Ћ≥тература св≥това > “вори письменник≥в XIXЧпочатку XX ст

“алант јндерсена визнавали в багатьох крањнах, т≥льки в ƒан≥њ критики або замовчували його, .або писали про нього: насм≥шливо, з презирством, не визнавали його Ђсвоњмї. ÷е дуже пригн≥чувало письменника.  оли ж слава јндерсена стала св≥товою, критики змушен≥ були визнати його ≥ припи≠нити глузуванн¤.

¬ пер≥од розкв≥ту творчих сил ≥ зд≥бностей јндерсе¤ почав писати казки. ” 1835 р. було надруковано дв≥ зб≥рки перших його казок, ≥ вони принесли йому нечувану славу, њх було пере≠кладено на багато мов св≥ту.

« цього часу прот¤гом сорока рок≥в јндерсен створив не≠мало казок, ¤к≥ з захопленн¤м були сприйн¤т≥ не т≥льки д≥тьми, а й дорослими. —лаветний казкар вважав себе щасливою лю≠диною. —вою автоб≥ограф≥ю, ¤ку писав довго Ч з 1846 по 1869 р.Ч ≥ назвав Ђ азка мого житт¤ї, починаЇ такими сло≠вами; ЂћоЇ житт¤ Ч прекрасна, розк≥шна казка. якби тод≥, коли ¤ вступив у св≥т маленьким, б≥дним, самотн≥м хлопчи≠ком, до мене з'¤вилась всемогутн¤ чар≥вниц¤ ≥ сказала: Ђќбе≠ри соб≥ мету ≤ напр¤мок, а ¤ буду тебе направл¤ти ≥ захи≠щати!їЧ мо¤ дол¤ не могла б бути щаслив≥шою, розумн≥шою ≥ кращоюї.

Ќечувана попул¤рн≥сть, загальна пошана письменников≥, пишн≥ св¤та на його честь матер≥альна забезпечен≥сть, численн≥ друз≥, подорож≥, а головне Ч змога займатис¤ улюбленою спра≠вою, л≥тературною творч≥стю,Ч все це давало јндерсену в≥д≠чутт¤ щаст¤, хоч в≥н ≥ багато страждав ран≥ше, довгий час терп≥в приниженн¤, образи, зневагу. « ним сталос¤ те саме, що й з √ероЇм його казки Ђ√идке качен¤ї.  олись гнане й зневажене ус≥м св≥том, гидке качен¤, вир≥сши, стало чудовим лебедем, краса ¤кого вс≥х вражала. Ћеб≥дь став щасливим ≥ за≠був про своњ стражданн¤ в минулому.

ѕомер письменник 4 серпн¤ 1875 р, јндерсен Ч автор в≥домих у св≥й час п'Їс л≥ричних в≥рш≥в, роман≥в ≥ нарис≥в про подорож≥, але в св≥тову л≥тера≠туру в≥н ув≥йшов ¤к талановитий автор казок. ƒивна особли≠в≥сть њх пол¤гаЇ насамперед у тому, що Ђв кожн≥й дит¤ч≥й казц≥ Ї друга, ¤ку у повн≥й м≥р≥ можуть зрозум≥ти т≥льки до≠росл≥ї '. јндерсен знав це, ≥ тому назву першоњ зб≥рки Ђ азки, розказан≥ д≥т¤мї в≥н зм≥нив у 1843 р. на ЂЌов≥ казкиї.  оли письменников≥ за к≥лька м≥с¤ц≥в до смерт≥ показали проект памТ¤тника, де його було зображено серед д≥тей, јндерсен не ствердив його, сказавши, що своњ казки в≥н адресуЇ дорослим у так≥й же м≥р≥, ¤к ≤ д≥т¤м. ѕроект було перероблено. 1"

 азки јндерсена критика зустр≥ла без особливого енту-. з≥азму. ƒехто шкодував, що письменник вдавс¤ до таких Ђдр≥б- ницьї, в≥дступив в≥д серйозноњ л≥тератури. “уп≥сть ≥ обмеже≠н≥сть двор¤нських критик≥в у тогочасн≥й ƒан≥њ, њх вороже ставленн¤ до письменника з народу не дали њм змоги побачити, що јндерсен вийшов на новий шл¤х творчост≥, що своњми казкамї в≥н вн≥с у л≥тературу св≥жин ориг≥нальний струм≥нь.

ј казки √.- . јндерсена справл¤ли надзвичайно велике враженн¤ на читач≥в Ч д≥тей ≥ дорослих.

” казках в≥дбивс¤ св≥тогл¤д јндерсена, його ставленн¤ до людей, до житт¤. ¬≥н любив людей, добре знав житт¤ народу.

його стражданн¤ ≥ радост≥. « повагою ≥ сп≥вчутт¤м розпов≥даЇ в≥н у своњх казках про житт¤ б≥дн¤к≥в, скромних труд≥вник≥в, про њх д≥тей ≤ показуЇ водночас моральну вищ≥сть простих людей над багат≥¤ми ≥ аристократами. « ≥рон≥Їю, насм≥шкою змальовуЇ в≥н пихатих ≥ дурних двор¤н, тупих, обмежених ко≠рол≥в ≥ придворних, ненаситних купц≥в, багат≥њв. ÷е зближуЇ казки јндерсена з фольклором, з ¤ким в≥н був добре об≥зна≠ний ще з дитинства.

ќдн≥Їю з найб≥льш попул¤рних казок јндерсена Ї казка УЌове вбранн¤ корол¤Ф (1835). ” ц≥й казц≥ письмен≠ник гостро, дотепно висм≥юЇ правител≥в, державних д≥¤ч≥в, ¤ким приписують висок≥ моральн≥ ¤кост≥, почутт¤ людськоњ г≥дност≥, а насправд≥ вони духовно убог≥. ¬исл≥в: Уј король голийФ Ч став крилатою фразою, ¤кою народ викриваЇ убо≠г≥сть думки людини, њњ фальшиву репутац≥ю.

” казц≥ висм≥¤но п≥длабузництво, лицем≥рство, бо¤знь п≥длеглих сказати у в≥ч≥ правду високопоставленим особам, тобто пороки, властив≥ класовому сусп≥льству. Ќ≥кчемност≥, убогост≥ правител≥в, лицем≥рству придворних протиставл¤ю≠тьс¤ правдив≥сть ≥ см≥лив≥сть народу.

 азка ч≥тко побудована, сюжет њњ динам≥чний. ѕочинаЇтьс¤ вона з ¤скравоњ характеристики корол¤, ≥ нею письменник вмо≠тивовуЇ зав'¤зку Ч по¤ву пройдисв≥т≥в та њх нам≥р обдурити корол¤ ≥ вс≥х його п≥длеглих. ƒ≥¤ розвиваЇтьс¤ швидко. ” кож≠ному еп≥зод≥ розкриваютьс¤ характери д≥йових ос≥б. ”м≥ло вдають, н≥бито вони старанно працюють, хитр≥ й зухвал≥ про≠йдисв≥ти: еони сид¤ть за порожн≥ми верстатами ≥ тчуть без пр¤ж≥, спалюють багато св≥чок, щоб вс≥ думали, наче вони ≥ вноч≥ працюють; великими ножиц¤ми р≥жуть пов≥тр¤, н≥би кро¤ть тканину, шиють голками без ниток, щоб н≥хто не по≠бачив, що нитки не витрачаютьс¤.

 ороль ≥ придворн≥ теж удають, н≥би вони захоплен≥ кра≠сою тканини, ¤коњ не бачать. «а допомогою внутр≥шн≥х моно≠лог≥в письменник показуЇ р≥зкий контраст м≥ж станом персона≠ж≥в, њх думками та переживанн¤ми ≥ тим, що вони говор¤ть. –озгублен≥ ≥ неприЇмно вражен≥, що не бачать нового вбранн¤, вони старанно приховують в≥д ≥нших своњ справжн≥ почутт¤ й роздуми ≥ вишуканими словами вихвал¤ють тканину, њњ в≥зе≠рунки, фарби, удавано захоплюютьс¤ њњ красою. ÷им прийо≠мом јндерсен влучно викриваЇ лицем≥рство придворних ≥ об≠межен≥сть корол¤. ќсь до Ђмайстр≥вї з ц≥лим почтом з'¤вивс¤ король, щоб подивитис¤ на матер≥ю. ¬с≥ робл¤ть вигл¤д, н≥би милуютьс¤ чудовою тканиною. ÷е ж саме робить ≥ король, щоб приховати в≥д ≥нших, що в≥н не достойний займати таку високу посаду.

ƒ≥¤ дос¤гаЇ свого найвищого розвитку у сцен≥ св¤ткового параду, коли король змушений був вийти на вулицю столиц≥ у Ђновому вбранн≥ї, щоб показатис¤ народу.  онтраст м≥ж урочист≥стю церемон≥њ ≥ вигл¤дом голого корол¤ п≥д розк≥ш≠ним балдах≥ном Чприйом, за допомогою ¤кого письменник створюЇ ком≥чний ефект, викриваЇ й-засуджуЇ корол¤ ≥ при≠дворних, њх н≥кчемн≥сть ≥ глупство.

 азка зак≥нчуЇтьс¤ правдиво ≥ мудро: ≥стину Ч король голий Ч сказала невинна дитина, ¤ка ще не навчилас¤ лицем≥≠рити. ЌастаЇ розв'¤зка: хоч король ≥ зрозум≥в свою помилку, але продовжуЇ поводитись так, н≥бито н≥чого й не сталос¤.

B iнших казках јндерсен також гостро картаЇ ≥ засуджуЇ пороки верх≥вки тогочасного сусп≥льства. ” казц≥ Ђ— о л о в е йї (1843) висм≥¤но неуцтво, туп≥сть придворних ≥мператора, в≥д≥рвав њх в≥д житт¤ народу, невм≥нн¤ збагнути справжнЇ мисте≠цтво, в≥др≥знити його в≥д фальшивого, п≥дробленого. ÷≥ туп≥ й обмежен≥ придворн≥ в≥ддали перевагу механ≥чн≥й ≥грашц≥, штучному солов'Їв≥, бо хоч в≥н ≥ сп≥вав лише одну мелод≥ю, його можна було завести коли завгодно, в≥н м≥г сп≥вати, не стомлюючись, по тридц¤ть раз≥в одне ≥ те ж. ¬они знехтували живого солов'¤, його чар≥вну п≥сню ≤ вигнали його з волод≥нь ≥мператора.

≤ так само принцеса ≥з казки Ђ—винопасї в≥дмовилас¤ прийн¤ти в≥д принца в дарунок живого солов'¤ ≥ прекрасну тро¤нду, бо вони були не штучн≥, а справжн≥, њй б≥льше сподо≠балис¤ так≥ н≥кчемн≥ ≥грашки, ¤к, наприклад, музична горох-тушка, що награвала попул¤рн≥ польки й вальси, ≥ чар≥вний горщик, ¤кий в≥дкривав принцес≥ тайну, у кого що варитьс¤ на об≥д.

” казц≥ Ђѕринцеса на горошин≥ї (183з) јндерсен висм≥¤в аж занадто тенд≥тну, зман≥жену принцесу, ¤ка в≥дчула горошину, покладену на њњ л≥жко п≥д двадц¤ть перин ≥ мат≠рац≥в. «а цю надм≥рну чутлив≥сть њњ було визнано в аристокра≠тичному св≥т≥ справжньою принцесою.

” багатьох казках јндерсена висм≥¤но обивател≥в, обме≠жених, тупих, чванливих, хоч цими рисами письменник часто над≥л¤Ї не людей, а тварин або нежив≥ предмети. “акими оби≠вател¤ми, чванливими ≥ нерозумними, Ї, наприклад, к≥т ≥ курка у казц≥ Ђ√идке качен¤ї (1843). ¬они, ¤к ≥ качки, знева≠жають б≥дне качен¤ т≥льки за те, що воно не таке, ¤к ус≥ ≥нш≥ качки й качен¤та.

Iм не п≥д силу збагнути трагед≥ю Ђгидкого качен¤тиї, зро≠зум≥ти його прагненн¤, його бажанн¤ стати кращим, жити у злагод≥ з ус≥ма, чинити лише добро вс≥м, хто його оточуЇ. ¬они просто вважають його божев≥льним.

“об≥ н≥чого робити, тому у голову так≥ дурниц≥; неси ¤йц¤ або воркочи,Ч ≥ все минетьс¤ казала йому самовпевнено курка.

«овс≥м ≥нший тон у казках јндерсена, коли в≥н розпов≥даЇ про хороших людей, благородних, добрих ≥ правдивих, про ге≠роњв, ст≥йких у б≥д≥ ≥ мужн≥х, здатних бути самов≥дданими, в≥р≠ними в дружб≥.

ћаленька д≥вчинка √ерда мандруЇ по св≥ту, зносить муки, долаЇ велик≥ труднощ≥, щоб д≥знатись, куди зник њњ ƒруг Ч хлопчик  ай. «рештою вона д≥знаЇтьс¤, що  а¤ забрала у своЇ крижане царство —н≥гова королева. “≥льки велика любов д≥в≠чинки, њњ самов≥ддан≥сть ≥ гар¤ч≥ сльози допомогли знайти хлопчика Ч розтопити л≥д у його серц≥ ≥ повернути йому житт¤ (Ђ—н≥гова королеваї Ч 1844).

 рих≥тна д≥вчина ƒюймовочка ≥ ласт≥вка допомагають одне одному в б≥д≥, р¤тують у важку хвилину житт¤ (Ђƒюймо≠вочкаї).

“варини ≥ рослини, олюднен≥ письменником, по-людському добр≥, сп≥вчувають чужому горю, полегшують стражданн¤ ≥нших.

 азки јндерсена вже давно перекладен≥ на украњнську мову. ”  иЇв≥ вперше вийшла книжка п≥д назвою Ђ азки јндерсенаї у 1873 р. ÷ей переклад зроблено ћ. —тарицьким. ƒо казок додано б≥ограф≥ю пись≠менника ≥ 11 малюнк≥в, у зб≥рц≥ вм≥щено 24 казки. “ого ж року вс≥ ц≥ казки були видан≥ нар≥зно.

” 1906 р. в  иЇв≥ (виданн¤ Ѕ. ƒ. √р≥кченка) вийшли казки јндересна в переклад≥ ћар≥њ «аг≥рньоњ (дружина Ѕ. √р≥нченка). ƒо ц≥Їњ зб≥рки вв≥йшло 16 казок (Ђ—оловейкої, Ђћатиї, Ђ–усалочкаї, Ђялинкаї, Ђ÷иганська голкаї, Ђƒ≥вчинка з с≥р≠никамиї, ЂЌове корол≥вське убранн¤ї та ≥н.). ƒругим видан≠н¤м вона вийшла у 1918р.

ѕ≥сл¤ ∆овтневоњ революц≥њ д≥ти читають казки јндерсена в перекладах багатьох рад¤нських письменник≥в, зокрема з дат≠ськоњ мови Ч ќ. ≤ваненко. Ќове виданн¤ в њњ переклад≥, з б≥о≠граф≥Їю јндерсена та з кольоровими малюнками √. √ригор'Ївоњ, вийшло в ≤964 р. у видавництв≥ Ђ¬еселкаї.

1	2	3

Ќазва: “вори письменник≥в XIXЧпочатку XX ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1822 прочитано)