅременськ≥ вуличн≥ музикантиї, Ђ¬овк ≥ семеро ко≠зен¤т* та ≥нш≥ Ч це дотепн≥, сповнен≥ народного гумору твори. ” них тварини розмовл¤ють ≥ д≥ють по-людському, над≥лен≥ людськими позитивними ¤кост¤ми ≥ недол≥ками. “ак, заЇць ≥з казки Ђ«аЇць ≥ њжакї гордовитий ≥ пихатий, ¤к пан, з пре≠зирством ставитьс¤ до скромного њжака. јле њжак розумн≥ший, тому легко обдурив пана-зайц¤. як в≥домо, цю казку на украњн≠ський лад переказав ≤. ‘ранко (Ђ оли ще зв≥р≥ говорилиї).

” чар≥вних казках брат≥в √р≥мм героњ з допомогою чар≥вни≠к≥в або дивноњ сили предмет≥в дос¤гають щаст¤; коли ж у ѓ’ долю втручаютьс¤ зл≥ сили (чар≥вники), вони стають нещас≠ливими (ЂЎ≥сть лебед≥вї, Ђѕопелюшкаї, ЂЎестеро увесь св≥т об≥йдутьї, Ђ√ензель : √ретельї та њн.).

И в письменник≥в ≥ побутов≥ казки Ч гумористичн≥ й сатиричн≥. ” де¤ких з цих казок вони висм≥юють поп≥в, монах≥в, служител≥в рел≥г≥њ (Ђћонах у терникуї), в ≥нших викривають ≥ засуджують загальнолюдськ≥ пороки: л≥нощ≥ (Ђ“ри ледар≥ї), глупоту (Ђ–озумна ≈льзаї, Ђƒурень √ансї), бо¤гузтво (Ђ—емеро хоробрихї), неповагу до старших (Ђ—тарий д≥д ≥ вну≠чокї, ЂЌевд¤чний синї). ¬ ≥нших своњх казках брати √р≥мм славл¤ть розум людей, вих≥дц≥в з простого народу. “ак, у казц≥ Ђ–озумна дочка сел¤нськаї д≥Ї мудра д≥вчина, розумн≥ша за самого корол¤. ѕод≥бний сюжет Ї ≥ в рос≥йському та украњн≠ському фольклор≥ (Ђѕ≥ди туди, не знаю кудиї ≥ Ђћудра д≥в≠чинаї, Ђ–озумниц¤ї та ≥н.).

” казках брат≥в √р≥мм, ¤к ≥ в казках багатьох народ≥в св≥ту, пор¤д ≥з фантастичними персонажами д≥ють реальн≥, в≥дтво≠рено типов≥ картини з житт¤ народу, типов≥ характери ≥ вза≠Їмини м≥ж людьми. ¬иражено в них мр≥њ народу про щасливе житт¤ труд¤щих.  азки пройн¤т≥ здоровою народною мораллю; сюжети њх ц≥кав≥, композиц≥¤ ч≥тка, правильн≥ моральн≥ висновки з њх зм≥сту д≥т¤м зробити легко.

 азки брат≥в √р≥мм мали великий вплив на творч≥сть ба≠гатьох письменник≥в Ц романтик≥ в ≤ половини XIX ст. ќдн≥Їю з ознак романтизму була увага до усноњ народноњ поез≥њ. Ќа основ≥ фольклору розвиваЇтьс¤ в цей пер≥од жанр л≥тературноњ казки (√офман, √ауф, “опел≥ус, јндерсен)._-."_

Ўироко в≥дома, наприклад, казка ≈рнеста-“одора-

ѕ≥д впливом брат≥в √р≥мм написав своњ казки н≥мецький письменник-романтик ¬≥льгелим √ауф (1802Ч1827), учитель, поет, автор к≥лькох роман≥в. Ќайкращ≥ твори ¬. √ауфа Ч казки дл¤ д≥тей, ¤к≥ були надрукован≥ у 1826Ч1828 рр.  р≥м сюже≠т≥в н≥мецьких народних казок, √ауф використав арабський фольклор (Ђѕро к а л≥фа-лелекуї, Ђћаленький ћукї та ≥н.), «ахоплюють маленьких читач≥в казки Ђ арлик Ќ≥сї, Ђћаленький ћукї, в ¤ких головн≥ д≥йов≥ особи Ч д≥ти б≥дн¤к≥в, що зазнають страждань внасл≥док соц≥альноњ несправедливост≥, жорстокост≥ людей. ” казц≥ Ђћаленький ћукї письменник викриваЇ корол¤, сп≥вчуваЇ знедоленому доброму хлопчиков≥ ћуку. ѕроте к≥нець њњ ≥нший, н≥ж у народних казках. ћаленький ћук залишаЇтьс¤ самотн≥м ≥ нещасливим до самоњ смерт≥.

¬сесв≥тньо в≥домий датський письменник, славетний казкар √анс- р≥ст≥ан јндерсен народивс¤ 2 кв≥тн¤ 1805 р. в невеликому м≥ст≥ ќденсе. ¬≥н був Їдиною дитиною в с≥м'њ б≥дного шевц¤. Ѕатько його був грамотною людиною, любив книги. ≤ заохотив до читанн¤ й сина.

’оч. дит¤ч≥ роки майбутнього письменника пройшли в б≥д≠ност≥ ≥ т≥снот≥, та хлопчик не в≥дчував себе знедоленим: батьки його дуже любили. ¬с≥, хто знав малого јндерсена, були до нього уважними, багато знайомих хвалили ≥ дивувалис¤ з його зд≥бностей, в≥щували йому блискуче майбутнЇ.

—правд≥, јндерсен був дуже обдарованою ≥ незвичайною дитиною. “ихий, соромливий, в≥н не гравс¤ з д≥тьми в шумн≥ -≥гри, ¤к ≥нш≥ хлопчики, а багато читав, мр≥¤в, захоплювавс¤ театром, складав п'Їси ≥ ставив њх у своЇму л¤льковому театр≥, сам майстрував л¤льки ≥ шив дл¤ них театральн≥ костюми. √арно сп≥ва, декламував, ≥ тому його часто запрошували до себе заможн≥ жител≥ ќденсе, дл¤ ¤ких в≥н був лише забавкою, бо н≥хто по-справжньому не допомагав хлопчиков≥. ¬≥н учивс¤ в школ≥ Ђдл¤ б≥днихї, де вчили д≥тей лише с¤к-так читати, пи≠сати ≥ трохи рахувати. ¬чити √.- . јндерсеиа в г≥мназ≥њ батьки не мали змоги, а стати рем≥сником в≥н не хот≥в.  оли йому минуло чотирнадц¤ть, рок≥в, в≥н твердо вир≥шив поњхати в  о≠пенгаген, хоч ≥ сам ще не знав, ким в≥н хоче стати ≥ що ро≠битиме ¬ —“ќЋ»÷≤,

ќпинившись у 1819 р. у великому незнайомому м≥ст≥ без будь-¤ких засоб≥в до ≥снуванн¤, без осв≥ти, не знаючи н≥ Їдиноњ душ≥, јндерсен пережив т¤жк≥ часи. ¬≥н см≥ливо звертавс¤ до незнайомих йому д≥¤ч≥в мистецтва Ч композитор≥в, артист≥в, письменник≥в, просив њх перев≥рити його зд≥бност≥ ≥ прийн¤ти на роботу. ’оч ≤ придбав в≥н соб≥ у цей час немало знайомих серед датських артист≥в ≥ л≥тератор≥в, проте два роки житт¤ в  опенгаген≥ були дл¤ нього пер≥одом голодуванн¤, мораль≠них страждань ≥ невдач. ѕробував учитис¤ в хор≥, та пропав голос. ѕрацював у театр≥, виконуючи непом≥тн≥ рол≥, але не мав усп≥ху. јндерсен тод≥ багато читав, вивчав латинь, та все ж йому бракувало систематичноњ осв≥ти. Ќарешт≥, один ≥з його знайомих, директор столичного театру  олл≥н, не обме≠живс¤ лише добрими порадами, ¤к вс≥ ≥нш≥ друз≥ јндерсена, а допом≥г йому поступити на навчанн¤ у г≥мназ≥ю в м≥ст≥ —л¤-гельзе ≥ виклопотав дл¤ нього стипенд≥ю. “ак ш≥стнадц¤тир≥ч≠ний юнак √.- . јндерсен став учнем 2 класу ≥ змушений був учитис¤ з малюками.

√≥мназичн≥ роки (1822Ч1826) були в житт≥ јндерсена дуже т¤жкими. ¬≥н був наполегливим, старанним, учивс¤ добре. ” в≥льн≥ в≥д навчанн¤ хвилини писав в≥рш≥. ƒиректор г≥мназ≥њ хоч ≥ був задоволений усп≥хами јндерсена, проте не т≥льки не хвалив його, але й ставивс¤ деспотичне, глузливо ≥ заборон¤в юнаков≥ писати в≥рш≥. —тановище молодого поета було нестерпним.

ƒруз≥ јндерсена, дов≥давшись про його стражданн¤, допо≠магають йому перењхати до  опенгагена. “ут, п≥дготувавшись приватним способом, јндерсен склав усп≥шно екзамени ≥ в 1828 р. став студентом  опенгагенського ун≥верситету. «нову роки напруженоњ прац≥: сумл≥нне вивченн¤ наук ≥ поетична творч≥сть. “епер јндерсен знав, що його покликанн¤ Ч ху≠дожн¤ л≥тература. ” студентськ≥ роки в≥н виступив у датськ≥й л≥тератур≥ ¤к поет, драматург, автор нарис≥в. ¬ийшла в св≥т перша зб≥рка його поез≥й (1830), з .усп≥хом пройшла вистава першоњ п'Їси.

јндерсен багато подорожуЇ. ќб'њздив свою батьк≥вщину побував за кордоном: в ≤тал≥њ, Ќ≥меччин≥, јнгл≥њ, ‘ранц≥њ тг

≥нших крањнах. ” –им≥ в≥н з≥брав матер≥ал дл¤ свого першого роману Ч Ђ≤мпров≥заторї (1835). ” чужих крањнах в≥н теж знайомивс¤ з талановитими людьми. ƒо нього ставилис¤ при≠хильно, в≥н придбав соб≥ багато добрих друз≥в серед д≥¤ч≥в культури р≥зних крањн. јндерсен стаЇ близьким другом „. ƒ≥ккенса, познайомивс¤ з братами √р≥мм, з √. √енне, ¬. √юго, ќ. Ѕальзаком, ƒюма (батьком ≥ сином), ‘. Ћ≥стом та ≥н.

1	2	3

Ќазва: “вори письменник≥в XIXЧпочатку XX ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1822 прочитано)