ћедицина > ≤стор≥¤ розвитку фармац≥њ

≤стор≥¤ розвитку фармац≥њ

‘ј–ћј÷≤я ≤ ћ≈ƒ»÷»Ќј —“ј–ќƒј¬Ќ№ќѓ √–≈÷≤ѓ “ј –»ћ”

” —тародавн≥й √рец≥њ ≥снувала ¤к св≥тська, так ≥ храмова медицина, але пор≥вн¤но ≥з стародавньою медициною ≥нших крањн вона була п≥д

меншим впливом рел≥г≥њ,

ѕор¤д з Ђаеклеп≥йонамиї (прим≥щенн¤ дл¤ л≥куванн¤) при храмах ≥снували Ђасклеп≥йониї ≥ школи дл¤ св≥тських л≥кар≥в ≥ др≥бн≥ Ђ¤трењї (л≥карн≥) вдома у л≥кар¤.

Ѕагатьох великих л≥кар≥в —тародавньоњ √рец≥њ вважали за нащад≠к≥в бога л≥карськоњ майстерност≥ Ч јсклеп≥¤.

јсклеп≥¤ зображували з великою патерицею, навколо ¤коњ обвиваЇ≠тьс¤ зм≥¤ Чемблема здоров'¤, живучост≥ та безсмерт¤.

ƒочки јсклеп≥н - √≥г≥Ї¤ (√≥г≥¤ Чздоров'¤) ≥ ѕанак≥¤ (ѕанаце¤ Ч всезц≥лителька) у¤вл¤лись у вигл¤д≥ молодих ж≥нок. ѕерша всюди су≠проводила батька ≥ годувала зм≥ю, обвиту навколо њњ руки, а друга го≠дувала зм≥ю з чаш≥. «годом вони ототожнились, ≥ њх почали зображувати у вигл¤д≥ ж≥нки з нашою в руц≥, з ¤коњ п'Ї зм≥¤. “ак чаша з об≠витою навколо нењ зм≥Їю стала символом медицини, тобто здоров'¤ ≥ зц≥ленн¤.

ќдним ≥з найвидатн≥ших л≥кар≥в √рец≥њ з л≥карськоњ школи ≥ндив≥ду≠ального рем≥сничого учн≥вства на остров≥  ос вважають √≥ппократа (жив близько 460Ч377 рр. до н. е.). ¬≥н належав до роду л≥кар≥в, у ¤ких медичн≥ знанн¤, а отже, ≥ знанн¤ л≥к≥в передавалис¤ з роду в р≥д.

√≥ппократ намагавс¤ з≥брати докупи вс≥л¤к≥ медичн≥ спостереженн¤, привести њх у ¤кусь систему ≥ дати њм ф≥лософське обірунтуванн¤. “вори, ¤к≥ приписують йому, були згрупован≥ ≥ д≥йшли до нас у вигл¤д≥ Ђ√≥ппократового зб≥рникаї латинською мовою.

ƒл¤ √≥ппократа хвороба Ч ви¤в житт¤ орган≥зму внасл≥док зм≥ни матер≥ального субстрату, а не ви¤в божественноњ вол≥ чи злого духу. ѕро л≥ки та њх властивост≥ √≥ппократ писав: ЂЋ≥ки ≤ њх прост≥ власти≠вост≥, ¤кщо так≥ описан≥, ти повинен" ретельно тримати в пам'¤т≥. ≤з них ти повинен засвоњти соб≥ все, що стосуЇтьс¤ л≥куванн¤ хвороб взагал≥, нарешт≥, ск≥льки ≥ ¤ким способом вони д≥ють у певних хворобах. Ѕо в цьому початок, середина ≥ к≥нець п≥знанн¤ л≥к≥вї.

√≥ппократ створив теор≥ю збер≥ганн¤ л≥карських засоб≥в ≥ класиф≥≠кац≥ю њх д≥њ на орган≥зм. ѕроте його теор≥¤ Ђприрода л≥куЇ, а л≥кар т≥льки допомагаЇї ≥ твердженн¤, що л≥карськ≥ речовини мають ¤кусь силу, що њњ при загот≥вл≥ л≥к≥в треба збер≥гати, щ≥льно закриваючи по≠суд, щоб п≥д впливом вив≥трюванн¤ не видихалас¤ сила л≥к≥в, ¤ка н≥би впала в непритомний стан,Ч ≥деал≥стичн≥.

≤з л≥карських засоб≥в за час≥в √≥ппократа застосовували слизи, солодк≥, ол≥њст≥, жирн≥, в'¤зк≥, гостр≥, ароматичн≥, смолист≥, "бальзам≥чн≥ ≥ наркотичн≥ речовини (наприклад, мак, мандрагору). ћайже не користувались сум≥шшю речовин. –ослинн≥ препарати вживали у вигл¤д≥ в≥двар≥в або настоњв або сок≥в ≤ смол (бальзам≥в).

¬ченн¤ √≥ппократа в≥дривало медицину в≥д рел≥г≥њ ≥ виводило њњ на 'шл¤х наукових пошук≥в.

—истема л≥куванн¤ хворих та вченн¤ √≥ппократа про л≥ки були по≠ширен≥ ≥ в –им≥.

¬изначним римським л≥карем-матер≥ал≥стом був јсклеп≥ад (128Ч 56 рр. до н. е.), медичн≥ погл¤ди ¤кого базувались на ф≥лософ≥њ ≈п≥кура. јсклеп≥ад вважав, що людський орган≥зм складаЇтьс¤ з атом≥в. якщо вони рухаютьс¤ в порах безперешкодно ≥ в тканинах розм≥щую≠тьс¤ правильно, то людина здорова. ѕринципом јсклеп≥ада було Ђл≥ку≠вати над≥йно, швидко ≤ приЇмної. “ому в≥н обмежив застосуванн¤ блю≠вотних, проносних, кровопускань ≥ рекомендував загальнозм≥цнююче л≥куванн¤: рух, масаж, пов≥тр¤, г≥г≥Їну житла, ванни тощо,

¬идатним представником римськоњ медицини ≥ фармац≥њ був  лав-д≥й √ален (≤31Ч211 рр. н. е.).  р≥м практичноњ л≥кувальноњ д≥¤льност≥, в≥н вивчав анатом≥ю ≤ ф≥з≥олог≥ю, розширивши у¤вленн¤ про людський орган≥зм ≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в ньому.

” галуз≥ л≥кознавства √ален вилучив ≥з терапевтичних заход≥в г≥мни, танц≥, очищенн¤. Ќа його думку, проносне д≥Ї тому, що маЇ таку силу, наркотикиЧ тому, що мають снотворну силу, ≤ т. д., тобто в≥н дав по≠н¤тт¤ властивост≥ д≥ючих речовин, але по¤снював це ≥деал≥стично, ¤к Ђд≥юче началої.

√ален висунув твердженн¤, що в рослинах або тваринних органах корисн≥ речовини, ¤кими можна користуватис¤ дл¤ л≥куванн¤, ≥ шк≥д≠лив≥, ¤к≥ треба в≥дкидати.  орисн≥ речовини, за методикою √алена, ви≠лучала з рослин вином, оцтом, водою ≥ видавлювали у вигл¤д≥ сок≥в, ол≥њ тощо. √ален пропонував застосовувати дл¤ л≥куванн¤ л≥карськ≥ речовини у вигл¤д≥ л≥карських форм Ч порошк≥в, п≥люль, болюс≥в, таблеток, мил, маз≥в, пластир≥в, г≥рчичник≥в, збор≥в, настоњв, сок≥в, ол≥й, примочок, припарок, антидот≥в, тер≥¤к≥в тощо.

ƒл¤ готуванн¤ таких р≥зноман≥тних л≥к≥в потр≥бн≥ були знар¤дд¤ ви≠робництва, бо л≥карську сировину треба було р≥зати, товкти, розтирати, настоювати або в≥дварювати, видавлювати, розтоплювати. ѕотр≥бне було також м≥сце дл¤ цього.  р≥м того, зб≥льшивс¤ асортимент запасу л≥карських засоб≥в, ≥ дл¤ њх збер≥ганн¤ треба було створювати в≥дпо≠в≥дн≥ умови. ” зв'¤зку з цим почали орган≥зовувати спец≥альн≥ установи, ¤к≥ називалис¤ аптеками. —лово ароthekаЧгрецьке ≥ означаЇ Ђсховищеї, Ђкомораї, бо спочатку це було прим≥щенн¤ у л≥кар¤ дл¤ збер≥ганн¤ л≥карських засоб≥в ≥ готуванн¤ л≥к≥в.

” III ст. н. е. у –им≥ вже були особи, ¤к≥ займалис¤ т≥льки готуван≠н¤м л≥к≥в. Ќазивали њх фармаколеусами, а продавц≥в сирих л≥карських матер≥ал≥в Ч фармакополами.

«а к≥льк≥стю вживаних дл¤ л≥куванн¤ л≥карських засоб≥в √ален не випередив своњх попередник≥в, але в техн≥ц≥ њх виготовленн¤ в≥н п≥шов дал≥. ≤деал≥зм його в медицин≥ та л≥кознавств≥ був кроком назад пор≥в≠н¤но з матер≥ал≥змом еп≥курейц≥в та ≥нших матер≥ал≥ст≥в т≥Їњ епохи.

«ј’≤ƒЌј ™¬–ќѕј

ѕерех≥д в≥д античного св≥ту до середньов≥чч¤ пов'¤заний з глибоким культурним занепадом, ¤кий тривав з V до XI ст.  ультура перебувала .п≥д утиском церковноњ ≥деолог≥њ.

‘≥лософською основою середньов≥чноњ науки було вченн¤ јр≥стотел¤, ¤кий твердив, що р≥зноман≥тн≥сть видимого св≥ту зумовлюЇтьс¤ сполу≠ченн¤м основних елемент≥в. ”с≥ види матер≥њ звод¤тьс¤ до одн≥Їњ мате≠р≥альноњ сут≥, ≥ р≥зниц¤ м≥ж ними т≥льки у зовн≥шн≥х властивост¤х. ƒо≠сить зм≥нити зовн≥шн≥ властивост≥, щоб перетворити один вид матер≥њ в ≥нший.

јлх≥м≥ки спр¤мували своњ помисли й експерименти на створенн¤ ун≥≠версального Ђбродилаї, ¤ке д≥стало назву ф≥лософського камен¤, ка≠мен¤ мудрост≥ тощо.

‘≥лософський кам≥нь, ¤кий мав дати необмежену к≥льк≥сть золота, а також перетворювати хворого на здорового ≥ старого на молодого, не справдив над≥й учених. ќск≥льки вплив алх≥м≥њ на л≥кознавство ™вропи був величезним, то й пошуки л≥карських засоб≥в були спр¤мован≥ по не≠правильному шл¤ху. Ћ≥карськ≥ прописи були дуже ускладнен≥, рецепти часто складалис¤ з к≥лькох дес¤тк≥в речовин. ѕ≥д впливом м≥стики, а. також з метою зберегти в таЇмниц≥ своњ прописи заради наживи л≥кар≥ застосовували таЇмн≥ назви л≥карських засоб≥в. Ќаприклад, зам≥сть Ђокис зал≥заї писали Ђзм≥њна кровї, зам≥сть Ђплоди черемхиї Ч Ђк≥стки ≥б≥саї, зам≥сть Ђнас≥нн¤ кропуї Ч Ђволосс¤ пав≥анаї ≥ т. д. « такою ж метою створювали Ђл≥ки в≥д ус≥х хворобї, Ђел≥ксири в≥чного житт¤ ≥ молодост≥ї тощо.

“ехнолог≥ю х≥м≥чних роб≥т алх≥м≥ки запозичали з Їгипетських пап≥≠рус≥в ≥ в своњх пошуках зб≥льшували к≥льк≥сть речовин, одержуваних штучно. “ак був в≥дкритий етиловий спирт, п≥д час х≥м≥чних перетворень м≥нерал≥в ≥ метал≥в було добуто р≥зн≥ сол≥ та окиси. ” процес≥ виробництва вдосконалено стар≥ ≥ створено нов≥ прилади та х≥м≥чну апаратуру.

јлх≥м≥ки впровадили в науку методи перегонки, ф≥льтруванн¤, кристал≥зац≥њ та ≥нш≥ способи очищенн¤, вид≥ленн¤ й под≥лу речовин. ќтже, незважаючи на нереальну ф≥лософську основу, практична д≥¤ль≠н≥сть алх≥м≥к≥в була на користь дальшому розвитку фармац≥њ ≥ х≥м≥њ.

÷ентрами медичноњ осв≥ти в «ах≥дн≥й ™вроп≥ ;були ун≥верситети, в≥д≠крит≥ у VIII ст.Чв —алерно; у XIIЧXIII ст.Чу Ѕолоньњ (11.58 р.), ѕа≠риж≥ (ѕ25 р.), ѕадуњ, ќксфорд≥; у XIV ст.Чу ѕраз≥ (1348 р.), ¬≥дн≥,  раков≥ (1364 р.). —початку це були приватн≥ навчальн≥ об'Їднанн¤, але згодом вони ц≥лком потрапили в залежн≥сть в≥д церкви, ¤ка контролю≠вала статути, уклад житт¤, навчальн≥ плани ун≥верситет≥в. ўо ж до ф≥лософських медичних обірунтувань, то в ун≥верситетах було оф≥ц≥йно визнано вченн¤ √алена.

” —алернському ун≥верситет≥ була складена перша в ™вроп≥ ‘арма≠копе¤ (јнтидотор≥й, 1100 р. Antidotarium Nicolai Solarnitani). “ут же встановлено одиницю ваги гран (Granum), ¤кий дор≥внював жаз≥ одн≥Їњ пшеничноњ зернини. ” той час це було великим; уточненн¤м, бо дос≥ л≥кар≥, виготовл¤ючи л≥ки, користувалис¤ р≥зними м≥рилами, напри≠клад: Ђжмен¤ї, Ђзерн¤ткої≥ Ђщ≥пкаї, Ђшматокї ≥ т. п. ” п≥дручнику —алернськоњ школи Ђ—≥rса instansї описано багато л≥карських рослин, њх застосуванн¤ ≥ культуру. —алернська школа запровадила в практику камфору. “ут готували фах≥вц≥в чотирьох ступен≥в: л≥ценц≥ат≥в, бака≠лавр≥в (наставник≥в), маг≥стр≥в (учител≥в) ≥ доктор≥в (учених).

¬еликий обс¤г знань ≥з медицини; змушуЇ вчених в≥докремити л≥ку≠ванн¤ ≥ д≥агностуванн¤ хвороб в≥д л≥кознавства (фармац≥њ), бо доско≠нале знанн¤ вс≥х цих наук уже не п≥д силу одн≥й людин≥. —пец≥ал≥стам аптечноњ справи почали заборон¤ти л≥куванн¤, а л≥кар¤м Ч постачати хворим л≥ки.

–озвиток науки спричинивс¤ до культурн≥ших форм л≥карського об≠слуговуванн¤, н≥ж торг≥вл¤ л≥карськими засобами на ринку. « ’ѓ≤ ст. у ‘ранц≥њ (1178 р.) ≥ в јнгл≥њ (1180 р.) в≥дкриваютьс¤ аптеки ≥ вперше з'¤вл¤Їтьс¤ назва профес≥њ Ч ароЎесаг≥из. јптечна монопол≥¤ в ™вроп≥ виникла п≥зн≥ше, у XV ст., ¤к насл≥док розвитку торг≥вл≥.

ѕоступово л≥кознавство виходило на матер≥ал≥стичн≥ позиц≥њ ≥ зв≥льн¤лось в≥д схоластичноњ теолог≥њ та догматизму. ¬≥дкритт¤ ¬езал≥ем малого кола кровооб≥гу остаточно спростувало вченн¤ √алена про бу≠дову людського т≥ла ≥ дало поштовх медицин≥ ≥ л≥кознавству дл¤ даль≠шого розвитку.

1	2

Ќазва: ≤стор≥¤ розвитку фармац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2132 прочитано)