Ћ≥тература св≥това > ‘ранцузький романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥

‘ранцузький романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥

‘ранцузький романтизм сформувавс¤ п≥зн≥ше, н≥ж англ≥йський ≥ н≥мецький. —татус загальнонац≥онального ¤вища в≥н набув лише у 20-х рр. ’≤’ ст.  атал≥затором розвитку романтизму завжди ставав розвиток буржуазних настроњв у сусп≥льств≥. Ќа зам≥ну феодальним, рел≥г≥йним ц≥нност¤м прийшли ц≥нност≥ ≥нш≥. ¬≥дмовившись в≥д суворого давнього Ѕога, люди п≥сл¤революц≥йноњ епохи створили нового кумира Ц грошового, ¤кий н≥¤ким чином не м≥г задовольнити художньо налаштован≥ душ≥. “ак було в јнгл≥њ на початку ≥ндустр≥альноњ революц≥њ, так було в Ќ≥меччин≥, де ген≥альна особист≥сть вимушена була усам≥тнитис¤, в≥дгородити себе в≥д св≥ту ф≥л≥стер≥в. —тавленн¤ до буржуа у ‘ранц≥њ на початку ’’ ст. було ≥ншим: там буржуа виступили революц≥йною силою, вони проливали кров на барикадах, героњчно руйнуючи жорстокий св≥т абсолютизму. “ому на в≥дм≥ну в≥д англ≥йського ≥ н≥мецького, французький романтизм не в≥дмовл¤вс¤ в≥д реальност≥, навпаки - в≥н њњ стверджував ¤к реальн≥сть героњчну. ћова йшла про сучасне сусп≥льство ≥ сучасного геро¤. –омантичн≥ ≥дењ ‘ранц≥њ нав≥ть не припускали в≥докремленост≥ художника в≥д сучасност≥, ¤ка була романтичною сама по соб≥. ∆ермена де —таль, Ўатобр≥ан,  остан, Ѕалланш, —енанкур, не дивл¤чись на критику спадщини Уф≥лософ≥вФ ( так у ‘ранц≥њ насм≥шливо називали просв≥тник≥в ) насл≥дують ¬ольтеру, ƒ≥дро ≥ –уссо у план≥ активного втручанн¤ у житт¤ силою публ≥цистичного слова. ¬они пишуть трактати про пол≥тику, про сусп≥льну мораль, про ставленн¤ л≥тератури до сусп≥льних установ. ≤ ц¤ за≥нтересован≥сть у злоб≥ дн¤ не залишить французький романтизм н≥коли. ƒо пол≥тики прийде нав≥ть Усераф≥чнийФ Ћамартин, корифењ французького романтизму √юіо ≥ ∆орж —анд будуть пост≥йно виступати ¤к пол≥тичн≥ ≥ соц≥альн≥ художники, створ¤ть жанр соц≥ального роману. ’оча на п≥зньому етап≥ розвитку саме французький романтизм зробить ірунт дл¤ виникненн¤ напр¤мку Умистецтва заради мистецтваФ ( Ѕодлер, Ћеконт де Ћ≥ль, ‘лобер, •отьЇ ), ¤кий в свою чергу виступить живильним середовищем дл¤ розвитку нов≥тн≥х напр¤мк≥в в поез≥њ. √оловною метою французького романтизму було знищенн¤ тиран≥чних правил ≥ табу Укласичного в≥куФ. ’удожники-романтики намагались довести французьк≥й публ≥ц≥: м≥рилом Удоброго смакуФ можуть бути ≥ народне мистецтво, ≥ героњчна сучасн≥сть, а не т≥льки застар≥л≥ класицистичн≥ нормативи. “радиц≥йне дл¤ н≥мецьких ≥ англ≥йських романтик≥в т¤ж≥нн¤ до ≥ррац≥онального про¤вилос¤ в кол≥ французького романтизму лише Уна перифер≥њФ ( де¤к≥ твори ЌодьЇ, •отьЇ ), але воно завжди було спровокованим н≥мецькими або англ≥йськими модел¤ми ≥ мало рац≥ональне по¤сненн¤. ‘антастичне ≥ позареальне взагал≥ не Ї притаманним французькому духу, ¤кий завжди схил¤вс¤ до рац≥онального осмисленн¤ д≥йсност≥. ™диною широко розкритою м≥стичною тематикою у французькому романтизм≥ була тематика христи¤нська ( Ўатобр≥ан, Ћамартин ). јле христи¤нська м≥фолог≥¤ теж набула ≥нтересу до соц≥ального житт¤. јполог≥¤ христи¤нства в творчост≥ Ўатобр≥ана виникла ¤к реакц≥¤ на антиклерикал≥зм просв≥тник≥в, ¤ких звинувачували у жахах ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ, ¤к осмисленн¤ з рел≥г≥йних позиц≥й феномену Ќаполеону, ≥ мод≥ф≥кувалась вже у творчост≥ ∆орж —анд ≥ √юіо у т¤ж≥нн¤ до утоп≥чних соц≥ал≥стичних програм ( сен-симон≥зм ).

¬≥ктор √юіо Ц найавторитетн≥ший з французьких романтик≥в, вождь французького романтизму ≥ його теоретик. ¬≥н народивс¤ у досить дивн≥й родин≥: батько, сел¤нин за походженн¤м, п≥д час революц≥йних под≥й став наполеон≥вським генералом, мати походили з давнього аристократичного роду. Ѕатьки розлучилис¤, коли ¬≥ктор був дитиною. ћати виховала сина у дус≥ католицизму ≥ ро¤л≥зму. ¬ своњх перших поез≥¤х юнак проклинав Ќаполеона ≥ осп≥вував династ≥ю Ѕурбон≥в. ¬ 14 рок≥в в≥н записав у щоденнику: У’очу бути Ўатобр≥аном або н≥кимФ. “ворчий шл¤х √юіо умовно розд≥л¤Їтьс¤ на три пер≥оди: перший ( 1820 Ц 1850 ) Ц реформа французькоњ поез≥њ, створенн¤ нац≥ональноњ теор≥њ романтизму, ствердженн¤ романтичного театру, ствердженн¤ французького ≥сторичного роману;

другий ( 1851 Ц 1870 ) Ц створенн¤ соц≥ально-романтичного роману, граничне загостренн¤ пол≥тичних мотив≥в у л≥риц≥;

трет≥й ( 1870 Ц 1885 ) Ц осмисленн¤ революц≥йного шл¤ху ‘ранц≥њ, загостренн¤ траг≥чного забарвленн¤ творчост≥.

√юіо прийшов на позиц≥њ романтизму п≥д впливом поез≥њ Ўатобр≥ана ≥ Ћамартина. јле його власний поетичний дар був набагато м≥цн≥ший, н≥ж дар його вчител≥в. —аме йому судилос¤ провести реформу французькоњ поез≥њ, створити умови дл¤ њњ подальшого розвитку. «б≥рка Уќр≥Їнтал≥њФ ( 1828 ) з цього приводу набула символ≥чного значенн¤. ѕорушуючи класичн≥ вимоги Їдност≥ в≥рша, √юіо чередуЇ розм≥р ≥ довжину р¤дка, створюючи вигадлив≥ картини зустр≥ч≥ подорожник≥в ≥з джинами в пустел≥ ( УƒжиниФ ), шаленоњ скачки гетьмана ћазепи, ¤кий програв битву, але не скоривс¤ ( УћазепаФ ). √юіо зам≥нив рац≥онал≥стичний в≥рш класицизму на мову людських почутт≥в, в≥дмовивс¤ в≥д прикрас, запозичених з античноњ м≥фолог≥њ, в≥дмовивс¤ в≥д вимоги суворого розд≥ленн¤ лексики на УвисокуФ ≥ УнизькуФ.  ласицистична поез≥¤ визнавала т≥льки цезуру ( паузу ), розташовану посередин≥ р¤дка, а також думку, ¤ка ум≥щаЇтьс¤ в один поетичний р¤док. ÷е сковувало художник≥в, не давало можливост≥ в≥льно просп≥вати про власне баченн¤ св≥ту. √юіо ув≥в УсмисловуФ цезуру, а також Уперен≥сФ, ≥ таким чином розкр≥пачив поетичну думку. ¬ галуз≥ ритму поет в≥дмовивс¤ в≥д застиглого олександр≥йського в≥рша ≥ здивував сучасник≥в р≥зноман≥тн≥стю ритм≥в, ¤к≥ передавали то в≥чний спок≥й пустел≥, то жах людини перед незнаним, то рок≥т бур≥, то тр≥ск дерев п≥д час урагану. ” 1830 р. в статт≥ Уѕро пана ƒовал¤Ф √юіо визначав романтизм ¤к Ул≥берал≥зм в л≥тератур≥Ф, ≥ п≥дкреслював, що Ул≥тературна свобода Ї дитиною свободи пол≥тичноњФ.

” 1827 р. √юіо звертаЇтьс¤ до жанру романтичноњ ≥сторичноњ драми. ƒрама У ромвельФ в≥дображаЇ под≥њ ¬еликого јнгл≥йського Ѕунту ’”≤≤ ст., ¤к≥ √юіо зрозум≥в у романтичному дус≥. јле передмова до драми Ї набагато б≥льш в≥дом≥шою, н≥ж сам тв≥р. Уѕередмова до У ромвел¤Ф давно вже розум≥Їтьс¤ ¤к окрема теоретична прац¤ ≥ вважаЇтьс¤ ман≥фестом французького романтизму. Ќамагаючись довести р≥вноправн≥сть авторитету Удавн≥хФ ≥ авторитету УновихФ, √юіо розпод≥л¤Ї розвиток св≥товоњ л≥тератури на три пер≥оди: перший Ц перв≥сний ( вершина УЅ≥бл≥¤Ф ), другий Ц античний (вершина поеми √омера ) ≥ трет≥й Ц христи¤нський ( вершина Ўексп≥р ). “аким чином √юіо руйнуЇ основу класицизму Ц ствердженн¤ незм≥нност≥ античного ≥деалу краси. Ѕ≥льш того, √юіо висловлюЇ думку про в≥д≥рван≥сть мистецтва класицизму в≥д реальних потреб людства. јнтичн≥сть давно минула, наступила нова ера, ¤ка вже зовс≥м по ≥ншому дивитьс¤ на людину, розум≥ючи њњ не ¤к ≥стоту, абсолютно п≥дкорену косм≥чн≥й необх≥дност≥, а ¤к поЇднанн¤ ангела ≥ зв≥ра, небесного ≥ земного. ≤ хоча рок завжди пануЇ над людством, все ж христи¤нська епоха надаЇ людин≥ свободу вибору м≥ж в≥чним ≥ смертним. “ому мистецтво ‘ранц≥њ повинно в≥дмовитис¤ в≥д застар≥лоњ ор≥Їнтац≥њ ≥ п≥ти новим шл¤хом, шл¤хом Ўексп≥ра, ¤кий в≥дображав житт¤ УприродноФ, у сум≥ш≥ високого ≥ низького, ком≥чного ≥ траг≥чного. јле заклик до насл≥дуванн¤ природ≥ не прив≥в √юіо до реал≥зму. ¬≥н по-своЇму ≥нтерпретував шексп≥р≥вське положенн¤ про дзеркало ≥ природу ( Уmirror up to natureФ ), висунувши вимогу Уконцентрованого дзеркалаФ. Уѕрекрасне маЇ лише одне обличч¤, потворне маЇ њх тис¤чуФ, - стверджував √юіо ≥ розробл¤в теор≥ю гротеску. √ротеск ( в≥д ≥тал≥йського УпечернийФ ), Ї ¤вищем досить молодим. …ого не знала античн≥сть. Ќа початку ’≤’ ст. археологи в≥дкрили неподал≥к в≥д –иму грот Ќерона, розписаний такими чудернацькими ≥ примхливими зображенн¤ми, що один ≥з вчених збожевол≥в п≥д впливом побаченого. ѕотворн≥ ≥ одночасно вишукан≥ кв≥ти ≥ тварини переплелис¤ у неймов≥рних вигл¤дах. ¬они захоплювали людей майстерн≥стю художник≥в, що њх створили, ≥ одночасно л¤кали своЇю потворн≥стю. УЅожев≥льний гротФ закрито дл¤ в≥дв≥дувач≥в ≥ зараз, але коп≥њ зображень роз≥йшлис¤ по ™вроп≥. “ак виникло у мистецтв≥ ¤вище гротеску, до ¤кого часто зверталос¤ романтичне мистецтво ( √офман, √юіо, ѕо ). √ротеск завжди переб≥льшуЇ потворн≥ або ком≥чн≥ риси, це не реал≥стичне, а загострене, чудернацьке зображенн¤. Ќ≥бито ми бачимо певний образ не у денному, а у печерному або н≥чному осв≥тленн≥, ≥ в≥н л¤каЇ ≥ одночасно за≥нтриговуЇ нас. √ротескними образами Ї образи ÷ахеса, Ћускунчика у √офмана,  ваз≥модо, √у≥нплена у √юіо. √ротеск ≥снуЇ ≥ в сучасному мистецтв≥, але в≥дкрили його романтики, ≥ заслуга ¬≥ктора √юіо тут Ї незаперечною.

Ќаступн≥ драми ¬≥ктора √юіо Ц Ућарьон ƒелормФ, У≈рнан≥Ф, У–ю≥ ЅлазФ стверджували права романтичного мистецтва на французьк≥й сцен≥, але найб≥льш в≥домим твором першого пер≥оду творчост≥ вважаЇтьс¤ роман У—обор ѕаризькоњ Ѕогоматер≥Ф( 1831 ). –оман створювавс¤ в пер≥од п≥дготовки ≥ п≥д час Ћипневоњ революц≥њ 1830 р., але √юіо звертаЇтьс¤ до под≥й ’” ст. „ому? Ѕезумовно, в≥н насл≥дуЇ принцип —котта: в≥д ≥стор≥њ до сучасност≥, ≥ обираЇ ’” ст. не випадково. ’” ст. у ‘ранц≥њ пройшло у боротьб≥ м≥ж старим ≥ новим, м≥ж середньов≥чч¤м ≥ –енесансом. ѕоказуючи зм≥ни у сусп≥льств≥ на приклад≥ дол≥ вигаданих особистостей, √юіо звертаЇтьс¤ до скотт≥вськоњ модел≥ ≥сторичного роману, але ≥нтерпретуЇ њњ по своЇму. …ого романтизм називають УживописнимФ, ≥ не випадково. √юіо Ц знавець середньов≥чч¤, знавець старого ѕарижу, його архетиктури, його побуту. ¬≥н показуЇ ѕариж з висоти польоту птах≥в, розпов≥даЇ про ≥стор≥ю м≥ста, ≥ особливо зосереджуЇ увагу на духовному центр≥ середньов≥чного ѕарижу, на —обор≥ ѕаризькоњ Ѕогоматер≥, ¤кий народ будував в≥ками, ≥ ¤кий колись, до по¤ви друкарства, висловлював його душу. “ому головним персонажем роману Ї —обор, в≥чний ≥ нерухомий. ÷е не просто величезна споруда на остров≥ —≥те, ¤ка обТЇднуЇ ѕариж ун≥верситетський ≥ ѕариж буржуазний, це Ц жива ≥стота, ¤ка спостер≥гаЇ житт¤  лода ‘ролло, ≈смеральди,  ваз≥модо, ≥ скор≥ш за все, ставитьс¤ до них байдуже. —обор вт≥люЇ в≥чний закон "ананке", в≥чний закон необх≥дност≥, смерт≥ одного ≥ народженн¤ ≥ншого. Ќе випадково грецьке слово Ї накресленим нев≥домою рукою не ст≥н≥ одн≥Їњ з його веж.

1	2	3

Ќазва: ‘ранцузький романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2303 прочитано)