ћаркетинг > ќсобливост≥ державного стимулюванн¤ продажу продукц≥њ

ќсобливост≥ державного стимулюванн¤ продажу продукц≥њ

якщо проанал≥зувати увесь ланцюжок зв'¤зк≥в в≥д покупц¤ то≠вару до його виробника, то можна д≥йти висновку, що ≥ покупц¤, ≥ посередника стимулюЇ п≥дприЇмство Ч виробник товару, ство≠рюючи максимально спри¤тлив≥ умови дл¤ акц≥њ куп≥вл≥ (покуп≠цем) Ч продажу (виробником або посередником). —тимулюванн¤ може бути в≥дкритим або прихованим. ¬оно повинно забезпечу≠вати зб≥льшенн¤ обс¤г≥в продажу та отриманн¤ додаткового при≠бутку п≥дприЇмством-виробником.

ѕроте мимовол≥ постають питанн¤: хто стимулюЇ п≥дприЇмст≠во, щоб воно орган≥зувало св≥й б≥знес, дало роботу люд¤м, забез≠печило њх матер≥ально та ще й сплачувало податки? як маЇ ви¤в≠л¤тис¤ таке стимулюванн¤?

÷≥ питанн¤ п≥двод¤ть, по сут≥, до необх≥дност≥ з'¤сувати, що таке державна служба, що робл¤ть державн≥ служби, що Ї проду≠ктом та метою њхньоњ д≥¤льност≥.

ћ≥ркуючи за аналог≥Їю з≥ стимулюванн¤м продажу товар≥в, можна д≥йти висновку, що основною послугою (видом д≥¤льнос≠т≥) державного та законодавчого апарат≥в маЇ бути опрацюванн¤ закон≥в та п≥дзаконних акт≥в, ¤к≥ б стимулювали ефективну пра≠цю. “ак само ¤к в≥д стимулюванн¤ продажу залежать обс¤ги про≠дажу товар≥в, так ≥ в≥д ефективност≥ послуг законодавчого та державного апарат≥в залежить ефективн≥сть економ≥ки ”крањни.

ѕослуга Ч це ¤к≥сь вигоди, котр≥ одна сторона може запропо≠нувати ≥нш≥й. ¬иробництво послуг може бути, а може ≥ не бути пов'¤заним ≥з товаром у його матер≥альному вигл¤д≥.

ƒержавн≥ послуги в≥дпов≥дають характеристикам тих послуг, ¤к≥ застосовуютьс¤ за розробки маркетингових програм, але вони надаютьс¤ на ≥ншому р≥вн≥ ≥ д≥ють на терен≥ вс≥Їњ держави.

як показав досв≥д економ≥чно розвинутих крањн, достатньо розробити комплекс норм та правил повед≥нки виробник≥в това≠р≥в (причому дозв≥льного, а не заборонного характеру) та контро≠лювати њхнЇ виконанн¤, щоб економ≥ка запрацювала. ÷е особли≠во пом≥тно у законодавств≥ Ќ≥меччини, ‘ранц≥њ, јнгл≥њ, —Ўј.

ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни американц≥ розробили дл¤ япон≥њ ≥нституц≥ю та головн≥ закони, що регулювали економ≥ку ≥ допомогли ц≥й крањн≥ не т≥льки вийти з п≥сл¤воЇнноњ розрухи, а й «≥гнати б≥льш≥сть економ≥чно розвинутих на той час крањн та ос≥сти пров≥дне м≥сце у св≥тов≥й економ≥ц≥.

—тимулюванн¤ п≥дприЇмництва провадитьс¤ в цих крањнах ¤к безпосередньо (с≥льське господарство, вуг≥льна промислов≥сть, л≥такобудуванн¤, електрон≥ка), так ≥ опосередковано Ч за допо≠могою зменшенн¤ податк≥в, наданн¤ п≥льгових умов кредитуван≠н¤ тощо.

¬елик≥ податков≥ п≥льги 70-х pp., коли сталась енергетична криза, знизилас¤ куп≥вельна спроможн≥сть населенн¤, спостер≥га≠лас¤ ≥нфл¤ц≥¤, валютна нестаб≥льн≥сть та криза державних ф≥нан≠с≥в (що Ї характерним дл¤ економ≥ки ”крањни 90-х pp.), не т≥льки забезпечили зб≥льшенн¤ темп≥в накопиченн¤ кап≥талу, а й приве≠ли до загального пожвавленн¤ економ≥ки в ус≥х крањнах. јнгл≥¤ та —Ўј виступили ≥н≥ц≥аторами проведенн¤ податкових револю≠ц≥й, њх насл≥дували ≥нш≥ крањни.

–озгл¤немо докладн≥ше практику економ≥чно розвинутих крањн щодо стимулюванн¤ п≥дприЇмництва у 70Ч80 pp.

“ак, у Ќ≥меччин≥ пр¤ме стимулюванн¤ зд≥йснювалось у вуг≥≠льн≥й промисловост≥ та цив≥льному л≥такобудуванн≥. ”с≥ ≥нш≥ га≠луз≥ працювали на загальних п≥дставах, коли будь-¤ке п≥дприЇм≠ництво в межах закон≥в забезпечувалось знижкою податк≥в, п≥ль≠говими умовами кредитуванн¤ тощо. ѕодатковими п≥льгами ко≠ристувалис¤ в основному велик≥ ф≥рми, ¤к≥ зд≥йснювали б≥льш кап≥талом≥стк≥ проекти та задовольн¤ли умов≥ використанн¤ ус≠таткуванн¤ на 100%, а будов та споруд Ч на 2/3 дл¤ впроваджен≠н¤ нововведень. « бюджету ћ≥н≥стерства досл≥джень та техноло≠г≥њ др≥бн≥ та середн≥ ф≥рми могли отримувати до 30Ч40% вартос≠т≥ контракту на досл≥дженн¤, що виконуЇтьс¤ зовн≥шн≥ми орган≥≠зац≥¤ми. ” немонопол≥зованому сектор≥ д≥¤ли дотац≥њ на оплату науково-досл≥дного персоналу. ƒотац≥њ с¤гали 30Ч40% загальноњ суми витрат, але не б≥льше н≥ж 120 тис. марок. ƒоплати на оплату персоналу, що наймаЇтьс¤ вперше, могли дос¤гати 40% њхньоњ за≠роб≥тноњ плати. ƒ≥¤ли ≥нвестиц≥йн≥ субсид≥њ в розм≥р≥ 20% в≥д первинноњ вартост≥ устаткуванн¤ до 500 тис. марок та 7,5% понад цю варт≥сть.

” ‘ранц≥њ персональн≥ комп'ютери дозвол¤лось списувати за один р≥к. ѕередбачалис¤ податков≥ кредити в розм≥р≥ 50% щор≥чного приросту вкладень на науков≥ досл≥дженн¤ (тобто за виплати податк≥в списувалось 50%, ¤кщо п≥дприЇмство вперше зд≥йснювало за власн≥ кошти р≥зн≥ нововведенн¤). ѕ≥льги дл¤ акц≥о≠нерних товариств, що вперше створювались, були дуже значни≠ми: прот¤гом перших двох рок≥в роботи нов≥ п≥дприЇмства повн≥≠стю зв≥льн¤лись в≥д податк≥в, на трет≥й Ч обкладалось 25% њх≠нього доходу, на четвертий Ч 50%, на п'¤тий Ч 75%, на шостий р≥к ≥ дал≥ Ч 100% доходу. Ќа вс≥х п≥дприЇмствах в≥д податк≥в зв≥льн¤лос¤ 25% суми приросту витрат п≥дприЇмства на профе≠с≥йну п≥дготовку. ƒ≥¤ли податков≥ п≥льги ≥ дл¤ ф≥рм, що створю≠вали своњ ф≥л≥њ за кордоном. ¬они мали право закладати прот¤гом шести рок≥в витрати на ризик у витрати майбутн≥х пер≥од≥в у розм≥р≥ кап≥талу, що його було вкладено за кордоном. ƒр≥бн≥ та середн≥ п≥дприЇмства мали право знижувати платеж≥ на 50% сум зростанн¤ витрат на нововведенн¤ проти попереднього року.

¬ япон≥њ субсид≥њ держави на проведенн¤ досл≥джень станови≠ли в≥д 40% до 70% суми витрат. Ќа др≥бних та середн≥х п≥дпри≠Їмствах обкладанн¤ податками пр≥оритетних та неприбуткових виробництв знижувалось на 20%. «а перевищенн¤ максимального р≥вн¤ витрат на досл≥дженн¤ та розробки в будь-¤кий попередн≥й р≥к зменшенн¤ податк≥в на дох≥д становило 20% приросту витрат на нововведенн¤, але не б≥льше 10% загальноњ суми витрат. —тво≠ренн¤ центр≥в ключових технолог≥й (в≥д прикладних досл≥джень до њхнього практичного вт≥ленн¤) давало змогу використовувати до 50% кредит≥в без виплати в≥дсотк≥в. ¬енчурн≥ п≥дприЇмства мали державн≥ правов≥ гарант≥њ на 80% загальноњ суми займу. ƒе≠монтаж виробничих потужностей забезпечувавс¤ частково з бю≠джету, а установка нового енергозбер≥гаючого обладнанн¤ умож≠ливлювала зниженн¤ загальних податк≥в на 7%, використанн¤ спец≥альних норм амортизац≥њ у розм≥р≥ 30%, зниженн¤ решти податк≥в на 3/4 прот¤гом трьох рок≥в.

¬ јнгл≥њ дл¤ малого б≥знесу (ф≥рми ≥з зайн¤т≥стю до 500 ос≥б) провадилос¤ в≥дшкодуванн¤ в≥д 1/2 до 2/3 вартост≥ державних консультац≥й у галуз≥ конструюванн¤, ф≥нансових та ≥нформац≥й≠них проблем, 40% витрат на п≥дготовку кадр≥в. —убсид≥њ держави на проведенн¤ досл≥джень сп≥льно з навчальними закладами та промисловими ф≥рмами становили в≥д 40% до 70% суми цих ви≠трат (аналог≥чно в япон≥њ, Ўвец≥њ та Ќ≥меччин≥). «а впровадженн¤ нововведень на приватних ф≥рмах 50% витрат брала на себе дер≠жава. ѕровадилось страхове покритт¤ досл≥дницькоњ д≥¤льност≥ держава в≥дшкодовувала до 80% позички, ¤кщо венчурна ф≥рма зазнавала банкрутства. ¬енчурн≥ ф≥рми повн≥стю зв≥льн¤лис¤ в≥д податк≥в прот¤гом перших двох рок≥в, на трет≥й Ч оподаткову≠валос¤ т≥льки 25% њхнього прибутку, на четвертий Ч 50%, на пТ¤тий Ч 75%, на шостий ≥ дальш≥ роки Ч 100%. —творенн¤ п≥д-п Їмницьких зон забезпечувалось спец≥альним субсидуванн¤м Ч зв≥льненн¤м п≥дприЇмств в≥д податку прот¤гом 10 рок≥в ≥з дн¤ створенн¤ зони.

ƒл¤ крањн, ¤к≥ входили в ™—, д≥¤ли субсид≥њ в розм≥р≥ до 1/2 ка≠п≥тальних витрат на використанн¤ енергозбер≥гаючих технолог≥й.

ќтже, кер≥вництво економ≥чно розвинутих крањн стимулюЇ куп≥влю своњх послуг з керуванн¤ нац≥ональними економ≥ками. яке стимулюванн¤ Ч так≥ й результати цих послуг.

”крањна т≥льки-но стала на шл¤х, ¤кий маЇ привести до розкв≥≠ту економ≥ки за рахунок зростанн¤ д≥ловоњ активност≥ в ус≥х сфе≠рах нац≥онального господарчого комплексу. јле дл¤ цього необ≠х≥дн≥ так≥ умови: створенн¤ ≥нституту приватноњ власност≥, пере≠вищенн¤ на ринку покупц≥в пропонуванн¤ над попитом, на¤в≠н≥сть конкуренц≥њ та конкурент≥в, а також забезпеченн¤ з боку держави свободи вибору п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, свободи перем≥щенн¤ кап≥талу та робочоњ сили.

Ќайпоширен≥шими формами стимулюванн¤ в ” крањн≥" напри≠к≥нц≥ XX ст. Ї кредитуванн¤, страхуванн¤ та л≥зинг. ƒосв≥д засто≠суванн¤ таких послуг в економ≥чно розвинутих крањнах дов≥в њх≠ню значну ефективн≥сть. јле в ”крањн≥ ц≥ послуги застосовують≠с¤ у найпрост≥ш≥й форм≥, досить прим≥тивно ≥ не мають розвину≠тих ринк≥в споживач≥в.

Ћ≥зинг Ч це угода м≥ж власником майна (орендодавцем, л≥-зингодавцем) ≥ орендатором (л≥зингоотримувачем) про передачу майна в користуванн¤ на обумовлений пер≥од за в≥дпов≥дну пла≠ту, ¤ка сплачуЇтьс¤ щор≥чно, щоквартально або щом≥с¤чно. «а допомогою л≥зингу в коло споживач≥в залучаютьс¤ т≥ п≥дприЇмс≠тва, ¤к≥ або не мають ф≥нансових можливостей придбати облад≠нанн¤ у власн≥сть, або зг≥дно з особливост¤ми виробничого циклу не мають потреби волод≥ти ним.

ќтже, л≥зинг Ч це один з найефективн≥ших способ≥в зб≥ль≠шенн¤ активност≥ виробник≥в та пожвавленн¤ роботи ¤к промис≠лових п≥дприЇмств, так ≥ с≥льського господарства.

‘ах≥вц≥ под≥л¤ють л≥зинг на оперативний та ф≥нансовий.

ќперативний л≥зинг Ч це передача в користуванн¤ майна на строк, менший строку його можливоњ служби. ¬≥н характеризуЇ≠тьс¤ невеликою тривал≥стю контракту (до 3Ч5 рок≥в) ≥ неповною амортизац≥Їю обладнанн¤ за пер≥од оренди. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ÷ього строку обладнанн¤ може стати об'Їктом нового л≥зингового контракту або його повертають л≥зингодавцю. як правило, в оперативний л≥зинг здають буд≥вельну техн≥ку, транспорт, персональн≥ комп'ютери тощо. ќперативний л≥зинг необх≥дно в≥др≥≠зн¤ти в≥д рейтингу Ч короткостроковоњ оренди машин та облад≠нанн¤ без права наступного придбанн¤ таких орендарем. –ейтин≠гов≥ ф≥рми здеб≥льшого мають увесь парк обладнанн¤ певного типу, але орендна плата там вища н≥ж, у л≥зингових ф≥рмах.

1	2

Ќазва: ќсобливост≥ державного стимулюванн¤ продажу продукц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (786 прочитано)