Ѕ∆ƒ > –ад≥ац≥¤ ≥ життЇд≥¤льн≥сть людини

3. Ѕ≥олог≥чна д≥¤ рад≥ац≥йного випром≥нюванн¤

ѕ≥д впливом ≥он≥зац≥йного випром≥нюванн¤ атоми ≥ молекули жи≠вих кл≥тин ≥он≥зуютьс¤, в результат≥ чого в≥дбуваютьс¤ складн≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ процеси, ¤к≥ впливають на характер подальшоњ життЇд≥≠¤льност≥ людини.

«г≥дно з одними погл¤дами, ≥он≥зац≥¤ атом≥в ≥ молекул, що вини≠каЇ п≥д д≥Їю випром≥нюванн¤, веде до роз≥рванн¤ зв'¤зк≥в у б≥лкових молекулах, що призводить до загибел≥ кл≥тин ≥ поразки всього орга≠н≥зму. «г≥дно з ≥ншими у¤вленн¤ми, у формуванн≥ б≥олог≥чних насл≥дк≥в ≥он≥зуючих випром≥нювань в≥д≥грають роль продукти рад≥ол≥зу води, ¤ка, ¤к в≥домо, становить до 70% маси орган≥зму людини. ѕри ≥он≥зац≥њ води утворюютьс¤ в≥льн≥ радикали Ќ+ та ќЌ-, а в присутност≥ кисню Ч пероксидн≥ сполуки, що Ї сильними окислювачами. ќстанн≥ вступають

у х≥м≥чну взаЇмод≥ю з молекулами б≥лк≥в та фермент≥в, руйнуючи њх, в результат≥ чого утворюютьс¤ сполуки, не властив≥ живому орган≥зму. ÷е призводить до порушенн¤ обм≥нних процес≥в, пригнобленн¤ фер≠ментних ≥ окремих функц≥ональних систем, тобто порушенн¤ життЇ≠д≥¤льност≥ всього орган≥зму.

¬плив рад≥оактивного випром≥нюванн¤ на орган≥зм людини можна у¤вити в дуже спрощеному вигл¤д≥ таким чином. ѕрипуст≥мо, що в орган≥зм≥ людини в≥дбуваЇтьс¤ нормальний процес травленн¤, њжа, що надходить, розкладаЇтьс¤ на б≥льш прост≥ сполуки, ¤к≥ пот≥м надход¤ть через мембрану усередину кожноњ кл≥тини ≥ будуть ви≠користан≥ ¤к буд≥вельний матер≥ал дл¤ в≥дтворенн¤ соб≥ под≥бних, дл¤ в≥дшкодуванн¤ енергетичних витрат на транспортуванн¤ речовин ≥ њхню переробку. ѕ≥д час потрап≠л¤нн¤ випром≥нюванн¤ на мембрану в≥дразу ж порушуютьс¤ молекул¤рн≥ зв'¤зки, ато≠ми перетворюютьс¤ в ≥они.  р≥зь зруйновану мембрану в кл≥тину починають надходи≠ти сторонн≥ (токсичн≥) речовини, робота њњ порушуЇтьс¤. якщо доза випром≥нюванн¤ невелика, в≥дбуваЇтьс¤ рекомб≥нац≥¤ електрон≥в, тобто поверненн¤ њх на своњ м≥сц¤. ћолекул¤рн≥ зв'¤зки в≥дновлюютьс¤, ≥ кл≥тина продовжуЇ виконувати своњ функц≥њ. якщо ж доза опром≥ненн¤ висока або дуже багато раз≥в повторюЇтьс¤, то електрони не встигають рекомб≥нувати; молекул¤рн≥ зв'¤зки не в≥дновлюютьс¤; виходить з ладу велика к≥льк≥сть кл≥тин; робота орган≥в розладнуЇтьс¤; нормальна життЇд≥¤льн≥сть орган≥зму стаЇ неможливою.

—пециф≥чн≥сть д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ пол¤гаЇ в тому, що ≥нтенсивн≥сть х≥м≥чних реакц≥й, ≥ндуц≥йованих в≥льними радикала≠ми, п≥двищуЇтьс¤, й у них вт¤гуютьс¤ багато сотень ≥ тис¤ч≥ молекул, не порушених опром≥ненн¤м. “аким чином, ефект д≥њ ≥он≥зуючого випро≠м≥нюванн¤ зумовлений не к≥льк≥стю поглинутоњ об'Їктом, що опром≥≠нюЇтьс¤, енерг≥њ, а формою, в ¤к≥й ц¤ енерг≥¤ передаЇтьс¤. Ќ≥¤кий ≥нший вид енерг≥њ (теплова, електрична та ≥н.), що поглинаЇтьс¤ б≥олог≥чним об'Їктом у т≥й сам≥й к≥лькост≥, не призводить до таких зм≥н, ¤к≥ спричин¤Ї ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤.

“акож необх≥дно в≥дзначити де¤к≥ особливост≥ д≥њ ≥он≥зуючого ви≠пром≥нюванн¤ на орган≥зм людини:

* органи чутт¤ не реагують на випром≥нюванн¤;

* мал≥ дози випром≥нюванн¤ можуть п≥дсумовуватис¤ ≥ накопичува≠тис¤ в орган≥зм≥ (кумул¤тивний ефект);

* випром≥нюванн¤ д≥Ї не т≥льки на даний живий орган≥зм, але ≥ на його, спадкоЇмц≥в (генетичний ефект);

* р≥зн≥ орган≥зми мають р≥зну чутлив≥сть до випром≥нюванн¤.

Ќайсильн≥шого впливу зазнають кл≥тини червоного к≥сткового мозку, щитовидна залоза, леген≥, внутр≥шн≥ органи, тобто органи, кл≥тини ¤ких мають високий р≥вень под≥лу. ѕри одн≥й ≥ т≥й сам≥й доз≥ випро≠м≥нюванн¤ у д≥тей вражаЇтьс¤ б≥льше кл≥тин, н≥ж у дорослих, тому у д≥тей вс≥ кл≥тини перебувають у стад≥њ под≥лу.

Ќебезпека р≥зних рад≥оактивних елемент≥в дл¤ людини визначаЇть≠с¤ спроможн≥стю орган≥зму њх поглинати ≥ накопичувати.

–ад≥оактивн≥ ≥зотопи надход¤ть всередину орган≥зму з пилом, по≠в≥тр¤м, њжею або водою ≥ повод¤ть себе по-р≥зному: *де¤к≥ ≥зотопи роз≠под≥л¤ютьс¤ р≥вном≥рно в орган≥зм≥ людини (трит≥й, вуглець, зал≥зо, полон≥й), * де¤к≥ накопичуютьс¤ в к≥стках (рад≥й, фосфор, стронц≥й), *≥нш≥ залишаютьс¤ в м'¤зах (кал≥й, руб≥д≥й, цез≥й), * накопичуютьс¤ в щитовидн≥й залоз≥ (йод), у печ≥нц≥, нирках, селез≥нц≥ (рутен≥й, полон≥й, н≥об≥й) тощо.

≈фекти, викликан≥ д≥Їю ≥он≥зуючих випром≥нювань (рад≥ац≥њ), систе≠матизуютьс¤ за видами ушкоджень ≥ часом про¤ву. «а видами ушкод≠жень њх под≥л¤ють на три групи: соматичн≥, соматико-стохатичн≥ (ви≠падков≥, ймов≥рн≥), генетичн≥. «а часом про¤ву вид≥л¤ють дв≥ групи Ч' ранн≥ (або гостр≥) ≥ п≥зн≥. –анн≥ ураженн¤ бувають т≥льки соматичн≥. ÷е призводить до смерт≥ або променевоњ хвороби. ѕостачальником таких часток Ї в основному ≥зотопи, що мають коротку тривал≥сть житт¤, y - випром≥нюванн¤, пот≥к нейтрон≥в.

√остра форма виникаЇ в результат≥ опром≥ненн¤ великими дозами за короткий пром≥жок часу. ѕри дозах пор¤дку тис¤ч рад ураженн¤ орган≥зму може бути миттЇвим. ’рон≥чна форма розвиваЇтьс¤ в ре≠зультат≥ тривалого опром≥ненн¤ дозами, що пере≠вищують л≥м≥ти дози (Ћƒ). Ѕ≥льш в≥ддаленими насл≥дками променевого ураженн¤ можуть бути променев≥ катаракти,

* зло¤к≥сн≥ пухлини та ≥нше.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питань рад≥ац≥йноњ безпеки населенн¤ передус≥м викликають ≥нтерес ефекти, що спостер≥гаютьс¤ при малих дозах опро≠м≥ненн¤ Ч пор¤дку дек≥лька сантизивер≥в на годину, що реально трапл¤≠ютьс¤ при практичному використанн≥ атомноњ енерг≥њ. ” нормах рад≥а≠ц≥йноњ безпеки Ќ–Ѕ”-97, введених 1998 p., ¤к одиниц≥ часу викорис≠товуЇтьс¤ р≥к або пон¤тт¤ р≥чноњ дози опром≥ненн¤. ÷е викликано, ¤к зазначалос¤ ран≥ше, ефектом накопиченн¤ Ђмалихї доз ≥ њхнього сумар≠ного впливу на орган≥зм людини.

≤снують р≥зноман≥тн≥ норми рад≥оактивного зараженн¤: разов≥, су≠марн≥, гранично припустим≥ та ≥нше. ¬с≥ вони описан≥ в спец≥альних дов≥дниках.

Ћƒ загального опром≥ненн¤ людини вважаЇтьс¤ доза, ¤ка у св≥тл≥ /сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень орга≠н≥зму прот¤гом житт¤.

‘орми променевоњ хвороби: гостра ≥ хрон≥чна.

√ѕƒ дл¤ - людей, ¤к≥ пост≥йно працюють з рад≥оактивними речови≠нами, становить 2 бер на р≥к. ѕри ц≥й доз≥ не спостер≥гаЇтьс¤ соматич≠них уражень, проте достов≥рно поки нев≥домо, ¤ким чином реал≥зуютьс¤ канцерогенний ≥ генетичний ефекти д≥њ. ÷ю дозу сл≥д розгл¤дати ¤к верхню межу, до ¤коњ не варто наближатис¤.

4. –ад≥ац≥йна безпека

ѕитанн¤ захисту людини в≥д негативного впливу ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ постали майже одночас≠но з в≥дкритт¤м рентген≥вського випром≥нюванн¤ ≥ рад≥оактивного розпаду. ÷е зумовлено такими факто≠рами: по-перше, надзвичайно швидким розвитком зас≠тосуванн¤ в≥дкритих випром≥нювань в науц≥ та на прак≠тиц≥, ≥, по-друге, ви¤вленн¤м негативного впливу випро≠м≥нюванн¤ на орган≥зм.

«аходи рад≥ац≥йноњ безпеки використовуютьс¤ на п≥дприЇмствах ≥, ¤к правило, потребують проведенн¤ ц≥лого комплексу р≥зноман≥тних захисних заход≥в, що залежать в≥д конкретних умов роботи з джерела≠ми ≥он≥зуючих випром≥нювань ≥, передус≥м, в≥д типу джерела випром≥≠нюванн¤.

* «акритими називаютьс¤ будь-¤к≥ джерела ≥он≥зуючого випром≥≠нюванн¤, устр≥й ¤ких виключаЇ проникненн¤ рад≥оактивних речовин у навколишнЇ середовище при передбачених умовах њхньоњ експлуатац≥њ ≥ зносу.

÷е Ч гамма-установки р≥зноман≥тного призначенн¤; нейтронн≥, бета-≥ гамма-випром≥нювач≥; рентген≥вськ≥ апарати ≥ прискорювач≥ зар¤дже≠них часток. ѕри робот≥ з закритими джерелами ≥он≥зуючого випром≥≠нюванн¤ персонал може зазнавати т≥льки зовн≥шнього опром≥ненн¤.

«ахисн≥ заходи, що дозвол¤ють забезпечити умови рад≥ац≥йноњ без≠пеки при застосуванн≥ закритих джерел, основан≥ на знанн≥ закон≥в поширенн¤ ≥он≥зуючих випром≥нювань ≥ характеру њхньоњ взаЇмод≥њ з речовиною. √оловн≥ з них так≥:

> доза зовн≥шнього опром≥ненн¤ пропорц≥йна ≥нтенсивност≥ випром≥ню≠ванн¤ ≥ часу впливу;

> ≥нтенсивн≥сть випром≥нюванн¤ в≥д точкового джерела пропорц≥йна к≥лькост≥ квант≥в або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, ≥ обернено ѕропорц≥йна квадрату в≥дстан≥;

> ≥нтенсивн≥сть випром≥нюванн¤ може бути зменшена за допомогою

екран≥в.

« цих законом≥рностей випливають основн≥ принципи забезпе≠ченн¤ рад≥ац≥йноњ безпеки:

1) зменшенн¤ потужност≥ джерел до м≥н≥мальних розм≥р≥в (Ђзахист к≥льк≥стюї);

2) скороченн¤ часу роботи з джерелом (Ђзахист часомї);

3) зб≥льшенн¤ в≥дстан≥ в≥д джерел до людей (Ђзахист в≥дстаннюї);

4) екрануванн¤ джерел випром≥нюванн¤ матер≥алами, що поглинають ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤ (Ђзахист екраномї).

Ќайкращими дл¤ захисту в≥д рентген≥вського ≥ гамма-випром≥нюванн¤ Ї свинець ≥ уран. ѕроте, з огл¤ду на високу варт≥сть свинцю й урану, ћожуть застосовуватис¤ екрани з б≥льш легких матер≥ал≥в Ч просвинцьованого скла, зал≥за, бетону, зал≥зобетону ≥ нав≥ть води. ” цьому випадку, природно, екв≥валентна товща екрану значно зб≥льшуЇтьс¤.

ƒл¤ захисту в≥д бета-поток≥в доц≥льно застосовувати екрани, ¤к≥ ви≠готовлен≥ з матер≥ал≥в з малим атомним числом. ” цьому випадку вих≥д гальм≥вного випром≥нюванн¤ невеликий. «вичайно ¤к екрани дл¤ за≠хисту в≥д бета-випром≥нювань використовують орган≥чне скло, пласт≠масу, алюм≥н≥й.

¬≥дкритими називаютьс¤ так≥ джерела ≥он≥зуючого випром≥ню≠ванн¤, при використанн≥ ¤ких можливе потрапл¤нн¤ рад≥оактивних речовин у навколишнЇ середовище.

ѕри ÷ьому може в≥дбуватис¤ не т≥льки зовн≥шнЇ, але ≥ додаткове внутр≥шнЇ опром≥ненн¤ персоналу. ÷е може в≥дбутис¤ при надходженн≥ рад≥оактивних ≥зотоп≥в у навколишнЇ робоче середовище у вигл¤д≥ газ≥в, аерозол≥в, а також твердих ≥ р≥дких рад≥оактивних в≥дход≥в: ƒжерелами аерозол≥в можуть бути не т≥льки виконуван≥ виробнич≥ операц≥њ, але ≥ забруднен≥ рад≥оактивними речовинами робоч≥ поверхн≥, спецод¤г ≥ взутт¤.

1	2	3

Ќазва: –ад≥ац≥¤ ≥ життЇд≥¤льн≥сть людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (11789 прочитано)