Ћ≥тература св≥това > ясунар≥  авабата

- —лужить, служить, так боюс¤, зачахне в≥н тут з туги. “аке це уже

м≥сце. Ўкода, зовс≥м адже ще молодий парнишка.

- «овс≥м молодий, маленький нав≥ть. ¬и уже, пан начальник,

догл¤д≥ть за ним, повч≥ть його, прошу вас!

- √аразд, догл¤джу. “ак в≥н поки н≥чого, здоровий, з роботою справл¤Їтьс¤...

ј у нас тут скоро сама гар¤чий час наступить. ” минулому роц≥ так≥ сн≥ги були, острах! ≤ без к≥нц¤ сн≥жн≥ обвали. ¬с≥ поњзди тут застр¤вали. “ак ≥ сто¤ли на шл¤хах. ∆ител¤м ближн≥х с≥л роботи подвалило - вони день ≥ н≥ч варили рис дл¤ пострадавших.

- ѕан начальник, здаЇтьс¤, ви дуже тепло од¤гнут≥? ј брат писав, що дос≥ нав≥ть без жилетки ходить.

- я-то? “епло - на мен≥ ц≥лих чотири к≥моно. ј молодим що? як наступл¤ть холоди, вони, знай, сакэ т¤гнуть. ј пот≥м простуджуютьс¤, вал¤ютьс¤ там... - ¬≥н махнув л≥хтарем у б≥к казенних будинк≥в.

- як, невже ≥ м≥й брат пити початк≥в?

- “ак немаЇ...

- ѕан начальник, ви вже йдете?

- “ак, до л≥кар¤ мен≥ треба. ѕоранивс¤ ¤.

- ќй, ось нещаст¤-то!..

Ќачальник станц≥њ - хоч на ньому понад к≥моно було ще пальтом Ц повинне бути, не хот≥в затримуватис¤ ≥ баз≥кати на холод≥. ¬же повернувшись спиною, в≥н сказав:

- Ќу, щасливо тоб≥ доњхати!

- ѕан начальник, скаж≥ть, а зараз брат не на чергуванн≥? - ѕогл¤д

…око ковзнув по сн≥гу. - ѕан начальник, ви уже догл¤дите за ним, благаю вас!

ѓњ голос був до болю прекрасний. «давалос¤, в≥н розсипаЇтьс¤ луною по сн≥жному простирадлу ноч≥, але не втрачаЇ свого високого звучанн¤.

ѕоњзд рушив, а д≥вчина не в≥дходила в≥д в≥кна.  оли њх вагон пор≥вн¤вс¤ з начальником станц≥њ, що крокував вздовж шл¤х≥в, вона знов крикнула:

- ѕан начальник, передайте, будь ласка, брату, нехай в наступний вих≥дний додому прињде...

- ’о-ро-шо!.. - у весь голос закричав начальник станц≥њ.

…око закрила в≥кно ≥ притисла долон≥ до щок, що розчервон≥лис¤.

“ут, в г≥рському район≥, на кордон≥ двох пров≥нц≥й, чекали сн≥гу. “ри снегоочистител¤ сто¤ли напоготов≥. ” тунел≥ з п≥вдн¤ на п≥вн≥ч т¤гнулас¤ л≥н≥¤ авар≥йноњ сигнал≥зац≥њ на випадок сн≥жних обвал≥в. ƒл¤ розчищанн¤ сн≥ги були моб≥л≥зован≥ п'¤ть тис¤ч роб≥тник≥в ≥ добров≥льна молод≥жна пожежна команда в склад≥ двох тис¤ч чолов≥к.

ƒ≥знавшись, що молодший брат …око служить на сигнальн≥й станц≥њ, що знаходитьс¤ п≥д загрозою обвалу, —имамура в≥дчув до незнакомке ще б≥льший ≥нтерес.

¬≥н у¤вно називав њњ "д≥вчина". ¬≥н не знав, ким доводитьс¤ њй чолов≥к, з ¤ким вона њхала, але трималис¤ вони ¤к чолов≥к ≥ дружина. ѕроте, чолов≥к був хворою, ≥ в таких випадках ж≥нка звичайно починаЇ залиц¤тис¤ за своњм супутником, ≥ обидва вже повод¤тьс¤ без властивоњ неблизьким люд¤м стриман≥сть, ≥, чим б≥льше ж≥нка залиц¤Їтьс¤, тим б≥льше поход¤ть вони дл¤ стороннього ока на подружню пару.

јле —имамура у¤вно в≥дд≥лив њњ в≥д супутника ≥ називала "д≥вчина" Ц така вона справл¤ла враженн¤. ј кр≥м того, в≥н дививс¤ на нењ по-особливому, спостер≥гав за нею всю дорогу, ≥ в його душ≥ з'¤вилис¤ ¤к≥сь нат¤ки на н≥жн≥сть, тому йому ≥ хот≥лос¤ так про нењ думати - "д≥вчина".

√одини три назад —имамура, роздивл¤ючись свою л≥ву руку, ≥з здивуванн¤м зазначив, що не в≥н сам, а лише рука з вс≥Їю св≥ж≥стю збер≥гаЇ спогад про ж≥нц≥, до ¤коњ в≥н зараз њхав. ¬≥н, —имамура, немов би забув њњ, вона стала розпливчатоњ, невизначеноњ, ≥ вс≥ зусилл¤ викликати в пам'¤ть њњ образ були марн≥. ќчевидно, у рук Ї сво¤ пам'¤ть, ≥ не —имамура, а т≥льки ц¤ рука, що не забула ж≥ночого тепла, дотику, т¤гнетьс¤ до ж≥нки. ” подив≥ —имамура нав≥ть п≥дн≥с до очей руку, а пот≥м просто так пров≥в нею по в≥конному склу ≥ трохи не викрикнув в≥д подиву: на скл≥ виник ж≥ноче око. Ќ≥чого особливого в цьому не було, просто скло в≥дображало що сид≥ла по той б≥к проходу д≥вчину. јле —имамура думав про ≥нше, тому так ≥ здивувавс¤. –ан≥ше за в≥дображенн¤ не було - скло зап≥тн≥вати в≥д парового опалюванн¤, але, коли —имамура пров≥в по склу рукою, воно в≥дразу перетворилос¤ в дзеркало, тому що за в≥кнами вже згустилис¤ сут≥нки, а у вагон≥ гор≥в св≥тло.

¬≥дбилос¤ т≥льки одне око д≥вчини, але ≥ одне њњ око здавалос¤ надзвичайно красивим. —имамура, вс≥м своњм вигл¤дом зобразивши дорожню тугу, протер долонею все скло.

ƒ≥вчина сид≥ла трохи схилившись уперед ≥ зосереджено, майже не блимаючи, дивилас¤ на того, що лежав перед нею чолов≥ка. ѓњ погл¤д, њњ напружен≥ плеч≥, здавалос¤, св≥дчили, наск≥льки вона серйозно до всього в≥дноситьс¤. „олов≥к лежав головою до в≥кна ≥з з≥гненими в кол≥нах ногами, що доводилис¤ на р≥вн≥ грудей д≥вчини. ѓх м≥сц¤ у вагон≥ третього класу були не пр¤мо навпроти —имамури, а навскоси, за ≥ншими м≥сц¤ми, ≥ в скл≥ чолов≥к в≥дбивавс¤ не весь.

«≥ свого м≥сц¤ —имамура в≥дм≥нно бачив д≥вчину, що сид≥ла наискосок, але старавс¤ не дивитис¤ в њњ сторону, йому було н≥¤ково.  оли в≥н с≥дав в поњзд, краса д≥вчини, ¤кась прохолодна ≥ пронизлива, уразила його, але в ту ж мить в≥н побачив бл≥ду, жовту чолов≥чу руку, що стискала њњ руку, ≥ вир≥шив, що дивитис¤ незручно.

¬≥дображене в скл≥ обличч¤ чолов≥ка справл¤ло враженн¤ спокою ≥ умиротворенности, можливо, т≥льки тому, що в≥н дививс¤ на груди д≥вчата. “ак ≥ взагал≥, здавалос¤, весь в≥н, зломлений хворобою, вид≥л¤в ¤кусь ледве пом≥тну, але сладостную гармон≥ю. …ому п≥д голову був п≥дкладений шарф, в≥льний к≥нець ¤кого прикривав його рот ≥ щоки, а ¤к т≥льки в≥н наповзав на н≥с, д≥вчина, не дожидаючись прос¤чого погл¤ду чолов≥ка, м'¤ким рушенн¤м його поправл¤ла. ¬она робила це неск≥нченно часто ≥ абсолютно природно, ≥ що спостер≥гав на ними —имамура чомусь приходив в≥д цього в роздратуванн¤. ј ще вона весь час поправл¤ла под≥л пальта, що укутувало ноги чолов≥ки. ≤ також природно, без вс¤коњ нарочитости. ќчевидно, вона втратила у¤вленн¤ про весь навколишнього ≥ вс¤ була спр¤мована в н≥кому незнану, свою далеч≥нь. ” —имамури створилос¤ враженн¤, неначе не чуже горе в≥н бачить, а неск≥нченн≥ фокуси ¤когось дивного сну. ћожливо, тому що в≥н бачив це в≥дображеним в дзеркальному скл≥.

” глибин≥ дзеркала струмував веч≥рн≥й пейзаж, тобто не сам пейзаж, а також його в≥дображенн¤, ≥ обидв≥ в≥дображен≥ картини напливали подв≥йним кадром, ¤к в к≥ноф≥льм≥. ћ≥ж фоном ≥ д≥йовими особами був в≥дсутн≥й ¤ка б те н≥ було зв'¤зок, примарна иллюзорность д≥йових ос≥б ≥ хиткий б≥г пейзажу розчин¤лис¤ один в одному ≥ створювали м≥стичний мир символ≥ки. ÷е в≥дчутт¤ було наст≥льки сильним, що —имамура застиг в≥д захопленн¤, коли на

обличч≥ д≥вчини раптом спалахнув вогник, що засв≥тивс¤ десь в пол≥.

ѕ≥сл¤ заходу сонц¤ небо над далекими горами ще збер≥гало бл≥ду розоватость ≥ пейзаж за в≥конним склом ще не повн≥стю розпливс¤ у ≥мл≥. јле у пейзажу залишилис¤ т≥льки контури, фарби зникли, ≥ все навколо:

гори, пол¤ - здавалос¤ дуже сумовитим, обыденным, позбавленим ¤ких-небудь прим≥тних крес. ≤ все ж була в цьому пейзаж≥ де¤ка пристрасна напружен≥сть, ¤к в невловимому потоку почутт≥в. „ерез обличч¤ д≥вчини, звичайно.

¬≥дображене в скл≥ обличч¤ закривало частину пейзажу за в≥кном, але навколо пост≥йно мигт≥ли образи вечора, ≥ тому обличч¤ здавалос¤ прозорим. ≤ все же неможливо було через безперервне мигт≥нн¤ пересв≥дчитис¤, чи д≥йсно прозоре це обличч¤. —творювалас¤ ≥люз≥¤, що веч≥рн≥й пейзаж б≥жить не на задньому план≥, а пр¤мо по обличчю д≥вчини.

” вагон≥ було не дуже ¤сно ≥ дзеркало було нетепер≥шн≥м часом, воно не в≥дкидало св≥тла, не давало виразного зображенн¤. ≤ —имамура, що дививс¤ в дзеркало, поступово забув про нього, в≥н бачив т≥льки д≥вчину, що пливе в потоку веч≥рнього пейзажу.

—аме в цей момент на обличч≥ д≥вчини ≥ спалахнув вогник. ¬≥дображений вогник був слабим ≥ не погасив справжнього вогника за в≥кном, але ≥ той, справжн≥й, не погасив свого в≥дображенн¤. ¬огник проплив кр≥зь њњ обличч¤, однак не осв≥тив його - це був холодне, далеке св≥тло. ≤ все ж з≥ниц¤ раптом спалахнув в той момент, коли вогник наплив на в≥дображений в скл≥ око, ≥ це був вже не око, а прекрасний, загадковий, фосфоруючий св≥тл¤к, що пливе в хвил¤х веч≥рн≥х сут≥нк≥в.

…око не пом≥чала, що за нею спостер≥гають, вс¤ њњ увага була поглинена хворим. јле ¤кби нав≥ть вона обернулас¤ в сторону —имамури, вона б побачила не своЇ в≥дображенн¤ в скл≥, а що дивитьс¤ у в≥кно чолов≥ка ≥ все одно б н≥чого не пом≥тила

—постер≥гаючи крадькома за д≥вчиною, —имамура абсолютно забув, що веде себе по в≥дношенню до нењ не дуже-то красиво. …ого принадила ≥рреальн≥сть дзеркала, що в≥дображало веч≥рн≥й пейзаж.

ћожливо, через цю ж ≥рреальн≥сть в≥н раптом в≥дчув себе персонажем ¤коњсь пов≥ст≥ ≥ проникс¤ ще б≥льшим ≥нтересом до д≥вчини в той момент, коли вона - також надзвичайно серйозно - заговорила з начальником станц≥њ.

 оли поњзд в≥д≥йшов в≥д станц≥њ, темр¤ва за в≥кнами стала непроникною.

ƒзеркало, ¤к т≥льки зник пот≥к пейзажу, втратило свою маг≥чну силу.

ѕравда, красиве обличч¤ д≥вчини все одно в ньому в≥дбивалос¤, але в ц≥й крас≥ була прозора холодна ¤сн≥сть, незважаючи на н≥жну турботу, що ви¤вл¤Їтьс¤ д≥вчиною до свого супутника, ≥ —имамура не став б≥льше протирати зап≥тн≥ле скло.

јле ц≥кавост≥ —имамури було призначено спалахнути ще раз: д≥вчина ≥ њњ супутник з≥йшли на т≥й же станц≥њ, що ≥ в≥н. —имамура нав≥ть обернувс¤ до них, немов вони мали до нього ¤кесь в≥дношенн¤, ≥ його погл¤д питав: що ж дал≥? јле в≥н тут же присоромивс¤ своЇњ повед≥нки, зовс≥м уже непристойноњ, так ≥ холодне пов≥тр¤, що обдало його на платформ≥, под≥¤в отрезвл¤юще. Ќе дивл¤чись б≥льше в њх сторону, —имамура перейшов шл¤х перед паровозом.

1	2	3

Ќазва: ясунар≥  авабата
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1879 прочитано)