ћаркетинг > ≤нформац≥¤ в систем≥ маркетингу

‘≥рми-спец≥ал≥сти з орган≥зац≥њ руху товар≥в допомагають п≥дприЇмству створювати запаси своњх вироб≥в та просувати њх в≥д м≥сц¤ виробництва до м≥сц¤ призначенн¤. ƒо них належать склади, ¤к≥ забезпечують накопиченн¤ та збереженн¤ товар≥в на шл¤ху до чергового м≥сц¤ призначенн¤, а також транспортн≥ п≥дприЇмства, зокрема зал≥зниц¤, вантажний водний транспорт, орган≥зац≥њ автотранспортних перевезень, ав≥ал≥н≥њ тощо.

јгентства, ¤к≥ надають маркетингов≥ послуги, можуть мати р≥зноман≥тн≥ проф≥л≥. ƒо них належать рекламн≥ агентства, маркетингов≥ досл≥дницьк≥ ф≥рми, видавництва, р≥зн≥ консультативн≥ ф≥рми з питань маркетингу.

ƒо кредитно-ф≥нансових установ належать посередники, зокрема банки, кредитн≥ та страхов≥ компан≥њ, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на наданн≥ ф≥нансових послуг. ¬они допомагають п≥дприЇмству ф≥нансувати операц≥њ куп≥вл≥-продажу товар≥в, беруть на себе страхуванн¤ цих угод тощо.

ѕ≥дприЇмству необх≥дно ретельно вивчати потреби та т≥сно сп≥впрацювати ≥з своњми споживачами-кл≥Їнтами, адже максимальне задоволенн¤ потреб ц≥льовоњ групи споживач≥в Ц це к≥нцева тема п≥дприЇмства з маркетинговою орган≥зац≥Їю.

ѕ≥дприЇмство може д≥¤ти на кл≥Їнтурних ринках таких тип≥в:

—поживчий ринок Ц окрем≥ особи чи с≥мТњ, що купують товари дл¤ задоволенн¤ особистих потреб;

–инок виробник≥в Ц орган≥зац≥њ-споживач≥, що купують товари дл¤ виробництва ≥ншоњ продукц≥њ;

–инок посередник≥в Ц орган≥зац≥њ, ¤к≥ купують товари дл¤ подальшого њх перепродажу, маючи на мет≥ отриманн¤ прибутку.

–инок державних установ Ц ур¤дов≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ купують товари дл¤ њх подальшого використанн¤ у сфер≥ комунальних послуг або дл¤ наданн¤ цих товар≥в тим, хто њх потребуЇ.

” географ≥чному аспект≥ п≥дприЇмство може працювати ¤к на м≥сцевому ринку, так ≥ на ринку крањни, а також виходити на м≥жнародний ринок. ќр≥Їнтац≥¤ на той чи ≥нший тип ринку потребуЇ урахуванн¤ особливостей роботи на кожному з них.

 онкуренти Ц нев≥дТЇмний елемент системи маркетингу.  онкурентне оточенн¤ не можна зводити лише до м≥ж ф≥рмовоњ конкуренц≥њ. ≤снуЇ багато ≥нших вид≥в конкуренц≥њ.

Ѕажанн¤-конкуренти Ц бажанн¤, ¤к≥ споживач може прагнути задовольнити.

“оварно-родов≥ конкуренти Ц р≥зноман≥тн≥ шл¤хи задоволенн¤ конкретного бажанн¤.

“оварно-видов≥ конкуренти Ц р≥зновиди одн≥Їњ категор≥њ товару, ¤к≥ здатн≥ задовольнити конкретне бажанн¤ покупц¤.

ћарки-конкуренти Ц р≥зноман≥тн≥ марки одного ≥ того самого товару, що њх виготовл¤ють п≥дприЇмства-конкуренти.

ѕ≥дприЇмству не можна нехтувати жодним видом конкуренц≥њ ≥ доц≥льно пост≥йно ф≥ксувати зм≥ни в конкурентному середовищ≥.

 онтактн≥ аудитор≥њ Ц будь-¤ка група, ¤ка про¤вл¤Ї реальний чи потенц≥йний ≥нтерес до орган≥зац≥њ або може справити на нењ вплив.

ѕ≥дприЇмство функц≥онуЇ на ринку в оточенн≥ контактних аудитор≥й р≥зних тип≥в, котр≥ можуть ¤к спри¤ти, так ≥ перешкоджати д≥¤льност≥ п≥дприЇмств на ринку. ƒо них належать:

‘≥нансов≥ кола, ¤к≥ мають вплив на здатн≥сть п≥дприЇмства забезпечити себе кап≥талом. ÷е банки, ≥нвестиц≥йн≥ компан≥њ, брокерськ≥ ф≥рми, фондов≥ б≥рж≥, акц≥онерн≥ п≥дприЇмства.

 онтактн≥ аудитор≥њ засоб≥в ≥нформац≥њ допомагають привертати увагу громадськост≥ та споживач≥в п≥дприЇмства до його д≥¤льност≥.

 онтакт≥ аудитор≥њ державних заклад≥в впливають на д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства через державне регулюванн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, у такий спос≥б координуючи маркетингов≥ р≥шенн¤ ф≥рм.

√ромадськ≥ орган≥зац≥њ належать до небажаних контактних аудитор≥й, увагу ¤ких п≥дприЇмство намагаЇтьс¤ не привертати, проте змушене з ними рахуватис¤.

ћ≥сцев≥ контактн≥ аудитор≥њ та широка громадськ≥сть хоча й не д≥ють в≥дносно п≥дприЇмства так орган≥зовано, ¤к це можуть робити громадськ≥ орган≥зац≥њ, проте будь-¤ке п≥дприЇмство зац≥кавлене у формуванн≥ свого позитивного ≥м≥джу серед широкого загалу.

¬нутр≥шн≥ контактн≥ аудитор≥њ, ¤к≥ складаютьс¤ з власних роб≥тник≥в п≥дприЇмства, управител≥в, член≥в ради директор≥в, ≥ншого персоналу, також потребують уваги до себе. ѕозитивне ставленн¤ передаЇтьс¤ в≥д одн≥Їњ контактноњ аудитор≥њ до ≥ншоњ, що допомагаЇ створити спри¤тливу атмосферу дл¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства на ринку.

- ћакросередовище -

”с≥ розгл¤нут≥ елементи м≥кро середовища маркетингу формують так зване м≥кро оточенн¤ п≥дприЇмства, ¤ке, в свою чергу, функц≥онуЇ у межах значного за обс¤гом ≥ впливом макросередовища. ћожна вид≥лити принаймн≥ ш≥сть фактор≥в, ¤к≥ в певний спос≥б позитивно або негативно можуть впливати на управл≥нн¤ системою маркетингу: демограф≥чн≥, економ≥чн≥, природн≥, науково-техн≥чн≥, пол≥тичн≥ фактори та фактори культурного оточенн¤.

‘актори макросередовища Ц це т≥ сили, ¤к≥ не п≥дл¤гають контролю з боку п≥дприЇмства.

‘≥рма повинна ретельно простежувати вс≥ зм≥ни, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у макросередовищ≥, та пристосовувати свою д≥¤льн≥сть до цих зм≥н.

” демограф≥чному аспект≥ важливими факторами Ї зм≥на чисельност≥ населенн¤, р≥вень народжуваност≥, розпод≥л населенн¤ за в≥ком та статтю, м≥грац≥¤ населенн¤, його нац≥ональна структура тощо.

¬ економ≥чному аспект≥ на прийн¤тт¤ маркетингових р≥шень впливаЇ не лише к≥льк≥сний та ¤к≥сний склад споживач≥в, а й њхн¤ куп≥вельна спроможн≥сть: њњ, в свою чергу, зумовлюють економ≥чн≥ спади, р≥вень безроб≥тт¤, зм≥ни ц≥н, заощадженн¤ населенн¤, умови одержанн¤ кредит≥в. јнал≥зуючи економ≥чне становище, необх≥дно враховувати диференц≥ац≥ю доход≥в у с≥мТ¤х. ≤з зростанн¤м доход≥в, зростаЇ попит на предмети тривалого користуванн¤, а частка витрат на харчуванн¤ в≥дносно зменшуЇтьс¤.

¬плив фактор≥в природного середовища особливо в≥дчутний на сучасному етап≥. ƒеф≥цит де¤ких вид≥в сировини ≥ зростанн¤ у звТ¤зку з цим вартост≥ енерг≥њ, зб≥льшенн¤ забрудненост≥ довк≥лл¤ призвели до р≥шучого втручанн¤ ур¤д≥в багатьох крањн у процес рац≥онального використанн¤ та в≥дтворенн¤ природних ресурс≥в, що передбачаЇ контролюванн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ з боку держави.

‘актори науково-техн≥чного середовища зумовлюють ¤к≥сн≥ зм≥ни технолог≥њ виробництва основних фонд≥в та сировини, по¤ву нових товар≥в на ринку.  ожне нове в≥дкритт¤ у науц≥ й техн≥ц≥ може викликати по¤ву новоњ галуз≥ промисловост≥ та л≥кв≥дац≥ю на¤вноњ галуз≥; може призвести до зниженн¤ попиту на продукц≥ю. —воЇчасне врахуванн¤ нових тенденц≥й ≥ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу надаЇ п≥дприЇмству нов≥ можливост≥ розширенн¤ його д≥¤льност≥.

Ќа маркетингов≥ р≥шенн¤ значною м≥рою можуть впливати под≥њ, ¤к≥ в≥дбувають у пол≥тичному середовищ≥. ћенеджер ≥з маркетингу маЇ добре знати ≥ вм≥ло застосовувати положенн¤ основних закон≥в та законодавчих акт≥в, що стосуютьс¤ ≥нтерес≥в п≥дприЇмства, споживач≥в та сусп≥льства загалом.

‘актори культурного оточенн¤ ураховують духовний розвиток окремих людей ≥ сусп≥льства.  ожне п≥дприЇмство повинно враховувати р≥вень культури споживача, його ≥сторичн≥ традиц≥њ, звички, спос≥б житт¤, належн≥сть до певного класу, профес≥ю, с≥мейний стан тощо.

Ќа п≥дприЇмств≥ маЇ бути налагоджена система збиранн¤ ≥нформац≥њ щодо зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у маркетинговому середовищ≥. «м≥ни в макрооточенн≥ п≥дприЇмство не може контролювати, тому воно змушене скоро адаптуватис¤ до цих зм≥н у своњй д≥¤льност≥ на ринку. ўо стосуЇтьс¤ м≥кро середовища, то п≥дприЇмство може з≥ свого боку впливати на взаЇмов≥дносини ≥з субТЇктами м≥кро оточенн¤ ≥ повинно налагоджувати конструктивну сп≥впрацю з ними.

¬торинна ≥ первинна маркетингова ≥нформац≥¤, њњ переваги ≥ недол≥ки.

ћаркетингова ≥нформац≥¤, що њњ збирають у процес≥ досл≥дженн¤, буваЇ двох вид≥в:

вторинна, ¤ку вже було з≥брано ран≥ше дл¤ ≥ншоњ мети;

первинна, ¤ку збирають уперше дл¤ дос¤гненн¤ конкретноњ мети даного досл≥дженн¤.

ƒосл≥дженн¤ переважно починають ≥з збиранн¤ вторинноњ ≥нформац≥њ. ÷ей етап називають Укаб≥нетнимиФ досл≥дженн¤ми. ¬торинну ≥нформац≥ю можна збирати ≥з внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х джерел.

ƒжерела внутр≥шньоњ вторинноњ ≥нформац≥њ:

ф≥нансова ≥ статистична зв≥тн≥сть п≥дприЇмства;

дан≥ про збут щодо товар≥в ≥ ринк≥в;

рахунки кл≥Їнт≥в;

дан≥ попередн≥х досл≥джень тощо.

ƒжерела зовн≥шньоњ вторинноњ ≥нформац≥њ:

виданн¤ державних установ, зокрема дов≥дники, статистичн≥ огл¤ди;

пер≥одика, книжки;

комерц≥йна ≥нформац≥¤, ¤ку продають комерц≥йн≥ досл≥дницьк≥ ф≥рми.

¬торинна ≥нформац≥¤ маЇ певн≥ позитивн≥ й негативн≥ властивост≥, ¤к≥ неведен≥ в таблиц≥ 1.

“аблиц¤ 1.

” переважн≥й б≥льшост≥ маркетингових досл≥джень п≥сл¤ обробленн¤ ≥ анал≥зу вторинноњ ≥нформац≥њ переход¤ть до збиранн¤ первинних даних, позитивн≥ ≥ негативн≥ властивост≥ ¤ких наведено в таблиц≥ 2.

“аблиц¤ 2.

¬елика трудом≥стк≥сть збиранн¤ первинних даних потребуЇ ретельноњ п≥дготовки. ѕлан збиранн¤ первинноњ ≥нформац≥њ щонайменше повинен визначати:

метод досл≥дженн¤;

принцип формуванн¤ виб≥рки;

знар¤дд¤ досл≥дженн¤;

спос≥б звТ¤зку з аудитор≥Їю.

ћетоди досл≥дженн¤ схематично подан≥ на рис. 4.

–ис.4. ћетоди проведенн¤ УпольовихФ досл≥джень.

—постереженн¤ Ц анал≥тичний метод, за допомогою ¤кого досл≥дник вивчаЇ повед≥нку споживач≥в, торговельного персоналу; ≥нод≥ в≥н поводитьс¤ ¤к учасник под≥й (активне спостереженн¤).

ќпитуванн¤ передбачаЇ зТ¤суванн¤ позиц≥й людей, њх погл¤д≥в на т≥ чи ≥нш≥ проблеми на п≥дстав≥ њх в≥дпов≥дей на заздалег≥дь п≥дготовлен≥ запитанн¤

„асом буваЇ недостатньо провести вивченн¤ ринку один раз. “од≥ застосовують УѕанельФ Ц неодноразове збиранн¤ даних в одн≥Їњ групи досл≥джуваних через р≥вн≥ пром≥жки часу. Ќайчаст≥ше використовують:

1	2	3

Ќазва: ≤нформац≥¤ в систем≥ маркетингу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (4553 прочитано)