Ћ≥тература св≥това > ясунар≥  авабата

ясунар≥  авабата

” к≥нц≥ XIX Ч на початку XX стол≥тт¤ ¤понська поез≥¤ переживала св≥й злет. ѕоез≥¤ староњ япон≥њ створила мистецтво л≥ричноњ м≥н≥атюри хоку та танка; зараз же з'¤ви≠лась нова форма в≥ршуванн¤ Ђс≥нтайс≥ї (досл≥вно Ђв≥рш≥ новоњ формиї), ¤к≥ були схож≥ на наш б≥лий в≥рш, мали необмежену к≥льк≥сть р¤дк≥в, здеб≥льшого дванадц¤тискладових; разом з новою формою прийшов ≥ новий зм≥ст- в ¤понськ≥й поез≥њ настав пер≥од романтизму. –омантичн≥ в≥¤нн¤ не обминули ≥ традиц≥йних форм: з'¤вились нов≥ теми, нов≥ образи в танка. ѕоети-романтики створили Ђ“овариство новоњ поез≥њї ≥ почали видавати жур≠нал Ђ–анкова з≥ркаї.

 ј¬јЅј“ј (Kawabata), ясунар≥ народивс¤ 11 червн¤ 1899 р. 16 кв≥тн¤ 1972 р. японський письменник ясунар≥  авабата народивс¤ в ќсаке в осв≥чен≥й ≥ багат≥й с≥м'њ. …ого батько, л≥кар, помер, коли ясунар≥ було усього 2 року. ѕ≥сл¤ смерт≥ матер≥, що п≥шла через р≥к п≥сл¤ смерт≥ батька, хлопчик був вз¤тий на вихованн¤ д≥дом ≥ бабкою по материнськ≥й л≥н≥њ. „ерез дек≥лька рок≥в померли його бабус¤ ≥ сестра, ≥ хлопчик залишивс¤ з≥ своњм д≥дом, ¤кого дуже любив. ’оч в дитинств≥ ƒо. мр≥¤в бути художником, у в≥ц≥ 12 рок≥в в≥н ухвалюЇ р≥шенн¤ стати письменником, ≥ в 1914 р., незадовго до кончини д≥да, починаЇ писати автоб≥ограф≥чну розпов≥дь, ¤ка публ≥куЇтьс¤ в 1925 р. п≥д назвою Уўоденник ш≥стнадц¤тир≥чногоФ.

ѕродовжуючи жити у родич≥в, ƒо. поступаЇ в токийскую середню школу ≥ починаЇ вивчати Ївропейську культуру, захоплюЇтьс¤ сканд≥навською л≥тературою, знайомитьс¤ з творами таких художник≥в, ¤к Ћеонардо так ¬≥нчи, ћ≥кельанджело, –ембрандт ≥ ѕоль —езанн. ” 1920 р. юнак поступаЇ в “окийський ун≥верситет на факультет англ≥йськоњ л≥тератури, однак на другому курс≥ беретьс¤ за вивченн¤ ¤понськоњ л≥тератури. …ого статт¤ в студентському журнал≥ У—ин≥тьФ (УЌовий напр¤мФ) привернула увагу письменника  ан  икут≥, що запропонував ƒо., ¤кий в цей час (1923) вчивс¤ на останньому курс≥, стати членом редакц≥њ л≥тературного журналу УЅунгей сюнджюФ (УЋ≥тература епохиФ). ” ц≥ роки ƒо. з групою молодих письменник≥в засновуЇ журнал УЅунгей дзидайФ (У—учасна л≥тератураФ) рупор модерн≥стського напр¤му в ¤понськ≥й л≥тератур≥, в≥домого п≥д назвою УсинканкакухаФ (УнеосенсуалистыФ), ¤ка перебувала п≥д сильним впливом модерн≥стських письменник≥в «аходу, особливо таких, ¤к ƒжеймс ƒжойс ≥ √ертруда —тайн.

ѕерший л≥тературний усп≥х починаючому письменнику принесла пов≥сть У“анц≥вниц¤ з ≤дзуФ (1925), де розказуЇтьс¤ про студента, що закохавс¤ в молоденькую танцовщицу. ƒва головних персонаж≥, автоб≥ограф≥чний герой ≥ невинна д≥вчина-героњн¤, проход¤ть через всю творч≥сть  . ¬последств≥њ учень  . ёкио ћ≥сима в≥дгукувавс¤ про характерне дл¤ творчост≥ ƒо. Укульте д≥виФ ¤к про Уджерело його чистого л≥ризму, що створюЇ разом з тим настр≥й похмурий, безвих≥днеФ. Ујдже позбавленн¤ невинност≥ може бути упод≥бнене позбавленню житт¤... ” в≥дсутн≥сть к≥нц≥вки, дос¤жност≥ Ї щось загальне м≥ж сексом ≥ смертю...Ф писав ћ≥сима.

” книз≥ Уѕтаха ≥ зв≥риФ (1933) розказуЇтьс¤ про холост¤ка, ¤кий в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д сп≥лкуванн¤ з людьми ≥ знаходить мир серед тварин, пест¤чи спогади про д≥вчину, ¤ку любив в молодост≥. ” 30-е рр. творч≥сть ƒо. стаЇ б≥льш традиц≥йним, в≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д ранн≥х л≥тературних експеримент≥в. ” 1934 р. письменник починаЇ роботу над У—н≥жною крањноюФ, пов≥стю про в≥дносини токийского гульв≥си середн≥х рок≥в ≥ дорослоњ с≥льськоњ гейш≥. Ќаписана з п≥дтекстом, в ел≥птичному стил≥ (в дус≥ УхайкуФ, силлабической ¤понськоњ поез≥њ XVII в.), У—н≥жна крањнаФ не маЇ зв'¤зного, продуманого сюжету, складаЇтьс¤ з сер≥њ еп≥зод≥в. ƒќ. довго працював над романом: перший вар≥ант з'¤вивс¤ друкуЇтьс¤ в 1937 р., ≥ останн≥й, остаточний, т≥льки через дес¤ть рок≥в.

ѕ≥д час другоњ св≥товоњ в≥йни ≥ в п≥сл¤воЇнний пер≥од ƒо. старавс¤ бути збоку в≥д пол≥тики, н≥¤к не реагуючи на те, що в≥дбувалос¤ в крањн≥. ¬≥н довго подорожував по ћаньчжур≥њ ≥ багато часу прид≥лив вивченню У—аги об √ендз≥Ф, класичному ¤понському роману XI в. ” загадков≥й пов≥ст≥  . У“ис¤чекрилий журавельФ (1949), в основ≥ ¤к≥й лежить традиц≥йна ¤понська чайна церемон≥¤, простежуютьс¤ елементи У—аги об √ендз≥Ф. —аме пов≥сть У“ис¤чекрилий журавельФ найкраще в≥дома на «аход≥, хоч багато ¤к≥ критики вважають, що У—тог≥н гориФ (1954), с≥мейна криза в ш≥стнадц¤ти еп≥зодах, Ї твором б≥льш довершеним. ѕов≥сть ƒо. УќзероФ (1954), де описуЇтьс¤ еротична мана ≥ використовуЇтьс¤ прийом Употоку св≥домост≥Ф, американський письменник ≥ есењст ≈дмунд ”айт назвав Утак же стислою ≥ насиченою, сколь же природноњ ≥ продуманоњ, ¤к ≥деальний чайный садФ.

” УЅудинку спл¤чих красуньФ (1961) розказуЇтьс¤ про старика, ¤кий в порив≥ крайнього в≥дчаю в≥дправл¤Їтьс¤ в публ≥чний будинок, де д≥вчата знаход¤тьс¤ п≥д таким сильним наркотичним сп'¤н≥нн¤м, що нав≥ть не пом≥чають його присутност≥. “ут в≥н намагаЇтьс¤ знайти значенн¤ бутт¤, позбутис¤ самотност≥. ” цьому твор≥, писав критик јртур м.  имбалл, Умайстерн≥сть ƒо. ви¤вилос¤ в поЇднанн≥ думок про смерть з мозањкою житт¤, нагн≥танн¤ напруженн¤ поЇднуЇтьс¤ з кв≥тчастим в≥дступом... « точки зору ≈дгара ѕо, це ≥деальна розпов≥дь, в ¤к≥й автор домагаЇтьс¤ багатозначного ефектуФ.

” 1931 г.  . одружуЇтьс¤ на ’идеко ≥ посел¤Їтьс¤ з дружиною в древн≥й самурайской столиц≥ япон≥њ, в м.  амакура, на п≥вноч≥ в≥д “ок≥о, де у них народжуЇтьс¤ дочка. Ћ≥то вони звичайно проводили на г≥рському курорт≥  аруйдзава в котедж≥ зах≥дного типу, а взимку жили в будинку ¤понського стилю в ƒзуси. Ќеподалеку в≥д ƒзуси у ƒо. була квартира, де в≥н працював в традиц≥йному ¤понському к≥моно ≥ дерев'¤них сандал¤х.

” 1960 р. при п≥дтримц≥ держдепартаменту —Ўј  . зд≥йснюЇ турне по дек≥лькох американських ун≥верситетах (в число ¤ких входив ≥  олумб≥йський ун≥верситет), де веде сем≥нари по ¤понськ≥й л≥тератур≥.

” своњх лекц≥¤х в≥н вказував на безперервн≥сть розвитку ¤понськоњ л≥тератури з XI по XIX в., а також на глибок≥ зм≥ни, що в≥дбулис¤ в к≥нц≥ минулого стор≥чч¤, коли ¤понськ≥ письменники випробували сильний вплив своњх зах≥дних побратим≥в по перу.

…мов≥рно, внасл≥док впливу, що зр≥с ћ≥сими (письменника, к≥ноактора ≥ пол≥тичного д≥¤ча правоњ ор≥Їнтац≥њ) ƒо. в к≥нц≥ 60-х рр. пориваЇ з пол≥тичним нейтрал≥тетом ≥ разом з ћ≥симой ≥ двома ≥ншими письменниками п≥дписуЇ петиц≥ю проти Укультурноњ революц≥њФ в комун≥стичному  итањ.

” 1968 г.  . отримав Ќобел≥вську прем≥ю по л≥тератур≥ Уза письменницьку майстерн≥сть, ¤ка передаЇ суть ¤понськоњ св≥домост≥Ф. Ѕудучи першим ¤понським письменником, що отримав Ќобел≥вську прем≥ю, ƒо. в своњй промов≥ сказав: У¬се своЇ житт¤ ¤ прагнув до прекрасного ≥ буду прагнути до самоњ смерт≥Ф. « типово ¤понською скромн≥стю в≥н пом≥тив, що не розум≥Ї, чому виб≥р пас саме на нього; проте в≥н висловив глибоку вд¤чн≥сть, сказавши, що дл¤ письменника Услава стаЇ т¤гаремФ.

” 1970 р., п≥сл¤ невдалоњ спроби орган≥зувати повстанн¤ на одн≥й з ¤понських в≥йськових баз, ћ≥сима зд≥йснюЇ характери (ритуальне самогубство), а через два роки т¤желобольной ƒо., ¤кий щойно вийшов з л≥карн≥, де в≥н обстежувавс¤ ¤к наркоман, також к≥нчаЇ житт¤ самогубством в≥н труњтьс¤ газом у себе вдома в ƒзуси. ÷ей вчинок приголомшив всю япон≥ю, весь л≥тературний св≥т. ќск≥льки письменник не залишив посмертноњ записки, мотиви самогубства залишилис¤ не¤сними, хоч висловлювалис¤ припущенн¤, що, можливо, самогубство викликане аналог≥чним вчинком його друга, що глибоко приголомшив письменника.

ѕо ≥рон≥њ дол≥, в своњй Ќобел≥вськ≥й лекц≥њ ƒо. говорив: Уяка б н≥ була м≥ра в≥дчуженост≥ людини в≥д миру, самогубство не може бути формою протесту. якою б ≥деальною н≥ була людина, ¤кщо в≥н зд≥йснюЇ самогубство, йому далеко до св¤тост≥Ф.

” романах ƒо., ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ другим планом ≥ недомовлен≥стю, перепл≥таютьс¤ модерн≥стськ≥ прийоми ≥ елементи традиц≥йноњ ¤понськоњ культури. ” статт≥, надрукован≥й в УЌью-…орк тайм≥Ф, “акаси ќка зазначаЇ, що в творчост≥ ƒо. Узах≥дний вплив перетворивс¤ у щось чисто ¤понське, ≥ проте книги ƒо. залишаютьс¤ в русл≥ св≥товоњ л≥тературиФ.

 р≥м Ќобел≥вськоњ прем≥њ, ƒо. отримав також прем≥ю У«а розвиток л≥тературиФ (1937), Ћ≥тературну прем≥ю јкадем≥њ мистецтв (1952). ” 1954 р. в≥н був прийн¤тий в японську академ≥ю мистецтв, а в 1959 р. нагороджений ‘ранкфуртськоњ медаллю ≥мен≥ √ете.  р≥м того, в 1960 р. письменник отримав французький орден ћистецтва ≥ л≥тератури, прем≥ю ‘ранц≥њ У«а кращу ≥ноземну книгуФ ≥ орден  ультури в≥д ¤понського ур¤ду в 1961 г.  . був президентом ¤понського ѕ≈Ќ-клубу з 1948 по 1965 р., а п≥сл¤ 1959 р. став в≥це-президентом м≥жнародного ѕ≈Ќ-клубу.

”ривок з твору Ђ—н≥гова крањнаї

ѕоњзд проњхав довгий тунель на кордон≥ двох пров≥нц≥й ≥ зупинивс¤ на сигнальн≥й станц≥њ. «в≥дси починалас¤ сн≥жна крањна. Ќ≥ч посв≥тл≥ла.

ƒ≥вчина, що сид≥ла по ≥ншу сторону проходу, п≥дн¤лас¤, п≥д≥йшла ≥ опустила в≥кно поруч з —имамурой. ” вагон ув≥рвавс¤ холодний, що пахнув сн≥гом пов≥тр¤. ƒ≥вчина далеко висунулас¤ у в≥кно ≥ крикнула в пустоту:

- ѕан начальник станц≥њ!.. ѕан начальник станц≥њ!..

Ќеквапливо ступаючи по сн≥гу, п≥д≥йшла людина з л≥хтарем. Ќа ньому була хутр¤на шапка, що закривала вуха, ≥ шарф до самого носа.

Ќевже д≥йсно так холодно, подумав —имамура ≥ подививс¤ у в≥кно.

ѕустинне м≥сце. Ћише вдалин≥, б≥л¤ п≥дн≥жж¤ гори, де темр¤ва поглинала сн≥жну б≥лизну, видн≥лос¤ дек≥лька сумовитих будов барачного типу, очевидно казенн≥ будинки дл¤ зал≥зничник≥в.

- ÷е ¤, пан начальник! як поживаЇте?

- ј-а, це ти, …око!.. ƒодому, значить, њдеш... ј у нас знову холоди.

- я чула, молодший брат тепер тут, у вас, служить. —пасиб≥, що про ньому потурбувалис¤.

1	2	3

Ќазва: ясунар≥  авабата
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1879 прочитано)