Ћ≥тература св≥това > ‘ранцузький романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥

–омантичне мистецтво створюЇ не типов≥, буденн≥, а надзвичайн≥ образи. √юіо розум≥в Ўексп≥ра у романтичному дус≥ ≥ зосередив увагу на так≥й ¤кост≥ його образност≥, ¤к ун≥версальн≥сть. ”н≥версальн≥ образи поЇднують в соб≥ конкретику ≥ величезне узагальненн¤, за ними стоњть певна ф≥лософська проблема, ¤ка в≥ками не втрачаЇ своЇњ актуальност≥. “акими Ї образи ƒон  ≥хота, √амлета, ћакбета, корол¤ Ћ≥ра. “акими Ї образи роману √юіо. –омантики намагались творити образи, ¤к≥ б далеко виходили за кордони сучасного житт¤. ¬они творили ≥ндив≥дуальну м≥фолог≥ю на р≥вн≥ м≥фолог≥њ античноњ, або христи¤нськоњ, ≥ будь ¤ку м≥фолог≥ю сприймали ¤к абсолютну правду.  лод ‘ролло вт≥люЇ середньов≥чне нехтуванн¤ ус≥м земним. ÷е талановита людина, але людина викривлена. √юіо доводить: нехтуванн¤ людським, т≥лесним, природним породжуЇ зло. ѕристрасть ‘ролло до ≈смеральди немаЇ н≥чого загального ≥з любовТю, в тому числ≥ ≥з любовТю христи¤нською.  лод ‘ролло Ц злочинець, але ≥ нещасна людина, жертва траг≥чного ≥ жорстокого ставленн¤ до реального св≥ту, ¤ким гр≥шило середньов≥чч¤. ≈смеральда Ц циганка ( правда, т≥льки за вихованн¤м ) ≥ француженка ( за походженн¤м ). ѓњ ун≥кальна краса звела з розуму ‘ролло, ≥ в≥н знищив њњ, тому що не м≥г зрозум≥ти ≥ не м≥г привласнити. ≈смеральда вт≥люЇ ≥деал √юіо. ÷е його субТЇктивне, романтичне баченн¤ свободи ≥ краси, ¤к≥ завжди йдуть пор¤д. √ротесковий  ваз≥модо, потворний, розумово неповноц≥нний, неймов≥рно сильний ф≥зично, усе житт¤ знав т≥льки образи та жорсток≥сть. ≤ в≥н в≥дпов≥дав жорсток≥стю на жорсток≥сть. Ќав≥ть ‘ролло, ¤кий н≥бито виховав сироту, ≥накше, ¤к з огидою на нещасного дивитис¤ не може. Ћюбов  ваз≥модо до ≈смеральди Ї високою любовТю до ренесансноњ ћадонни. “ак ƒанте кохав Ѕеатр≥че, так ѕетрарка ставивс¤ до Ћаури. ƒо зустр≥ч≥ з ≈смеральдою  ваз≥модо не знав, що в св≥т≥ ≥снуЇ любов, краса ≥ добро. ƒобрий вчинок д≥вчина ≥з ƒвору „удес став дл¤  ваз≥модо Ущиросердною под≥ЇюФ, перевернув його житт¤.  ваз≥модо вт≥люЇ авторське осмисленн¤ природи ≥ дол≥ народу, забитого й безправного, нерозумного й рабськ≥ пок≥рного. јле не завжди. ƒо зустр≥ч≥ з ≈смеральдою житт¤  ваз≥модо проходило н≥бито у стан≥ сну. ¬≥н бачив перед собою т≥льки величезну споруду собору, служив њй, ≥ був њњ частиною. “епер в≥н побачив ≥нше, ≥ за це ≥нше готовий в≥ддати житт¤. ѕротест  ваз≥модо Ї протестом безсв≥домим, жорстоким, ≥ нав≥ть страшним. јле його важко звинувачувати, йому можна т≥льки сп≥вчувати. “ак √юіо засобами романтичного мистецтва висловлюЇ власне ставленн¤ до революц≥йних под≥й. ¬ У—обор≥ ѕаризькоњ Ѕогоматер≥Ф √юіо, сл≥дом за —коттом, перем≥щуЇ ≥сторичних особистостей на р≥вень фону ( Ћюдовик ’≤, √ренгуар ), а на авансцену виводить особистостей вигаданих ( ‘ролло, ≈смеральда,  ваз≥модо ), але, на в≥дм≥ну в≥д —котта, √юіо малюЇ не тьм¤н≥ почутт¤, а велик≥ пристраст≥, ≥ зг≥дно ≥з власною теор≥Їю Уконцентрованого дзеркалаФ, активно використовуЇ контраст ≥ гротеск. ≈смеральда Ц не просто красива д≥вчина, вона Ї ун≥кально вродливою,  ваз≥модо Ц не просто потвора, його вигл¤ду люди бо¤лис¤ нав≥ть тод≥, коли в≥н був немовл¤м.  онцентрац≥¤ протилежних рис, загостренн¤ пристрастей створюють могутн≥й живописний ефект ≥ робл¤ть тв≥р √юіо одним ≥з най¤скрав≥ших в ≥стор≥њ св≥товоњ л≥тератури.

ƒругий пер≥од творчост≥ ¬≥ктора √юіо Ї т≥сно повТ¤заним з пол≥тичною д≥¤льн≥сть письменника. ¬ихований ро¤л≥стами, в≥н у 1827 р. к≥нцево пориваЇ своњ звТ¤зки ≥з антидемократичними виданн¤ми ≥ переходить до табору республ≥канц≥в. ¬≥н ≥з захопленн¤м в≥таЇ революц≥ю 1830 р., п≥дтримаЇ Убанк≥рського корол¤Ф Ћуњ-‘≥л≥ппа, у 1845 р. стаЇ пером ‘ранц≥њ, у 1841 - академ≥ком ‘ранцузькоњ јкадем≥њ. јле особисте благополучч¤ не може затулити баченн¤ страждань народу, ¤кий кровТю добившись буржуазних свобод, тепер стогне п≥д новим т¤гарем, т¤гарем тотальноњ експлуатац≥њ. “ому наступаЇ розчаруванн¤ у Увлад≥ банк≥р≥вФ, ≥ √юіо в≥таЇ Ћютневу революц≥ю 1848 р. …ого обирають до парламенту, в≥н стаЇ членом спочатку ”становчих, а пот≥м «аконодавчих «бор≥в. ѕереворот 1851 р. ламаЇ процес демократизац≥њ крањни.  онтрреволюц≥онери саджають на трон небожа Ќаполеону Ѕонапарта Ќаполеона ≤≤≤, ¤кого √юіо, вже у вигнанн≥ ≥з презирством назве УЌаполеоном ћаленькимФ. «а голову поета буде призначено величезну суму Ц 25 тис¤ч франк≥в, але ≤уди не знайдетьс¤, ≥ Урицар —вободиФ буде продовжувати творчу ≥ пол≥тичну д≥¤льн≥сть спочатку у Ѕельг≥њ, а пот≥м на островах протоки Ћа-ћанш. “ам у 1853 р. зТ¤витьс¤ поетична зб≥рка У¬≥дплатаФ, ¤ка за настроЇм буде сильно в≥др≥зн¤тис¤ в≥д л≥ричних У«авТ¤лого лист¤Ф ( 1831 ), Уѕ≥сень сут≥нокФ ( 1835 ), У¬нутр≥шн≥х голос≥вФ ( 1837 ) ≥ Уѕромен≥в та т≥нейФ ( 1840 ). ѕоет звинуватить продажних буржуа у зрадництв≥ ≥деал≥в свободи (УЅуржуа в себе вдомаФ ), викриЇ суть продажноњ преси ( У∆урнал≥стФ ). ќсобливо д≥станетьс¤ Ќаполеону ≤≤≤, ¤кий намагавс¤ використати славу свого ген≥ального родича. ¬ поем≥ У—покутаФ, ¤ка займаЇ центральне м≥сце у зб≥рц≥, √юіо малюЇ фантастичну картину воскрес≥нн¤ великого гр≥шника Ц Ѕонапарта Ц ¤кий в≥д воскрес≥нн¤ в≥дмовивс¤, коли побачив сучасну ‘ранц≥ю ≥ свого плем≥нника на трон≥.

” 1862 р. √юіо зак≥нчуЇ роман У«недолен≥Ф. «а жанром це соц≥альна епопе¤, √юіо створюЇ широку картину народного житт¤, але у романтичному дус≥ надаЇ не обТЇктивне, а субТЇктивне баченн¤ св≥ту. Уя поновив в правах людини блазн¤, лаке¤, каторжника ≥ пов≥юФ, - скаже письменник наприк≥нц≥ житт¤, осмислюючи св≥й творчий шл¤х. —аме так≥ люди, хоча сучасна √юіо ‘ранц≥¤ не з них одних складалас¤, стають обТЇктом зображенн¤ в роман≥ У«недолен≥Ф. ∆итт¤ ‘ранц≥њ осмислюЇтьс¤ з народноњ точки зору. ∆ертви жорстокоњ експлуатац≥њ (  озетта ) ≥ несправедливост≥ державних установ (∆ан ¬ольжан ) несуть в соб≥ щось ангельське. Ќос≥њ сусп≥льного зла Ц родина “енардТЇ, ≥нспектор ∆авер Ц справжн≥ ди¤воли. ≤ знову √юіо звертаЇтьс¤ до прийому Ущиросердноњ под≥њФ. Ќе завжди ¬ольжан був мудрою ≥ достойною людиною. …ого природну доброту було скасовано, коли в≥н вкрав батон хл≥ба, щоб нагодувати голодних д≥тей своЇњ сестри. Ќа б≥ду, справу його в≥в ≥нспектор ∆авер. ÷¤ людина ≥снуЇ за принципом: набр≥д повинен сид≥ти у тюрм≥. ¬≥н не допускаЇ почутт¤ пор¤дност≥ у тих, хто не маЇ банк≥вських кредит≥в. ¬ результат≥ ¬ольжан опин¤Їтьс¤ на каторз≥ ≥ проводить там 19 рок≥в. ¬≥н вийде зв≥дти вовком, ¤кий буде твердо знати одне Ц виживаЇ той, хто сильн≥ший. ™пископ ћ≥р≥ель уз¤в на себе турботу за спаплюженою людиною, а спаплюжена людина вкрала столове ср≥бло ≥ втекла подал≥. ¬ольжан не в≥рить у добро. ¬≥н Ї впевненим: ћ≥риель приютив його тому, що хоче, щоб ус≥ бачили, ¤кий в≥н добрий. ѕол≥ц≥¤ схопила ∆ана, ≥ дл¤ того щоб знову опинитис¤ на каторз≥ ≥ н≥коли вже не вийти зв≥дти, потр≥бно було т≥льки отримати св≥дченн¤ св¤щеника про вкраден≥ коштовност≥. јле св¤щеник Ї упевненим: людська душа Ц набагато ц≥нн≥ш≥ за будь ¤ке ср≥бло. ≤ тому в≥н стверджуЇ: ср≥бло ¬ольжану в≥н сам подарував, ≥ додаЇ до УподарункуФ ще ≥ ср≥бний кандел¤бр. “ак ¬ольжан перетворюЇтьс¤ ≥з Узв≥раФ на УангелаФ.  оли п≥д час революц≥йних под≥й, повстал≥ роб≥тники захопл¤ть ненависного ∆авера ( а ∆ан далеко не Їдина його жертва ), ¬ольжан не дозволить њм розправитис¤ з ≥нспектором ≥ в≥дпустить останнього на волю. ∆авер не переродитьс¤ на УангелаФ, в≥н накладе на себе руки, тому що система його житт¤ перетворилас¤ на руњни, в≥н вважав себе знар¤дд¤м вищоњ справедливост≥, а ви¤вилось, що все навпаки: злочинцем Ї саме в≥н ≥ т≥, кого в≥н все житт¤ охорон¤в в≥д УнабродуФ. √либоко в≥руючий √юіо виправдовуЇ революц≥йн≥ д≥њ народу. ¬≥н Ї впевненим: сили зла сам≥ не п≥дуть. Ќайкращ≥ люди ‘ранц≥њ збираютьс¤ на барикадах: справедливий республ≥канець јнжольрас, маленький герой √аврош, ¤кий набув особливого значенн¤. Ќевгам≥ний, веселий хлопець, ¤кий в≥дчайдушно допомагав борц¤м за ≥нтереси народу ≥ загинув на барикадах, став одним ≥з символ≥в ѕарижу.

” вигнанн≥ √юіо створюЇ романи У“руд≥вники мор¤Ф ( 1866 ), УЋюдина, ¤ка см≥Їтьс¤Ф ( 1869 ), трактат У¬≥ль¤м Ўексп≥рФ ( 1864 ), а 4 вересн¤ 1870 р., в день проголошенн¤ ‘ранц≥њ республ≥кою, повертаЇтьс¤ на батьк≥вщину. …ого зустр≥чають ¤к нац≥онального геро¤, в≥н займаЇ почесне м≥сце у сусп≥льств≥. ѕочинаЇтьс¤ трет≥й пер≥од творчост≥.

“акож, ¤к ≥ багато ≥нших культурних д≥¤ч≥в, √юіо не п≥дтримав вимог комунар≥в в день проголошенн¤ ѕаризькоњ  омуни 18 березн¤ 1871 р. јле не п≥дтримав ≥ д≥њ версальц≥в, ¤к≥ п≥сл¤ розгрому  омуни почали жорстоку розправу над комунарами. √юіо нав≥ть запропонував тим, кого держава вважала злочинц¤ми, притулок у своЇму будинку у Ѕрюссел≥, ≥ у 1872 р. випустив зб≥рку "√р≥зний р≥к", в ¤к≥й створив буквально поетичний протокол под≥й 1870-1871 р. ѕоез≥њ У рикФ, У–озстр≥л¤н≥Ф, Уя бачив кровФ засуджують масову страту комунар≥в. ќсобливо в≥домою Ї балада У«а барикадами, на вулиц≥ пуст≥йЕФ ¬ основу њњ було покладено реальний еп≥зод: багато п≥дл≥тк≥в приймали участь у вуличних б≥йках, часто не розум≥ючи пол≥тичних вимог. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤  омуни багатьох ≥з них було заарештовано ≥ розстр≥л¤но. ѕ≥д час масового розстр≥лу один ≥з п≥дл≥тк≥в поросив солдат≥в в≥дпустити його додому ненадовго. ¬≥н хот≥в в≥ддати матер≥ годинник. —олдати в≥дпустили, см≥ючись. ¬они думали, що хлопець забо¤вс¤ ≥ зрадив своњх товариш≥в, ≥ були вельми здивован≥, коли побачили, що Убо¤гузФ повернувс¤. У≤ в≥дступила смертьФ Ц пише √юіо ≥ залишаЇтьс¤ романтиком, тому що насправд≥ хлопц¤ було розстр≥л¤но. ќстанн≥й роман письменника, УƒевТ¤носто трет≥й р≥кФ (1874 ), присв¤чено проблем≥ складних стосунк≥в м≥ж милосерд¤м ≥ реальним житт¤м. “ри масштабних, героњчних характери Ц революц≥онер —≥мурден, його учень √овен та њхн≥й ворог, ро¤л≥ст марк≥з де Ћантенак Ц перехрещуютьс¤ п≥д час под≥й ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ. ¬ останньому роман≥ √юіо бере п≥д сумн≥в свою улюблену ≥дею перетворенн¤ людини п≥д впливом милосерд¤. Уўиросердна под≥¤Ф в роман≥ Ї: марк≥з де Ћантенак, оточений республ≥канц¤ми, ¤к≥ придушують контрреволюц≥йне повстанн¤ сел¤н з не меншою жорсток≥стю, н≥ж це колись робили корол≥вськ≥ в≥йська, т≥каЇ, учинивши пожежу у замку. јле кр≥зь шум пожеж≥ чути крики д≥тей, ¤к≥ випадково залишились в одн≥й ≥з веж. ≤ марк≥з повертаЇтьс¤, ≥ д≥Ї ¤к справжн≥й аристократ: в≥н р¤туЇ д≥тей, нехтуючи власним житт¤м ≥ опин¤Їтьс¤ в руках революц≥онер≥в. √овен, ¤кий керуЇ загоном, п≥д враженн¤м благородного вчинку Ћантенака, в≥дпускаЇ його. јле марк≥з ≥ не думаЇ зм≥нювати власне ставленн¤ до революц≥њ ≥ революц≥онер≥в. ƒоброта √овена обертаЇтьс¤ людськими втратами, ≥ в≥н опин¤Їтьс¤ п≥д судом трибуналу. —≥мурден, ¤кий колись прив≥в √овена до лав борц≥в за кращу долю, прир≥каЇ свого учн¤ до страти, хоча солдати благають про милосерд¤. јле дл¤ —≥мурдена ≥нтереси республ≥ки сто¤ть вище за людськ≥ почутт¤. –оздуми √овена перед стратою стають кульм≥нац≥Їю роману. √овен мр≥Ї про республ≥ку милосерд¤, ¤ка колись прийде на зм≥ну республ≥ц≥ терору. –оман УƒевТ¤носто трет≥й р≥кФ можна вважати духовним запов≥том великого гуман≥ста, так само, ¤к ≥ памфлет Уќстанн≥й день засудженого на смертьФ (1829 ), ≥ зверненн¤ до рос≥йських солдат п≥д час кривавоњ розправи над ѕольським ѕовстанн¤м 1863 р. У“рибун ≥ поет, в≥н грим≥в над св≥том, ¤к ураганФ, - сказав про ¬≥ктора √юіо ћаксим √орький. ¬≥ктор √юіо привертав увагу до несправедливостей св≥ту, ≥ за це його поважаЇ людство.

1	2	3

Ќазва: ‘ранцузький романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2303 прочитано)