Ѕ≥олог≥¤ > Ѕ≥олог≥¤ людини. ѓњ складов≥ частини

Ѕ≥олог≥¤ людини. ѓњ складов≥ частини

Ѕ≥олог≥¤ людини Ц це наука про будову, процеси життЇд≥¤льност≥, розвиток, походженн¤, еволюц≥ю та географ≥чне розселенн¤ людей.

Ќауки, що вивчають б≥олог≥ю людини, можна под≥лити на дв≥ групи: теоретичн≥ та прикладн≥.

“еоретичн≥ б≥олог≥чн≥ науки: цитолог≥¤, г≥столог≥¤, анатом≥¤, ф≥з≥олог≥¤, генетика, б≥ох≥м≥¤, б≥оф≥зика.

ѕрикладн≥: медицина, г≥г≥Їна, валеолог≥¤, еколог≥¤.

јнатом≥¤ Ц наука про будову орган≥зму й ус≥х його орган≥в. “ерм≥н анатом≥¤ походить в≥д давньогрецького анатоме Ц розтинанн¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що першим ≥ основним методом досл≥дженн¤ людини був метод розтинанн¤ труп≥в.

‘≥з≥олог≥¤ Ц наука про функц≥њ ≥ процеси життЇд≥¤льност≥ орган≥зму в ц≥лому, його орган≥в, тканин, кл≥тин, ви¤вл¤Ї причини, механ≥зми ≥ законом≥рност≥ життЇд≥¤льност≥ орган≥зму.

√енетика Ц наука, що вивчаЇ процеси спадковост≥ та м≥нливост≥ орган≥зм≥в, зокрема механ≥зми передач≥ спадковоњ ≥нформац≥њ, вади розвитку людини, спричинен≥ њњ порушенн¤ми.

јнтрополог≥¤ Ц наукова дисципл≥на, що досл≥джуЇ походженн¤ й еволюц≥ю людини ¤к особливого соц≥ально-б≥олог≥чного виду, утворенн¤ людських рас.

≈колог≥¤ людини Ц досл≥дженн¤ впливу на людину природних ≥ соц≥альних фактор≥в навколишнього середовища.

√≥г≥Їна Ц наука про здоровТ¤ та його збереженн¤.

√≥г≥Їна Ц галузь медицини, що розробл¤Ї ≥ впроваджуЇ методи запоб≥ганн¤ захворюванн¤м, вивчаЇ вплив р≥зних чинник≥в довк≥лл¤ та виробництва на здоровТ¤ людини.

“ерм≥н г≥г≥Їна походить в≥д грецького г≥г≥Їнос Ц ц≥лющий, той, що приносить здоровТ¤.

«нанн¤ г≥г≥Їни та застосуванн¤ на практиц≥ цих знань допомагаЇ людин≥ зм≥цнити св≥й орган≥зм, загартувати його, вберегти в≥д р≥зних захворювань, стати ф≥зично розвиненою, здоровою, здатною до будь-¤коњ прац≥.

Ќа орган≥зм людини д≥ють безперервно зм≥нюван≥ фактори навколишнього середовища. ѕроте ц≥ зм≥ни не викликають захворюванн¤, бо орган≥зм людини пристосовуЇтьс¤ до них. ћ≥ж орган≥змом ≥ зовн≥шн≥м середовищем ≥снуЇ функц≥ональна р≥вновага. «ахворюванн¤ виникаЇ лише тод≥, коли ц¤ р≥вновага порушуЇтьс¤, тобто на людину д≥ють фактори навколишнього середовища, незвичн≥ по сил≥ ≥ ¤кост≥.

Ћюдина не т≥льки п≥ддаЇтьс¤ впливов≥ фактор≥в ≥ умов зовн≥шнього середовища. ¬она здатна сама впливати на нього з метою пол≥пшенн¤ умов прац≥, живленн¤, побуту та створенн¤ в≥дпов≥дних умов дл¤ збереженн¤ здоровТ¤.

ѕќЌя““я ѕ–ќ «ƒќ–ќ¬Тя ≤ ’¬ќ–ќЅ” Ћёƒ»Ќ».

«доровТ¤ Ц це стан ф≥зичного, псих≥чного та соц≥ального благополучч¤, високоњ працездатност≥ та соц≥альноњ активност≥ людини.

«доровТ¤ буваЇ ф≥зичним, псих≥чним та духовним.  ожна людина, ¤кщо вона хоче бути здоровою, повинна запамТ¤тати так≥ правила здорового способу житт¤: правильно харчуватис¤, пост≥йно тренувати своЇ т≥ло, дотримуватис¤ певних г≥г≥Їн≥чних норм, чергувати працю й в≥дпочинок, уникати р≥зних шк≥дливих звичок (кур≥нн¤, алкоголь, наркотики).

—тан здоровТ¤ визначаЇтьс¤ добрим самопочутт¤м людини (субТЇктивний критер≥й). ≤снують ≥ обТЇктивн≥ критер≥њ здоровТ¤. ÷е антропометричн≥ показники: нормальний зр≥ст, нормальна ≥ пропорц≥йна будова т≥ла, анатом≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, б≥ох≥м≥чн≥. ўо в≥дпов≥дають норм≥ не т≥льки за умов ф≥зичного спокою, але й у пер≥од певних ф≥зичних або псих≥чних навантажень, перем≥ни кл≥матичних умов проживанн¤.

«доровТ¤ Ц це стан, коли у в≥дпов≥дь на д≥ю р≥зноман≥тних подразник≥в у орган≥зм≥ виникають в≥дпов≥дн≥ реакц≥њ, ¤к≥ за характером ≥ силою часом ≥ тривал≥стю властив≥ б≥льшост≥ людей даного в≥ку ≥ стат≥.

’вороба Ц це житт¤ та функц≥онуванн¤ орган≥зму в умовах анатом≥чних ≥ функц≥ональних порушень кл≥тин, тканин, орган≥в ≥ систем. ’вороби бувають набутими, спадковими та вродженими.

’вороби виникають п≥д д≥Їю шк≥дливих чинник≥в, коли њхн¤ сила перевищуЇ захисно-пристосувальн≥ можливост≥ орган≥зму. ≤нод≥ достатньо лише одноразовоњ д≥њ такого агента. –озвиваютьс¤ хвороби також ≥ за тривалоњ д≥њ шк≥дливих чинник≥в. Ўк≥дливо впливають на орган≥зм людини п≥двищене рад≥оактивне випром≥нюванн¤, х≥м≥чне та пилове забрудненн¤ довк≥лл¤, р≥зн≥ бактер≥њ та в≥руси; порушенн¤ правил здорового способу житт¤, порушенн¤ г≥г≥Їн≥чних норм.

ќтже, хвороба Ц порушенн¤ життЇд≥¤льност≥ орган≥зму, взаЇмозвТ¤зку його з навколишн≥м середовищем, що призводить до тимчасового або пост≥йного зниженн¤ чи втрати працездатност≥. ѕереб≥г хвороби буваЇ прихованим, гострим, хрон≥чним. ’вороба може зак≥нчитис¤ одужанн¤м, ≥нвал≥дн≥стю або смертю. ’вора людина потребуЇ л≥куванн¤, сп≥вчутт¤ та турботи.

’вороба Ц це Їдн≥сть двох протилежних тенденц≥й Ц руйн≥вноњ ≥ захисноњ, що перебувають у пост≥йн≥й боротьб≥.

ќ–√јЌ≤«ћ Ћёƒ»Ќ» я  ÷≤Ћ≤—Ќј Ѕ≤ќЋќ√≤„Ќј —»—“≈ћј.

ќрган≥зм людини складаЇтьс¤ з кл≥тин ≥ м≥жкл≥тинноњ речовини, ¤к≥ утворюють тканини, органи й системи орган≥в. ÷≥ компоненти поЇднан≥ в Їдиний орган≥зм, ¤кий функц≥онуЇ п≥д впливом нервовоњ та ендокринноњ систем. ќрган≥зм Ц це б≥олог≥чна система, що маЇ властивост≥: самооновленн¤, самов≥дтворенн¤, саморегул¤ц≥¤.

ќрган Ц частина т≥ла, ¤ка маЇ певну форму, будову, розташуванн¤ та виконуЇ одну або дек≥лька спец≥альних функц≥й.  ожний орган утворений к≥лькома тканинами, але одна з них завжди переважаЇ ≥ визначаЇ його головну функц≥ю. ” кожному орган≥ обовТ¤зково Ї кровоносн≥ судини ≥ нерви. „астина орган≥в розташована в порожнинах т≥ла, тому њх називають внутр≥шн≥ми.

јнатом≥чне чи функц≥ональне обТЇднанн¤ орган≥в, ¤к≥ виконують в орган≥зм≥ сп≥льну функц≥ю, складаЇ ф≥з≥олог≥чну систему орган≥в. –озр≥зн¤ють так≥ ф≥з≥олог≥чн≥ системи: опорно-рухова, кровоносна, дихальна, травна, нервова, ендокринна, сечостатева, система орган≥в чутт¤ (сенсорн≥).

—истеми орган≥в працюють не ≥зольовано, а обТЇднуютьс¤ дл¤ дос¤гненн¤ корисного дл¤ орган≥зму результату. “аке тимчасове обТЇднанн¤ орган≥в ≥ систем орган≥в називають функц≥ональною системою. Ќаприклад, б≥г може бути забезпечений функц≥ональною системою, що включаЇ: нервову систему, органи руху, диханн¤, кровооб≥гу, потовид≥ленн¤.

√ќћ≈ќ—“ј«, ЎЋя’» …ќ√ќ «јЅ≈«ѕ≈„≈ЌЌя.

√оловною умовою ≥снуванн¤ будь-¤коњ ≥стоти Ї збереженн¤ сталост≥ будови ≥ функц≥й, тобто стану внутр≥шнього середовища за будь-¤ких обставин.

—тал≥сть внутр≥шнього середовища орган≥зму на будь-¤кому р≥вн≥ Ц молекул¤рному, кл≥тинному, тканинному, органному, системному Ц називаЇтьс¤ гомеостазом. ¬≥н передус≥м залежить в≥д сталост≥ х≥м≥чного складу кров≥, кровооб≥гу, газообм≥ну, травленн¤, температури т≥ла, ≥мунноњ системи.

Ѕ”‘≈–Ќ≤ —»—“≈ћ»

√омеостаз Ц стал≥сть внутр≥шнього середовища орган≥зму. ÷¤ стал≥сть п≥дтримуЇтьс¤ буферними системами. ƒо них належать: х≥м≥чн≥ Ц це буферн≥ системи кров≥, та ф≥з≥олог≥чн≥: леген≥, нирки, печ≥нка, к≥сткова тканина, потов≥ залози.

¬ б≥олог≥чному середовищ≥ п≥д кислотно-основним станом розум≥ють сп≥вв≥дношенн¤ концентрац≥њ водневих Ќ+ ≥ г≥дроксильних ќЌЦ ≥он≥в. ≤они водню утворюють кислу реакц≥ю середовища, ≥они ќЌЦ ≥ ≥нш≥ компоненти б≥олог≥чних р≥дин Ц лужну. –≥дке середовище орган≥зму маЇ визначене рЌ середовища ≥ т≥льки при його норм≥ можливе оптимальне прот≥канн¤ обм≥ну речовин (метабол≥зм).

 ров маЇ слаболужну реакц≥ю. рЌ артер≥альноњ кров≥ 7,4. а венозноњ Ц 7,35. ƒовге зм≥щенн¤ рЌ людини нав≥ть на 0,1-0,2 може ви¤витись смертельним. рЌ венозноњ кров≥ 7,35 внасл≥док. ¬середин≥ кл≥тини рЌ дещо нижчий (7,0-7,2), що залежить в≥д утворенн¤ в них при метабол≥зм≥ кислих продукт≥в.

¬ процес≥ метабол≥зму в кров потрапл¤Ї пост≥йно вуглекислота, молочна та ≥нш≥ продукти обм≥ну. ќднак рЌ кров≥ збер≥гаЇтьс¤ пост≥йно. ўо зумовлюЇтьс¤ буферними властивост¤ми кров≥, д≥¤льн≥стю легень ≥ орган≥в вид≥ленн¤.

Ѕуферн≥ системи кров≥:

Ѕуферна система гемоглоб≥ну.

 арбонатна буферна система.

‘осфатна буферна система.

Ѕуферна система б≥лк≥в плазми кров≥.

™ два способи регул¤ц≥њ функц≥й орган≥в ≥ систем, спр¤мован≥ на збереженн¤ гомеостазу Ц нервова та гуморальна.

Ќервова регул¤ц≥¤ Ц за участю нервовоњ системи.

√уморальна Ц за участю гуморальних чинник≥в (гормони, —а, —ќ2 ...), тканинною р≥диною.

√уморальна регул¤ц≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ речовинами, ¤к≥ потрапл¤ють у внутр≥шнЇ середовище орган≥зму в дуже малих дозах, але здатн≥ викликати значн≥ зм≥ни функц≥й окремих орган≥в ≥ орган≥зму в ц≥лому. ’≥м≥чна речовина що над≥йшла до кровоносноњ системи, д≥Ї водночас на вс≥ кл≥тини орган≥зму. јле чутливим до нењ будуть т≥льки т≥, в ¤ких Ї в≥дпов≥дний рецептор.  р≥м того, гуморальна регул¤ц≥¤ характеризуЇтьс¤ пов≥льн≥стю д≥њ ≥ тривал≥стю впливу.

√уморальна регул¤ц≥¤ виникла ран≥ше в≥д нервовоњ. « удосконаленн¤м орган≥зму удосконалювалас¤ й система гуморальноњ регул¤ц≥њ Ц виникла ендокринна система, що утворюЇ Ѕј– Ц гормони.

Ќервова регул¤ц≥¤. ¬ њњ основ≥ лежить принцип рефлексу.

Ќервова регул¤ц≥¤ це складна взаЇмод≥¤ безумовних ≥ умовних рефлекс≥в. ¬ основ≥ ц≥Їњ регул¤ц≥њ лежить принцип рефлексу. ≤нформац≥¤ передаЇтьс¤ по аксонах у вигл¤д≥ електричних ≥мпульс≥в (х≥м≥чна передача - у синапсах). ѕередача ≥нформац≥њ до головних центр≥в Ќ— з ус≥х д≥л¤нок орган≥зму дуже швидка (за частки секунди). ¬≥дпов≥дь наступаЇ одразу, вона короткочасна, ч≥тко локал≥зована. ¬≥дпов≥дь йде до робочих орган≥в та систем у вигл¤д≥ збуджувальних або гальм≥вних ≥мпульс≥в. Ќервов≥ ≥ гуморальн≥ процеси т≥сно взаЇмоповТ¤зан≥. Ќ— впливаЇ на утворенн¤ б≥олог≥чно активних речовин, надходженн¤ њх у кров, л≥мфу, тканинну р≥дину та на њхнЇ перенесенн¤ цими р≥динами, тобто вона впливаЇ на функц≥њ залоз внутр≥шньоњ секрец≥њ. √уморальна регул¤ц≥¤ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ нервов≥й ≥ становить з нею Їдину систему нейрогуморальноњ регул¤ц≥њ.

1	2

Ќазва: Ѕ≥олог≥¤ людини. ѓњ складов≥ частини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (3414 прочитано)