ћатематика > √еометр≥¤, з давн≥х час≥в до сьогоденн¤

ƒо XVII стол≥тт¤ у грецьких ≥ Ївропейських матема≠тик≥в йшлос¤ лише про кути, не б≥льш≥ в≥д розгорнутого. ¬ченн¤ про кути дов≥льноњ величини з'¤вилос¤ значно п≥зн≥ше.

“ерм≥н Ђградусї Ч походить в≥д латинського gradus, буквально означаЇ Ђкрокї. —учасн≥ позначенн¤ градус≥в та њх частин (м≥нут, секунд) ув≥в в 1558 р. французький л≥кар ≥ математик ѕелетьЇ. Ќа початку XVII сто≠л≥тт¤ вони вже широко розповсюдилис¤.

” ‘ранц≥њ ввели под≥л пр¤мого кута на 100 р≥вних час≠тин, ¤к≥ назвали градами. √рад под≥л¤Їтьс¤ на 100 метричних м≥нут, а метрична м≥нута на 100 мет≠ричних секунд. “ак≥ одиниц≥ вим≥рюванн¤ вико≠ристовують також у Ѕельг≥њ, √олланд≥њ, Ћюксембургу.

ћор¤ки под≥л¤ють розгорнутий кут на 16 р≥вних час≠тин Ч румб≥в.

” в≥йськов≥й справ≥ розгорнутий кут под≥л¤ють на 30 частин, ¤к≥ називають великими под≥лками кутом≥ра. ¬елика под≥лка кутом≥ра под≥л¤Їтьс¤ на 100 малих, так званих тис¤чних.

¬им≥рюють кути (у градусах та њх частинах) за допомо≠гою звичайного транспортира, про ¤кий розпов≥даЇтьс¤ в навчальному пос≥бнику. ¬икористовують ≥ досконал≥ш≥ транспортири, ¤к≥ дозвол¤ють вим≥рювати кути з б≥ль≠шою точн≥стю (до 6').

ѕри вим≥рюванн≥ кут≥в на м≥сцевост≥ використовують спец≥альн≥ кутом≥рн≥ ≥нструменти Ч теодол≥т, гон≥ометр, астрол¤б≥ю та ≥н.

ћодел≥ сум≥жних кут≥в в≥дом≥ люд¤м давно. ”¤в≠ленн¤ про так≥ кути складаЇтьс¤ п≥д час розгл¤ду шл¤х≥в або канал≥в, ¤к≥ перетинаютьс¤, при спорудженн≥ внутр≥ш≠н≥х ст≥н будинк≥в тощо. ѕроте тривалий час основну вла≠стив≥сть сум≥жних кут≥в практично не використовували. ƒо XVIII ст. в п≥дручниках окремо доводили, що у р≥внобедреного трикутника р≥вн≥ кути при основ≥, а також р≥вн≥ зовн≥шн≥ кути при основ≥.

—ум≥жн≥ кути пов'¤зан≥ ще з одним означенн¤м пр¤≠мого кута (перше пол¤гало в тому, що це кут, градусна м≥ра ¤кого 90o): пр¤мим кутом називаЇтьс¤ кут, ¤кий до≠р≥внюЇ своЇму сум≥жному.

ѕ≥сл¤ цього очевидний перех≥д до перпендикул¤рних пр¤мих.

“ерм≥н Ђперпендикул¤рї походить в≥д латинського perpendre Ч зважувати ≥ п≥зн≥шого perpendiculum Ч важок, висок.

ѕеред вивченн¤м ц≥Їњ теми доц≥льно по¤снити учн¤м, чому питанн¤м р≥вност≥ ф≥гур прид≥л¤Їтьс¤ така велика увага.

ћасове промислове виробництво пов'¤зане ≥з стандар≠тизац≥Їю. «окрема, встановлюютьс¤ розм≥ри окремих дета≠лей ≥ зазначаютьс¤ допустим≥ в≥дхиленн¤ в≥д них. —аме тому, наприклад, гайки, виготовлен≥ в певному цеху, можна використовувати не лише дл¤ ¤когось конкретного авто≠моб≥л¤, а дл¤ будь-¤ких автомоб≥л≥в, де Ї болти такого самого д≥аметра. ўоб стандарт≥в було додержано, на кож≠ному п≥дприЇмств≥ Ї служба контролю, прац≥вники ¤коњ стежать за тим, щоб кожна деталь ≥ весь вир≥б в ц≥лому мали встановлен≥ розм≥ри.  онтроль зд≥йснюЇтьс¤ не на око ≥ не прикладанн¤м одн≥Їњ детал≥ до другоњ (або до ета≠лону) Ч ≥снуЇ контролююча апаратура (в≥дпов≥дн≥ ≥нстру≠менти ≥ пристроњ), розроблено прийоми ≥ методи контролю.

“рикутник Ї одн≥Їю з найпоширен≥ших геометричних ф≥гур, у багатьох техн≥чних виробах використовуютьс¤ трикутн≥ детал≥ або њх частини. ѕор≥внюванн¤ двох трикут≠ник≥в часто Ї елементом пор≥внюванн¤ двох складн≥ших геометричних ф≥гур.

ѕор≥внювати за розм≥рами дв≥ геометричн≥ ф≥гури на≠кладанн¤м не т≥льки не просто, а в реальних умовах ≥нод≥ взагал≥ незд≥йсненно. —аме тому пор≥внювати геометричн≥ ф≥гури потр≥бно геометричними методами.

1	2

Ќазва: √еометр≥¤, з давн≥х час≥в до сьогоденн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2783 прочитано)